Постанова

від 27.09.2016 по справі 908/1514/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.09.2016 справа №908/1514/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача - від відповідача -ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з»явився не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м. Дніпро на рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. (підписано 08.08.2016р.) у справі№ 908/1514/16 (суддя Смірнов О.Г.) за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м. Дніпро до Приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт», м. Запоріжжя прозобов'язання визнати та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» м. Запоріжжя в особі ліквідаційної комісії про зобов»язання визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за договором № б/н від 22.11.2013 року, які утворилися станом на 08.04.2016 року у розмірі 31 209,45 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом в сумі 9 178,49 грн., заборгованість за відсотками в сумі 10 529,77 грн., пеня в сумі 11 501,19 грн., та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позовні вимоги мотивовані наявністю між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПП «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» кредитних правовідносин, невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов»язань, що встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі № 908/5136/15, яким задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» та стягнуто з ПП «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» 9 178,49 грн. основного боргу, 7 103,14 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 17.04.2014 року по 12.08.2015 року, 6 046,77 грн. пені за період з 17.11.2014 року по 12.08.2015 року. Як зазначає позивач, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стало відомо, що Відповідач знаходиться в стані припинення. 11.04.2016р. ОСОБА_5 на адресу Голови ліквідаційної комісії ПП «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» надіслано заяву з кредиторськими вимогами, що залишена відповідачем без відповіді та реагування. Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 112 ЦК України, позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. у справі № 908/1514/16 позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.

Зобов»язано Приватне підприємство «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за договором № б/н від 22.11.2013 року у розмірі 22 328,40 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом в сумі 9 178,49 грн., заборгованість за відсотками в сумі 7 103,14грн., пеню в сумі 6 046,77 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Стягнуто з Приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» витрати зі сплати судового збору в сумі 985,87 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» відмовлено.

При прийнятті рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в задоволеній частині та недоведеність вимог в іншій частині позову, оскільки позивачем не надано доказів та судового рішення на підтвердження наявності заборгованості відповідача в сумі 8 881,05 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/1514/16 в частині відмови у зобов»язанні відповідача в особі голови ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги з заборгованості, яка утворилася за період з 13.08.2015р. по 08.04.2016р., та включити ці вимоги до проміжного ліквідаційного балансу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт зазначає, що чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з прийняттям судового рішення, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника, в т.ч. і зобов»язань по сплаті відсотків за весь час користування кредитом до дня його остаточного повернення, а також не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків у вигляді сплати пені.

У зв»язку з перебуванням у відпустці судді Ушенко Л.В., протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.09.2016р. змінено судову колегію, визначивши її у складі: головуючий Дучал Н.М., судді Агапов О.Л., Геза Т.Д.

Сторони не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2, , 4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2015р. у справі № 908/5136/15 задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Стягнуто з Приватного підприємства «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» основний борг в розмірі 9178,49 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в у розмірі 103,14 грн., пеню у розмірі 6 046,77 грн.

Зазначеним судовим рішенням встановлено наступне.

22.11.2013 Приватним підприємством «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, бланк якої затверджено наказом Голови правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №906 СП-2011-33 від 14.01.2011р. «Про актуалізацію заяви - електронної картки з зразками підписів та відтиском печатки та ввід нового підходу до формування анкет з моніторингу діяльності клієнта».

Підписавши заяву, Приватне підприємство «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» виразило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з цією заявою, карткою зі зразками підписів та відтиску печатки складає Договір банківського обслуговування.

Своїм підписом ПП «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» приєдналося та зобов»язалося виконувати умови, викладені в ОСОБА_6 та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_7 - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банку.

Згідно заяви відповідач приєднався до «ОСОБА_6 та правил надання банківських послуг», ОСОБА_5 , що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 22.11.2013 (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідачу було відкрито поточний рахунок.

Розділом 3.1.1., 3.2.2. зазначених ОСОБА_6 регламентований порядок надання кредиту за послугою «Гарантований платіж».

Відповідно до п.п. 3.1.1.73., 3.1.1.74., 3.1.1.75 ОСОБА_6 надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань по господарських договорах, які укладаються між Клієнтом і його контрагентами, а також між Клієнтом і ОСОБА_5 (далі Послуга). Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно з якими клієнт - платник/одержувач доручає банку зарахувати кошти на рахунок одержувача, в сумі та у дату, що зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами даної Послуги являються платник і одержувач платежів по господарських договорах.

Згідно з п. 3.2.2.1. ОСОБА_5 при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі «гарантований платіж» або «заявка»), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки.

Відповідач почав користуватися послугою «Гарантований платіж» з 19.12.2013 шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Інтернет Банкінг Приват-24.

У відповідності з випискою по рахунку відповідач скористався банківськими коштами в сумі 9178,49 грн.

Відповідно до п. 3.2.2.2. ОСОБА_6 клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4 % річних (але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28 % річних.

У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредит у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Таким чином, з 17.04.2014 по 12.08.2015 відповідачу на залишок заборгованості по тілу кредиту нараховано до сплати та не сплачено останнім відсотки у розмірі 7103,14 грн.

Відповідно до п. 3.2.2.10.1. ОСОБА_6 при порушенні клієнтом будь-якого із зобов»язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до виписки по рахунку та розрахунку заборгованості за період з 17.11.2014 по 12.08.2015 на суму заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, комісії була нарахована пеня, несплачений залишок становить 6046,77 грн.

У зв»язку з невиконанням Приватним підприємством «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» у визначений строк зобов»язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом і комісії, позивачем, нарахована пеня у розмірі 6046,77 грн.

Згідно з п. 3.2.2.10.4. ОСОБА_6 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов»язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.13.2.2.10.3. цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконано.

Таким чином, загальна заборгованість Приватного підприємства «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до умов договору банківського обслуговування № б/н від 22.11.2013 складає суму у розмірі 22 328,40 грн., а саме: сума основного боргу 9 178,49 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7 103,14грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором - 6 046,77 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

11.04.2016р., у зв»язку з невиконанням відповідачем зобов»язань за договором банківського обслуговування б/н від 22.11.2013 року та перебуванням підприємства відповідача в стані припинення, невиконанням рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015р. у справі № 908/5136/15, ПАТ КБ В«ПРИВАТБАНКВ» на адресу голови ліквідаційної комісії відповідача надіслано заяву з кредиторськими вимогами, в якій просив розглянути кредиторські вимоги з оплати заборгованості за договором № б/н від 22.11.2013 року, яка виникла станом на 08.04.2016 року у розмірі 31209,45 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом 9 178,49 грн., заборгованість за відсотками 10 529,77 грн., пеня 11 501,19 грн.; визнати вищеперелічені вимоги та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ПП «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» й оплатити зазначену суму заборгованості на поточний рахунок ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

Факт направлення вказаної заяви на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 11.04.2016 року та фіскальним чеком від 11.04.2016 року, засвідчені копії яких знаходяться у справі.

Заява позивача була отримана відповідачем 16.04.2016 року, про що свідчить витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень.

Залишення відповідачем заяви з кредиторськими вимогами без реагування та задоволення, згідно зі ст.112 Цивільного кодексу України розцінено банком як ухилення відповідача від розгляду заяви позивача, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (станом на 21.07.2016р. та на 02.08.2016р.), Приватне підприємство «Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт» знаходиться в стані припинення за судовим рішенням, головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_8 ОСОБА_9 Халім, про що 23.12.2015 року внесено до реєстру відповідний запис.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 Цивільного кодексу України).

Позивач із заявою з кредиторськими вимогами до ПП «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» звернувся 11.04.2016р., що підтверджується описом вкладення від 11.04.2016 року та фіскальним чеком від 11.04.2016 року.

Вказана заява отримана відповідачем 16.04.2016 року, про що свідчить витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв»язку «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень.

Докази про надсилання відповідачем відповіді на заяву позивача та про результати її розгляду в матеріалах справи відсутні. Позивач наполягає, що відповіді на заяву не отримував.

Наведене свідчить про звернення позивача до ліквідаційної комісії ПП «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт», та про ухилення відповідача від розгляду відповідної заяви позивача.

За вимогами ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

За таких обставин, звернення ПАТ КБ В«ПРИВАТБАНКВ» з цим позовом є правомірним.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 610, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2015р. у справі № 908/5136/15, за своєю правовою природою правовідносини між сторонами фактично є договором банківського рахунка.

Відповідно до статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов»язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За приписами 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов»язки сторін, пов»язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором б/н від 22.11.2013 року в сумі 9178,49 грн. основного боргу, в сумі 7103,14 грн. процентів за користування кредитом за період з 17.04.2014 року по 12.08.2015 року, в сумі 6046,77 грн. пені за період з 17.11.2014 року по 12.08.2015 року підтверджена рішенням господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 року у справі № 908/5136/15, яке набрало законної сили, а отже є встановленим фактом, який не потребує доказування.

Тому, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині зобов»язання Приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за договором № б/н від 22.11.2013 року в розмірі 22 328,40 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом в сумі 9 178,49 грн., заборгованість за відсотками в сумі 7 103,14 грн., пеня в сумі 6046,77 грн., та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» грунтуються на збільшеному розмірі процентів за користування кредитом та пені, що додатково розраховані банком за період з 13.08.2015 року по 08.04.2016 року.

Проте, факт наявності простроченої заборгованості відповідача в сумі 3 426,63 грн. по відсотках за користування кредитом, що розраховані за період з 13.08.2015р. по 08.04.2016р., та пені в сумі 5 454,42 грн., нарахованої за період з 13.08.2015р. по 08.04.2016р. не підтверджено позивачем належними доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерській облік та його відображення у відповідних регістрах обліку є належними доказами, які підтверджують проведення господарської операції.

У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Позивачем не надано до справи доказів на підтвердження нарахування банком та несплати відповідачем відсотків за користування кредитом за період з 13.08.2015р. по 08.04.2016р., доказів обліковування зазначених відсотків на рахунках прострочених сум, що виключає можливість перевірки реального розміру існуючої заборгованості відповідача перед банком та правомірності нарахування пені, зокрема, тих сум, що додатково включені до розміру кредиторських вимог до Відповідача.

Наявний в матеріалах справи Розрахунок заборгованості за договором б/н від 19.12.2013р., укладеним між «ПРИВАТБАНКом» та клієнтом - ПП «Свіфт Інтернешонал Імпорт та експорт» станом на 08.04.2016р., не може вважатися належним доказом наявності та розміру заборгованості відповідача за договором від 22.11.2013р. , в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу, який би свідчив про факт невиконання позичальником своїх зобов»язань за договором від 22.11.2013р.

Крім того, розрахунок заборгованості є складовою частиною позовної заяви, який деталізує та обґрунтовує порядок та вірність розрахунку, заявленої до стягнення позивачем суми боргу, процентів, пені, тощо. В той же час, зазначений розрахунок повинен бути підтверджений первинними документами, які б доводили здійснення той чи іншої банківської операції. Втім, таких документів позивачем до справи не надавалося.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов»язання приватного підприємства «Свіфт інтернашонал імпорт та експорт» в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за договором № б/н від 22.11.2013 року у розмірі 8 881,05 грн., що утворилися станом на 08.04.2016 року, зокрема в частині нарахованих процентів за користування кредитом та пені за період з 13.08.2015 року по 08.04.2016 року.

Враховуючи наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. (підписано 08.08.2016р.) у справі № 908/1514/16 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Результати апеляційного провадження у справі № 908/1514/16 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м. Дніпро на рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. (підписано 08.08.2016р.) у справі № 908/1514/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. (підписано 08.08.2016р.) у справі № 908/1514/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3

Надруковано 5 екз.:

1- позивачу

1- відповідачу

1- у справу

1- ДАГС

1 - ГСЗО