Постанова

від 09.07.2019 по справі 810/1762/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2019 року

Київ

справа №810/1762/16

касаційне провадження №К/9901/28898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 (суддя Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі № 810/1762/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Пак до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тріумф Пак звернулося до суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2016 № 0000842201 та № 0000852201.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 16.06.2016 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.10.2016 постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 залишив без змін

Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 7, 9, 69, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем активів у Приватного підприємства Емекс .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Пак з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством Емекс за серпень 2015 року, результати якої оформлено актом від 27.04.2016 №103/10-13-22-05/34600884.

На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області 19.05.2016 прийнято:

податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000842201 за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 849414 грн., в тому числі: в сумі 566276 грн. за основним платежем та в сумі 283138 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення форми Р1 № 0000852201 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що не призвело до виникнення грошових зобов`язань за результатом перевірки, але свідчить про відсутність об`єктів оподаткування при формуванні у серпні 2015 року податкових зобов`язань в загальній сумі 10972 грн., в тому числі: при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Атом - у сумі 50 грн., Приватним підприємством Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об`єднання Ельфа - у сумі 3733,6 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю Фавор - у сумі 3388 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Поліпласт - у сумі 3800,4 грн.

Вчинення позивачем вищезазначених порушень податковий орган пов`язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту за серпень 2015 року податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання у Приватного підприємства Емекс на підставі договору від 09.06.2015 №09/06/152АЕ товару (піддон полегшений, євро піддон, мішок поліетиленовий, поліетилен ВТНЩ та гільза картонна). У підтвердження своїх висновків про безтоварний характер господарських операцій позивача з вказаним контрагентом відповідач посилається на відсутність відомостей про зберігання Приватним підприємством Емекс спірних товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, їх адреса тощо), їх транспортування, а також достатньої кількості трудового персоналу у задекларованого позивачем постачальника для виконання операцій.

На вищенаведеній позиції відповідача також ґрунтуються висновки про відсутність об`єктів оподаткування за операціями з подальшої реалізації позивачем придбаних у Приватного підприємства Емекс товарів Товариству з обмеженою відповідальністю Київ-Атом , Приватному підприємству Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об`єднання Ельфа , Товариству з обмеженою відповідальністю Фавор та Товариству з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Поліпласт .

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Своєю чергою, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Тріумф Пак до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договорів; додаткових угод; податкових накладних; видаткових накладних; платіжних доручень; оборотно-сальдової відомості по рахунку.

За результатами надання оцінки пред`явленим позивачем актам здачі-прийняття робіт судами попередніх інстанцій спростовано доводи податкового органу про те, що з таких первинних документів неможливо встановити зміст і суть наданих послуг. Так, судами з`ясовано, що акти здачі-прийняття робіт містять наступні реквізити: назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу яка приймала участь у здійснення господарської операції.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумф Пак як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Разом з тим, за результатами дослідження наявності ділової мети та економічної доцільності у позивача при вчиненні спірних господарських операцій судами встановлено, що спірні товари частково придбані позивачем у контрагента для подальшої реалізацій (піддон полегшений, європіддон, мішок поліетиленовий) та частково для власного виробництва (поліетилен ВТНЩ та гільза картонна). Так, реалізація активів (піддон полегшений, європіддон, мішок поліетиленовий) Товариству з обмеженою відповідальністю Київ-Атом , Приватному підприємству Фармацевтична фабрика Науково-виробниче об`єднання Ельфа , Товариству з обмеженою відповідальністю Фавор , Товариству з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Поліпласт підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за здійсненими з Приватним підприємством Емекс господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Вимоги касаційної скарги податкового органу фактично зводяться до необхідності здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати переваги одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в суді касаційної інстанції).

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі № 810/1762/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк