Постанова

від 01.03.2017 по справі 908/1514/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 908/1514/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Картере В.І., Губенко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі№ 908/1514/16 господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" доПриватного підприємства "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт" прозобов'язання визнати та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ КБ "Приватбанк" повідомлений, але не з'явився,

- ПП "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт" повідомлений, але не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/1514/16 (суддя Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016 (судді: Дучал Н.М., Агапов О.Л., Геза Т.Д.), частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк"/позивач/скаржник) до Приватного підприємства "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт" (надалі ПП "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт"/відповідач/підприємство) про зобов'язання визнати та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями в частині відмови у позові, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача визнати кредиторські вимоги позивача за договором №б/н від 22.11.2013, які утворилися станом на 08.04.2016 у розмірі 31 209,45 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом - 9 178,49 грн., заборгованість за відсотками - 10 529,77 грн., пеня - 11 501,19 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Обґрунтовуючи підстав позову, позивач посилається на те, що йому стало відомо про те, що відповідач перебуває в стадії припинення. На звернення позивача до голови ліквідаційної комісії відповідача про включення його кредиторських вимог за договором банківського обслуговування до ліквідаційного балансу, відповіді отримано не було, що й спричинило звернення до суду із даним позовом.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, встановили наступне:

- 22.11.2013 Приватним підприємством "Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт" було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, з підписанням якої Приватне підприємство "Свіфт Інтернашонал імпорт та експорт" виразило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.11.2013 (далі - договір);

- відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок;

- розділом 3.1.1., 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж";

- згідно з п.п. 3.1.1.73., 3.1.1.74., 3.1.1.75 Умов банк (позивач) надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань по господарських договорах, які укладаються між клієнтом і його контрагентами, а також між клієнтом і банком (далі послуга). Послуга надається у вигляді виконання банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно з якими клієнт - платник/одержувач доручає банку зарахувати кошти на рахунок одержувача, в сумі та у дату, що зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами даної послуги являються платник і одержувач платежів по господарських договорах;

- пунктом 3.2.2.1. визначено, що банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки;

- відповідач почав користуватися послугою "Гарантований платіж" з 19.12.2013 шляхом реєстрації відповідних заявок в системі Інтернет Банкінг Приват-24;

- згідно з випискою по рахунку відповідач скористався банківськими коштами в сумі 9178,49 грн.;

- пунктом 3.2.2.2. Умов встановлено, що клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 4 % річних (але не менше ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 клієнт за користування кредитом сплачує банку відсотки в розмірі 28 % річних;

- у разі непогашення заборгованості клієнтом за кредит у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості;

- рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/5136/15 стягнуто на користь банку (позивач у даній справі) з клієнта (відповідач у даній справі) основний борг у розмірі 9 178,49 грн., 7 103,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 17.04.2014 по 12.08.2015, 6 046,77 грн. пені за період з 17.11.2014 по 12.08.2015;

- з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачу стало відомо, що відповідач перебуває в стані припинення;

- 11.04.2016 позивач направив голові ліквідаційної комісії відповідача заяву з кредиторськими вимогами б/н від 11.04.2016 з вимогами включити кредиторську заборгованість відповідача перед позивачем до ліквідаційного балансу, яка (вимога) залишилась без відповіді, що й спричинило звернення до суду із даним позовом. Згідно з вказаною заявою, до складу кредиторських вимог, які просив позивач включити до проміжного ліквідаційного балансу, входять наступні суми: 9 178,49 грн. заборгованість за кредитом, 10 529,77 грн. - заборгованість по відсотках, 11 501,99 грн. пені.

Місцевий господарський суд, врахувавши наведені обставини, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, а саме: в частині зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги позивача у розмірі, встановленому у рішенні господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/5136/15, а саме: основний борг у розмірі 9 178,49 грн., 7 103,14 грн. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за період з 17.04.2014 по 12.08.2015, 6 046,77 грн. пені за період з 17.11.2014 по 12.08.2015.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог включити до проміжного ліквідаційного балансу 3 426,63 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 13.08.2015 по 08.04.2016 та 5 454,42 грн. пені, місцевий господарський суд виходив з того, що при розгляді даної справи не досліджувалося питання господарських операцій між позивачем та відповідачем, наявність заборгованості та її розмір, а тому, нараховані позивачем проценти та пеня у вказаних розмірах, є спірною сумою, яка може бути задоволена судом у випадку звернення з позовом про її стягнення. При цьому, суд керувався ст.ст. 104, 105, 112, 627, 639, 1054 ЦК України, ст. 35 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, погодився із висновком останнього про часткове задоволення позову, проте, як вбачається з мотивувальної частини постанови, з інших підстав, ніж місцевий господарський суд. Так, суд апеляційної інстанції дослідив наданий позивачем до позовної заяви розрахунок, зокрема, процентів, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 3 426,63 грн. за період з 13.08.2015 по 08.04.2016 та пеню у розмірі 6 046,77 грн. за період з 17.11.2014 по 12.08.2015, та прийшов до висновку, що позивачем в установленому законом порядку, зокрема, Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не доведено належними первинними документами наявності вказаної заборгованості зі сплати процентів за зазначений період та пені.

Вищий господарський суд України, враховуючи межі оскарження позивачем прийнятих у даній справі судових рішень (в частині відмови у задоволенні позову) не може погодитися із такими висновками суду місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частинами 5, 6 ст. 105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилось після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичною особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Як вказувалося вище, та встановлено судами, позивачем дотримано строки на звернення до суду із відповідним позовом про зобов'язання включити його кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, які (кредиторські вимоги) складаються як і з основної суми заборгованості по кредиту, так і процентів, нарахованих на кредит та пені.

Водночас, жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду із позовом про встановлення дійсного розміру кредиторської заборгованості боржника, а також інших нарахувань, до звернення із позовом до суду про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Саме у справі про наявність або відсутність підстав для задоволення позову про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника, досліджуються питання наявності заборгованості, її розміру, тощо, а тому, висновок місцевого господарського суду про безпідставність заявлених позивачем вимог в частині включення до ліквідаційного балансу заборгованості по процентах та пені, розмір яких не був встановлений рішенням господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі №908/5136/15, є неправомірним, так само як і висновок суду апеляційної інстанції суду про недоведеність позивачем в установленому законом порядку наявності підстав для задоволення його позову в цілому є передчасним, з огляду на таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Крім того, норми законодавства не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що рішення суду про стягнення заборгованості саме по собі не породжує цивільні права та обов'язки, та є засобом примусового виконання існуючого у відповідача обов'язку, що виник з договору, відтак, ухвалення судом рішення про стягнення з боржника заборгованості не змінює строків виконання грошових зобов'язань, встановлених у договорі, та критерії визнання таких зобов'язань належним чином виконаними. Кошти боржник має сплатити за час прострочення по день надходження коштів на рахунок кредитора, оскільки саме в цей день припинилось порушення майнових прав та інтересів кредитора, а боржник є таким, що виконав грошові зобов'язання за договором належним чином, і це зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.07.2011 у справі № 13/210/10).

Проте, всупереч наведеному, суд апеляційної інстанції, встановлюючи факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем з посиланням на рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 у справі №908/5136/15, та погоджуючись із висновком місцевого господарського суду про необхідність її включення до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, відмовляє у іншій частині позову з підстав недоведеності позивачем розміру заборгованості зі сплати процентів та пені за період з 13.08.2015 по 08.04.2016 через неподання останнім документів згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились положення Умов та Правил надання банківських послуг (розділи 3.2.2.9., 3.2.2.10.) стосовно нарахування відсотків за користування кредитом та пені за порушення зобов'язань, в той час як встановив сам суд, основна заборгованість за кредитом не є погашеною відповідачем (в іншому б випадку це виключало включення цієї суми до проміжного ліквідаційного балансу). Апеляційний господарський суд, відмовляючи у позові у відповідній частині, обмежився зауваженнями про те, що позивач не надав первинних документів на підтвердження заборгованості відповідача, незважаючи на те, що узгодженими сторонами у справі положеннями Умов та Правил надання банківських послуг визначені як розмір відсотків за користування кредитом в залежності від дати прострочення його повернення, так і період їх нарахування.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про зобов'язання визнати кредиторські вимоги та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт" заборгованість по відсотках та пені за період з 13.08.2015 по 08.04.2016, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 111 5 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі № 908/1514/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Приватного підприємства "Свіфт інтернашонал імпорт та експорт", а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016 у справі № 908/1514/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко