Постанова

від 13.12.2016 по справі 923/704/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 923/704/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_1;

від позивача-1 - не з'явився;

від позивача-2 - не з'явився;

від відповідача-1 - ОСОБА_2;

від відповідача-2 - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрриба"

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2016р.

по справі №923/704/16

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Державного агентства рибного господарства України;

позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

до:

відповідача-1 - Державного підприємства "Укрриба"

відповідача-2 - Приватного підприємства "Вікторія-Азов"

про визнання договору недійсним та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016р. заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1 - Державного агентства рибного господарства України, позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до відповідача-1 - державного підприємства "Укрриба", відповідача-2 - приватного підприємства "Вікторія-Азов" з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.07.2016р., в якій просив суд:

-визнати недійсним договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16 та додаткову угоду до нього від 03.06.2016 укладені між державним підприємством "Укрриба" та Приватним підприємством "Вікторія-Азов";

-зобов'язати Приватне підприємство "Вікторія-Азов" повернути державному підприємству "Укрриба" все отримане за угодами майно, яке розташоване на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, загальною вартістю 3345001,00 грн., а саме:

- гідротехнічні споруди ставу №2: земляна дамба (інв.№51), водоскидна споруда (інв.№52), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №53), дренажний скидний канал (інв. №54), перегороджувальна споруда (інв. №55), рибоуловлююча камера (інв. №56);

-гідротехнічні споруди ставу №3: водоскидна споруда (інв. №79), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №80), рибоуловлююча камера (інв. №81);

-гідротехнічні споруди ставу №4: берегоукріплення (інв. №70), рибоуловлююча камера (інв. №71), живорибна камера (інв. №72), живорибна камера (інв. №73), акумулятивний басейн (інв. №74), додатковий водовипуск (інв. №75), додатковий водовипуск (інв. №76);

- артскважина ставок №4 (інв. №106), причал (інв. №82), побутове приміщення ставок №2 (інв. №50), бункер для кормів ставок №2 (інв. №57), побутове приміщення ставок №3 (інв. №77), склад для кормів ставок №3 (інв. №78), побутове приміщення ставок №4 (інв. №63), будівля насосної станції ставок №4 (інв. №64), склад для кормів 1000 т ставок №4 (інв. №65), склад для кормів 300 т ставок №4 (інв. №66), приміщення інкубаційного цеху ставок №4 (інв. №68), госпбудова ставок №4 (інв. №42), ваги 10т ставок №4 (інв. №53), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №20), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №22), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №70), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №71), басейн рибоуловлюючий 2 шт. ставок №4 (інв. №74) обладнання інкубцеху ставок №4 (інв. №105), огорожа (бетон.) (інв. №35).

Позов мотивований тим, що 01.03.2016р. між ДП «Укрриба» та ПП «Вікторія-Азов» було укладено договір №5/16 зберігання нерухомого державного майна - гідротехнічних споруд рибницьких ставів, які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» та розташовані у Херсонській області, Новотроїцькому районі, в межах Новотроїцької селищної ради за межами с. Захарівка загальною вартістю 3345001,00 грн. у кількості 36 об'єктів. 03.03.2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору зберігання, відповідно до якої ПП «Вікторія-Азов» надано право користування державним майном, що передано йому на зберігання відповідно до договору для аквакультури. Прокурор зазначає, що зазначений договір та додаткова угода укладені відповідачами всупереч положень ГК України, ЦК України, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ЗУ «Про приватизацію державного майна» в редакціях що діяли на момент вчинення спірних правочинів, а також для приховування іншого правочину - договору оренди майна.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на ст.121 Конституції України,ст.ст. 203,215,216,235,626,628,759,936,944 ЦК України, ст.ст. 133-141,179,287 ГК України, ст.2,4,5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 2,29,35,49,84,121 ГПК України прокурор зазначає, що існує необхідність здійснити захист інтересів держави щодо незаконного надання та користування державним майном всупереч визначеному законом порядку.

Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підтримує позовні вимоги по даній справі та просило суд визнати договір зберігання з правом користування від 01.03.2016р. №5/16, укладений між ДП «Укрриба» та ПП «Вікторія-Азов» недійсним.

Відповідач-1 просив припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.03.2016 до договору, оскільки 01.06.2016р. між відповідачами було укладено додаткову угоду, якою було припинено дію додаткової угоди від 03.03.2016р. Крім того, відповідач-1 посилається на те, що відповідно до п. 5.2 статуту ДП "Укрриба", затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 31.12.2015р. № 401, відповідач-1 зобов'язаний забезпечити зберігання та раціональне використання державного майна, тому між відповідачами було укладено договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16.

Відповідач-2 згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.09.2016 року (суддя Ярошенко В.П.) позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, укладений між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством "Вікторія-Азов".

Зобов'язано Приватне підприємство "Вікторія-Азов" повернути державному підприємству "Укрриба" все отримане за договором від 01.03.2016 № 5/16 майно, яке розташоване на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, загальною вартістю 3345001,00 грн., а саме:

- Гідротехнічні споруди ставу №2: земляна дамба (інв.№51), водоскидна споруда (інв.№52), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №53), дренажний скидний канал (інв. №54), перегороджувальна споруда (інв. №55), рибоуловлююча камера (інв. №56);

- Гідротехнічні споруди ставу №3: водоскидна споруда (інв. №79), водоспуск з рибоуловлювачем (інв. №80), рибоуловлююча камера (інв. №81);

- Гідротехнічні споруди ставу №4: берегоукріплення (інв. №70), рибоуловлююча камера (інв. №71), живорибна камера (інв. №72), живорибна камера (інв. №73), акумулятивний басейн (інв. №74), додатковий водовипуск (інв. №75), додатковий водовипуск (інв. №76);

- артскважина ставок №4 (інв. №106), причал (інв. №82), побутове приміщення ставок №2 (інв. №50), бункер для кормів ставок №2 (інв. №57), побутове приміщення ставок №3 (інв. №77), склад для кормів ставок №3 (інв. №78), побутове приміщення ставок №4 (інв. №63), будівля насосної станції ставок №4 (інв. №64), склад для кормів 1000 т ставок №4 (інв. №65), склад для кормів 300 т ставок №4 (інв. №66), приміщення інкубаційного цеху ставок №4 (інв. №68), госпбудова ставок №4 (інв. №42), ваги 10т ставок №4 (інв. №53), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №20), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №22), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №70), басейни для розведення риби ставок №4 (інв. №71), басейн рибоуловлюючий 2 шт. ставок №4 (інв. №74) обладнання інкубцеху ставок №4 (інв. №105), огорожа (бетон.) (інв. №35).

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.03.2016 р. до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, укладену між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством "Вікторія-Азов" припинено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Вікторія-Азов» на користь прокуратури Херсонської області 2067грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору.

Повернуто з Державного бюджету України прокуратурі Херсонської області 689грн. 00коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 848 від 04.07.2016р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/704/16.

Судове рішення мотивовано тим, що згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем спірного державного майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва, а отже ДП "Укрриба" не могло надавати державне майно ПП "Вікторія-Азов" по договору зберігання від 01.03.2016.

За таких обставин суд дійшов висновку, що укладений між ДП "Укрриба" та ПП "Вікторія-Азов" договір зберігання державного майна є удаваним відповідно до ст. 235 ЦК України, оскільки вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди державного майна, який насправді вчинено сторонами, який підлягає визнанню недійсним на майбутнє в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Отже, і договір оренди майна, який сторони мали на увазі, також є недійсним, оскільки суперечить вимогам вищезазначеного законодавства.

Посилаючись на ст. 216 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути майно, одержане за договором, підлягають задоволенню.

Крім того, судом було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 03.03.2016 р. до договору зберігання державного майна від 01.03.2016 № 5/16, укладену між державним підприємством "Укрриба" та приватним підприємством "Вікторія-Азов" в зв'язку з відсутністю предмету спору.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, ДП "Укрриба" просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2016р. у справі №923/704/16 за заявою заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1 - Державного агентства рибного господарства України, позивача-2 - Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до відповідача-1 - державного підприємства "Укрриба", відповідача-2 - приватного підприємства "Вікторія-Азов" про визнання договору недійсним та повернення майна повністю і припинення провадження у справі.

Скаржник вважає рішення господарського суду від 29.09.2016р. необґрунтованим та незаконним, та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вбачає, що предмет позову відсутній і провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Однак, господарський суд Херсонської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню оскільки, Статутом ДП «Укрриба» передбачено, що підприємство має право самостійно без погодження з Уповноваженим органом управління вчиняти правочини на суму, що не перевищує 150 000 грн., тобто не має права укладати договори на суму, що перевищує 150 000 грн., а тому ДП « Укрриба» не мало права передавати суб'єкту господарювання майно балансовою вартістю 3345000 грн. Таким, чином, господарським судом постановлено рішення про визнання договору зберігання державного майна недійсним.

На думку скаржника, суд невірно протрактував положення Статуту ДП « Укрриба» щодо неможливості ним самостійно вчиняти правочини на суму, що перевищує 150 000 грн. По договору зберігання його ціна визначається не балансовою вартістю майна, яке передається на зберігання, а вартістю послуги, яка по даному договору становить 10 грн. щомісяця. Тому за даних обставин суд безпідставно визначив ціну договору у розмірі 3345000 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2016р. апеляційна скарга ДП « Укрриба» на рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2016р. була прийнята до розгляду з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

21.11.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП « Укрриба» надійшли додаткові пояснення до апеляційну скаргу, відповідно до яких останній зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не зазначено, які саме норми законодавства порушено при укладанні договору зберігання державного майна №2/13, а тому суд не мав підстав для визнання його недійсним.

Скаржник вважає, що договір зберігання державного майна від 01.03.2016р. №5/16 укладений з дотриманням вимог законодавства, які ставляться до договорів зберігання.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

На підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна від 06.05.2003р. №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених у додатку.

17.02.2006р. Державним департаментом рибного господарства видано наказ №39 про передачу з балансу ДП «Азовський центр В«ПівденНІРОВ»» на баланс ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання нерухомого майна, а саме: гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини, які знаходяться у смт. Новотроїцьке, а також, у с. Захарівка Новотроїцького району Херсонської області зі складенням Акту приймання-передачі в місячний строк з дати видачі даного наказу.

28.02.2006р. Акт приймання-передачі було підписано та затверджено головою Державного департаменту рибного господарства. Перелік нерухомого майна, яке обліковується на балансі ДП «Азовський центр В«ПівденНІРОВ»» і передається на баланс ДП «Укрриба» зазначено в додатку №1 до акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 28.02.2006р.

23.07.2007р. Державним комітетом рибного господарства з посиланням на ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», постанову КМУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998р. №1482, створено комісію по прийманню-передачі державного майна та відповідних майнових прав та обов'язків НДБ «Сиваш» від ДП «Азовський центр В«ПівденНІРОВ»» згідно з додатком.

Пунктом 4 вказаного наказу встановлено, що ДП «Укрриба» є правонаступником ДП «Азовський центр В«ПівденНІРОВ»» в частині майнових прав та обов'язків структурному підрозділу НДБ «Сиваш».

Акт приймання-передачі державного майна та відповідних майнових прав та обов'язків НДБ «Сиваш» з балансу ДП «Азовський центр В«ПівденНІРОВ»» на баланс ДП «Укрриба» складено та затверджено 28.07.2007р.

01.03.2016р. між Державним підприємством "Укрриба" (відповідач-1, поклажодавець) та Приватним підприємством "Вікторія-Азов" (відповідач-2, зберігач) укладено договір № 5/16 зберігання державного майна , відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003р. № 126/752.

Об'єктом зберігання (п.1.2) є гідротехнічні споруди рибацьких ставів - майно, що перебуває в державній власності, та яке розташоване за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, в межах Новотроїцької селищної ради за межами с. Захарівка.

Відповідно до умов договору (п.2) зберігач зобов'язався зберігати майно, яке передано йому поклажодавцем і повернути його останньому у такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей.

Також сторонами передбачено (п.2.9), що зберігач має право у випадках, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання , звертатися до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, в порядку дії ст. 944 ЦК України.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн, в т.ч. ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі Акту виконаних робіт (послуг), який зберігач направляє поклажодавцю до 31 грудня звітного року.

Пунктом 7.1 договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі згідно п.4.1. цього Договору і діє до укладання договору оренди.

01.03.2016р. між Державним підприємством "Укрриба" та Приватним підприємством "Вікторія-Азов" було підписано Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передавалися на зберігання, Протокол про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначену у договорі №5/16 від 01.03.2016р.

03.03.2016р. між відповідачами укладено Додаткову угоду до договору зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р., якою (п.1) поклажодавець надав згоду зберігачеві на користування майном (відповідно до ст. 944 ЦК України), переданим останньому на зберігання в порядку даної Додаткової угоди до Договору зберігання. Зберігач здійснює використання майна відповідно до «Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств», затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004р. №6 та «Виробничої програми», що розроблена зберігачем та погоджена із поклажодавцем і є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди до Договору зберігання.

Сторони домовилися про припинення зобов'язання зберігача, встановленого п.2.5. Договору зберігання (щодо зобов'язання зберігача передати поклажодавцеві плоди та доходи, які були ним одержані від майна з моменту їх виявлення).

За умовами додаткової угоди, (п.4.2.) зберігачу надано право у разі необхідності за попереднім погодженням із поклажодавцем здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів майна, що ним використовується, без компенсації його вартості з боку поклажодавця.

Також зберігач зобов'язався щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надавати поклажодавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою згідно наказу Держрибагенства України від 13.02.2012р. №84; до січня календарного року, наступного за звітним - надавати копію звіту за формою №1А-риба(річна) «Виробництво продукції аквакультури».

Відповідно до п.8 додаткової угоди, зберігач зобов'язався проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок поклажодавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі 25 000 грн. Ціна за користування державним майном визначається у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди.

Відповідно до п.12 дія цієї додаткової угоди може бути припинено відповідно до п.7.3. Договору зберігання (підстави припинення дії договору).

01.06.2016р. між відповідачами було укладено Додаткову угоду до договору зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р., згідно якої сторони домовилися про припинення дії додаткової угоди від 03.03.2016р. в повному обсязі та переведення державного нерухомого майна, зазначеного в акті приймання-передачі до договору зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р. на відповідальне зберігання.

В обґрунтування своїх позовних вимог заступник прокурора Херсонської області посилався на те, що з метою приховування орендних відносин ДП «Укрриба» та ПП «Вікторія-Азов» укладено удаваний договір - договір зберігання державного майна, тоді як в дійсності цей договір є договором оренди державного майна та містить усі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди, оскільки ДП «Укрриба» передало державне майно ПП «Вікторія-Азов» в платне користування останньому в порушення вимог ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а саме, без отримання належного дозволу.

Заступник прокурора Херсонської області, вважаючи, що вказаний договір зберігання та додаткова угода до нього укладені з правом користування річчю є удаваними правочинами відповідно до ст. 235 ЦК України, оскільки вчинені для приховування іншого правочину - договору оренди державного майна, який насправді вчинено сторонами, та вказуючи на те, що об'єкти, які є предметом спірного договору, відносилися до захисних гідротехнічних споруд і не підлягали приватизації та передачі в оренду, звернувся до господарського суду з метою захисту інтересів держави в особі Позивача-1 та Позивача-2 про визнання недійсним договору, додаткової угоди від 03.03.2016р. та повернення майна до відповідача-1.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних частково, послався на те, що договір зберігання державного майна, укладений між ДП «Укрриба» та ПП «Вікторія-Азов» є удаваним відповідно до ст.235 ЦК України, оскільки вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди державного майна, який насправді вчинено сторонами, який підлягає визнанню недійсним на майбутнє в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та і з зобов'язанням повернути майно, одержане за цим договором, відповідачу-2.

Господарський суд дійшов висновку, що оскільки сторони припинили дію додаткової угоди від 03.03.2016р., уклавши додаткову угоду від 01.06.2016р., зобов'язання за спірною додатковою угодою від 03.03.2016р. є припиненими, а тому визнання її недійсною є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

З обгрунтованістю висновків суду погодитись можна частково.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 944 ЦК України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Тобто, користування речами, які були взяті на зберігання, не передбачається. Воно можливе лише за згодою поклажодавця чи за необхідності забезпечити схоронність майна.

У відповідності до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Нормами ч.1 ст. 759 ЦК України також передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ч.1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення зберігання речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму.

Дійсна правова природа зберігання полягає у спрямуванні волі і волевиявлення сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажовавець (власник чи інший титулований володілець майна), а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. Якщо ж сторони оформлюють договором зберігання відносини оренди, слід застосовувати положення про удаваний правочин.

Також, зі змісту приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину, настання його мети приховати інший правочин бажають досягнути обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

За приписами ст. 287 ГК України та ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиним орендодавцем державного майна - майна цільових майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до Положення про Держагенство рибного господарства України затвердженого Указом Президента України від 16 квітня 2011 року N 484/2011, позивач-1 здійснює функції органу управління у сфері рибного господарства.

Відповідно до п.п. 30 п.1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Пунктом 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна від 06.05.2003р. №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» зазначено, що: з дозволу ФДМ України (регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає ДП «Укрриба» відповідач-1.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне державне майно було передано в користування без відома органів управління державним майном та без погодження з ФДМ України, його регіональних відділень і представництв.

Спірну додаткову угоду укладено з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, додаткова угода з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірної додаткової угоди є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Із змісту спірного Договору вбачається, що відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає на зберігання згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів.

Із змісту Додаткової угоди від 03.03.2016р. вбачається, що відповідач-1 надає відповідачу-2 дозвіл на користування майном, яке передано останньому згідно з Актом приймання-передачі.

За користування майном відповідач-2 зобов'язаний щомісячно вносити плату в розмірі, визначеному в Протоколі про договірну ціну, яка складає 25 000 грн. з ПДВ, яку відповідач-2 повинен вносити не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Водночас, відповідачем-1 долучено до матеріалів справи додаткову угоду від 01.06.2016р. до Договору зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р., згідно якої Додаткова угода від 03.03.2016р. припинила свою дію, отже, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання додаткової угоди недійсною.

Так, дійсно, як вбачається з умов Додаткової угоди від 01.06.2016р., сторони домовилися, державне нерухоме майно, зазначене в акті приймання-передачі до Договору зберігання перевести на відповідальне зберігання та припинити дію додаткової угоди від 03.03.2016р. до договору зберігання №5/16 від 01.03.2016р. Ця додаткова угода набирає чинності з 01.06.2016р.

Колегія суддів, проаналізувавши умови Додаткової угоди від 03.03.2016р. дійшла висновку, що дана додаткова угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною платою за послуги зберігання за даним договором.

Правовий аналіз чинного законодавства, а саме: ч.1 ст. 235, ч.1 ст. 759, ч.1 ст. 936 та ст. 944 ЦК України, вказує на те, що договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Оскільки при вчинені удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин - бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Згідно ч.2 ст. 235 ЦК України, у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 (ч.1,2 п.25) за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

За приписами ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Оскільки предметом Додаткової угоди від 03.03.2016р. є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі відповідача-1, про що вказано в п.1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунально майна є:

1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;

2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;

3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;

4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Аналогічні положення щодо оренди державного майна передбачено ст.5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно. п.п. а,б,в п.2 ст. 7 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» ФДМ України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна; здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Позивач-1 відповідно до його Положення, затвердженого Указом Президента України від 16.04.2011р. №484/2011. здійснює функції органу управління у сфері рибного господарства.

Відповідно до п.п. 30 п.1 ст. 6 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності», уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як свідчать матеріали справи, спірне державне майно передано в користування без погодження з органами управління державним майном та без відома орендодавця - позивача-2.

Абзацом 3 п.п. 4.4 п.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, припинення провадження можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, з позовними вимогами заступник прокурора звернувся до господарського суду 06.07.2016р., Додаткова угода до договору зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р. якою припинена дія спірної Додаткової угоди від 03.03.2016р. укладена 01.06.2016р.

Але приймаючи таку Додаткову угоду від 01.06.2016р. про припинення дії Додаткової угоди від 03.03.2016р. дії її сторін не були направлені на припинення відносин користування даним майном, оскільки п.12 Додаткової угоди чітко передбачено, що її дія може бути припинена відповідно до п.7.3 Договору зберігання, тобто, в разі припинення дії договору.

Між тим, сторони договір не розірвали, що виключає наявність правових підстав для припинення правовідносин в порядку ч.2 ст. 653 ЦК України, якою визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. В даному випадку сторони лише припинили дію Додаткової угоди, не розірвавши її, що свідчить про неприпинення відносин користування між відповідачем-1 та відповідачем-2, та є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку.

Щодо визнання недійсним Договору зберігання.

Спірний договір був укладений між відповідачами по справі у відповідності до вимог гл. 66 Зберігання ЦК України, зокрема, укладений у письмовій формі, в ньому передбачений також обов'язок зберігача щодо збереження майна.

Пунктом 2.9 договору сторони погодили, що зберігач має право у випадках, коли для зберігання якісних властивостей майна необхідно його використання, звертатися до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання, в порядку дії ст. 944 ЦК України. Зазначена згода була отримана шляхом укладення 03.03.2016р. Додаткової угоди до спірного договору.

Відповідно до статуту ДП «Укрриба» його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Наказом Мінагрополітики України та ФДМ України від 06.05.2003р. №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» гідротехнічні споруди передані до сфери управління Мінагрополітики України та були передані на баланс ДП «Укрриба». В свою чергу, ФДМ України та його регіональні відділення наділені повноваженнями надання дозволу ДП «Укрриба» для здачі ним зазначеного майна в оренду, проте, дозволів ФДМ України на вчинення будь-яких дій з майном відповідача-1 - не потрібно.

29.08.2011р. Державне агентство рибного господарства України листом №2-4-5/4273 на ім'я Генеральної прокуратури України визнав, що користування гідротехнічними спорудами можливе при укладенні договору зберігання відповідно до ст. 944 ЦК України. Наявність такої умови не змінює правової природи договору зберігання. ДП «Укрриба» укладає договори зберігання з правом користування , що не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права регіональних відділень ФДМУ.

Письмової позиції від Державного агентства рибного господарства щодо підтримки заявлених прокурором позовних вимог по даній справі чи відмови від них матеріали справи не містять.

Регіональне відділення ФДМ України в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі підтримало позовні вимоги по справі та просило визнати договір зберігання з правом користування від 01.03.2016р. №5/16, укладений між ДП «Укрриба» та ПП «Вікторія-Азов» недійсним.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи,між сторонами - відповідачем-1 та відповідачем-2 - був укладений Договір зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р.

Як визначено ч.4 п.2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи питання про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, для визнання правочину недійсним необхідним є факт порушення цивільного законодавства; докази того, що таке порушення відбулося саме в момент вчинення цього правочину.

При досягненні обставин справи, колегією суду не встановлено обмежень відповідача-1 на укладення договорів зберігання, в т.ч. на момент вчинення оскаржуваного договору.

Проаналізувавши умови Договору зберігання, колегія суддів дійшла висновку, що Договір укладено з дотриманням вимог законодавства, які ставляться до договорів зберігання, а тому підстав для визнання його недійсним не встановлено.

Враховуючи відсутність підстав для визнання Договору недійсним, відсутні підстави для задоволення вимоги про повернення майна (похідної від визнання Договору недійсним), яке є предметом цього Договору та передане за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 01.03.2016р. саме на виконання Договору.

Відтак, апеляційна інстанція відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання Договору зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р. недійсним і повернення майна.

Все вищевказане у даній судовій постанові вказує на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків господарського суду обставинам справи та про порушення ним норм матеріального права, що в силу ст. 104 ГПК України є підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрриба" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.09.2016р. у справі №923/704/16 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« Позов - задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову угоду від 01.06.2016р. до договіру зберігання державного майна №5/16 від 01.03.2016р., укладену між Державним підприємством "Укрриба" та Приватним підприємством "Вікторія-Азов".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Вікторія-Азов» на користь прокуратури Херсонської області 1218 грн. судового збору за подання позовної заяви.».

Стягнути з Державного агентства рибного господарства України на користь Державного підприємства "Укрриба" 1515,80 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк