Постанова

від 06.10.2016 по справі 920/386/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2016 р. Справа № 920/386/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – не з'явився

відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1962С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 09 червня 2016 року у справі

за позовом Департамента забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж-Центр ЛТД", м. Київ

про виселення із займаного приміщення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (правонаступник - Департамент забезпечення ресурсних платежів СМР), звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив виселити ТОВ "Престиж-Центр ЛТД" із займаного нежитлового приміщення площею 23,45 кв. м по вул. Троїцька, 20 у місті Суми, з поверненням приміщення Управлінню майна комунальної власності СМР.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.06.2016 р. у справі №920/386/16 (суддя Зайцева І.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не було взято до уваги погодження в поновленні строку дії договору, отримані від балансоутримувача спірного приміщення КУ "Сумський клінічний пологовий будинок" №01-07/3/418 від 11.04.2016 р. та Відділу охорони здоров'я №26.01-07/359 від 13.04.2016 р. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що оскільки строк дії договору оренди нежитлового приміщення закінчився, позивач висловив заперечення щодо продовження дії договору оренди на тих самих умовах, сторонами не досягнуто згоди щодо продовження договірних відносин, у відповідача відсутні підстави для користування орендованим приміщенням. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду – без змін.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не з'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2008 р. між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Престиж-Центр ЛТД" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № УМКВ-0211, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 20, площею 23,45 кв.м, на першому поверсі, право на оренду яких орендар набув на підставі наказів управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 10.10.2008 р. за № 188/01-09, від 26.12.2011 р. за № 176/01-13, від 19.02.2013 р. за № 09.01-09/48, від 13.03.2014 р. за № 23.01-10/46, від 28.04.2015 р. за №10.01-10/78. нерухоме майно передано в оренду для надання послуг з проведення виписки новонароджених з фотографуванням та відеозйомкою.

Факт приймання-передачі об'єкту оренди зафіксований в акті від 04.11.2008 р. (а.с.10, зворотна сторона).

Вказаний договір неодноразово викладався в нових редакціях з продовженням терміну його дії. Згідно змін № 5 від 28.05.2015 р. до договору строк його дії встановлений до 17.09.2015 р. (а.с. 11).

Відповідно до п. 3.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди, що є додатком №3 до цього договору.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 3.3 договору).

Орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропозиції її розподілу, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є додатком №4 до цього договору. Орендна плата щомісячно перераховується орендарем не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням ПДВ. Відповідальність за перерахування орендної плати на належний рахунок у міський бюджет, визначений орендодавцем, несе орендар (розділ 4 договору).

Згідно п.10.7 договору, його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкту оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Орендодавець звертався до орендаря з листами № 08.01-16/976 від 04.09.2015 р., № 08.01-18/3939 від 08.10.2015 р., № 08.01-18/4522 від 06.11.2015 р., в яких зазначав про відсутність наміру продовження договірних відносин у зв'язку з прийняттям рішення про передачу даного приміщення в оренду за конкурсом, та просив до 17.09.2015 р. повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, сплативши оренду плату та плату за комунальні послуги (а.с. 12, 14, 15).

Орендар після спливу строку дії договору (17.09.2015 р.) орендоване приміщення не повернув, листами №88 від 14.09.2015 р. та №119 від 18.11.2015 р. заперечував проти припинення договірних відносин та повернення орендованого приміщення, просив продовжити договір № УМКВ-0211 від 04.11.2008 р. на новий строк (а.с. 13, 16).

Орендодавець, вважаючи порушеним своє право на вільний, на власний розсуд, розпорядження своїм майном, що призведе до неефективного та збиткового використання комунального майна та недоотримання міським бюджетом грошових коштів, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про виселення ТОВ "Престиж-Центр ЛТД" з займаного нежитлового приміщення площею 23,45 кв. м по вул. Троїцька, 20 у м. Суми, з поверненням приміщення Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради.

В обґрунтування позову посилається на умови договору № УМКВ-0211 від 04.11.2008 р., приписи ст.ст. 319, 327, 629, 759 Цивільного кодексу України, 284 Господарського кодексу України, 27, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено те, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених в договорі оренди.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.2 договору у разі припинення дії цього договору орендар зобов'язаний в триденний термін повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, не гіршому, ніж він був одержаний, чи в інший термін, визначений за згодою сторін, оформленої у письмовій формі. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Зі змісту статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 04.11.2008 р. був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, зобов'язання за договором орендодавець виконав своєчасно та в повному обсязі, про свій намір припинити договірні відносини після спливу строку дії договору орендодавець повідомив відповідача у встановленому законом та договором порядку.

Однак, відповідач, в порушення умов спірного договору об'єкт оренди після закінчення терміну дії договору не повернув. Докази повернення орендованого майна ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договір оренди нерухомого майна № УМКВ - 0211 від 04.11.2008 р. припинив свою дію, то у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщені, яке має бути ним звільнене.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, а саме, розгляду справи за відсутності відповідача, що зашкодило йому реалізувати процесуальні права щодо подання доказів, брати участь у дослідженні доказів, давати суду усні пояснення тощо, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

При дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 11.04.2016 р. ухвалою господарського суду Сумської області порушено провадження у справі №920/386/16, розгляд справи призначено на 24.05.2016 р. об 11 год. 40 хв. Вказана ухвала 11.04.2016 р. (вих. №3194) направлена відповідачу та отримана за довіреністю уповноваженою особою відповідача 15.04.2016 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 18).

Ухвалою суду від 24.05.2016 р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 02.06.2016 р. Ухвала направлена відповідачу 26.05.2016 р. (вих. №4557), отримана за довіреністю уповноваженою особою відповідача 02.06.2016 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 45).

Ухвалою суду від 02.06.2016 р. відкладено розгляд справи на 09.06.2016 р. Ухвала направлена відповідачу 02.06.2016 р. (вих. №4797), отримана за довіреністю уповноваженою особою відповідача 06.06.2016 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 50).

Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позовну заяву та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, свого представника в судові засідання не направив.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 р., гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а невиконання відповідачем вимог ухвали суду та нескористання наданими йому процесуальним законом правами не є підставою для скасування судового рішення.

Стосвно посилань апелянта на порушення його переважного права на продовження спірного договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

При цьому, цією ж частиною статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавець про наявність у нього таких заперечень повинен висловити у заяві про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Лише відсутність такої заяви є підставою вважати договір продовженим.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, і відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, для припинення договору оренди достатнім є вираження стороною в обумовлений законом строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати орендні відносини. При цьому, законодавчо на орендодавця покладається лише обов'язок зробити заяву про відсутність у нього намірів продовжувати орендні правовідносини.

Відтак, має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Викладеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у справі № 920/1862/14 та Верховний суд України (постанова від 18.08.2009 року у справі № 2/385).

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження апеляційних вимог, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 11 липня 2013 року №922/270/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 9 червня 2016 року №920/386/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 10.10.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.