Ухвала

від 05.10.2016 по справі 907/1244/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а тел. 61-72-21

УХВАЛА

05.10.2016 р. Справа № 907/1244/14

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» , м. Ужгород № 26-08/16 від 26.08.2016 року (вх. № 02.5.1-14/11237/16 від 31.08.2016 року) про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року у справі № 907/1244/14 за позовом Публічного акціонерного товариства „Перехідний банк „КристалбанкВ» , м. Київ до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» , м. Ужгород та до відповідача 2 Приватного підприємства „ВолодимирВ» , м. Ужгород про стягнення 104 004,71 Євро та 198 254 грн. 51 коп., з участю представників сторін: від стягувача (позивача) - ОСОБА_1, довіреність № 134 від 28.01.2016 року, від заявника (відповідача 1) - не з'явився, від відповідача 2 - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року у справі № 907/1244/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перехідний банк „КристалбанкВ» було задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» (88000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36132332) та з Приватного підприємства „ВолодимирВ» (88000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32634623) на користь Публічного акціонерного товариства „Перехідний банк „КристалбанкВ» (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявський узвіз, буд. 2, код ЄДРПОУ 39544699) суму 104 004,71 Євро та 198 254 грн. 51 коп., з яких 13 422,93 Євро - строкова заборгованість за кредитом в Євро; 80 267,07 Євро - прострочена заборгованість за кредитом в Євро; 10 314,71 Євро - прострочені проценти за кредитом в Євро; 736,39 Євро, що за курсом НБУ еквівалентно 13 975 грн. 27 коп. - пеня за прострочення сплати процентів за кредитом в Євро; 9 183,21 Євро, що за курсом НБУ еквівалентно 174 279 грн. 25 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту в Євро; 100 00 грн. - штраф.

На виконання вказаного рішення 24.02.2015 року було видано наказ у справі № 907/1244/14 про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» та ПП В«ВолодимирВ» вищевказаної суми.

В подальшому господарським судом винесено ухвалу від 26.04.2016 року у справі № 907/1244/14, якою задоволено заяву Публічного акціонерного товариства „Перехідний банк „КристалбанкВ» щодо видачі наказу про примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року з боржника 2 -Приватного підприємства „ВолодимирВ» , м. Ужгород та видано 26.04.2016 року наказ про примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року з боржника 2 - Приватного підприємства "Володимир", м. Ужгород.

31.08.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» звернулось до суду із заявою № 26-08/16 від 26.08.2016 року (вх. № 02.5.1-14/11237/16 від 31.08.2016 року) про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року у справі № 907/1244/14, в якій просить суд відстрочити виконання рішення суду до 30.12.2017 року включно. В обґрунтування зазначеної заяви посилається на те, що між сторонами (ПАТ В«КристалбанкВ» , ТОВ В«МП Груп 2000В» та ПП В«ВолодимирВ» ) укладено Попередній договір від 28.04.2016 року, яким зменшено суму зобов'язань за кредитним договором, узгоджено графік погашення заборгованості та розстрочено дані зобов'язання до 29.12.2017 року. Наголошує також на тому, що метою укладення Попереднього договору було збереження за собою права власності на нерухоме майно, що є у власності, на яке може бути звернено стягнення та погашення суми заборгованості за кредитним договором № КЛ/12/06-39 від 12.06.2012 року за рахунок грошових коштів, що надходять в якості прибутку в результаті здійснення господарської діяльності в погоджені сторонами строки.

Мотивуючи заяву, стверджує про те, що у разі звернення стягнення на нерухоме майно, що є у власності солідарних боржників (ТОВ В«МП Груп 2000В» та ПП В«ВолодимирВ» ) шляхом їх реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, зазначеними суб'єктами господарювання буде припинена господарська діяльність. А тому, заявник вважає, що дані обставини є винятковими і обґрунтованими, а також достатніми для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

У судовому засіданні 22.09.2016 року брали участь: від стягувача (позивача) - ОСОБА_1, довіреність № 134 від 28.01.2016 року, від заявника (відповідача 1) - ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.01.2016 року, від відповідача 2 - ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.01.2016 року, оголошувалась перерва за згодою сторін відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 05.10.2016 року до 14 год. 30 хв.

Після перерви представники заявника (відповідача 1) та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися. Представник заявника у судовому засідання 22.09.2016 року просила суд задоволити заяву про відстрочку виконання рішення. Вказує на те, що у заявника відсутні грошові кошти на поточному рахунку, відкритому у АТ В«УкрСиббанкВ» у підтвердження чого долучила відповідну довідку банку. Крім того, подала суду довідку, підписану керівником ТОВ В«МП Груп 2000В» про те, що у товариства відсутнє нерухоме майно на балансі.

Присутній у судовому засіданні представник стягувача (позивача) проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення заперечив. Стверджує про те, що обставини, на які посилається заявник не є винятковими, і Попередній договір не є підставою для застосування судом відстрочки виконання рішення у даній справі. Крім того, заявник не виконує своєчасно умови укладеного між сторонами Попереднього договору. Разом з тим, посилання заявника на відсутність коштів на одному рахунку та відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення не відповідає дійсності, оскільки згідно інформації про виконавче провадження, виконавчою службою вже накладено арешти на кошти боржника, які знаходяться на декількох рахунках, відкритих у кількох банківських установах. Також накладено і арешт на майно боржника, що в свою чергу свідчить про наявність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Розглянувши заяву боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» , м. Ужгород № 26-08/16 від 26.08.2016 року (вх. № 02.5.1-14/11237/16 від 31.08.2016 року) про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року у справі № 907/1244/14, дослідивши подані заявником в обґрунтування своїх тверджень матеріали, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення з огляду на наступне .

Згідно частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із правовою позицією, викладеною у п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне її надання на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує принципи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Зазначеної позиції притримується і Вищий господарський суд України у постановах № 5023/2408/11 від 08.11.2012 року, № 907/167/13-г від 20.11.2014 року.

Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство у будь - якому випадку пов'язує розстрочення та відстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд наголошує на тому, що особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статтей 32, 33 Господарського кодексу України.

Заявник звертаючись до суду із заявою про відстрочку виконання рішення посилається на факт укладення між ПАТ В«КристалбанкВ» , ТОВ В«МП Груп 2000В» та ПП В«ВолодимирВ» Попереднього договору від 28.04.2016 року, яким зменшено суму зобов'язань за кредитним договором, узгоджено графік погашення заборгованості та розстрочено дані зобов'язання до 29.12.2017 року. Крім того, посилається на те, що у ТОВ В«МП Груп 2000В» відсутні кошти на рахунку, відкритому у АТ В«УкрСиббанкВ» , а також відсутнє на балансі підприємства нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник не надав достатніх документальних доказів у підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви, крім того не подано доказів про неможливість виконання рішення суду, документальних доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення та документальних доказів наявної загрози банкрутства підприємства. Тобто, поданими документами заявник не довів, що виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року у справі № 907/1244/14 на даний момент матиме негативний вплив та призведе до катастрофічних наслідків для підприємства.

Посилання заявника (відповідача 1) на укладений Попередній договір, відсутність коштів на рахунку та відсутності майна на балансі товариства, судом до уваги не приймається. Долучена до матеріалів справи довідка, підписана керівником ТОВ В«МП Груп 2000В» про відсутність на балансі товариства нерухомого майна не може вважатися належним доказом у розумінні норм ГПК України. Разом з тим, у поданій заяві про відстрочку виконання рішення, заявник - ТОВ В«МП Груп 2000В» підтверджує те, що у власності солідарних боржників, у тому числі і ТОВ В«МП Груп 2000В» є нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення.

Разом з тим, стягувачем повідомлено суд про те, що заявником (відповідачем 1) навіть не виконується узгоджений графік погашення заборгованості згідно Попереднього договору від 28.04.2016 року. Заявником твердження стягувача не спростовано.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням поданих заявником доказів, суд дійшов висновку щодо недоведення у даному випадку заявником належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України існування виняткових обставин, що надавали б можливість вважати наявними підстави для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000В» , м. Ужгород № 26-08/16 від 26.08.2016 року (вх. № 02.5.1-14/11237/16 від 31.08.2016 року) про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2015 року у справі № 907/1244/14 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам спору.

Суддя Пригара Л.І.