Ухвала

від 06.10.2016 по справі 810/1762/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1762/16 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Бесараб В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф Пак» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75. п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київської області від 14.04.2016 №229 та направлення на проведення перевірки від 14.04.2016 №158, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - Корнієнком Максимом Вікторовичем, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тріумф Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Емекс» за серпень 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 27.04.2016 №103/10-13-22-05/34600884, яким встановлені наступні порушення:

- п.п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування при формуванні податкових зобов'язань при взаємовідносинах із ТОВ «Київ-Атом» у розмірі 50 грн, ПП «Фармацевтична фабрика «Науково-виробниче об'єднання «Ельфа» у розмірі 3733 грн 60 коп., ТОВ «Фавор» у розмірі 3388 грн, ТОВ «Виробнича компанія Поліпласт» у розмірі 3800 грн 40 коп., які відбувались у серпні 2015 року і податкового кредиту по взаємовідносинам із ПП «Емекс» у розмірі - 10816 грн 60 грн, які відбувались у серпні 2015 року;

- п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 200.1. п. 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларацій) на загальну суму 566 276 грн 06 коп., в т.ч. за серпень 2015 року на суму 566 276 грн 06 коп (а.с. 40-50).

На підставі Акта перевірки від 27.04.2016 №103/10-13-22-05/34600884 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000842201 форми «Р» від 19.05.2016, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 849 414 грн, з яких 566 276 грн за основним платежем та 283 138 грн за штрафними санкціями (а.с. 52);

- №0000852201 форми «Р1» від 19.05.2016, яким зменшено на 10 972 грн суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість (а.с. 51).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту, тому позивачем правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, колегією суддів встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Емекс» (постачальник) укладено договір поставки від 01.02.2013 №3-1/213, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується своєчасно передавати, а Покупець зобов'язується приймати і вчасно оплачувати продукцію, іменовану надалі «Товар», на умовах даного Договору, назва товару - згідно видаткових накладних (а.с. 54-55).

Поставка Товару за цим договором здійснюється на умовах EXW (Інкторемс-2000) шляхом самовивозу Товару покупцем зі складу постачальника транспортом покупця за його рахунок.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду: додаткову угоду №1 до договору від 15.10.2013 (а.с. 56), видаткові накладні №МХ-0000140 від 28.08.2015, №МХ-0000126 від 28.08.2015, №МХ-0000139 від 27.08.2015, №МХ-0000134 від 26.08.2015, №МХ-0000133 від 25.08.2015, №МХ-0000132 від 22.08.2015, №МХ-0000131 від 21.08.2015, №МХ-0000130 від 20.08.2015, №МХ-0000129 від 19.08.2015, №МХ-0000125 від 19.08.2015, №МХ-0000128 від 18.08.2015, №МХ-0000127 від 17.08.2015, №МХ-0000124 від 11.08.2015 (а.с.57-69), податкові накладні №139 від 28.08.2015, №135 від 28.08.2015, №138 від 27.08.2015, №134 від 26.08.2015, №133 від 25.08.2015, №132 від 22.08.2015, №131 від 21.08.2015, №129 від 20.08.2015, №128 від 19.08.2015, №124 від 19.08.2015, №127 від 18.08.2015, №125 від 17.08.2015, №123 від 11.08.2015 (а.с. 70-82), податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року (а.с. 90-101), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (а.с. 125-126), платіжні доручення №1421 від 18.11.2015, №1400 від 16.11.2015, №1363 від 09.11.2015, №1282 від 22.10.2015, №1270 від 19.11.2015, №1201 від 01.10.2015, №1112 від 16.09.2015, №1056 від 07.09.2015, №1050 від 07.09.2015, №1011 від 28.08.2015, №996 від 25.08.2015, №982 від 20.08.2015 (а.с. 113-124).

У ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що вищезазначені товари за договором від 01.02.2013 №3-1/213 частково придбані для подальшої реалізацій (піддон полегшений, європіддон, мішок поліетиленовий) та для власного виробництва (поліетилен ВТНЩ та гільза картонна).

Товари, які придбані у ПП «Емекс» реалізовані наступним покупцям:

1. ТОВ «Київ-Атом» (код за ЄДРПОУ 38315155) відвантажено мішок поліетиленовий в кількості 100 шт. На підтвердження вказаної операції надано до суду апеляційної інстанції видаткову накладну від 11.08.2015 №Т-00000141;

2. ПП «Фармацевтична фабрика «Науково-виробниче об'єднання «Ельфа» (код за ЄДРПОУ 31231634) відвантажено плівку у кількості 120 шт. європіддон в кількості 400 шт. На підтвердження вказаної операції надано до суду апеляційної інстанції договір поставки від 04.01.2010 №1-04/2010, додаткові угоди до договору поставки, видаткову накладну від 19.08.2015 №Т-00000229 та ТТН № Т-00000229 від 19.08.2015;

3. ТОВ «Фавор» (код за ЄДРПОУ 30759962) відвантажено піддон полегшений 1200x800 б/в в кількості 700 шт. На підтвердження вказаної операції до суду апеляційної інстанції договір купівлі-продажу №27/08/15 від 27.08.2015, видаткову накладну від 28.08.2015 №Т-00000353 та довіреність №ХФД00000555 від 28.08.2015;

4. ТОВ «Виробнича компанія «Поліпласт» (код за ЄДРПОУ 30466728) відвантажено піддон полегшений 1200x800 б/в в кількості 600 шт. На підтвердження вказаної операції надано до суду апеляційної інстанції видаткові накладні від 11.08.2015 №Т-00000130 від 11.08.2015, №Т-00000131 від 11.08.2015, від 19.08.2015 №Т-00000226.

Дослідивши матеріали справи та підсумовуючи вище викладене, судова колегія дійшла висновку, що первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Крім того, між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір оренди транспортного засобу від 07.07.2011 та від 14.05.2015, також між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір оренди транспортного засобу від 07.07.2011 (а.с. 104-111).

У суді апеляційної інстанції позивачем надано подорожні листи до вантажного автомобіля, карти рахунку по контрагентам та платіжні доручення, які посвідчують сплату орендної плати за транспортні засоби, реальність вказаних договорів оренди транспортних засобів та здійснення самовивозу Товару позивачем зі складу ПП «Емекс».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду апеляційної інстанції також державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: Києво-Святошинський район, м. Боярка, с/т «Уккрадіо», лінія 30, яка належить дружині засновника ПП «Емекс», яка використовувалась під склад ПП «Емекс» та з якої здійснювались видатки Товару згідно видаткових накладних.

Натомість, в Акті перевірки від 27.04.2016 №103/10-13-22-05/34600884 відповідачем зазначено, працівниками ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області складено узагальнену податкову інформацію від 22.12.2015 №1089/10-13-22-05/32220860 щодо ПП «Емекс» за звітний період декларування ПДВ за серпень 2015 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за серпень 2015 року. Так, ДПІ проведено аналіз наявних трудових ресурсів ПП «Емекс» та зроблено висновок про необхідність для здійснення операцій купівлі-продажу «значно більшого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями (агентів, менеджерів, вантажників, водіїв, бухгалтерів та ін..)». «... у зв'язку з відсутністю документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ПП «Емекс»...» У зв'язку з чим, на думку відповідача, «посадові особи ПП «Емекс» не могли фактично здійснювати господарські операції...».

Згідно зазначеного у Акті «аналізу», про нереальність здійснення господарських операцій, на думку відповідача, свідчать наступні факти:

- «відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів ПП «Емекс»;

- «відсутність інформації про транспортування товарів ПП «Емекс»;

- «відсутність інформації про власні або орендовані фонди ПП «Емекс».

Виходячи з наведеного, відповідач прийшов до висновку, що контрагент позивача ПП «Емекс» «здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту...» та «ТОВ «Тріумф Пак» не здійснювало операцій з замовлення послуг та придбання ТМЦ у ПП «Емекс» за серпень 2015 та відповідно подальшої реалізації ТМЦ».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача ТОВ «Емекс» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо обов'язкової наявності у позивача сертифікату відповідності та гігієнічного висновку до Товару придбаного у ПП «Емекс», оскільки Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 «Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» не передбачено у Переліку обов'язкової сертифікації поліетилену, який придбавався за договором поставки від 01.02.2013 №3-1/213.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача щодо необхідності оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні операцій позивачем з ПП «Емекс», з огляду на таке.

Відповідно до Преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 вказані визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно з п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

При цьому, вказані Правила регламентують перевезення вантажів на договірних умовах.

Згідно п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював перевезення власного товару на власному автотранспорті для власних потреб та договір перевезення не укладався, що свідчить про відсутність необхідності оформлення товарно-транспортних накладних.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000842201 та №0000852201 від 19 травня 2016 року є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.