Рішення

від 06.09.2016 по справі 921/371/16-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2016 р.Справа № 921/371/16-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Цимбалюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс", 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7а, ідентифікаційний код юридичної особи 38918555

відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс", 46000, м. Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 18, офіс 105/16, ідентифікаційний код юридичної особи 39424272

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2 - начальника відділу кадрової та юридичної роботи КП "Тернопільелектротранс", довіреність №1 від 19 липня 2016 року; ОСОБА_3 - представника, довіреність №2 від 06.09.2016р.

відповідача: ОСОБА_4 - представника, довіреність № 131 від 15.07.2016 року;

У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи :

До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовною заявою № 23 від 22.06.2016 року (вх. № 411 від 29.06.2016 року) Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теркомунсервіс", м. Тернопіль 117 072,73 грн. боргу згідно Договорів; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами: №10/15е/28; №10/15п/3; №10/15п/6; №10/15п/4; №10/15п/4; Договору про відшкодування вартості води; Договору №12/15с/7 інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір №10/15е/28 від 30.10.2015 року; Додаток №1 до Договору №10/15е/28 від 30.10.205 року; Договір №10/15п/3 від 30.10.2015 року; Договір №10/15п/6 від 30.10.2015 року; Договір №10/15п/4 про користування оглядовою канавою від 30.10.2015 року; Договір №10/15п/5 про встановлення сервітуту від 30.10.2015 року; Договір про відшкодування вартості використаної води від 30.10.2015 року; Договір про зберігання транспортних засобів у гаражі виробничого приміщення №12/15с/7 від 14.12.2015 року; Карточку рахунку: 36.1.1.: партнери ТОВ "Теркомуналсервіс" за 01.11.15-01.06.16 Сервіс ТЕТ; Рахунки на оплату.

Посилається на приписи статей 11, 16, 526,530, 610-612, 629 ЦК України; статті 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статті 1, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 01 липня 2016 року порушено провадження у справі № 921/ 371/16-г/10 та призначено судове засідання для розгляду позову по суті за участю повноважних представників сторін о 15 год. 45 хвилин 19 липня 2015 року.

29 червня 2016 року Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль через канцелярію господарського суду подало заяву про забезпечення позову (вх. № 12601) та просить накласти арешт на кошти ТОВ "Теркомуналсервіс" код ЄДРПОУ 39424272 в межах ціни позову - 117 072,73 грн. та сплаченого судового збору 1 757,00 грн та які містяться в банку ПАТ "Київська Русь" та в банку ПАТ "Креді ОСОБА_5".

19.07.2016 року відповідач у справі ТзОВ "Теркомуналсервіс", м. Тернопіль подало через канцелярію господарського суду письмовий відзив на позов (вх. № 13688) у якому зазначає, що частково визнає заявлені позовні вимоги в сумі 84 321,18 грн. та вказує, що згідно рахунку №0000000093 від 31.01.2016 року і Акта №0000000093 приймання-передачі виконаних послуг, а саме відшкодування електроенергії і води за січень 2016 року сума до оплати становила 10 690,32 грн в тому числі ПДВ 1 781,72 грн. Разом з тим зазначає, що незрозуміло чому у свою редакцію рахунку ДП "Сервіс ТЕТ" додатково внесло оплату за опалення в сумі 5 691,55 грн. і таким чином загальна сума боргу становила 16 381,87 грн; зазначена сума 5 691,55 грн є безпідставна і не підлягає оплаті.

Також відповідач не визнає нараховані позивачем 27 060,00 грн за грудень 2015 та січень-травень 2016 року (6 разів по 4 510,00 грн) згідно договору №10/15с/28 від 30.10.2015 року за право розміщення транспортних засобів на території позивача, оскільки взамін вказаного договору укладався договір №12/15с/7 від 14.12.2015 року про зберігання транспорту у боксах.

Відповідно до пунктів 4.7,5.2 договору № 10/15с/28 від 30.10.2015 року відповідач протягом 1-го місяця не залишав транспорту на об'єкті і не платив за цей договір, а тому договір вважається таким, що втратив свою чинність, починаючи з наступного дня після виникнення зобов'язання щодо оплати.

Вважає, що оскільки, за грудень 2015 року не було оплачено, тому договір припинив свою дію з 01.12.2015 року.

В судове засідання 19 липня 2016 року представники сторін прибули; суд перейшов до розгляду позову по суті та заслухав пояснення представників сторін: представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, викладені у позові; представник відповідача заперечив частково позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов.

Згідно усного клопотання представника позивача у судовому засіданні оголошувалася перерва до 10 год.10 хвилин 02 серпня 2016 року в порядку статті 77 ГПК України.

29 липня 2016 року позивач у справі Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль подало через канцелярію господарського суду письмове спростування відзиву ТОВ "Теркомуналсервіс" на позовну заяву ДП "Сервіс ТЕТ" у якому вказує, що наведені у відзиві заперечення не відповідають дійсним фактам та спрямовані на уникнення відповідальності за порушення господарського зобов'язання.

Також, 29 липня 2016 року позивач у справі Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль подало через канцелярію господарського суду письмове клопотання №31 від 29.07.2016 року (вх. №14258) про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 97 5210,94 грн., оскільки, відповідачем здійснено оплату частини заборгованості у розмірі 19 551,79 грн.

16.08.2016 року Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль через канцелярію господарського суду подало клопотання № 34 (вх. № 15088) про зменшення розміру позовних вимог та просить зменшити розмір до суми 77 824,23 грн. Вказує, що відповідачем 15 серпня 2016 року проведено оплату заборгованості за укладеними договорами у розмірі 19 696,71 грн. За рахунок вказаної суми покрито: заборгованість за Договором №10/15п/5 від 30.10.2015 року рах №000000092 від 31.01.2016 року та №0000000141 від 29.02.2016 року; заборгованість за Договором про відшкодування вартості використаної води від 30.10.2015 року рах. №0000000239 від 30.04.2016 року - 1 582,40 грн., де також вказано вартість використаної електроенергії - 8 864,31 грн.

15 серпня 2016 року відповідачем оплачено в користь позивача суму у розмірі 7150 грн та в призначенні платежу вказано рахунок №0000000191 від 31.03.2016 року і зазначено, що кошти призначені за оплату за гараж . Рахунок №0000000191 від 31.03.2016 року виставлено позивачем за договором №10/15п/4 від 30.10.2015 року. Вказану суму позивач зарахував в погашення боргу за договором №12/15с/7 від 14.12.2015 року рахунок № 144 від 29.02.2016 року. Позивач вважає, що заборгованість згідно договору №12/15с/7 від 14.12.2015 року відповідачем погашено в повному обсязі.

Згідно частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява ДП "Сервіс ТЕТ" Колмунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль № 34 від 16 серпня 2016 року про зменшення розміру позовних вимог (вх. №1508 від 16.08.2016) року заявлена позивачем в порядку статті 22 ГПК України, відповідає вимогам вказаної статті та приймається судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року заяву ДП "Сервіс ТЕТ" КП "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль про накладення арешту на кошти ТОВ "Теркомуналсервіс" в межах ціни позову 117 072,73 грн та сплаченого судового збору1 757,00 грн, які містяться в банку ПАТ "Київська Русь" та в банку ПАТ "Креді ОСОБА_5 банк" відхилено.

25 серпня 2016 року ДП "Сервіс ТЕТ" КП "Тернопільелектротранс" подано до господарського суду розрахунок-уточнення №36 25 серпня 2016 року, яким просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнувши з відповідача 77 824,23 грн заборгованості за укладеними договорами, використану електроенергію та опалення приміщень.

В судовому засіданні 06 вересня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Предметом позову Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" Комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль визначило стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 77 824,23 грн. (з врахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог).

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

Вказавши відповідачем у справі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теркомунсервіс", місцезнаходження якого м. Тернопіль, вул. С.Крушельницької, 18 позивач вважає, що вказана юридична особа порушила його права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У судовому засіданні встановлено:

1. 30 жовтня 2015 року між сторонами по справі було укладено Договір стоянки транспортних засобів № 10/15с/28, відповідно до п. 1.1. якого позивач надав відповідачу право відстою транспортних засобів на охоронюваній площадці за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7А. Перелік транспортних засобів, які відповідач має право розмістити на території позивача визначено в Додатку №1 до договору (29 транспортних засобів). Також додатком №1 до договору передбачено вартість за розміщення транспортних засобів, залежно від їх габаритів. На день укладання договору сума місячної оплати згідно Додатку №1 становила 4 510,00 грн. Кошти згідно договору відповідач повинен оплачувати за перший місяць в день підписання договору, всі інші платежі не пізніше 10-го числа поточного місяця згідно п. 3.1. договору № 10/15с/28.

ДП "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль стверджує, що з моменту укладення Договору відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань в частині оплати, оскільки, лише 29 січня 2016 року ТОВ провело оплату згідно рахунку НОМЕР_1 у сумі 4510,00 грн (за листопад 2015 року). За період з грудня 2015 року по 31 травня 2016 року позивачем за Договором № 10/15с/28 нараховано 27 060,00 грн.

Вважає, що заборгованість за Договором № 10/15с/28 становить 27 060,00 грн.

2.30 жовтня 2015 року між сторонами по справі було укладено Договір №10/15п/3, відповідно до умов якого відповідачу надано право обмеженого, строкового користування асфальтним покриттям площею 486 кв. м. та 550 кв. м. за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7а для зберігання піщанко-соляної та шлакової сумішей із помісячною оплатою у розмірі 3 300,00 грн, оплата до 10-го числа наступного за звітним місяцем.

29 січня 2016 року ТОВ здійснило оплату рахунку №0000000081 у сумі 3 300,00 грн; платежем від 01 квітня 2016 року відповідачем оплачено рахунки №0000000089 та №0000000143 у сумі 6 600,00 грн.

З 01 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року відповідачу за Договором нараховано 23 100,00 грн.

Вважає, що заборгованість за Договором № 10/15п/3 становить13 200,00 грн.

3.30 жовтня 2016 року між сторонами укладено Договір № 10/15п/6, згідно умов якого відповідачу було надано право зберігання у гаражі під навіс позивача за адресою вул. Тролейбусна, 7а м. Тернопіль піщано-соляної суміші із помісячною оплатою у розмірі 3 950,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору №10/15п/6 відповідач зобов'язаний здійснювати оплату до 10-го числа наступного за звітним місяцем.

За користування гаражем під навіс у період з 01 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року позивачем нараховано відповідачу плату у розмірі 27 650,00 грн із яких 29 січня 2016 року відповідач оплатив рахунок № НОМЕР_2 та зменшив розмір заборгованості до 23 700,00 грн.

Вважає, що заборгованість за договором №10/15п/6 становить 23 700,00 грн.

4.30 жовтня 2015 року між сторонами укладено Договір про користування оглядовою канавою №10/15п/4 із помісячною платою за таке користування у розмірі 1 210,00 грн. Розрахунки згідно Договору відповідачем повинні були здійснюватися до 10-го числа наступного за звітним місяцем.

01 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року позивачем нараховано плату згідно Договору у розмірі 8 470,00 грн із яких 29 січня 2016 року відповідач здійснив оплату рахунків №0000000082 та №0000000033 у розмірі 2 420,00 грн.; 01 квітня 2016 року відповідач оплатив рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 у розмірі 2 420,00 грн.

Вважає, що заборгованість згідно Договору №10/15п/4 становить 3 630,00 грн.

5.30 жовтня 2015 року між сторонами було укладено Договір №10/15п/5 про встановлення сервітуту. Відповідно до п. 1.1 Договору відповідачу надано право строкового, обмеженого та платного користування приміщенням контрольно-пропускного пункту, а саме трьома кабінетами загальною площею 39,1 кв. м., які знаходяться за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7А. Відповідно до п. 4.1. Договору щомісячна плата складає 1 050,00 грн, яку відповідач зобов'язаний сплачувати не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем.

За час дії Договору відповідачу нараховано 7 350,00 грн із яких 29 січня 2016 року ним сплачено рахунок №0000000083 у розмірі 1 050,00 грн.

Вважає, що заборгованість за Договором № 10/15п/5становить 6 300,00 грн.

6.30 жовтня 2015 року між сторонами укладено Договір про відшкодування вартості використаної води, відповідно до якого відповідач здійснює забір води для господарських потреб та відшкодовує її вартість. Відшкодування вартості використаної води здійснюється на підставі даних лічильника та за затвердженим тарифом. Розрахунки згідно Договору проводяться протягом 5-х днів з моменту отримання відповідного рахунку (п. 4.2. Договору).

З 01 листопада 2015 року по 31 травня 2016 року відповідачу нараховано 6 577,28 грн. із яких платежем від 29 січня 2016 року ТОВ частково оплатив рахунок №0000000040 у розмірі 309,44 грн та рахунок №0000000083 у розмірі 412,80 грн повністю. 25 лютого 2016 року відповідач частково оплатив рахунок №0000000040 у розмірі 297,56 грн та платежем від 24 березня 2016 року доплатив ще 81,00 грн за тим же рахунком. 31.01.2016 року відповідач оплатив рахунок № НОМЕР_5 у розмірі 743,04 грн; 29.02.2016 року рахунок №0000000140 у розмірі 619,20 грн. та частково рахунок № НОМЕР_6 у розмірі 272,91 грн; 11 травня 2016 року оплатив рахунок №0000000194 у розмірі 619,20 грн.

Вважає, що заборгованість по Договору про відшкодування вартості використаної води становить 3 222,13 грн.

7.14 грудня 2015 року між сторонами по справі було укладено Договір на зберігання транспортних засобів у гаражі виробничого приміщення № 12/15с/7, згідно умов якого відповідачу надано право тимчасового платного зберігання автотранспортних засобів у боксах (гаражах) виробничого приміщення позивача за адресою вул. Тролейбусна, 7А м. Тернопіль. Відповідно до п. 1.3. договору плата за зберігання транспортних засобів являється договірною та складає 7 150,00 грн в місяць.

Позивач стверджує, що після підписання договору дочірнє підприємство передало текст договору для його належного оформлення нарочно відповідачу. Однак, на час подання позову до суду екземпляр договору № 12/15с/7 так і не був повернений відповідачем.

Платежем від 01 квітня 2016 року відповідачем оплачено рахунок №0000000094 в розмірі 11 301,61 грн, чим підтверджено факт існування правовідносин між сторонами та визнання відповідачем умов договору №12/15с/7.

За період із 14 грудня 2015 року по березень 2016 року (час дії договору) позивачем нараховано плату у розмірі 26 601,00 грн.

Позивач вважає, що з врахуванням проплати рахунку №0000000094 заборгованість за договором №12/15с/7 складає 14 300,00 грн.

8.Позивач вважає, що при користуванні правами за укладеними договорами відповідач в цілях господарської діяльності використовував електроенергію. У зв'язку із чим рахунки, що поступали від енергопостачальної компанії оплачувалися позивачем та відповідні суми виставлялися відповідачу до оплати.

За період з листопада 2015 року по травень 2016 року відповідачу нараховано 55 952,43 грн про відшкодування електроенергії та 5 691,55 грн. по відшкодуванню за опалення приміщень.

Платежами від 29 січня 2016 року відповідачем оплачено рахунок №0000000083 у сумі 4 047,76 грн.; від 25 лютого 2016 року - рахунок №0000000040 на суму 13 316,94 грн.; 24 березня 2016 року оплачено рахунок №0000000094 грн у розмірі 9 947,28 грн.; 11 травня 2016 року відповідачем оплачено рахунок №0000000140 на суму 8 671,40 грн.

ДП вважає, що ОСОБА_1 на відшкодовано вартість використаної електроенергії та вартість опалення приміщень на суму 25 660,60 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу 29 березня 2016 року була направлена претензія №6 з вимогою погашення заборгованості на суму 73 391,65 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

Під час розгляду справи в судовому засіданні та у відзиві №2 представник відповідача вказує на те, що договір №10/15с/28 від 30.10.2015р. припинився в силу положень п. п. 4.7., 5.2. цього договору; факт переводу усього транспорту до гаража згідно договору №12/15с/7 від 14.12.2015р., і як наслідок, припинення використання відкритого майданчика підтверджується наказом директора ТОВ "Теркомуналсервіс" №34/1 від 14.12.2015р. і доповідною майстра від 15.12.2015р.

Дане твердження відповідача спростовує представник позивача ДП "Сервіс ТЕТ" КП "Тернопільелектротранс" та посилається на те, що ДП отримано від відповідача письмове повідомлення №272 від 31.05.2016р. про розірвання Договору №10/15с/28 від 30.10.2015р. за підписом директора ОСОБА_6 та із відбитком печатки. За даним договором на території ДП відповідач розмістив 29 одиниць спеціальної техніки та великовагового транспорту, а відповідно до п. 1.3. Договору №12/15с/7 від 14.12.2015р. у гаражі зберігалися лише 2 транспортні засоби. Окрім того, у даному Договорі відсутня будь-яка домовленість Сторін про те, що він укладається на зміну Договору №10/15с/28, скасовує дію чи змінює окремі положення будь-якого із договорів.

Представник позивача вказує, що у п. 4.7. Договору №10/15м/28 дійсно встановлено порядок припинення дії договору проте обов'язковою умовою Сторони визнали те, що транспортні засоби не повинні знаходитись на території позивача, насправді ж техніка відповідача знаходилась всеь час на території позивача, зокрема: механічний транспортний засіб Hofmans №1 (9 позиція додатку №1 до Договору) знаходиться на території ДП "Сервіс ТЕТ" КП по даний час.

Відповідно до п. 1.3. Договору відповідач проводить оплату за "…право розміщення…", а не за фактично залишені транспортні засоби. Заяв про зменшення кількості механічних транспортних засобів від відповідача не поступало та відповідні додатки не укладались.

Отже, судом встановлено,що на час подання позову до суду відповідач не оплатив вартості наданих послуг йому позивачем на суму 77 824,23 грн., що в силу ст. ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим.

У відповідності вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду за зазначене позовні вимоги Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м. Тернопіль щодо стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс", м. Тернопіль 77 824,23 грн. боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки, до виникнення спору призвели неправомірні дії Відповідача (ДП "Сервіс ТЕТ" КП Тернопільелектротранс"), суд прийшов до висновку, що відшкодування судового збору, згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" (в редакції від 10.07.2014 року), покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117 ГПК України, ст. ст. 20, 193Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 509,692, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс", 46000, м. Тернопіль, вул. С. Крушельницької, 18, офіс 105/16, код ЄДРПОУ 39424272 на користь Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс", 46027, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 7а, код ЄДРПОУ 389418555 - 77 824,23 грн. боргу;

1 167,97 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Провне рішення складено 09 вересня 2016 року.

Суддя М.Є. Півторак