Рішення

від 05.10.2016 по справі 362/4875/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4875/15-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В. Провадження № 22-ц/780/5053/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 6 05.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Верланова С.М., Приходька К.П.,

за участі секретаря Волинець В.Я.,

розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третя особа Публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк», про визнання права власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинення дій.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

УСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про скасування державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 334491 від 24 лютого 2010 року, площею 0,0473 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9, виданого на ім'я с ОСОБА_4П, та визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Зелений бір, вул. Радянська, 9, від 29 жовтня 2012 року, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0779 га кадастровий номер 3221484005:01:011:0004 за зазначеною адресою, укладених з ОСОБА_9 та посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 1637 та № 1640, вона є власником вказаного будинку та земельної ділянки, розташованої під будинком.

Пізніше їй стало відомо, що придбаний нею житловий будинок та надвірні будівлі і споруди фактично розташовані на двох земельних ділянках, одну з яких вона придбала, а власником іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3221484005:01:011:0010 площею 0,04725 га є ОСОБА_4 - попередній власник будинку на підставі державного акту серії ЯД № 334491. ОСОБА_11 придбав у ОСОБА_4 вказаний вище будинок і земельну ділянку за договорами від 05 травня 2011 року.

Вказані обставини, про те, що будинок розташований на двох земельних ділянках, і про те, що ОСОБА_11 після прибання будинку у ОСОБА_4 на себе не оформив земельну ділянку кадастровий номер 3221484005:01:011:0010, їй стали відомі під час розгляду іншої цивільної справи у суді.

Посилаючись на положення ст. 120 ЗК України, позивач зазначає, що з переходом права власності на будинок і надвірні споруди до ОСОБА_11, ОСОБА_4 втратила право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221484005:01:011:0010, а тому просила її державний акт скасувати та визнати право власності на спірну земельну ділянку за позивачем.

В подальшому, у вересні 2015 року, позивачка ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, зазначивши у відповідній заяві, що під час перебування даної цивільної справи на розгляду в суді, ОСОБА_4, знаючи про наявність спору, продала спірну земельну ділянку ОСОБА_7, який в свою чергу, через декілька днів, продав спірну земельну ділянку ОСОБА_6 Зазначені угоди № 1298 та № 1380, згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, посвідчені 21.07.2015 та 30.07.2015 року посвідчені приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу ОСОБА_12

ОСОБА_3 вказує, що вважає дані правочини нікчемними в силу положень ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, оскільки вони спрямовані на протиправне позбавлення її майна і порушують публічний порядок.

В обґрунтування позову зазначила також, що після набрання законної сили рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2013 року про виселення ОСОБА_4 з будинку, державний виконавець Вождаєнко А.І. при виконанні вказаного рішення 13 січня 2015 року, виселивши ОСОБА_4, незаконно передав ОСОБА_5 (особі, яка проживала з ОСОБА_4 ) ключі від будинку, а також залишив речі та домашніх тварин, які зі слів ОСОБА_4 належали особисто ОСОБА_5 в будинку.

Позивач оскаржила дії державного виконавця до суду і 13 лютого 2015 року суд визнав дії державного виконавця Вождаєнко А.І. незаконними. Разом з тим, ОСОБА_5 погодився прибрати свої речі з будинку, однак не зробив цього.

Знаходження домашніх тварин та речей ОСОБА_5 в надвірних спорудах, які належать позивачу, порушує її право користування своїм майном. Крім того, право користування будинком та подвір'ям постійно порушують ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які приходять на територію садиби. Годують тварин, користуються надвірними спорудами.

Враховуючи викладені обставини, позивач уточнила свої позовні вимоги, виклавши прохальну частину в наступній редакції: скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 334491 від 24 лютого 2010 року, площею 0,0473 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9, виданий на ім'я с ОСОБА_13; скасувати реєстрацію речового права на земельну ділянку кадастровий № 3221484005:01:011:0010 за ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_3 право власності на всю земельну ділянку кадастровий № 3221484005:01:011:0010, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9; усунути перешкоди у користуванні власністю, будинком та прибудинковими спорудами за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Зелений Бір, вул. Радянська, 9, шляхом зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибрати свої речі та тварин за межі подвір'я по вул. Радянська, 9 в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 334491 від 24 лютого 2010 року, площею 0,0473 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9, на ім'я ОСОБА_13; скасовано державну реєстрацію речового права за реєстраційним № 685040732214 від 30 липня 2015 року, на земельну ділянку, площею 0,0473 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9, на ім'я ОСОБА_6; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0473 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, яка розташована по вул. Радянська, 9, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області; зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою та надвірними спорудами і будівлями домоволодіння в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9: криницею - літера «К», господарським блоком - літера «Б», погребом - літера «В», літнім душем - літера «Д», частково розташованими: замощенням - літера «І» та огорожею - літера «О», шляхом звільнення від майна та від тварин. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3212 грн.70 коп. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач ОСОБА_14 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, просила рішення змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зокрема зазначила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод в користуванні власністю, суд першої інстанції не мотивував в повній мірі причину відмови в задоволенні позовних вимог, зазначивши тільки, що вказана вимога може бути пред'явлена безпосередньо до попереднього та останнього власника земельної ділянки, тобто співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з урахуванням положень п. 4 ст. 319 ЦК України. В той же час, судом першої інстанції не надано оцінку тому, що позивач як власник майна позбавлена доступу до належних їй на праві власності приміщень, споруд та земельної ділянки з вини усіх відповідачів. Крім того, зазначила, що не оспорюючи судове рішення в частині спору про право, вважає, що задовольнивши вимоги стосовно права ОСОБА_3 на земельну ділянку, суд не навів повного правового обґрунтування, яке викладене у позовній заяві, зокрема щодо нікчемності правочинів, укладених між ОСОБА_4, ОСОБА_15 та ОСОБА_6

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Колегія суддів апеляційного суду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом, в якому, зазначила, що відповідно до положень ст. 120 ЗК України до неї, як до власника житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 26 жовтня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, за реєстровими №№ 1637 та 1640, позивач ОСОБА_3 придбала будинок № 9 по вул. Радянська в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області та земельну ділянку, площею 0,0779 га, кадастровий № 3221484005:01:011:0004, на якій він розташований. ( т. 1 а.с. 18-26)

У відповідності до державного акту серії ЯД № 334491 від 24 лютого 2010 року, земельна ділянка площею 0,0475 га, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, для ведення особистого селянського господарства, за вищезазначеною адресою належить відповідачеві ОСОБА_4

За технічним паспортом, інв. № 429, будинок № 9 по вул. Радянська в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області за інвентаризований за позивачем.

За висновком експерта № 02\31-15-16 від 29 лютого 2016 року, на земельній ділянці, за державним актом серії ЯД № 334491 від 24 лютого 2010 року, площею 0,0473 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 3221484005:01:011:0010, в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області, вул. Радянська, 9, на ім'я співвідповідача ОСОБА_4 знаходяться побудовані на ній надвірні споруди і будівлі: криницею - літера «К», господарським блоком - літера «Б», погребом - літера «В», літнім душем - літера «Д», частково розташованими: замощенням - літера «І» та огорожею - літера «О», що належать позивачеві на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку № 9 по вул. Радянська в с. Зелений Бір Васильківського району Київської області від 26 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, за реєстровими № 1637, та є складовими садиби та приналежністю для обслуговування спірного жилого будинку.

З урахуванням того, що по периметру спірної садиби влаштований залізобетонний паркан (огорожа) літера «О», придбаний позивачем, необхідно щоб загальна площа земельної ділянки в межах цього паркану становила 0,1252 га, без використання земельної ділянки площею 0,0473 га, кадастровий №3221484005:01:011:0010, використання надвірних будівель та споруд, придбаними за договором від 26.10.2012 року, не можливе.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на час укладання ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 26 жовтня 2012 року, продавець ОСОБА_11, а також відповідачка ОСОБА_4, представляючись родичкою ОСОБА_11, не поставили її до відома про те, що житловий будинок та надвірні будівлі і споруди фактично розташовані на двох земельних ділянках, і що ОСОБА_11, придбаваючи будинок та земельну ділянку у ОСОБА_4 не оформив її на себе.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог в частині визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку та скасування державного акту ОСОБА_4

В ході розгляду справи було встановлено також, що знаючи про наявність в провадженні суду даного спору, 21.07.2015 року ОСОБА_4 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_7, який в свою чергу 30.07.2015 року продав її ОСОБА_6. Зазначені угоди за № 1298 та №1380, згідно витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно, посвідчені 21.07.2015 та 30.07.2015р. відповідно приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 58, 59)

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що дані правочини є нікчемними в силу положень статей 203, 215, 228 ЦК України, оскільки спрямовані на протиправне позбавлення позивача майна і порушують публічний порядок.

Законом встановлена презумпція набуття права власності на земельну ділянку для власника об'єктів нерухомого майна, які розташовані на цій земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на будинок), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Аналізуючи в сукупності положення зазначених норм закону, слід дійти висновку про те, що з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку до ОСОБА_3 в силу ст. 120 ЗК України перейшло право власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим ОСОБА_4 не могла виступати в ролі продавця земельної ділянки, так як це право належить виключно власнику майна.

Крім того, перед продажем такої ділянки нотаріус мав впевнитись у відсутності обтяжень по земельній ділянці (наявність судового спору, арешт, іпотека, наявність об'єктів нерухомості тощо), а продавець в свою чергу повідомити покупця про відсутність будь-яких обтяжень по земельній ділянці.

За таких обставин, кількість перепродажів спірної земельної ділянки не впливає на нікчемність даних угод, оскільки кожного разу вона продавалась разом з об'єктами нерухомості, які на ній розташовані і право власності на які належним чином зареєстроване не за номінальним власником земельної ділянки.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на вказане, угоди купівлі-продажу земельної ділянки, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є нікчемними з моменту укладення.

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, в той же час, в порушення вимог чинного законодавства помилково відмовив у задоволенні вимог про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно з положеннями чч. 1,2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснюються перешкоди у користуванні ОСОБА_3 належним їй на праві власності майном, шляхом зберігання на подвір'ї домоволодіння за адресою Київська обл.., Васильківський район, с. Зелений Бір, вул. Радянська, 9 речей та тварин, які належать відповідачам.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не застосував відповідну правову норму, помилково дійшовши висновку про можливість задоволення вимог про усунення перешкод лише в частині відповідачів ОСОБА_16 та ОСОБА_6 У зв'язку із зазначеним, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні власністю: будинком, прибудинковими спорудами, земельними ділянками кадастровий номер 3221484005:01:011:0010 та кадастровий номер 322148005:01:011:0004 за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Зелений бір, вул. Радянська, 9, зобов'язавши ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибрати всі свої речі та тварин за межі подвір'я за вказаною адресою.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді: