Постанова

від 26.09.2016 по справі 917/518/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2016 р. Справа № 917/518/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №03-36/2328 від 22.09.2016р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2475 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.08.16р. у справі № 917/518/15

за позовом Комсомольської міської ради, м.Комсомольськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М", м.Комсомольськ

про повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.12.2015р., залишенням без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р., позов задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" повернути територіальній громаді в особі Комсомольської міської ради Полтавської області земельну ділянку площею 0,1320 га, кадастровий номер 5310200000:50:027:0253 в районі житлового будинку № 74 по вул. Леніна у м.Комсомольську, звільнивши її від об'єктів матеріального світу, як-то: паркану, що встановлений по межі земельної ділянки, шляхом його демонтажу, та котловану, що виритий в межах земельної ділянки, шляхом його зариття до рівня земної поверхні. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Медуза-М» на користь Комсомольської міської ради Полтавської області 1218,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.08.2016р. (суддя Кульбако М.М.) відмовлено позивачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача про відстрочення виконання рішення задовольнити.

22.09.2016р. до суду від апелянта надійшли письмові пояснення (вх.№9617).

22.09.2016р. до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №9638), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін. Також повідомив, що відповідно до рішення Комсомольської міської ради Полтавської області від 21.06.2016р. Комсомольську міську раду перейменовано на Горішньоплавнівську міську раду Полтавської області, надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2015р. Комсомольська міська рада Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Медуза-М» про зобов'язання повернути територіальній громаді в особі Комсомольської міської ради земельну ділянку площею 0,1320 га, кадастровий номер 5310200000:50:027:0253 в районі житлового будинку № 74 по вул. Леніна у м. Комсомольську, звільнивши її від об'єктів матеріального світу: паркану, що встановлений по межі земельної ділянки, шляхом його демонтажу та котловану, що виритий в межах земельної ділянки, шляхом його зариття до рівня земної поверхні.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.12.2015р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р., позов задоволено.

06.06.2016р. до суду від ТОВ "Медуза-М" надійшла заява (вх. №7087) про відстрочку виконання рішення, в якій заявник, з урахуванням заяви про уточнення вимоги за заявою про відстрочення виконання рішення від 22.08.2016р., просив відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.12.2015р. до 31.05.2018р. з правом дострокового добровільного виконання.

Позивач у запереченнях на заяву про відстрочення виконання рішення (вх.№10390 від 22.08.2016р.) проти задоволення заяви заперечував.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пунктів 7.1.1., 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із вищенаведеного, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають своєчасне виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідач, звертаючись до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду, посилався на те, що виконання рішення господарського суду потребує здійснення будівельних робіт по демонтажу паркану, що встановлений по межі земельної ділянки, а також зариття до рівня земної поверхні котловану, що виритий в межах земельної ділянки, з дотриманням існуючих будівельних норм. ТОВ В«Медуза-МВ» не провадить будівельної діяльності, тому для здійснення будівельних робіт з дотриманням існуючих будівельних норм при виконанні судового рішення має найняти суб'єкта господарювання, який здійснює будівельну діяльність, та оплатити роботу, вартість якої згідно локального кошторису становить 1 366 565,26 грн. Між тим, ТОВ В«Медуза-МВ» перебуває у скрутному матеріальному стані і не має таких коштів для оплати будівельних робіт по демонтажу паркану та зариття до рівня земної поверхні котловану. Згідно довідки від 16.05.2016р. №16/16-05, виданої ТОВ В«Медуза-МВ» , станом на 01.05.2016р. залишки коштів в касі та на рахунках товариства відсутні. За таких обставин, на думку заявника, негайне виконання рішення господарського суду Полтавської області від 02.12.2015р. призведе до банкрутства товариства.

Колегія суддів зазначає, що в основу ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

В зв'язку з тим, що відстрочка виконання рішення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Позивач, заперечуючи проти заяви відповідача, посилався, зокрема, на те, що виритий котлован на даний час залишається без належного догляду, під впливом природних факторів стінки котловану продовжують руйнуватись, грунт просідати, що в подальшому створює небезпеку руйнування оточуючих житлових будинків №74 та № 78 по проспекту Героїв Дніпра та життю і здоров'ю жителів вказаних будинків. І такий стан речей викликає велике занепокоєння за власне життя та майно з боку мешканців, що в свою чергу породжує виникнення соціальної напруги та конфліктів.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідачем до матеріалів справи, на підтвердження перебування його у скрутному матеріальному стані та відсутність коштів для оплати будівельних робіт по демонтажу паркану та зариття до рівня земної поверхні котловану, надана довідка №16/16-05 від 16.05.2016р., відповідно до якої залишки коштів станом на 01.05.2016р. в касі підприємства та на поточному рахунку складають 0,00 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що зазначена довідка не може бути належним та допустимим доказом відсутності коштів на банківських рахунках ТОВ "Медуза-М" та доказом можливості виконання рішення суду в строк, зазначений у заяві, в розумінні ст.34 ГПК України, в зв'язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність виключних обставин, які є підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.

Щодо посилання апелянта на те, що судом не прийнято до уваги такі докази ТОВ «Медуза-М», як локальний кошторис з розрахунком договірної ціни (зворотна засипка котловану), лист ПП «Арка» вих.№20 від 19.08.2016р. щодо відповідності стану котловану вимогам ДБН, колегія суддів зазначає, що зазначені документи відповідача не можуть бути підставою для надання відстрочки виконання рішення суду.

Щодо посилання апелянта на упередженість судді у даній справі, оскільки в провадженні даного судді знаходиться інша справа №917/139/16, яка пов'язана зі справою №917/518/15 і результат розгляду судом справи №917/139/16 має безпосереднє значення для виникнення у ТОВ «Медуза-М» права на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 02.12.2015р. у справі №917/518/15, про відстрочку виконання якого і подано заяву, колегія суддів зазначає, що зазначені посилання не є підставою для відводу судді відповідно до ст.20 ГПК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.08.16р. у справі № 917/518/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 23.08.16 у справі № 917/518/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.09.2016р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.