Постанова

від 30.09.2016 по справі 826/15975/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 вересня 2016 року                      № 826/15975/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ПХ ГРУП”     до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві   провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И:           Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014р., яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015р. залишена без змін, позовні вимоги задоволені. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016р. справу прийнято до провадження. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність податкового повідомлення – рішення №137426552209 від 06.10.2014р. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.   Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення прийнято правомірно. На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено перевірку ТОВ “ПХ ГРУП” за результатами якої 18.09.2014р. складено акт №873/26-55-22-09/32950525 “Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ “Овітекс Інвест” (код ЄДРПОУ 38968737) за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р.” ( далі по тексту – Акт перевірки). Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 835054грн. за березень 2014 року. На підставі встановленого порушення відповідачем 06.10.2014р. прийнято податкове повідомлення–рішення №137426552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1  252  571,00грн., у тому числі основний платіж – 835  054,00грн. та штрафні санкції – 417  527,00грн. Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №137426552209 від 06.10.2014р., вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Вирішуючи дану справу, з урахуванням вказівок, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016р., суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.    Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ “Овітекс Інвест” (Підрядник) укладено Договір підряду №25, відповідно до якого Підрядник зобов'язався власними або залученими силами та засобами за дорученням Замовника виконати, а Замовник - прийняти та оплатити будівельно-монтажні роботи. Між вказаними сторонами також були укладені та підписані Додатки №1-37 від 03.03.2014р. до Договору підряду.           На виконання умов вказаного договору ТОВ “Овітекс Інвест” виписані податкові накладні: №№282-317 від 31.03.014р. на суму ПДВ – 835  053,65грн., а оплата була проведена в безготівковій формі, що не заперечувалося відповідачем і під час розгляду даної адміністративної справи Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту за березень 2014 року. Як вбачається з акту перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства відповідач дійшов висновку з тих підстав, що ТОВ “Овітекс Інвест” згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних отримало податкові накладні від свого постачальника - ТОВ “Будівельно-торгова фірма “Фін Буд” (код ЄДРПОУ 33630457) за березень 2014 року у кількості 369 податкових накладних, які складені в один день 03.03.2014р., суми ПДВ по кожній з них не перевищує 10 тис.грн., що не підлягає обов'язковій реєстрації в ЄДР податкових накладних, на загальну суму ПДВ 3 489  635,7грн. На думку відповідача, цим самим продавець ухилився від реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та шляхом маніпулювання податковою звітністю сформовав податковий кредит для ТОВ “Овітекс Інвест”. Таким чином, на думку податкового органу, маніпуляції звітними даними, дали можливість сформувати ТОВ “Інвест Сервіслюкс” технічний податковий кредит, що в свою чергу не тягне за собою виникнення розбіжностей з ПДВ в базах даних Міндоходів України та забезпечує можливість, в подальшому формувати сумнівний податковий кредит по ланцюгу постачання від ТОВ “Овітекс Інвест” до його контрагента , яким є позивач, з метою заниження ПДВ. З даними висновками податкового органу суд погоджується, з наступних підстав. Позивач на підтвердження правомірності декларування податкового кредиту з ПДВ по виписаним ТОВ “Овітекс Інвест” податковим накладеним надав суду наступну первинну документацію: копію Договору підряду №25 від 03.03.2014р. з Додатками до нього №№1-37 від 03.03.2014р.; копії податкових накладених; копії актів про надання послуг; копії платіжних доручень. Як вбачається з вказаних письмових доказів Договором підряду №25 від 03.03.2014р. передбачено, що об'єкт будівельних та ремонтно-оздоблювальних робіт визначається сторонами договору у додатках до такого договору. Так, Договір підряду № 25 містить додатки від №№ 1- 37, у яких сторонами визначені адреси закладів громадського харчування Замовника, які потребують проведення ремонтних робіт. У той же час пунктом 4.3 вказаного договору визначено, що роботи виконуються з матеріалу підрядника, при закупівлі матеріалів підрядник погоджує їх вартість, кількість  та якість з замовником. Погодження відбувається у письмовому вигляді. Отже, на контрагента позивача - ТОВ “Овітекс Інвест” було покладено не тільки обов'язок з виконання робіт, а і придбання матеріалів.   Окрім цього, пункт 4.1 договору передбачає наявність погодженого та затвердженого кошторису, який є додатком до договору. Як вбачається з письмових доказів, наданих сторонами під час розгляду даної адміністративної справи, в тому числі і на виконання вказівок ВАСУ, а саме податкових накладних та актів виконаних робіт, ТОВ “Овітекс Інвест” надавалися лише послуги у вигляді будівельно- монтажних робіт. При цьому, кошторису, наявність якого є обов'язковою відповідно до умов вказаного договору надано, позивачем суду надано не було, як і жодних первинних документів, які б свідчили про погодження позивачем вартості, кількості та якість матеріалів, які мали придбаватися його контрагентом і за рахунок яких мали здійснюватися ремонтні роботи. Також матеріали справи не містять жодних доказів щодо проведення оплати позивачем за придбані будівельні матеріали, а складені акти надання послуг не розкривають їх зміст. Окрім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що як вбачається з акту перевірки позивача контролюючим органом було використано податкову інформацію наведену в ІС «Податковий блок» АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» ТОВ “Овітекс Інвест” за березень 2014 року було сформовано податковий кредит за рахунок лише одного постачальника - ТОВ “Будівельно-торгова фірма “Фін Буд”, яким 369 податкових накладних було складено в один день 03.03.2014р., суми ПДВ по кожній з них не перевищує 10 тис.грн., що не підлягає обов'язковій реєстрації в ЄДР податкових накладних, на загальну суму ПДВ 3 489  635,7грн. Отже вказані обставини свідчать, що ТОВ “Овітекс Інвест” не могли бути надані послуги позивачу за договором підряду №25 від 03.03.2014р., а характер та зміст таких послуг не носив реального характеру.   Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями. Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Як підтверджено матеріалами справи, таких обставин під час її розгляду встановлено не було, а відповідних доказів належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного здійснення ТОВ “Овітекс Інвест” господарських операцій за договором підряду №25 від 03.03.2014р. позивачем надано не було. Натомість, відповідачем доводи, викладені в адміністративному позові, були спростовані наданим ним під час розгляду справи доказам. Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування. Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Приймаючи до уваги наведене вище суд приходить до переконання, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ “Овітекс Інвест” податкових накладних не ґрунтується на вимогах закону, а відтак визначення відповідачем податкового зобов'язання зі сплати ПДВ та штрафних санкцій є правомірним, у зв'язку із чим підстави для задоволення  адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ПХ ГРУП” відсутні.     З урахуванням приписів ч.1  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування позивачу сплаченого судового збору не підлягає.    Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ПХ ГРУП” відмовити повністю. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.    ст. 185-187 КАС України    , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                                           І.М. Погрібніченко