Рішення

від 06.10.2016 по справі 905/2465/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2016                     Справа № 905/2465/16           Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.,

За участю помічника судді Сотір Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськ Вуглесервіс" м.Мирноград Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області

про стягнення заборгованості за договором підряду № ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014 р. в сумі 57780,00 грн., 3% річних у розмірі 2580,80 грн., інфляції в сумі 26511,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 20.09.2016 року

оголошувалась перерва до 06.10.2016 року о 10:45

ВСТАНОВИВ:

           17.08.2016 року шляхом направлення поштового відправлення позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноармійськ Вуглесервіс" м. Мирноград Донецької області (далі - ТОВ "Красноармійськ Вуглесервіс") звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ") про стягнення заборгованості за договором підряду № ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014 р. в сумі 57780,00 грн., 3% річних у розмірі 2580,80 грн., інфляції в сумі 26511,01 грн.

          Ухвалою суду від 23.08.2016 року порушено провадження у справі №905/2465/16. Розгляд справи відкладався.          

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014 року у частині оплати виконаних робіт у розмірі 57780,00 грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014 року, специфікації №1 від 15.10.2014 року, актів виконаних робіт №1/10, №2/10 від 30.10.2014 року, актів дефектації від 15.10.2014 року, актів передачі обладнання в ремонт від 15.04.2014 року, актів передачі обладнання з ремонту від 30.10.2014 року, податкових накладних №11, №12 від 30.10.2014 року, додатку А до договору: вартість виконаних робіт з ремонту редукторів, додатку Б до договору: вартість виконання робіт з ремонту вібраторів, додатку В до договору: вартість виконання робіт з футирування барабанів, претензії від 06.07.2016 року, доказів її направлення відповідачу, Статуту підприємства (нова редакція), змін до Статуту, протоколу №3 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Красноармійськ Вуглесервіс" від 04.01.2012 року, виписки з ЄДРПОУ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст.ст. 1, 4, 12, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судове засідання 06.10.2016 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством, про що свідчить особистий підпис представника позивача на повідомленні про оголошення перерви.

          У судове засідання 06.10.2016 рок упредставник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні про оголошення перерви. У судовому засіданні 20.09.2016 року представник відповідача зазначив, що роботи за договором виконані, прийняті без зауважень та відповідачем не оплачені; податкові накладні прийняті до податкового обліку підприємства; заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулявання спору між сторонами. Вказане клопотання судом задоволено.

Станом на 06.10.2016 року жодних відомостей стосовно мирного врегулювання спору між сторонами до суду не надійшло.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

17.04.2014 року між юридичними особами: ТОВ "Красноармійськ Вуглесервіс" (Підрядник) та ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (Замовник) укладено договір підряду №ЭМС-17/04/2014, за п.п. 1.1, 1.2 якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на власний ризик своїми силами та засобами з використанням власних матеріалів та обладнання виконати та здати у встановлений строк роботи з ремонту обладнання Замовника (далі - роботи); Замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити виконані Підрядником роботи в розмірі, порядку та строк, встановлені даним договором.

Найменування, види та об'єм робіт, кількість обладнання, що передається Замовником для виконання ремонтних робіт за даним договором, строки виконання та вартість робіт вказуються у додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість виконуваних Підрядником робіт визначається на основі дефектного акту та узгоджується сторонами відповідним додатковм (специфікацією) до даного договору, проте не можу перевищувати максимально допустиму вартість відповідно до додатку А, Б, В до даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами (дата початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх зобов'язань, обумовлених даним договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2014 року, а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (відповідно до умов договору) всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань (п. 8.1 договору).

Сторонами на виконання умов договору підписано додаток А: вартість виконання робіт з ремонту редукторів, додаток Б: вартість виконання робіт з ремонту вібраторів, додаток В: вартість виконання робіт з футирування барабанів, специфікація №1 від 15.10.2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що зміст даного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак, в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки метою виконання умов договору №ЭМС-17/04/2012 є отримання матеріального результату, який передається у вигляді придатному для оцінки, суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення поняття розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Як вбачається з п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.7 договору зобов'язання Підрядника виконати роботи кореспондується з зобов'язанням Замовника прийняти такі роботи згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт. Зокрема, Підрядник зобов'язується прийняти від Замовника обладнання, яке потребує ремонту, з оформленням акту приймання-передачі обладнання; здати Замовнику обладнання з оформленням акту приймання-передачі виконаних робіт після закінчення виконання робіт, за необхідності провести інструктаж представника Замовника з питань дотримання правил експлуатації та обслуговування обладнання. Акт здачі-приймання виконаних робіт або протягом гарантійного строку, встановленого у даному договорі. Замовник зобов'язується надати Підряднику обладнання для виконання робіт за даним договором з оформленням акту приймання-передачі обладнання в ремонт; прийняти виконані Підрядником роботи, обладнання після отримання повідомлення про готовність їх до приймання з оформленням акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору строк виконання робіт за даним договором не більше 30 календарних днів або узгоджується обома сторонами у відповідних додатках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною даного договору. Передача обладнання для виконання робіт за даним длоговором та його повернення здійснюється у присутності представників обох сторін зі складанням акта прийманнпередачі обладнання. До виконання робіт Підрядник зобов'язаний узгодити з Замовником дефектний акт, після чого приступити до ремонту обладнання.

Сторонами на виконання умов договору підписано акти дефектації від 15.10.2014року, акти передачі обладнання в ремонт від 15.10.2014 року, акти передачі обладнання з ремонту від 30.10.2014 року.

Сторонами підписано акти виконаних робіт №1/10, 2/10 від 30.10.2014 року на загальну суму 57780,00 грн.

Судом досліджені оригінали вказаних документів.

У вищезазначених актах виконаних роібт наявне посилання на договір №ЭМС-17/04/2014, що беззаперечно свідчить про виконання робіт на підставі вказаного договору.

Вищенаведені акти, які у відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами обліку, підписані уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт, факт виконання робіт та їх вартість ним не оспорюється, про що безпосередньо зазначено уповноваженим представником підприємства у судовому засіданні 20.09.2016року.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014 року.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що Замовник здійснює розрахунок за даним договором шляхом безготівкового перерахування грощових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних робіт.

Враховуючи приписи п. 3.2 договору, строк оплати виконаних робіт настав 28.01.2015року 90 днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.07.2016 року, в якій просить сплатити заборгованість в сумі 57780,00 грн. Факт отримання вказаної претензії підтверджується повернутим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Доказів оплати суми 57780,00 грн. відповідач суду не надав.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову щодо суми заборгованості 57780,00 грн. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов в цій частині повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 57780,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на чинному законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Позивач на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1163,10 грн. за період з 29.01.2015 року по 25.07.2016 року - за актом №1/10 та 1417,70грн. - за актом №2/10; інфляційні нарахування за період лютий 2015 року – червень 2016 року за актом №1/10 в сумі 11947,85 грн., за актом №2/10 в сумі 14563,16 грн. .

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3%річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум в означені періоди.

Перевіривши за допомогою Інформаційно – пошукової системи “Ліга” здійснені позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є вірним, за вказаний період сума 3% річних за актами №1/10, №2/10 складає 2580,80 грн.

Перевіривши за допомогою Інформаційно – пошукової системи “Ліга” здійснені позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на суму боргу, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є вірним, за вказаний період сума інфляційних нарахувань за актами №1/10, №2/10 складає 26511,01 грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1378,00 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 253, 254, 509, 511, 526, 530, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськ Вуглесервіс" м.Мирноград Донецької області до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області про стягнення заборгованості за договором підряду № ЭМС-17/04/2014 від 17.04.2014 р. в сумі 57780,00 грн., 3% річних у розмірі 2580,80 грн., інфляції в сумі 26511,01 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м.Добропілля Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська,1, ідентифікаційний код 00176472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійськ Вуглесервіс" м.Мирноград Донецької області (85322, Донецька область, м.Мирноград, вул. Коршункова, 2, кім. 23, ідентифікаційний код 33655052) заборгованість у розмірі 57780,00 грн., 3% річних у розмірі 2580,80 грн., інфляційні нарахування у розмірі 26511,01 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 06.10.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 11.10.2016року.

Суддя А.М. Осадча