Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/12138/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/12138/16

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Технотранссервіс»

до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

третя особа-1: Приватне підприємство «Профіт Плюс 2015»

третя особа-2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання іпотеки припиненою

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Церанюк І.С. - за довіреністю від 13.06.2016 року;

від третьої особи-1: Салов О.Г. - керівник;

від третьої особи-2: Музичук Л.В. - за довіреністю від 22.06.2016 року.

В судовому засіданні 29 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Технотранссервіс» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання припиненою іпотеки за Договором від 22.03.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 438, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до укладеного між сторонами договору застосовуються положення статей 553-559 Цивільного кодексу України.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому проти позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/12138/16. Розгляд справи призначено на 25.07.2016 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне підприємство «Профіт Плюс 2015» (третя особа-1) та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-2).

В судовому засіданні 26.07.2016 року у справі оголошено перерву до 29.08.2016 року.

29.08.2016 року через загальній відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача, у якому останній просить відкласти розгляд справи.

Відповідно до змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, перелік таких обставин наведений у зазначеній статті Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (банк) та Приватним підприємством «Кіровоградспецстандарт» (правонаступником якого є Приватне підприємство «Профіт плюс 2015») (позичальник) укладено Кредитний договір № 72/13/13-KL (надалі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору в порядку та на умовах, встановлених договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови договору.

22.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством «Технотранссервіс» (правонаступником якого відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Товарисвтво з додатковою відповідальністю «Технотранссервіс») (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 22.03.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 2951, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. (далі - Договір).

Договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з: укладеного між боржником (ПП «Кіровоградспецстандарт») та іпотекодержателем Кредитного договору № 72/13/13-KL від 22.03.2013 року, та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (надалі - кредитний договір, основне зобов'язання), за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 2 500 000,00 грн. (кредит), з кінцевим терміном повернення не пізніше 19.09.2014 року (включно), чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 27% річних (процентна ставка), а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням, відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки та витрати, що можуть виникнути у іпотекодержателя в зв'язку з укладенням, виконанням основного зобов'язання та договору, в тому числі, але не виключно, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, його реалізацією, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, тощо, які забезпечуються іпотекою відповідно до чинного законодавства (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пп. 1.2.1. п. 1.2. Договору предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі (майновий комплекс), що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вулиця Генерала Родимцева, 100-а, який складається з наступних будівель та споруд: диспетчерська літ. В загальною площею 91,9 кв. м., будівля КПП літ. А загальною площею 88,3 кв.м., адмінбудівля літ. Г загальною площею 73,1 кв.м., гараж-мийка літ. ДД1 загальною площею 208,8 кв.м., убиральня літ. Е, виробничий корпус літ. ЖЖ1, загальною площею 1 421,1 кв.м., битовий корпус з підвалом літ. ЗЗ1 загальною площею 454,9 кв.м., гараж-склад літ. К загальною площею 815,4 кв.м., склад пост. охорони літ. М загальною площею 92,8 кв.м., склад літ. ПММ, НПП1-П7, 1-12, пожежне водоймище літ. Р, водозбірна башта літ. О, щитова літ. И, прохідна літ. Б загальною площею 14,6 кв.м., гараж літ. Л Л1 загальною площею 716,6 кв.м., будівля агрегатного складу літ. А1 загальною площею 450,8 кв.м., тепловий пункт літ. В1 загальною площею 24,1 кв.м., навіс з вагою літ. Ж2, огорожа літ. N, вимощення літ. І, оглядова яма літ. д (далі - предмет іпотеки).

Позивач стверджує, що іпотека за Договором іпотеки від 22.03.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 438, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., є припиненою, оскільки до вказаного договору застосовуються положення ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві вказав, що іпотека є різновидом застави, у зв'язку із чим до правовідносин сторін за Договором іпотеки від 22.03.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 438, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., регулюються ст.ст. 572-593 Цивільного кодексу України та Законом України «Про іпотеку».

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).

Статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави, згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, є іпотека.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (ч. ч. 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553Ї559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави/іпотеки. (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 по справі № 6-1534цс15, від 17.09.2014 по справі № 6-109цс14 та листі від 01.03.2015 «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014»).

Відповідно до п. 4.1.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014 року у застосуванні статті 559 ЦК України слід враховувати, що ця норма не поширюється на правовідносини майнової поруки (застави), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання. Застава регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законами України «Про іпотеку» і «Про заставу».

Підстави припинення майнової поруки безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного законодавства, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, - незалежно від ступеню їх подібності.

З урахуванням викладеного, підстави для застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що положення щодо поруки (ст.ст. 553-559 Цивільного кодексу України) не застосовуються до правовідносин іпотеки, інших підстав для припинення іпотеки за Договором іпотеки від 22.03.2013 року, зареєстрованим в реєстрі за № 438, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю., позивачем суду не надано, позовні вимоги за викладених в позові підстав є необґрунтованими, що зумовлює залишення останніх без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору, залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 32, 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 12.09.2016 року.

Суддя Ю.В. Цюкало