Рішення

від 06.10.2016 по справі 923/788/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року Справа № 923/788/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз", м. Херсон

до міського комунального підприємства "Гарантія" Херсонської міської ради, м. Херсон

про стягнення 150915 грн. 89 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.08.2016р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.08.2016р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до міського комунального підприємства "Гарантія" Херсонської міської ради (відповідач), яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т.1 а.с.94-95), просить стягнути заборгованість у загальній сумі - 129375 грн. 47 коп., з якої: 93 000 грн. - сума основного боргу, 30367 грн. 46 коп. - інфляційна складова, 2317 грн. 01 коп. - пеня, 3691грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 25.07.2016 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09.08.2016 р. Тричі ухвалами суду від 09.08.2016 р., від 25.08.2016 р. та від 12.09.2016 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Розгляд справи розпочатий 05.09.2016 р. з перервами до 09.09.2016 р. та до 12.09.2016 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Строк вирішення спору продовжено до 07.10.2016 року ухвалою суду від 12.09.2016 року за клопотанням відповідача (т. 2 а.с. 69).

В ході судового засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, якими визнає суму основного боргу у розмірі 32388 грн.65 коп., яка складається із суми зазначеної у акті звірки від 22.07.2014 р., що станом на 22.07.2014 р. сальдо на користь товариства складає суму 23 388 грн.65 коп. та підписаних актів виконаних робіт від 31.08.2014 р. на суму 3000 грн., від 30.09.2014 р. на суму 3000 грн., від 31.10.2014 р. на суму 3000 грн. та надав платіжне доручення № 66 від 06.10.2016 р. про часткову сплату суми основного боргу на суму 11800 грн.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз» (ідентифікаційний код 35220108), що далі іменується "товариство", "виконавець" та міським комунальним підприємством «Гарантія» Херсонської міської ради (ідентифікаційний код 21278857), що далі іменується "підприємство" було укладено строковий платний договір №10 від 15.01.2013 р.

Згідно з п. 1 Договору виконавець зобов'язався надавати замовнику консультаційні послуги з ведення бухгалтерського й податкового обліку відповідно до господарської діяльності, а замовник оплачувати ці послуги. У відповідності з Договором, замовлення (доручення) вважається доведеним замовником і прийнятим виконавцем у момент підписання Договору. Згідно з п. 3.1 Договору послуги характеризуються невідчутністю. В окремих випадках процес надання послуг може супроводжуватись видачею документів у вигляді письмових консультацій, роз'яснень виконавця, представників ряду державних органів.

Відповідно до п. 3 Договору у термінах Договору під "замовленням (завданням)" замовника виконавцю сторони погодились вважати інформування (консультування) замовника у встановленому виконавцем обсязі з питань консультаційних послуг, які виконавець зобов'язується здійснювати у формах, передбачених даним договором, а замовник оплачувати їх протягом усього терміну дії договору. Відповідно до волевиявлення замовника інформування (консультування) індивідуалізується шляхом конкретизації кола питань.

Договір не містить спеціальних вимог до форми / способу волевиявлення щодо індивідуалізації (конкретизації) кола питань - за аналогією з п. 3.1 Договору в окремих випадках таке волевиявлення може супроводжуватись видачею документів у формі письмових запитів про надання консультацій з наведенням конкретного переліку і формулювання питань, що потребують вирішення, консультацій, роз'яснень виконавця, державних органів.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони визначились, що вартість послуг встановлюється у розмірі 3000 грн. за кожен місяць обслуговування та всього з 15.01.2013 р. по 31.12.2013 р. 36000 грн. Оплата здійснюється щомісяця до 5-го числа кожного наступного. Підставою для оплати послуг є Договір, не підписання Акту виконаних послуг не є підставою для несплати вартості послуг. Замовлення (доручення) вважається доведеним замовником та прийнятим виконавцем у момент підписання Договору та діє на весь строк його чинності (п. 1.2, 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 - 4.5 Договору термін його дії з 15.01.2013 р. до 31.12.2013 р., та Договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, якщо за тиждень до закінчення строку дії Договору, жодна із сторін не заявить про його припинення. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору та вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України (п. 4.5 Договору).

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що за своєю природою цей договір є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).

Позивач надав пояснення, що з 15.01.2013 р. по 31.12.2013 р. виконавцем надавались консультаційні послуги, сторонами у т.ч. були складені відповідні акти виконаних робіт (наданих / спожитих послуг).

Як випливає із акту звірки розрахунків від 22.07.2014 р. відповідач протягом 2013-червня 2014 року виконав свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг за 2014 рік. (т.1 арк.30).

У зв'язку із відсутністю яких-небудь зауважень, заперечень, у т.ч. з боку замовника, Договір був пролонгований 01.01.2014 р. до 31.12.2014 (на 1 рік), сторонами у т.ч. були складені акти виконаних робіт (наданих / спожитих послуг) від 31.01.2014 р., 28.02.2014 р., 31.03.2014 р., 30.04.2014 р., 31.05.2014 р., 30.06.2014 р., 21.07.2014 р.

Відповідач листом від 15.07.2014 р. проінформував позивача, що відповідач в односторонньому порядку розриває Договір, оскільки він укладений з порушенням чинного законодавства ( т.1 арк.32).

Позивач листом №1 від 18.07.2014 р. запропонував відповідачу сплатити спочатку суму боргу за договором, що на той час складала 21292 грн.58 коп.

Таким чином, позивач не надав згоди на дострокове розірвання договору від 15.01.2013 р.

Односторонньої відмови сторін за Договором не було передбачено, тому суд вважає, що заява відповідача про одностороннє розривання договору є нікчемною, договір не припинив свою дію.

Сторони не надали доказів, що жодна із сторін на виконання умов п.4.3 за неділю до закінчення дії договору, тобто, в останній тиждень грудня не подала заяви про його припинення ні в 2014 ні в 2015 роках.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що договір № 10 про бухгалтерське обслуговування від 15.01.2013 р. є чинним до 31.12.2016 року.

Позивач звернувся до суду про стягнення суми заборгованості за період з січня 2014 року по липень 2016 року включно, тобто за 31 місяць у сумі 93000 грн. із розрахунку 3000 грн. за місяць. Позивач надав за деякі місяці акти виконаних робіт, які підписані сторонами.

В ході розгляду справи, відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме за період з 01.01.2014 р. по 21.07.2014 року у сумі 23388 грн. 65 коп., що відображено в акті звірки складеному та підписаному сторонами станом на 22.07.2014 року (т.1 арк. 30) та суму 9 000 грн. згідно двосторонніх актів, підписаних сторонами за серпень-жовтень 2014 року. Також відповідач добровільно в рахунок погашення визнаної суми в ході розгляду справи сплатив 11800 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 66 від 06.10.2016 р. Суд припиняє провадження у справі на суму 11800 грн.

Відносно решти суми основного боргу 81200 грн. суд задовольняє позовні вимоги та вважає їх доведеними. Доводи відповідача щодо відсутності підписаних двосторонніх актів виконаних робіт за період з листопада 2014 по липень2016 року суд до уваги не приймає, оскільки як витікає із п.5.3 договору від 15.01.2013 р. підставою для оплати є тільки договір, складання акту виконання послуг не обов'язковим.

Згідно з ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у т.ч. сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Через порушення зобов'язання виникло право на неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 6.1 - 6.2 Договору сторони погодились, що за затримку розрахунку замовник сплачує пеню в розмірі 1% від простроченої суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 5.1, 5.2 Договору зобов'язання щодо оплати наданих послуг в замовника перед виконавцем виникало кожного наступного п'ятого числа місяця в сумі 3000 грн.

Позивач з урахуванням уточнення позовних вимог звернувся до суду з позовом про стягнення 9679 грн. 43 коп. пені за період з 31.08.2015 р. по 31.08.2016 р. із розрахунку подвійної ставки НБУ ( т.1 арк.96).

Судом перевірена правильність розрахунку пені та суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми

Позивач заявив до стягнення три відсотки річних нарахованих за період з 05.02.2014 року по 05.08.2016 року у сумі 3 691 грн. та за період з лютого 2014 року по серпень 2016 року включно у сумі 30 367 грн.46 коп.

Перевірка правильності розрахунків судом проведена із застосуванням програмно-технічного комплексу програми Ліга:Закон, зауважень щодо правильності розрахунків у суду не виникло.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем при поданні позовної заяви, квитанцією № 0.0.583320489.1 від 14.07.2016 року, квитанцією № 0.0.573274237.1 від 23.06.2016 р. та квитанцією № 0.0.589183730.1 від 22.07.2016 р. було сплачено судовий збір у розмірі 2263 грн 74 коп., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог та відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зменшується і сума судового збору, що має бути сплачена позивачем від ціни позову, яка становить 1940 грн. 63 коп. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат).

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Зокрема, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору підлягає поверненню у випадку зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких підстав, позивачу слід повернути сплачений ним судовий збір в сумі 323 грн. 11 коп., але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення судового збору, судовий збір не повертається судом.

Однак, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 323 грн. 11 коп.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції та приймаючи до уваги, що відповідач сплатив суму основного боргу лише після звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій міського комунального підприємства "Гарантія" Херсонської міської ради.

У зв'язку з цим судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1940 грн. 63 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, п. 1.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з міського комунального підприємства «Гарантія» Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, вул. Театральна, 21, ідентифікаційний код 21278857) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз» (73003, м. Херсон, вул. П. Орлика 21/29, ідентифікаційний код 35220108) 81200 грн. основного боргу, 30367 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 2317 грн. 01 коп. пені, 3691 грн. 3% річних та 1940 грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 11800 грн. основного боргу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.10.2016 р.

Суддя Л.М. Немченко