Рішення

від 22.11.2007 по справі 2-122/07

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-122/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді : Музичук Н.Ю.

при секретарі : Поліщук С. М.

за участю адвокатів Дем'яненко Л.П., Мельничук С. В.

представника позивачки ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне

цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи Перша рівненська державна нотаріальна контора та приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук Віра Костянтинівна, про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування квартири недійсними, -

встановив:

В липні 2004 року ОСОБА_8 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_6 про усунення його від права на спадкування за законом після смерті його баби ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, по тих підставах, що відповідач ухилявся від виконання обов"язку щодо утримання спадкодавця.

Одночасно, в липні 2004 року ОСОБА_8 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_6 про одержання нею, спадкоємцем другої черги, права на спадкування при наявності спадкоємця першої черги за законом, відповідача та підстав для усунення його від спадкування, після відкриття спадщини ОСОБА_9.

Ухвалою суду від 05 вересня 2007 року позови об"єднані в одне провадження. Ухвалою суду від 05 жовтня 2007 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1, яка є спадковим майном після смерті ОСОБА_9

В вересні 2007 року позивачкою ОСОБА_8 в порядку ст. 3 1 ЦПК України заявлено уточнений та доповнений позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про встановлення факту ухилення ОСОБА_6 від обов'язку щодо утримання спадкодавця; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою рівненською державною нотаріальною конторою 09.08.2004 року р.№1-887 на ім"я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1; визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчик В.К. 03.03.2005 року за р.№ 583; визнання за нею спадкоємцем другої черги за законом, яка прийняла спадщину у встановленому порядку, права на спадкове майно померлої ОСОБА_9 у вигляді квартири АДРЕСА_1; покладення судових витрат на відповідачів.

В своїх письмових запереченнях на первинні позовні вимоги представник відповідача ОСОБА_4 вказувала, що такі вимоги вважає безпідставними, оскільки факт ухилення спадкоємці від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця не встановлений судом, доказів ухилення внука ОСОБА_6 від утримання бабусі до її смерті немає, оскільки у спадкодавця ОСОБА_9 не було необхідності такого утримання, а необхідну допомогу для неї надавала вся родина відповідача. Свідоцтво про право на спадщину вважається ними цілком законним і дійсним, а вимоги позивачів такими, що до задоволення не підлягають.

Представник позивача ОСОБА_3 повністю підтримала уточнені позовні вимоги в суді. Пояснила, що у відповідності до чинного законодавства ОСОБА_6не має права на спадкування за представленням, як особа яка ухилялась від виконання обов"язку щодо утримання спадкодавця. Довірителька, її мати, як єдиний спадкоємець другої черги за законом, змушена ставити питання про встановлення факту ухилення від виконання обов"язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_9, сестри довірительки, відповідачем, внуком покійної, якому на день її смерті вже виповнився 21 рік. Після смерті свого батька відповідач зовсім не дбав про свою бабу, не надавав їй будь-якого утримання, а. навпаки вимагав грошей з її мізерної пенсії і дарування квартири. Відповідач не прийшов на похорони своєї баби, не знає місця захоронения баби і батька. У зв"язку із такими діями відповідача позивачка звернулась в нотаріальну контору із

заявою про прийняття спадщини і до суду. Позивачка, як старша сестра, постійно опікувалася спадкодавцем, яка була інвалідом дитинства, допомагала маїеріально, грошима, продуктами харчування, в тому числі коли був живий син, який помер через зловживання наркотичними засобами. Відповідач також вживав наркотичні засоби, на що вимагав гроші від баби, про що стверджують свідки. Оскільки відповідач через ухилення від утримання спадкодавця не мав права на спадкування її майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1, не мав права на розпорядження квартирою шляхом дарування квартири своїй матері ОСОБА_4, як неналежний власник, оспорені свідоцтво про права на спадщину та договір дарування не можуть залишатися дійсними через порушення публічного порядку, дані правочини направлені на незаконне заволодіння майном фізичної особи. Позивачка єдиний спадкоємець по закону, яка прийняла спадщину і має право на спадкове майно у вигляді спірної квартири. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути судові витрати в справі.

Відповідачка, представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними, оскільки передбачених ст. 1224 ЦК України підстав для задоволення такого позову немає. Пояснила, що проживаючи в одному будинку вони, в тому числі син постійно спілкувалися із своєю бабою спадкодавцем, допомагали їй по мірі необхідності, на облік з приводу зловживання наркотичними засобами син поставлений вже після смерті баби в 2005 році. Спадкодавець ОСОБА_9 не потребувала будь-якого догляду чи утримання, вона була гарною, практично здоровою жінкою, інвалідом через глухоту, забезпеченою в міру необхідності, постійно працювала, отримувала пенсію, трохи торгувала, вона ніколи не просила кошти у внука, не заперечує, що їй допомагали із села. Спадкодавець ніколи не була в безпорадному стані, до останнього себе обслуговувала, померла через гіпертонічну хворобу. На похоронах спадкодавця внук не був, оскільки в той період знаходився в лікарні, але пізніше вони були на могилі баби. Після смерті вони надали кошти в сумі 500 грн. на пам"ятник, сплатили заборгованість за квартиру. Вважає, що свідоцтво про право на спадщину на ім. "я внука ОСОБА_6, відповідно і договір дарування законні, а вимоги позивачки безпідставні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи, Першої рівненської держнотконтори, вважає позов таким, що до задоволення не підлягає за відсутністю передбачених чинним законодавством підстав. Пояснила, що свідоцтво про право на спадщину видане згідно чинного законодавства в порядку ст. 1266 ЦК України, всі передбачені для цього законні підстави були, всі необхідні документи для цього були надані, заповіту покійної не було, інших спадкоємців першої черги чи осіб, які б мали право спадкувати в порядку ст. 1241 ЦК України не встановлено. Підтвердила, що позивачка дійсно звернулась 25.02.2004 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, в своїй заяві вказувала, що нема інших спадкоємців, але заява відповідача, внука спадкодавця, надійшла в нотаріальну контору 22.03.2004 року.

Третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук В.К. вважає вимоги позовної заяви безпідставними, а свідоцтво про право на спадщину на ім"я відповідача ОСОБА_6 та наступний договір дарування квартири законними, підстав для усунення відповідача, внука спадкодавця, від спадкування а, відповідно, і підстав до задоволення позовних вимог не вбачає.

Оцінюючи пояснення та думку осіб, які беруть участь у справі, досліджені надані в справі докази, в тому числі показання свідків позивача ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та свідків відповідачів ОСОБА_17 , ОСОБА_18, ОСОБА_19, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 не підлягають до задоволення за таких підстав.

На підставі пояснень обох сторін та досліджених доказів, а саме спадкової справи №144 після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відкритої Першою рівненською держноткоторою на підставі заяви ОСОБА_8 від 25.02.2004 року зареєстрованої за №261 та з наступною заявою ОСОБА_6 від 22.03.2004 року зареєстрованою за № 182, я якій мають місце копії свідоцтв про народження і про смерть сина спадкодавця ОСОБА_20, свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_21 і ОСОБА_9, після чого спадкодавцю присвоєне прізвище ОСОБА_9, свідоцтво про народження ОСОБА_6, яким стверджується, що відповідач ОСОБА_6 є внуком спадкодавця ОСОБА_9 і спадкоємцем першої черги за преставлениям, своєчасно прийняв спадщину у порядку ст. ст. 1268, 1270 ЦК України, подавши у встановлений строк в державну нотаріальну контору заяву про прийняття ним спадщини та необхідні для одержання свідоцтва про право на спадщину документи.

Наданими суду доказами у вигляді свідоцтв про народження та розірвання шлюбу спадкодавця підтверджено родинні стосунки позивачки, родове прізвище якої ОСОБА_9, і яка є рідною сестрою спадкодавця та спадкоємцем другої черги, яка також у порядку ст. ст. 1268, 1270 ЦК України прийняла спадщину .

Жодний із спадкоємців добровільно не використовує передбачене ст. 1274ЦК України право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. Осіб, які в порядку ст. 1241 ЦК України, мали б право на обов"язкову долю в спадщині після смерті ОСОБА_9 не встановлено. Заповіт з боку спадкодавця ОСОБА_9 не посвідчувався.

У відповідності до положень ч.1 ст. 1266 ЦК України, внуки та правнуки спадкодавця спадкують за правом представлення ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, дідові, бабі, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановленихстю1259 ЦК України.

Ще до отримання відповідачем ОСОБА_6, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, 09 серпня 2004 року за р.№ 1-887 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті баби ОСОБА_9, позивачка ОСОБА_8 26.07.2004 року звернулась в суд із позовними заявами про усунення ОСОБА_6 від спадкування на підставі ст. 1224 ЦК України та визнання за нею права на спадкове майно.

Положеннями ст. 1224 ЦК України передбачені підстави для усунення спадкоємців від спадкування. Згідно зазначеної норми закону, не мають права на спадкування вичерпний перелік осіб-спадкоємців, підстави щодо яких визначені в ч.ч.1-5 ст. 1224 ЦК України. Зокрема, згідно ч.3 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки /усиновлювачі/ та повнолітні діти /усиновлені/ а також інші особи, які ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом, а згідно ч.5 цієї норми закону, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тобто, по змісту частини 3 наведеної норми визначено круг осіб, які підпадають під дію даної норми, та несуть по закону обов'язок утримання спадкодавця. Згідно положень ст. 266 СК України, повнолітні внуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу , діда, які потребують матеріальної допомоги, якщо у них немає інших осіб, які по закону повинні їх утримувати, або ці особи з поважних причинне можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

З огляду на викладене, внук ОСОБА_6 не являється такою особою, яка в силу чинного законодавства в розумінні ч.3 ст. 1224 УЦК України зобов"язаний був по закону утримувати спадкодавця, свою бабу ОСОБА_9 Факт ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця лише тоді є підставою для усунення особи від права на спадкування, якщо цей факт встановлений судом. В той же час стороною позивачки не надано і в судовому засіданні не встановлено доказів, підтверджуючих встановлений судом обов'язок утримання спадкодавця, в т.ч. обов'язок сплати аліментів, коштів на утримання.

Сам по собі факт ненадання допомоги відповідачем ОСОБА_6 на утримання спадкодавця, його баби, ОСОБА_9 не свідчить про його ухилення від виконання обов'язку щодо її утримання.

Усунення від права на спадкування за законом, відповідно до частини 5 ст. 1224 ЦК України, здійснюється за рішенням суду за умови, що спадкодавець перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво,

Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_9 померла у віці 67 років, вона була інвалідом третьої групи з дитинства, як глухоніма. З показів допитаних свідків позивача встановлено наступне: свідок ОСОБА_12 з цього приводу показала, що ОСОБА_9 фізично була здоровою, що два тижні бувала в селі, коли треба допомагала на огороді; свідок ОСОБА_13 вказувала, що спадкодавець бувала в селі, коли був настрій допомагала в огороді, висловлювала намір переписати квартиру племінниці, але не встигла; свідок ОСОБА_14 показувала, що від ОСОБА_9, яка приходила в УТОГ і з якою спілкувалась щомісячно до її смерті, відомо, що вона їздила в село до старшої сестри допомагати, а сестра допомагала їй продуктами; свідок ОСОБА_15

показала, що ОСОБА_9 щосуботи їздила в село, де жили дві сестри і брат, незадовго до смерті робила ремонт в своїй квартирі, самостійно робила побілку, самостійно до кінця себе обслуговувала бо була здоровою, не страждала хронічними захворюваннями, мала тільки гіпертонію та вивих ноги; свідок ОСОБА_16.3 цього приводу показала, що ОСОБА_9 їздила в село, де помагала, відпочивала, возила продукти, лежачою вона не була, хронічними хворобами не хворіла, була в основному здоровою. Оцінкою вищенаведених показів не можна зробити висновок, що спадкодавець перебував у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво до своєї смерті.

З показів свідків відповідачів ОСОБА_17 , ОСОБА_18, ОСОБА_19 вбачаються аналогічні твердження в цій частині, що ОСОБА_9 до останнього часу сама себе обслуговувала, ходила завжди чистою, опрятною, практично не хворіла до самої смерті, не лежала в лікарні, вся була в русі, зо 10 днів до смерті востаннє їздила в село. В селі допомагала, заробляла, показувала руки та спину, що боліли від роботи.

Оцінкою досліджених доказів в сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених ст. 1224 ЦК України підстав для задоволення вимог ОСОБА_8 про усунення ОСОБА_6 від права на спадкування та про встановлення факту ухилення ОСОБА_6 від утримання спадкодавця ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Доводи позивачки про надання матеріальної допомоги спадкодавцю ОСОБА_9 та надані в цій частині докази не можуть бути підставою для задоволення її позовних вимог згідно чинного законодавства.

За наведених обставин, будь-яких законних підстав для задоволення решти позовних вимог про визнання недійсними визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою рівненською державною нотаріальною конторою 09.08.2004 року р.№ 1-887 на ім"я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 та договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчик В.К. 03.03.2005 року за р.№ 583; визнання за позивачкою, як спадкоємцем другої черги за законом, яка прийняла спадщину у встановленому порядку, права на спадкове майно померлої ОСОБА_9 у вигляді квартири АДРЕСА_1; покладення судових витрат на відповідачів, судом не встановлено, такі не доведені належними допустимими доказами позивача, як того вимагає ч.1 ст. 60 ЦПК України.

В порядку ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 1266, 1268, 1269, 1270, 1224 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, про встановлення факту ухилення від виконання обов"язку щодо утримання визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування квартири недійсними відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.