Постанова

від 12.10.2016 по справі 820/8256/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 р. Справа № 820/8256/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Любчич Л.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: відповідача-1 - Квасниці Н.Б., відповідача-2 - Шрамко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі № 820/8256/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл"

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області , Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Влада Ойл"), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі по тексту - відповідач-1, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області № 0000062201 від 20.01.2015 року, яке прийнято на підставі висновків акту № 228/13-50-22-11-06/37123376 від 31.12.2014 року та № 0000892201 від 06.07.2015 року, яке прийнято на підставі висновків акту № 607/13-50-22-02-13/37123376 від 16.06.2015 року.

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Влада Ойл" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах №228/13-50-22-11-06/37123376 від 31.12.2014 року, №607/13-50-22-02-13/37123376 від 16.06.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі № 820/8256/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Влада Ойл" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області № 0000062201 від 20.01.2015 року та № 0000892201 від 06.07.2015 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (ідентифікаційний код 37123376) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 228/13-50-22-11-06/37123376 від 31.12.2014 року та № 607/13-50-22-02-13/37123376 від 16.06.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (61001, м. Харків, просп. Московський, 97, ідентифікаційний код юридичної особи 37123376) сплачену суму судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, не погодившись із вказаною постановою в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі № 820/8256/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Влада Ойл" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 КАС України. З підстав, наведених в апеляційній скарзі, вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у ТзОВ "Праус", ТОВ "Барилит Плюс", ТОВ "Талис Плюс", ТзОВ "Київ Ліквід Петролеум", ТОВ "Антарес", що, в свою чергу, не дає права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних від наведених контрагентів, які мають юридичну дефектність, а відтак не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень № 0000062201 від 20.01.2015 року та № 0000892201 від 06.07.2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 року по справі № 820/8256/15 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" задоволено.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі № 820/8256/15 скасовано.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень по справі № 820/8256/15 залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 року по справі № 820/8256/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задоволено.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі № 820/8256/15 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд від 03.08.2016 року по справі № 820/8256/15 адміністративну справу № 820/8256/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, прийнято до провадження.

12.10.2016 року протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, відповідно до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, на належного відповідача - Київську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області ( далі по тексту - відповідач-2, Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), у зв'язку з його реорганізацією.

Представник відповідача, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірок позивача, зафіксовані належним чином в актах перевірок, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в актах перевірок висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Влада Ойл" із платниками податків та зборів.

Представник відповідача, Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області підтримав у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів вчинення податковим органом будь-яких дій, якими порушено права чи законні інтереси ТОВ "Влада Ойл", у зв'язку з чим просив вимоги апеляційної скарги задовольнити та у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідачів, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Влада Ойл" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37123376, взято на податковий облік і станом на час проведення перевірок перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області. В подальшому місце офіційної реєстрації змінено на м. Харків (т. 1, а.с. 136 - 144).

Фахівцями ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області, на підставі направлень від 18.09.2014 року № 626, 627 та наказу № 618 від 18.09.2014 року, відповідно до п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Влада Ойл", код ЄДРПОУ 37123376, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ "Барилит плюс" (код за ЄДРПОУ 38361609), ТОВ "Ліквід Петролеум" (код за ЄДРПОУ 38544588), ТзОВ "Комерційний центр "Зевс" (код за ЄДРПОУ 20814012), Спільне українсько-польське ТзОВ "Термобуд" (код за ЄДРПОУ 30274892) за травень 2014 року, при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ "Талис плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594), ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" (код за ЄДРПОУ 38544588), ТзОВ "ВТС" (код за ЄДРПОУ 20778871), ТОВ "Делюкс компані" (код за ЄДРПОУ 39159708), ТОВ "Провід групп" (код за ЄДРПОУ 39164283), ТОВ "Євро планета" (код за ЄДРПОУ 38870428), ТОВ "Прайм Бізнес ЛТД" (код за ЄДРПОУ 38920192), ТОВ "Едіфіс компані" (код за ЄДРПОУ 38920260), ТОВ "Голд Сервіс плюс" (код за ЄДРПОУ 38901667) за червень 2014 року та за липень 2014 року.

Результати перевірки викладені в акті №228/13-50-22-11-06/37123376 від 31.12.2014 року (т.1, а.с. 58 - 113).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "Влада Ойл" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 24 476 377 грн. (в т.ч. за травень 2014 року в розмірі 11 989 957 грн., за червень 2014 року в розмірі 10 353 999 грн. та липень 2014 року в розмірі 2 132 421 грн.).

На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062201 від 20.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 714 565,50 грн., з яких: за основним платежем - 24 476 377,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 238 188,50 грн. (т. 1, а.с. 114).

Фахівцями ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області, на підставі наказу № 386 від 04.06.2015 року, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Влада Ойл" (код ЄДРПОУ 37123376) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ "Праус" (ЄДРПОУ 37276126) за серпень 2013 року.

Результати перевірки викладені в акті №607/13-50-22-02-13/37123376 від 16.06.2014 року. (т.1, а.с. 117 - 134).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено відсутність реальних операцій з придбання бензину від ТзОВ "Праус", що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТзОВ "Влада Ойл" за серпень 2013 року на загальну суму 235660 грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 2942011 грн. (в т.ч. за серпень 2013 року на суму 1890065 грн., за листопад 2013 року на суму 1051946,12 грн.) В результаті вищенаведеного ТзОВ "Влада Ойл" занижено податок на додану вартість на загальну суму 2706351 грн., в т.ч. за серпень 2013 року на суму 1654405 грн., за листопад 2013 року на суму 1051946 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000892201 від 06.07.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4059527,00 грн., з яких: за основним платежем - 2706351,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1353176,00 грн. (т. 1, а.с. 135).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, при винесенні останніх, діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в розмірі 24 476 377 грн. (в т.ч. за травень 2014 року в розмірі 11 989 957 грн., за червень 2014 року в розмірі 10 353 999 грн. та липень 2014 року в розмірі 2 132 421 грн.). та в сумі 2706351 грн. (в т.ч. за серпень 2013 року на суму 1654405 грн., за листопад 2013 року на суму 1051946 грн).

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог статті 185.1 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі статтею 187.1. Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996- ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704) (далі по тексту - Закон № 996- ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як встановлено статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

За приписами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, як вбачається зі змісту наведених норм, вчинення податковими органами дій по проведенню перевірок платників податків прямо передбачено у повноваженнях органів державної податкової служби. Тобто, дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством, способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції.

У свою чергу, позивач, як платник податків зобов'язаний надавати копії витребуваних документів щодо фінансово-господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Влада Ойл» до перевірки в повному обсязі не було представлено Державній податковій інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, документів, які б підтверджували господарські взаємовідносини із контрагентами позивача.

Контролюючим органом в акті перевірки № 228/13-50-22-11-06/37123376 від 31.12.2014 року зазначено, що листом № 244/1 від 23.09.2014 року позивач повідомив контролюючий орган про те, що основана частина первинних документів, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів за травень, червень, липень 2014 року була пошкоджена з причин, які не залежать від ТОВ «Влада Ойл» та зобов'язалося відновити пошкоджені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження цього повідомлення про пошкодження до контролюючого органу, та надати контролюючому органу для ознайомлення (т.1, а.с.64).

При цьому, з акту перевірки № 607/13-50-22-02-13/37123376 від 16.06.2015 року вбачається, що позивачем не представлено товарно-транспортних та інших супровідних документів, які підтверджують транспортування паливно-мастильних матеріалів від контрагента.(т.1, ас. 121)

Відповідно до п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

За приписами п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Колегія суддів зауважує на тому, що як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Влада Ойл» а ні під час проведення перевірки, а ні до прийняття контролюючим органом відповідного рішення не було надано первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Слід зазначити, що відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, враховуючи, що висновки відповідача-1 про порушення норм податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення, обґрунтовується відповідачем-1 з посиланням на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а отже, належне дослідження первинних документів та встановлення їх відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України є безумовно необхідним для підтвердження або спростування вищенаведених висновків податкового органу.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.72 КАС України).

Відповідно до ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог. В даному випадку такими обставинами є саме реальність господарських операцій між ТОВ «Влада Ойл» та його контрагентами, яка в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути підтверджена виключно належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.186 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що всі наявні у позивача докази щодо реальності здійснення господарських операцій були надані лише до суду апеляційної інстанції. При цьому, представник позивача не навів суду апеляційної інстанції обґрунтування щодо підстав їх ненадання відповідачу під час проведення перевірки та до суду першої інстанції, що зумовлює неприйняття їх до уваги судом апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, та що не заперечується відповідачами, позивач ТОВ "Влада Ойл" в період, що перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ "Барилит плюс" (код за ЄДРПОУ 38361609), ТОВ "Ліквід Петролеум" (код за ЄДРПОУ 38544588), ТзОВ "Комерційний центр "Зевс" (код за ЄДРПОУ 20814012), Спільне українсько-польське ТзОВ "Термобуд" (код за ЄДРПОУ 30274892) в травні 2014 року, із ТОВ "Талис плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594), ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" (код за ЄДРПОУ 38544588), ТзОВ "ВТС" (код за ЄДРПОУ 20778871), ТОВ "Делюкс компані" (код за ЄДРПОУ 39159708), ТОВ "Провід групп" (код за ЄДРПОУ 39164283), ТОВ "Євро планета" (код за ЄДРПОУ 38870428), ТОВ "Прайм Бізнес ЛТД" (код за ЄДРПОУ 38920192), ТОВ "Едіфіс компані" (код за ЄДРПОУ 38920260), ТОВ "Голд Сервіс плюс" (код за ЄДРПОУ 38901667) в червні - липні 2014 року та ТОВ "Праус" (ЄДРПОУ 37276126) в серпні 2013 року.

Так, між ТОВ "Влада Ойл" та ТОВ "Барилит плюс" укладено наступні договори поставки нафтопродуктів: №01/7-НП від 01.05.2014 року; № 01/61-НП від 01.05.2014 року; № 21/5-НП від 21.05.2014 року; № 21/28-НП від 21.05.2014 року (т. 4, а.с. 64 - 66, 72 - 74, 80 - 82, 88 - 90).

На виконання умов договору №01/7-НП від 01.05.2014 р., сторонами було укладено додаткову угоду №140531000000017 від 01.05.2014 року, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів. Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів №140531000000017 від 31.05.2014 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 1 429.137 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 27 149 559,72 грн. ( т. 4, а.с. 72 - 76).

На виконання умов договору № 01/61-НП від 01.05.2014 року, сторонами було укладено додаткову угоду №140531000000129 від 01.05.2014 року, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів. Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів №140531000000129 від 31.05.2014 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 1 250.504 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 21 168 800,72 грн. (т. 4, а.с. 64 - 69).

На виконання умов договору № 21/5-НП від 21.05.2014 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 140531000000018 від 21.05.2014 року, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів. Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 140531000000018 від 31.05.2014 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 518.908 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 9 905 583,98 грн. (а.с. 88 - 92 т. 4).

На виконання умов договору № 21/28-НП від 21.05.2014 року, сторонами також було укладено додаткову угоду №140531000000175 від 21.05.2014 року, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів. Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів №140531000000175 від 31.05.2014 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 730.864 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 12 456 319,97 грн. (т. 4, а.с. 80 - 84).

Крім того, між ТОВ "Влада Ойл" з ТОВ "Талис плюс" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/06-7П від 01.06.2014 року. (т. 6, а.с. 212 - 214).

Між ТОВ "Влада Ойл" та ТОВ "Антарес" також укладено договір поставки нафтопродуктів: № ДГ-0107-9 від 01.07.2014 року (т. 8, а.с. 233 - 235).

Між сторонами були укладені додаткові угоди до договору: №140731000000020 від 01.07.2014 року, додаткова угода від 01.07.2014 року (т. 8, а.с. 236 - 237).

Крім того, між ТОВ "Влада Ойл" з ТОВ "Талис плюс" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/06-7П від 01.06.2014 року. (т. 6, а.с. 212 - 214).

На виконання умов договору № 01/06-7П від 01.06.2014 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 140630000000036 від 01.06.2014 року, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити на умовах ЕХW (резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.06.2014 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Також, відповідно до матеріалів справи, між ТОВ "Влада Ойл" та ТОВ "Праус" укладено договори поставки нафтопродуктів: № 01/6 від 01.04.2014 року, № 01/49 від 01.04.2014 року, № 05/10 від 05.04.2014 року, № 10/12 від 10.04.2014 року, № 15/1 від 15.04.2014 року, № 15/7 від 15.04.2014 року, № 22/35 від 22.04.2014 року (т. 3, а.с. 98 - 100, 104 - 106, 110 - 112, 116 - 118, 122 - 124, 128 - 130, 134 - 136).

Також, між позивачем, ТОВ "Влада Ойл" (в якості покупця) та ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" (в якості постачальника) був укладений письмовий договір поставки №05/14-П від 27.03.2014 року, предметом якого є поставка газу вуглеводного скрапленого марки СПБТ (т. 2, а.с. 98 - 99).

На виконання умов договору сторонами були укладені додаткові угоди: №140501000000015 від 01.05.2014 року, №140504000000012 від 04.05.2014 року, №140505000000011 від 05.05.2014 року, №140506000000017 від 06.05.2014 року, №140507000000013 від 05.07.2014 року, №140508000000015 від 08.05.2014 року, №140509000000012 від 09.05.2014 року, №140510000000015 від 10.05.2014 року, №140511000000009 від 11.05.2014 року, №140512000000012 від 12.05.2014 року, №140515000000011 від 15.05.2014 року, №140516000000016 від 16.05.2014 року, №140517000000011 від 17.05.2014 року, №140519000000015 від 19.05.2014 року, №140520000000016 від 20.05.2014 року, №140522000000013 від 22.05.2014 року, №140524000000016 від 24.05.2014 року, №140525000000013 від 25.05.2014 року, №140527000000012 від 27.05.2014 року, №140528000000013 від 28.05.2014 року, №140529000000015 від 29.05.2014 року, №140530000000013 від 30.05.2014 року, №140630000000014 від 01.06.2014 року, №140730000000004 від 01.07.2014 року (т. 2, а.с. 100, 115 - 136, 181, 183).

Крім того, між позивачем ТОВ "Влада Ойл" та ТОВ "Праус" (ЄДРПОУ 37276126) в серпні 2013 року укладено договір поставки №7/08-П від 01.08.2013 року (т. 2, а.с. 56 - 58).

Між сторонами були укладені додаткові угоди до договору: №130831000000024 від 01.08.2013 року, №130831000000025 від 01.08.2013 року, №130831000000027 від 01.08.2013 року (т. 2, а.с. 60 - 62).

Представником позивача, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, були надані листи контрагентів щодо зберігання нафтопродуктів, акти приймання - передачі, товаро - транспортні накладні, щодо транспортування нафтопродукців до АЗС, змінні звіти, сертифікати відповідності, документи, що підтверджують проведення розрахунків за договорами, податкові накладні та інші документи (т.2 а.с. 63-250, т. 3, а.с. 98 - 1250 т. 4 а.с. 1 - 250; т. 5, а.с. 1 - 182, т.6 а.с. 1-250, т.7 а.с. 1-250, т.8 а.с. 1-250, т. 9, а.с. 93- 250; т. 10, а.с. 1 - 200).

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані до суду першої інстанції товарно-транспортні накладні на перевезення паливно-мастильних матеріалів по ланцюгам постачання нафтопродуктів від контрагентів ТОВ «Влада Ойл»до АЗС та змінні звіти АЗС, в яких відображаються данні щодо надходження нафтопродуктів для подальшої реалізації містять розбіжності ( не співпадають дати та кількість поставлених нафтопродуктів з кількістю нафтопродуктів, яка надійшла до АЗС відповідно до змінних звітів) (т. 2-10 (товарно - транспортні накладні); т.10, а.с. 48-194, 236-250; т.11, а.с.1 - 49 - змінні звіти АЗС), що суперечить Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496) та судом першої інстанції вказаним обставинам не дана відповідна оцінка.

Представником позивача а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтованих пояснень, щодо вказаних недоліків.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, під час проведення перевірки та не надання їх до суду першої інстанції без поважних причин, колегія суддів зазначає, що позивачем в ході перевірки та під час звернення до суду з адміністративним позовом, не надано документів, якими було беззаперечно підтверджено факт поставки та отримання товару, а також подальшу реалізацію товару на виконання укладених між позивачем та його контрагентами договорів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що окремі неточності у заповненні первинних документів окремо самі по собі не тягнуть недійсності укладених договорів, однак у своїй сукупності, з урахуванням ненадання позивачем пояснень з приводу встановлених спірних обставин, ставлять під сумнів реальність здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наданими позивачем доказами не спростовується обґрунтованість висновку ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про не підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Влада Ойл та його контрагентами про порушення позивачем вимог ст. ст.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки актів перевірок ТОВ «Влада Ойл» про порушення останнім вимог ст.ст. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в розмірі 24 476 377 грн. (в т.ч. за травень 2014 року в розмірі 11 989 957 грн., за червень 2014 року в розмірі 10 353 999 грн. та липень 2014 року в розмірі 2 132 421 грн.). та в сумі 2706351 грн. (в т.ч. за серпень 2013 року на суму 1654405 грн., за листопад 2013 року на суму 1051946 грн.) - обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаних висновків в актах перевірки - такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач-1 при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000062201 від 20.01.2015 року та № 0000892201 від 06.07.2015 року, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, відсутні підстави для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року по справі № 820/8256/15 в частині задоволення позову, не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області № 0000062201 від 20.01.2015 року та № 0000892201 від 06.07.2015 року та зобов'язання Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" (ідентифікаційний код 37123376) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", зміни до яких внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 228/13-50-22-11-06/37123376 від 31.12.2014 року та № 607/13-50-22-02-13/37123376 від 16.06.2015 року, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі № 820/8256/15 скасувати в частині задоволення адміністративного позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Влада Ойл" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Любчич Л.В. Перцова Т.С. Повний текст постанови виготовлений 13.10.2016 р.