Постанова

від 13.07.2017 по справі 921/371/16-г/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року Справа № 921/371/16-г/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П. розглянувши матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі№ 921/371/16-г/10 Господарського судуТернопільської області за позовомДочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс" простягнення 77 824,23 грн, в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" (позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс" (відповідач) про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2016 (суддя Півторак М.Є. ) позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Теркомуналсервіс" на користь ДП "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" 77 824,23 грн. боргу та 1 167,97 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (судді: Галушко Н.А., Кузь В.Л., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2016 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс", м. Тернопіль на користь Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м.Тернопіль 5 691,55грн. в рахунок оплати за послуги опалення та 27 060,00грн. згідно договору №10/15с/28 від 30.10.15 нараховані позивачем за грудень 2015 року та січень-травень 2016 року. за право розміщення транспортних засобів на території позивача.

В цій частині прийнято нове рішення - в позові відмовити.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.09.2016 у справі № 921/371/16-г/10 залишити без змін.

Апеляційний господарський суд в обґрунтування своїх висновків навів, зокрема такі мотиви: …відповідачем здійснено оплату по договору №10/15с/28 від 30.10.15 лише за листопад місяць, належних та допустимих доказів знаходження техніки відповідача на території позивача на виконання умов договору №10/15с/28 від 30.10.15 позивачем не надано, судова колегія дійшла висновку, що договір зупинив свою дію з 01.12.2015 ; … судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача 27 060,00грн. згідно договору №10/15с/28 від 30.10.15 . Щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 5 691,55 грн. за опалення по рахунку № 0000000093 від 31.01.2016 р. судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в цій частині; …. відсутні докази укладення сторонами договору щодо відшкодування відповідачем вартості опалення; … судова колегія прийшла до висновку про безпідставність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 691,55грн. в рахунок оплати за послуги опалення .

Позивач не погодився з судовими рішеннями та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми ч.І ст. 173, п. 1 ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, ч. 1 ст. 612, 629 ЦК України, оскільки не враховано, що листом за № 272 від 31.05.2016 відповідач засвідчив наявність правовідносин між Сторонами за Договором № 10/15с/28 до 31.05.2016, тому порушення умов щодо оплати є вчинення відповідачем односторонньої відмови від виконання зобов'язань. Вважає також, що судом невірно застосовано норму ст. 19 Закону України Про житлово - комунальні послуги , оскільки в опалювальний сезон позивачем здійснювалося опалення нежитлових приміщень, тому витрати на опалення включені до рахунку № 0000000093 від 31.01.2016р., який повинен оплатити відповідач.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.07.2017 № 08.03-04/2666, у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи; протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено склад колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, що регулюють спірні відносини з огляду на доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції керується наступними мотивами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд апеляційний господарський суд вірно кваліфікував як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Апеляційним господарським судом встановлено, що сторонами укладено договір стоянки транспортних засобів №10/15с/28 від 30.10.2015 на право розміщення транспортних засобів на території, що охороняється (надалі об"єкт) для їх (його) відстою.

Надалі, 14 грудня 2015 року між ДП "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" та ТОВ "Теркомуналсервіс" укладено договір на зберігання транспортних засобів у гаражі виробничого приміщення № 12/15с/7, згідно умов якого відповідачу надано право тимчасового платного зберігання автотранспортних засобів у боксах (гаражах) виробничого приміщення позивача за адресою вул. Тролейбусна, 7А м. Тернопіль.

Відповідно до умов п.4.7 договору стоянки транспортних засобів №10/15с/28 від 30.10.2015 сторони домовились, що якщо користувач протягом одного місяця не залишає т/з на об"єкті та допустив прострочення платежу за вказаний місяць, даний договір вважається таким, що втратив свою чинність починаючи із наступного дня після виникнення зобов"язання щодо оплати.

Також, відповідно до п.5.2 зазначеного договору якщо користувачем до завершення місяця за який проводиться оплата не сплачено кошти за договором, починаючи із першого числа наступного за звітним місяцем т/з на об"єкт не впускається, а дія договору автоматично зупиняється.

Згідно із ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки відповідачем здійснено оплату по договору №10/15с/28 від 30.10.15 лише за листопад місяць, належних та допустимих доказів знаходження техніки відповідача на території позивача на виконання умов договору №10/15с/28 від 30.10.15 позивачем не надано, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла вірного висновку, що договір зупинив свою дію з 01.12.2015.

В той же час відповідачем надано оригінал договору №12/15с/7 від 14.12.15 та додаток №1 до нього (підписаний уповноваженими представниками сторін), який є невід"ємною частиною договору, з яких вбачається, що позивачем прийнято на зберігання 29 автотранспортних засобів у гаражі виробничого приміщення за адресою; вул. Тролейбусна,7а, м.Тернопіль.

Вказані договір та додаток спростовують твердження позивача, що у гаражі зберігалися лише 2 транспортні засоби.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові про стягнення з відповідача 27 060,00грн. згідно договору №10/15с/28 від 30.10.15.

Щодо позовних вимог в частині 5 691,55 грн боргу за опалення по рахунку № 0000000093 від 31.01.2016 р. судова колегія також погоджується з висновками апеляційного господарського суду, оскільки із встановлених обставин не вбачається, що сторони врегулювали свої відносини в договірному порядку щодо відшкодування відповідачем вартості опалення.

Враховуючи наведене, судова колегія визнає правильним висновок господарського суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5691,55грн. в рахунок оплати за послуги опалення.

З огляду за зазначене апеляційний господарський суд вірно скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркомуналсервіс", м. Тернопіль на користь Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс", м.Тернопіль 5691,55грн. в рахунок оплати за послуги опалення та 27 060,00грн. згідно договору №10/15с/28 від 30.10.15 за право розміщення транспортних засобів на території позивача.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки не спростовують правильності правових висновків з огляду на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зводяться до заперечення цих висновків на підставі доведення інших обставин, що стосуються листа відповідача про розірвання договору, що виходить за межі касаційного перегляду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Сервіс ТЕТ" комунального підприємства "Тернопільелектротранс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року залишити без задоволення. 2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року у справі № 921/371/16-г/10 Господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська