Рішення

від 29.09.2016 по справі 923/704/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року Справа № 923/704/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1 - Державного агентства рибного господарства України, м. Київ

позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон

до:

відповідача-1 - державного підприємства "Укрриба", м. Київ

відповідача-2 - приватного підприємства "Вікторія-Азов", м. Генічеськ Херсонської області

про визнання договору недійсним та повернення майна

за участю ст. прокурора відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_1, посвід. від 11.03.2015р.

представників сторін:

від позивача-1- не прибули

від позивача-2- уповноважена особа ОСОБА_2, довір. № 75 від 29.12.2015р.

від відповідача-1- уповноважена особа ОСОБА_3, довір. від 16.09.2016р.

від відповідача-1- уповноважені особи ОСОБА_4, довір. від 31.03.3016р.

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1 - Державного агентства рибного господарства України, позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, звернувся з позовом до відповідача-1 - державного підприємства "Укрриба", відповідача-2 - приватного підприємства "Вікторія-Азов", яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

1) Визнати недійсними договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16 та додаткову угоду до нього від 03.06.2016 укладений між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством "Вікторія-Азов".

2) Зобов'язати приватне підприємство "Вікторія-Азов" повернути державному підприємству "Укрриба" все отримане за угодами майно, яке розташоване на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, загальною вартістю 3345001,00 грн., а саме:

- Гідротехнічні споруди ставу №2: земляна дамба (інв.№51), водоскидна споруда (інв.№52), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №53), дренажний скидний канал (інв. №54), перегороджувальна споруда (інв. №55), рибоуловлююча камера (інв. №56);

- Гідротехнічні споруди ставу №3: водоскидна споруда (інв. №79), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №80), рибоуловлююча камера (інв. №81);

- Гідротехнічні споруди ставу №4: берегоукріплення (інв. №70), рибоуловлююча камера (інв. №71), живорибна камера (інв. №72), живорибна камера (інв. №73), акумулятивний басейн (інв. №74), додатковий водовипуск (інв. №75), додатковий водовипуск (інв. №76);

- артскважина ставок №4 (інв. №106), причал (інв. №82), побутове приміщення ставок №2 (інв. №50), бункер для кормів ставок №2 (інв. №57), побутове приміщення ставок №3 (інв. №77), склад для кормів ставок №3 (інв. №78), побутове приміщення ставок №4 (інв. №63), будівля насосної станції ставок №4 (інв. №64), склад для кормів 1000 т ставок №4 (інв. №65), склад для кормів 300 т ставок №4 (інв. №66), приміщення інкубаційного цеху ставок №4 (інв. №68), госпбудова ставок №4 (інв. №42), ваги 10т ставок №4 (інв. №53), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №20), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №22), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №70), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №71), басейн рибоуловлюючий 2 шт. ставок №4 (інв. №74) обладнання інкубцеху ставок №4 (інв. №105), огорожа (бетон.) (інв. №35).

Позивач-1 в засідання суду не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивач-2 підтримує позовні вимоги прокурора.

Відповідач-1 просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2016 до договору, оскільки 01.06.2016р. між відповідачами було укладено додаткову угоду, якою було припинено дію додаткової угоди від 03.03.2016р. Крім того, відповідач-1 посилається на те, що відповідно до п. 5.2 статуту ДП "Укрриба", затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 31.12.2015р. № 401, відповідач-1 зобов'язаний забезпечити зберігання та раціональне використання державного майна, тому між відповідачами було укладено договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16.

Відповідач-2 згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши учасників судового процесу, суд -

в с т а н о в и в:

01.03.2016 між державним підприємством "Укрриба" (відповідач-1, поклажодавець) та приватним підприємством "Вікторія-Азов" (відповідач-2, зберігач) укладено договір № 5/16 зберігання державного майна, за умовами якого (п.1.1) відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі відповідача-1 і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003р. № 126/752.

Згідно з п. 1.3, 1.4 договору майно розташоване за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, в межах Новотроїцької селищної ради за межами с. Захарівка, вартість майна визначається на підставі бухгалтерського обліку відповідача-1 і відображається по кожній одиниці із зазначенням найменування та інвентарного номеру в акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, при передачі майна зберігачу від поклажодавця останній готує та надає після підписання договору зберігачу на підписання акт приймання-передачі майна.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за відповідальне зберігання щомісячний розмір плати складає 10грн. Плата перераховується на рахунок відповідача-2 один раз на рік по закінченню календарного року.

Пунктом 7.1 договору, сторони узгодили, що договір набирає чинності з дня підписання акту приймання-передачі згідно з п. 4.1 і діє до укладення договору оренди.

01.03.2016р. між відповідачами було підписано акт приймання-передачі майна, за яким відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно.

У подальшому, 03.03.2016 р. відповідачами укладено додаткову угоду до договору зберігання державного майна, якою зберігачеві надано згоду на користування державним майном, що за договором йому передано на зберігання.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди за користування майном Зберігач зобов'язується проводити плату щомісячно у розмірі 25000 грн.

01.06.2016р. між відповідачами було укладено додаткову угоду, якою було припинено дію додаткової угоди від 03.03.2016р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК України) виконання господарською зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

У справі, що розглядається, позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсною додаткової угоди від 03.03.2016р., яку сторони припинили уклавши додаткову угоду від 01.06.2016р., тобто зобов'язання за спірною додатковою угодою є припиненими.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання додаткової угоди від 03.03.2016р. недійсною є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2016 р. до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, укладену між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством "Вікторія-Азов", підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.12.2015р. у справі № 918/144/15.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору від 01.03.2016р. № 5/16 підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст.1, 8 Конституції України).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правовідносини, пов'язані з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, регулюються ЦК України, ГК України, Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про іпотеку", "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та іншими актами законодавства.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Майно, яке було предметом вищевказаного договору зберігання відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до п. 1.1 договору вищевказані гідротехнічні споруди обліковуються на балансі поклажедавця.

Водночас Господарським кодексом України визначено перелік речових прав: право власності, право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" баланс є лише складовою частиною фінансової звітності підприємства.

Враховуючи викладене, вищезазначені гідротехнічні споруди перебувають у власності держави та під управлінням Державного агентства рибного господарства України і перебувають на обліку в ДП "Укрриба". При цьому ДП "Укрриба" право власності, господарського відання чи оперативного управління на це майно не набуто.

Відповідно до п.п. 5.1, 6.7 Статуту Державного підприємства "Укрриба", затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 31.12.2015 № 401, підприємство має право самостійно без погодження з Уповноваженим органом управління вчиняти правочини на суму, що не перевищує 150000грн. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Враховуючи викладене, ДП "Укрриба" не мало права передавати суб'єкту господарювання державне майно вартістю 3,345 млн грн.

Крім того, положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що передача однією особою іншій особі майна в тимчасове володіння і користування за плату є договором оренди.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її у схоронності.

Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.

Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення та не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". При цьому, відповідно до вимог п.п. г п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають гідротехнічні захисні споруди.

Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68 одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.09.1998 № 1482.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Отже згідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва, а отже ДП "Укрриба" не могло надавати державне майно ПП "Вікторія-Азов" по договору зберігання від 01.03.2016.

За таких обставин, укладений ДП "Укрриба" та ПП "Вікторія-Азов" договір зберігання державного майна є удаваним відповідно до ст. 235 ЦК України, оскільки вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди державного майна, який насправді вчинено сторонами, який підлягає визнанню недійсним на майбутнє в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Отже, і договір оренди майна, який сторони мали на увазі, також є недійсним, оскільки суперечить вимогам вищезазначеного законодавства.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути майно, одержане за договором, підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати 2067грн. 00коп. судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою від позову).

З огляду на викладене, прокуратурі Херсонської області підлягає поверненню 689грн. судового збору, оскільки провадження у справі припинено в частині вимог про визнання додаткової угоди недійсною у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В засіданні суду оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16,

укладений між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством

"Вікторія-Азов".

3. Зобов'язати приватне підприємство "Вікторія-Азов" (м. Генічеськ Херсонської області вул. Радянська 70, код 40167366) повернути державному підприємству "Укрриба" (м. Київ вул. Тургенєвська 82-А, код 25592421) все отримане за договором від 01.03.2016 № 5/16 майно, яке розташоване на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, загальною вартістю 3345001,00 грн., а саме:

- Гідротехнічні споруди ставу №2: земляна дамба (інв.№51), водоскидна споруда (інв.№52), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №53), дренажний скидний канал (інв. №54), перегороджувальна споруда (інв. №55), рибоуловлююча камера (інв. №56);

- Гідротехнічні споруди ставу №3: водоскидна споруда (інв. №79), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №80), рибоуловлююча камера (інв. №81);

- Гідротехнічні споруди ставу №4: берегоукріплення (інв. №70), рибоуловлююча камера (інв. №71), живорибна камера (інв. №72), живорибна камера (інв. №73), акумулятивний басейн (інв. №74), додатковий водовипуск (інв. №75), додатковий водовипуск (інв. №76);

- артскважина ставок №4 (інв. №106), причал (інв. №82), побутове приміщення ставок №2 (інв. №50), бункер для кормів ставок №2 (інв. №57), побутове приміщення ставок №3 (інв. №77), склад для кормів ставок №3 (інв. №78), побутове приміщення ставок №4 (інв. №63), будівля насосної станції ставок №4 (інв. №64), склад для кормів 1000 т ставок №4 (інв. №65), склад для кормів 300 т ставок №4 (інв. №66), приміщення інкубаційного цеху ставок №4 (інв. №68), госпбудова ставок №4 (інв. №42), ваги 10т ставок №4 (інв. №53), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №20), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №22), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №70), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №71), басейн рибоуловлюючий 2 шт. ставок №4 (інв. №74) обладнання інкубцеху ставок №4 (інв. №105), огорожа (бетон.) (інв. №35).

4. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.06.2016 р. до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, укладену між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством "Вікторія-Азов", припинити.

5. Стягнути з приватного підприємства «Вікторія-Азов» (м. Генічеськ Херсонської області вул. Радянська 70, код 40167366) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Петренко, 33, код 04851120) 2067грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору.

6. Повернути з Державного бюджету України прокуратурі Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Петренко, 33, код 04851120) 689грн. 00коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 848 від 04.07.2016р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/704/16.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.10.2016р.

Суддя В.П.Ярошенко