Рішення

від 04.10.2016 по справі 905/784/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.10.2016 Справа № 905/784/16

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

судді Кротінової О.В.

судді Мельниченко Ю.С.

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД», с.Софіївська Борщагівка, Київська область

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Корум Україна», м.Донецьк

відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка Донецька область

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Державного підприємства "Антрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Комсомольська" м. Дружківка Донецька область

про визнання недійсним договору цесії № ТК/175-15 від 10.11.2015 р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 17/02 від 17.02.2016 р.

від ОСОБА_3 за довіреністю від 04.01.2016 р.

відповідача-2: ОСОБА_4 за довіреністю №б/н від 06.09.2016р.

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: ОСОБА_5 за довіреністю від 12.06.2016 р.

СУТЬ СПРАВИ:

18.02.2016року шляхом надіслання поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД», с.Софіївська Борщагівка, Київська область (далі - ТОВ «Промтехпоставка ЛТД») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Корум Україна»м.Донецьк (далі - ПрАТ «Корум Україна») про визнання недійсним договору цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.02.2016року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 905/784/16.

За ініціативою суду ухвалами від 29.02.2016, 31.03.2016 року, 31.05.2016року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м.Харків (далі - ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря»), Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка Донецька область (далі - ТОВ «ГМ - ДМЗ»), Державне підприємство "Антрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Комсомольська" м. Дружківка Донецька область (далі - ДП «Антрацит»).

Ухвалою суду від 28.04.2016 року до участі у справі залучено відповідача-2 - ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря».

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.06.2016року призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Осадчої А.М., суддів Кучерявої О.О., Левшиної Г.В.

Внаслідок перебування судді Кучерявої О.О. у відпустці протоколом від 19.07.2016року склад колегії суддів змінено, призначено наступний склад суду: головуючий суддя Осадча А.М., судді Левшина Г.В., Уханьова О.О.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.08.2016 року внаслідок перебування суддів Левшиної Г.В. та Уханьової О.О. у відпустці визначено наступний склад суду: головуючий суддя Осадча А.М., судді Кучерява О.О., Мельниченко Ю.С.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2016 року внаслідок перебування судді Кучерявої О.О. у відпустці визначено наступний склад суду: головуючий суддя Осадча А.М., судді Кротінова О.В., Мельниченко Ю.С.

У позовній заяві та доповненнях до неї щодо підстав заявленого позову, які надані до початку розгляду справи по суті (арк. справи 90-92, том1) ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» свої вимоги мотивувало тим, що укладений між ПрАТ «Корум Україна» та ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» 10.11.2015року договір цесії №ТК/175-15 не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує права і законні інтереси позивача. Відповідач - ПрАТ «Корум Україна» у відповідності до положень пункту 10.8 договору підряду від 12.11.2013року, що передбачає умови його конфіденційності, не мав законного права без попередньої письмової згоди позивача як сторони правочину на передачу третій особі його тексту чи будь-якої інформації по ньому, оскільки вона є конфіденційною. Окрім того, ПрАТ «Корум Україна» належним чином не повідомив його про заміну кредитора у зобов'язанні за первісним договором, що є порушенням законодавства України. Позивач посилається на те, що ПрАТ «Корум Україна» передано новому кредитору неіснуючу вимогу, оскільки на теперішній час зобов'язання ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» перед відповідачем з оплати послуг з капітального ремонту обладнання відсутнє. У пункті 3 Специфікацій до договору, які згідно з пунктом 2.1 договору підряду визначають порядок оплати наданих послуг, встановлено, що послуги з ремонту обладнання підлягають оплаті 100% протягом 60 днів з дня відвантаження обладнання з капітального ремонту. Проте, за Специфікацією №1 не відбулось відвантаження 6 секцій, а за Специфікацією №2 - обладнання не відвантажено у повному обсязі, відповідно строк оплати робіт з капітального ремонту не настав, зобов'язання по оплаті є неіснуючим. Тим самим, на думку позивача, допущено порушення вимог статті 514 ЦК України, що тягне недійсність договору цесії.

У письмових поясненнях, які отримані судом 11.05.2016року, позивачем, окрім іншого, зазначено, що за умовами оспорюваного договору (п. 1.2) за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цеденту винагородження в сумі 8868640,60 грн., оплата до 30.12.2016року, тому виниклі між сторонами правовідносини фактично є правовідносинами факторингу і регулюються нормами статей 1077, 1079 ЦК України та Закону України «Про фінансові послуги та державне обслуговування ринків фінансових послуг», правочин є удаваним. При цьому, фактор не має права на здійснення факторингових операцій, тому у відповідності до положень частини першої статті 227 ЦК України такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Правомірність заявлених вимог ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» нормативно обґрунтовує посиланням на статті 215, 227, 235, 512 - 514, 517, 518, 1077, 1079 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин ТОВ«Промтехпоставка ЛТД» надало суду належним чином засвічені копії: повідомлення №1365 від 10.11.2015року, договору цесії № ТК/175-15 (відступлення права вимоги) від 10.11.2015 року, договору підряду № 348-13П від 12.11.2013року на виконання робіт з капітального обладнання, специфікацій №1,№2, додаткових угод до договору підряду, договору зберігання №ДрМЗ/155-14Х від 28.02.2014року, акту приймання-передачі на зберігання від 28.02.2014року, акту №386 від 28.02.2014року, акту приймання-передачі зі зберігання від 03.06.2015року, який підписаний односообово, акту приймання-передачі виконаних послуг від 27.12.2013року, довіреності №136 від 12.12.2013року, витягу з журналу реєстрації довіреностей, за 2013рік, договору№24/07-УС від 29.07.2013року, специфікації №1 від 29.07.2013року, договору№23/07-Ус від 29.07.2013року, специфікації №1 від 29.07.2013року, довідки №07/08-1 від 07.08.2016року, наказу №3 від 07.08.2016року, витягу з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за договором підряду, витягів з ЄДРПОУ щодо відповідача-1, позивача, Статуту підприємства, а також оригінал листа - заперечення від 01.2016року б/н проти вимоги за договором цессії та договору підряду.

У письмових поясненнях, які надані суду 29.09.2016року, позивач зазначив, що хоча ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» не є стороною оспорюваного правочину, проте є заінтересованою особою у розумінні статей 215, 216 ЦК України, яка має право вимагати визнання даного договору недійсним, оскільки охоронюваний законом інтерес позивача полягає в тому, щоб зобов'язання було виконано на користь сторони укладеного договору, з цією метою у договір включено норму про конфіденційність. Крім того, вважає, що порушені матеріальні права позивача, оскільки за оскаржуваним договором у позивача виникає непідтверджена неіснуюча дебіторська заборгованість перед ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря», у провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа №913/218/16 про стягнення останнім даної заборгованості з позивача, ухвалою від 12.02.2016року у межах вказаної справи судом вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно позивача, яке придбане за іншим договором між позивачем та ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря», вартість якого визначена на 2014рік. Позивач вважає, що відповідач 2, уклавши договір цессії намагається протиправно заволодіти майном, яке йому не належить, шляхом передання боргу, якого не існує. За висновком позивача, відповідачами цілеспрямовано укладено договір цессії для того щоб спочатку накласти арешт на майно ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» та у наступному реалізувати це майно за вартістю, яка буде занижена, що згідно приписів ст. 234 ЦК України свідчить про фіктивність правочину.

ПрАТ «Корум Україна» у відзиві на позовну заяву та наступних письмових поясненнях по суті спору просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за загальним правилом зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок зміни кредитора у договорі, у даному випадку п.10.8 договору підряду встановлено, що текст цього договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються цього договору, є конфіденційними та не можуть передаватися стороною третім особам без попередньої письмової згоди на те другою стороною, крім випадків, коли така передача передбачена чинним законодавством, що регулює обов'язки сторін цього договору. Відповідач-1 вважає, що таким випадком є застосування приписів ст. 512 ЦК України. Стосовно наявності права вимоги на час укладання договору цессії відповідач -1 зазначив, що за Специфікацією №1 належними доказами передачі обладнання є акт прийому - передачі виконаних послуг від 27.12.2013року та товаро-транспортні накладні, за Специфікацією №2 зазначає, що без прийняття робіт по акту, та, як наслідок, відвантаження обладнання з ремонту, позивач не міг би передати його на зберігання. Посилання позивача, що договір цесії є фактично договором факторингу, який ПрАТ «Корум Україна» не мало права укладати у зв'язку з відсутністю відповідної ліцензії, спростовуються, на думку відповідача -2, тим, що істотною умовою договору факторингу є обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги, мета - отримання додаткового доходу, що у даному випадку відсутнє.

На підтвердження заперечень, що викладені вище, ПрАТ «Корум Україна» надано суду належним чином засвідчені копії договору підряду № 348-13П від 12.11.2013року на виконання робіт з капітального обладнання, специфікацій №1,№2, додаткових угод до договору підряду, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) №2584 від 27.12.2013року, №2557 від 24.12.2013року, №2583 від 25.12.2013року, №2556 від 23.12.2013року, №2577 від 19.12.2013року, № 2528 від 13.12.2013року, №2534 від 17.12.2013року, №2535 від 18.12.2013року, №2566 від 26.12.2013року, №386 від 28.02.2014року, від 27.12.2013року, відповідних рахунків, товарно-транспортних накладних №001916 від 18.12.2013року, №001922 від 13.12.2013року, №011936 від 17.12.2013року, довіреності №1825 від 13.12.2013року, акту звірки розрахунків за період з 05.11.2012року по 21.10.2015року, договору №128/13-ДРМЗ від 01.10.2012року, витягу з журналу, Статуту підприємства, а також копію листа ДП «Антрацит» №04-57 від 14.07.2016року.

ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» у відзиві на позовну заяву також просить відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, договір не містить будь-яких обмежень з цього приводу, повідомлення про укладання договору №1365 від 10.11.2015року направлено на адресу позивача, що підтверджується експрес-накладною №17278. 11.02.2016року ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» про стягнення заборгованості, що передана за договором цессії, як наслідок, вважає, що спір про визнання договору цессії недійсним є штучним та направлений на затягування судового розгляду означеної справи. На підтвердження заперечень відповідач-2 надав суду належним чином засвідчені копії реєстру актів здачі-приймання робіт та рахунків до договору цессії, Статуту підприємства.

ТОВ «ГМ - ДМЗ» у письмових поясненнях підтверджує факт укладання договору зберігання обладнання, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, які є аналогічними підставам, що викладені у відзивах на позовну заяву. Листом №03/2-80 від 08.09.2016року повідомило суд, що у період з 2013-2016роки не укладало договорів безпосередньо з ДП «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська».

ДП «Антрацит» підтримує заявлені позовні вимоги, вказує, що між ним та позивачем укладено ряд договорів на ремонт обладнання, власником якого він є, згідно акту звірки наявності ремонтного фонду за згадуваним договором у позивача перед ДП «Антрацит» наявне не повернуте обладнання (секції 1КД90) у кількості 24шт.; не заперечує наявність листа №04-57 від 14.07.2016року, але вказує, що директор ДП «Антрацит» по виробництву ОСОБА_6 не має повноважень на підписання документів з боку підприємства, лист виготовлений на бланку підприємства, який на даний час не використовується, містить невірні дані щодо адреси підприємства, відтиск печатки неможливо ідентифікувати, та направлений за проханням працівника ПрАТ «Корум Україна», начебто, у рекламних цілях. На підтвердження вказаних фактів ДП «Антрацит» надано суду особисті письмові пояснення ОСОБА_6, де викладені означені обставини, та вказано, що оригінал листа був знищений, сканована копія направлена на електронну адресу працівника відповідача-1. ДП «Антрацит» надано суду довідку на підтвердження того, що лист не був зареєстрований у вихідній кореспонденції підприємства, позиція підприємства з цього приводу полягає в тому, що ОСОБА_6 направив лист у особистій переписці, внаслідок чого вказана особа не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

12.07.2016 року через канцелярію суду від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області надійшла відповідь на запит господарського суду Донецької області, в якій останній повідомляє, що станом на грудень 2016 року автомобіль ASTRA HD8 42.4 з номерними знаками AH6147EC зареєстровано за ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" (ЗКПО 32287238), юридична адреса: м.Єнакієве, вул. 8 Марта,1, та напівпричіп KRONE SDP 27 з номерними знаками АН1465ХР зареєстровано за громадянином ОСОБА_7, який мешкає за адресою: м. Горлівка, вул. Славянская, 17. Також Центр зазначає, що 20.06.2013 року на напівпричіп - номерний знак НОМЕР_1 - було видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон терміном до 20.06.2023 року на громадянина ОСОБА_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні 04.10.2016року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, які зазначені у позові та наступних письмових поясненнях.

Представники відповідачів у судовому засіданні 04.10.2016року просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзивах.

Представник ДП «Антрацит» підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник ТОВ «ГМ - ДМЗ» у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому процесуальним законом порядку.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування від ПрАТ «Корум Україна» оригіналу листа №04-57 від 14.07.2016року, а також доказів його отримання відповідачем-1, оскільки безпосередньо з письмових пояснень ОСОБА_6, який підписав лист, вбачається, що оригінал листа був знищений, сканована копія направлена на електронну адресу працівника відповідача-1. Факт отримання листа електронною поштою відповідачем-1 не заперечуються як у письмових поясненнях, які одержані судом 19.07.2016року, так і безпосередньо у судовому засіданні.

Також недоцільним є задоволення клопотання позивача про витребування від ТОВ «ГМ - ДМЗ» документів, що підтверджують факт відвантаження обладнання з капітального ремонту або за договором зберігання, оскільки правовідносини за договором підряду № 348-13П від 12.11.2013року існують між позивачем та відповідачем-1, обставини укладання та виконання договору зберігання досліджувались про розгляді справи №905/1730/16.

Представник позивача 23.08.2016року через канцелярію суду надав клопотання про застосування засобів технічної фіксації у справі. Судом задоволено клопотання позивача про застосування засобів технічної фіксації.

У судових засіданнях, починаючи з 23.08.2016року, здійснюється запис розгляду справи за допомогою технічних засобів, а саме за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Проаналізувавши пояснення представників позивача, відповідачів і третіх осіб, дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково зважаючи на таке.

12.11.2013року юридичні особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» (Замовник) та Приватне акціонерне товариство «Торгова компанія «Гірничі машини» (Підрядник), яке згідно нової редакції Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, 22.01.2014року, є ПрАТ «Корум Україна», уклали договір підряду № 348-13П на виконання робіт з капітального ремонту обладнання.

04.02.2014року сторонами договору укладено додаткову угоду №1, якою змінено найменування Підрядника на ПрАТ «Корум Україна», внесені зміни до реквізитів сторін.

Згідно предмету договору Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і механізмами, із своїх матеріалів виконати по завданню Замовника роботи з капітального ремонту (далі - роботи) обладнання (далі - обладнання), вказаного в специфікаціях до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і в строки, встановлені цим договором. (п. 1.1договору у редакції додаткової угоди № 2 від 24.02.2014року).

Попередній перелік робіт і матеріалів міститься в Технічному завданні замовника, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Положеннями пункту 2.1 договору встановлено, що загальна вартість робіт, передбачених Технічним завданням з урахуванням матеріалів, по цьому договору визначається за результатами дефектовки та відображається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами пунктів 3.1, 3.3 договору передбачено, що строки виконання робіт, а також окремих об'ємів, визначаються у відповідних Додатках (Специфікаціях) на капітальний ремонт (далі - «Специфікація»), яка є невід'ємною частиною цього Договору. Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Ремонт обладнання, як зафіксовано в пункті 5.1 договору здійснюється на підприємстві ТОВ «Гірничі машини - ДрМЗ» за адресою: 84205, м. Дружківка Донецької області, вулиця Леніна, 7.

Сторонами договору підписано Специфікації №1 від 12.11.2013 року та № 2 від 04.02.2014року.

Роботи з капітального ремонту обладнання відповідачем - 1 виконувались, на підтвердження чого підписані акти виконаних робіт.

10.11.2015 року між юридичними особами: ПрАТ «Корум Україна»(далі - цедент) і ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» (далі - цесіонарій) укладено договір цесії № ТК/175-15 (відступлення права вимоги), згідно пункту 1.1 якого цедент передає цесіонарію належне йому право вимоги до боржника (ТОВ «Промтехпоставка ЛТД, код ЕДРПОУ 37779681) суми заборгованості за зобов'язаннями, що виникли по договору № 348-13П від 12.11.2013 р. у розмірі 8868640 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сорок) грн. 60 коп. за виконані роботи з капітального ремонту обладнання згідно актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунків, указаних у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання недійсним договору цесії (відступлення права вимоги) від 10.11.2015року № ТК/175-15 на підставі ст.ст. 227, 235, 512 - 514, 517, 518, 1077, 1079 ЦК України.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України може бути - визнання правочину недійсним, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: частина 1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; частина 2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; частина 3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; частина 5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; частина 6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Частина 3 статті 215 ЦК України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова Пленуму) визначено, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК . Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту.

Позивач вважає, що його охоронюваний законом інтерес полягає в тому, що зобов'язання мало було виконано на користь сторони укладеного договору, з цією метою у договір включено норму про конфіденційність, натомість укладено спірний договір. Крім того, вважає, що порушені його матеріальні права, оскільки за оскаржуваним договором у позивача виникає непідтверджена неіснуюча дебіторська заборгованість перед ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря», яка стягується у судовому порядку. За ствердженням позивача, відповідачами цілеспрямовано укладено договір цессії для того щоб спочатку накласти арешт на майно ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» та у наступному реалізувати це майно за вартістю, яка буде занижена, оскільки у провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа №913/218/16 про стягнення відповідачем-2 з позивача даної заборгованості, ухвалою від 12.02.2016року у межах вказаної справи судом вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно позивача, яке придбане за іншим договором між позивачем та ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря», вартість якого визначена у цінах на 2014рік. Вищезазначене, на думку позивача, свідчить, що згідно приписів ст. 234 ЦК правочин є удаваним.

Суд приходить до висновку, що хоча ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» не є стороною оспорюваного правочину, проте є заінтересованою особою у розумінні статті 216 ЦК України, яка має право вимагати визнання даного договору недійсним враховуючи наявність охоронюваного законом інтересу позивача, який підлягає захистові, а саме, в частині визначення наявності зобов'язання виконати умови договору підряду, обсягу такого виконання, визначеній договором особі, яке фактично передано новому кредиторові.

В іншій частині суд не приймає обґрунтування позивача, зокрема, щодо наміру сторін договору цессії отримати у власність майно, що належить позивачу, за заниженою ціною, оскільки вони базуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими достовірними та належними доказами у справі, дані обставини не зазначені позивачем як підстави для визнання договору недійсним.

Приписами статті 512 ЦК України визнано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до норм закону відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредитору і відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому зміна кредитора у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання.

У частині першій статті 516 ЦК України наголошується, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст.515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

За змістом частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні, як унормовано частиною першою статті 517 ЦК України, повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що на підтвердження існування права вимоги до боржника первісний кредитор - ПрАТ «Корум Україна» (первісне найменування - приватне акціонерне товариство «Гірничні машини») передав новому кредитору - ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» за договором № ТК/175/15 про відступлення права вимоги від 10.11.2015року наступні документи: договір № 348-13п від 12.11.2013р.; специфікація № 1 від 12.11.2013р., специфікація № 1 від 24.02.2013р.; акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 2556 від 23.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 15 послуг на суму 1147950,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 4 від 23.12.2013р.; № 2557 від 24.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 9 послуг на суму 688770,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 3 від 24.12.2013р.; № 2566 від 26.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 30 послуг на суму 2295900,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 1034 від 26.12.2013р.; № 2577 від 19.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 12 послуг на суму 918360,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 5 від 19.12.2013р.; № 2583 від 25.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 3 послуг на суму 229590,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 2 від 25.12.2013р.; № 2584 від 27.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 13 послуг на суму 994890,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 1 від 27.12.2013р.; № 2593 від 27.12.2013р. - ремонт комплекту секцій 1КД90 в кількості 1 послуги на суму 211200,00 грн. з ПДВ згідно рахунку-фактури № 2782 від 27.12.2013р. Вищенаведене підтверджується відповідним реєстром, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому листом від 10.11.2015року за № 1365 відповідач -1 належним чином письмово повідомив ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» про відступлення права вимоги за договором підряду ПАТ«ХМЗ «Світло шахтаря», тобто про заміну кредитора у зобов'язанні.

Позивач визнає факт отримання цього повідомлення, про що зазначено у запереченні проти умов договору № ТК/175/15 про відступлення права вимоги від 10.11.2015року.

З огляду на це, суд не приймає до уваги ствердження позивача, що належним чином останній не був повідомлений про факт укладання договору цессії.

Згідно приписів ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

09.03.2016року рекомендованим листом ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» направлено ПАТ«ХМЗ «Світло шахтаря» заперечення проти умов договору № ТК/175/15 про відступлення права вимоги від 10.11.2015року, в яких зазначає, що відповідачем -1 порушенні умови п.10.8 договору підряду, оскільки останній не мав законного права без попередньої письмової згоди позивача як сторони правочину на передачу третій особі його тексту чи будь-якої інформації по ньому, оскільки вона є конфіденційною, та зазначає, що у позивача відсутня перед відповідчаем-2 заборгованість в сумі, що передана за договором цессії, з метою визначення дійсного обсягу наявної заборгованості просить уповноваженого представника відповідача -2 з'явитись за адресою позивача.

В пункті 2.1 Постанови Пленуму роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За правилами частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (статті 33, 34 ГПК України).

З огляду на норму статті 204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015р. по своїй формі відповідає договору, на підставі якого виникло зобов'язання, зафіксовані в ньому зобов'язання не пов'язані нерозривно з особою кредитора.

У пункті 10.8 договору підряду на виконання робіт по капітальному ремонту обладнання № 348-13П від 12.11.2013 року, що укладений між ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» та ПрАТ «Корум Україна», сторони передбачили, що цей договір складено російською мовою у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Текст цього договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються цього договору, є конфіденційними та не можуть передаватися стороною третім особам без попередньої письмової згоди на те другою стороною, крім випадків, коли така передача передбачена чинним законодавством, що регулює обов'язки сторін цього договору.

Аналіз зазначеного правочину свідчить про відсутність в його тексті будь-яких застережень або заборони щодо відступлення права вимоги, заміни кредитора у зобов'язанні чи особливостей здійснення такої заміни, а також положення про те, що заміна кредитора має проводитись за згодою боржника.

Визначена сторонами договору в пункті 10.8 конфіденційність тексту та інформації, яка його стосується, заборона її передачі третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору ніяким чином не обмежує фактичної можливості передання кредитором права вимоги до боржника у відповідності до діючого законодавства та не може бути розцінена таким чином, що згода боржника необхідна й на проведення заміни кредитора у зобов'язанні.

Норми чинного цивільного законодавства не пов'язують можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги з обставинами розголошення конфіденційної інформації за зобов'язаннями, у яких здійснюється заміна кредитора, чи її передачі третім особам. Такі дії можуть тягнути за собою відповідальність за розголошення конфіденційної інформації, а не визнання правочину недійсним з цих підстав.

Надаючи правову оцінку доводам позивача в обґрунтування вимог про те, що договір цесії є фактично договором факторингу, який ПрАТ «Корум Україна» не мав права укладати у зв'язку з відсутністю відповідної ліцензії, суд виходить з наступного.

За приписами статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У пункті 25 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

У пунктах 1.2, 1.3 оспорюваного договору цесії № ТК/175-15 (відступлення права вимоги) сторони обумовили, що за відступлення права вимоги від боржника заборгованості, зазначеній в п. 1.1 цього договору, цесіонарій сплачує цеденту винагороду в сумі 8868640,60грн. Оплата проводиться в строк до 30.12.2016р. після підписання сторонами акта приймання-передачі, вказаного в п. 2.2 цього договору. Цесіонарій має право провести підсумковий розрахунок раніше строків, зазначених в п. 1.2 даного договору.

Розрахунок провадиться у безготівковій формі, шляхом перерахування цесіонарієм грошових коштів на поточний рахунок цедента. Форма розрахунку може бути проведена в іншому виді (у т.ч. допускається вексельна форма розрахунку, залік), що окремо обумовлюється сторонами у додаткових угодах (п. 1.4).

Згідно положенням пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 цедент надає цесіонарію в день підписання цього договору завірені копії документів, які підтверджують зобов'язання боржника перед цедентом на суму, вказану в п. 1.2 цього договору. Передача копій документів, передбачених в п. 2.1 договору, проводиться шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі в день підписання даного договору.

Сторони погодили, що цей договір набирає сили з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 5.1).

На час розгляду справи оплата у порядку п.1.4 не здійснена, що підтвердили уповноважені представники відповідачів у судовому засіданні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Тоді як, згідно нормам законодавства метою відступлення права вимоги є передача права вимоги від одного кредитора до іншого кредитора, тобто фактична заміна сторони у виконанні зобов'язання без набуття додаткового доходу жодним з кредиторів. При цьому уступка права вимоги має здійснюватися у повному обсязі від отриманої суми боргу без будь-яких дисконтів та премій за стягнення з боржника грошових зобов'язань. При цьому, метою ж договору факторингу є фінансування (надання коштів) кредитора в зобов'язанні під відступлення права вимоги до боржника і надання такому кредитору супутніх послуг, тобто договір факторингу передбачає обов'язковість платності за відступлення права грошової вимоги та мету отримання додаткового доходу. Плата за договором факторингу може бути, у тому числі, й у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Аналіз змісту оспорюваного договору цесії № ТК/175-15 (відступлення права вимоги) від 10.11.2015року свідчить про відсутність в ньому істотних ознак і умов, притаманних договору факторингу, його предметом не є фінансування (надання коштів) однією юридичною особою іншій. При його укладенні сторони керувались положеннями статей 512-514 ЦК України та дотримались передбачених законом умов щодо предмету правочину, строків і порядку виконання зобов'язань по ньому, встановили обсяг прав, які переходять до нового кредитора та порядок розрахунків.

Застереження позивача, що за умови наявності у договорі права на внесення до його умов змін та доповнень, сторони можуть внести зміни в частині встановлення оплати є таким, що базується на припущеннях та не може бути прийнято судом.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відступлення права вимоги за оспорюваним договором цесії, укладеним між ПрАТ «Корум Україна» та ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», здійснено з дотриманням вимог законодавства, спірний правочин спрямований на настання реальних для його сторін наслідків.

Одночасно суд вважає, що доводи про відсутність у позивача зобов'язання щодо оплати виконаних робіт з капітального ремонту обладнання внаслідок нездійснення відповідачем передбаченого Специфікаціями №1 і №2 факту відвантаження обладнання з капітального ремонту, в результаті чого новому кредитору передано неіснуючу вимогу, а також невідповідності дійсності вказаної в договорі цесії суми відступлення, заслуговують на увагу частково.

Зокрема, у пункті 2.3 договору підряду № 348-13П сторони погодили між собою, що оплата здійснюється в порядку, визначеному у відповідних Додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно Специфікації робіт № 1 від 12.11.2013року на виконання робіт по капітальному ремонту обладнання Підрядник зобов'язується виконати, а Замовник прийняти й оплатити роботи по капітальному ремонту наступного обладнання: ремонт секції 1 КД90 у кількості 100 одиниць на загальну суму з ПДВ - 7653000,00 грн.

Строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження обладнання з капітального ремонту.

Умовами Специфікації № 2 від 04.02.2014року передбачено, що Підрядник зобов'язується виконати, а Замовник прийняти й оплатити роботи з капітального ремонту наступного обладнання: ремонт-комплекту секцій 2КД90Т у кількості 100 одиниць на загальну суму з ПДВ - 8979180,00 грн.

Строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження обладнання з капітального ремонту.

Відповідно до вимог розділу 4 договору Підрядник (ПрАТ «Корум Україна») зобов'язується: 4.1.6 - передати Замовнику (ТОВ «Промтехпоставка ЛТД) виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт; 4.1.8 - після прийняття виконаних робіт замовником передати йому по акту приймання-передачі обладнання з ремонту. В акті приймання-передачі в обов'язковому порядку зазначити комплектність обладнання, переданого з ремонту.

Згідно до положень пунктів 7.1-7.2 договору повернення відремонтованого обладнання з ремонту здійснюється сторонами з оформленням акта приймання-передачі. Доставлення відремонтованого обладнання з ремонту проводиться і за рахунок коштів Замовника. За погодженням сторін можливе доставлення силами Підрядника. Транспортні витрати Замовник оплачує додатково згідно рахункам, виставленим Підрядником.

Приймання-передача виконаних робіт за цим договором здійснюються сторонами з оформленням акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 7.5).

У силу положень пункту 7.12-7.13 договору Замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт вивезти відремонтоване обладнання з підприємства Підрядника на підставі довіреності на отримання відремонтованого обладнання (крім випадків, коли згідно умовам договору/специфікації зобов'язання за доставку відремонтованого обладнання покладається на підрядника). Відремонтоване обладнання визнається переданим Замовнику з дати підписання сторонами акта приймання-передачі.

За Специфікацією №1 між сторонами договору підряду підписано акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) №2584 від 27.12.2013року, №2557 від 24.12.2013року, №2583 від 25.12.2013року, №2556 від 23.12.2013року, №2577 від 19.12.2013року, № 2528 від 13.12.2013року, №2534 від 17.12.2013року, №2535 від 18.12.2013року, №2566 від 26.12.2013року, за яким прийнято роботи по ремонту 100 секцій 1КД90.

Обсяг виконаних робіт, факт їх виконання, якість, вартість робіт не оспорюється.

27.12.2013року сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (послуг) №2593, за яким підтверджено факт надання послуг з доставки з ремонтних секцій 1 КД90 (94 секції, 188 консолі).

27.12.2013року на виконання договору № 348-13П від 12.11.2013року (Специфікація № 1) складено акт приймання-передачі виконаних послуг, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» прийняло з доставкою з ремонту обладнання: 94 секції, 188 консолей. Підрядником послуги здійснені належним чином та прийняті Замовником повністю, взаємних претензій до виконання договору підряду сторони не мають. Зазначеним актом встановлено, що оплата за виконані послуги встановлюється у розмірі 176000,00грн. без ПДВ.

Дані акти складено на підтвердження факту доставки відремонтованого обладнання: 94 секції, 188 консолей Замовнику транспортними засобами Підрядника. Факт передачі 94 секції, 188 консолей з ремонту відповідачем-1 та позивачем не оспорюється.

Різниця між кількістю відремонтованого за Специфікацією №1 обладнання та переданого за актом від 27.12.2013року складає 6 секцій 1КД90.

Позивач оспорює факт передачі вказаного обладнання у кількості 6 секцій у встановленому договору порядку, як наслідок, вважає, що строк виконання зобов'язання по оплаті обладнання за Специфікацією №1 не настав, оскільки не передано з ремонту 100% обладнання.

На підтвердження передачі з ремонту 6 секцій 1КД90 суду відповідачем -1 надано товарно-транспортні накладні №001916 від 18.12.2013року, №001922 від 13.12.2013року, №011936 від 17.12.2013року, в яких зазначено, що підставою для відвантаження є договір №128/13-ДРМЗ від 01.10.2012року, специфікація №5.

Вказаний договір укладено між відповідлачем-1 та ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" на виконання робіт з ремонту обладнання. Копія договору міститься в матеріалах справи. Фактично саме ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" виконувало роботи з ремонту спірного обладнання.

В якості вантажовідправника у визначених накладних зазначено ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", в якості вантажоодержувачів - АТ «Торгова компанія «Гірничі машини»(правонаступник відповідач-1), ТОВ «Промтехпоставка ЛТД», ДП «Антрацит» послідовно.

В графі «Отримав», зазначено, що вантаж отримав ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності №1825 від 13.12.2013року в якості уповноваженого представника ПрАТ «Торгова компанія «Гірничі машини». Копія довіреності міститься в матеріалах справи.

Таким чином, вказаний вантаж отримав уповноважений представник відповідача-1, однак відповідач -1 стверджує, що фактично вантаж направлено ДП «Антрацит» як власнику обладнання, що ремонтувалось.

Як вбачається з наданих копій витягів з журналу обліку виїзду - заїзду автотранспорту ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" з території останнього вантажу виїхав у автомобілі ASTRA HD8 42.4 з номерним знаком AH6147EC, напівпричепі KRONE SDP 27 з номерним знаком АН1465ХР, які зазначені у товаро-транспортних накладних.

За запитом суду 12.07.2016 року від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області надійшла відповідь, в якій останній повідомляє, що станом на грудень 2016 року автомобіль ASTRA HD8 42.4 з номерними знаками AH6147EC зареєстровано за ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" (ЗКПО 32287238), юридична адреса: м.Єнакієве, вул. 8 Марта,1, та напівпричіп KRONE SDP 27 з номерними знаками АН1465ХР зареєстровано за громадянином ОСОБА_7, який мешкає за адресою: м. Горлівка, вул. Славянская, 17. Також Центр зазначає, що 20.06.2013 року на напівпричіп - номерний знак НОМЕР_1 - було видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон терміном до 20.06.2023 року на громадянина ОСОБА_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Судом у сторін у справі та третіх осіб витребувані довідки, чи укладались будь-які договори на транспортне обслуговування з вказаними особами.

Згідно наданих довідок позивач, відповідач -1, ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" дані договори не укладали, інформація щодо укладання відповідних договорів у ДП «Антрацит» відсутня, оскільки первинна документація щодо означених правовідносин залишилась на тимчасово окупованій території.

Відповідно, достовірно встановити, місце направлення спірного вантажу на даний час є неможливим.

Суд приходить до висновку, що товарно-транспортні накладні №001916 від 18.12.2013року, №001922 від 13.12.2013року, №011936 від 17.12.2013року не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту відвантаження обладнання на адресу ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» від відповідача-1, а свідчать про його передачу від ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" на адресу відповідача-1.

Крім того, суд приймає до уваги, що власником обладнання, що ремонтувалось є ДП «Антрацит», яке безпосередньо на ремонт секцій 1КД90 уклало з ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» договір №№25/07-УС. Згідно акту звірки наявності ремонтного фонду за згадуваним договором у позивача перед ДП «Антрацит» наявне не повернуте обладнання (секції 1КД90) у кількості 24шт.

Суд не приймає в якості доказу на підтвердження факту передачі обладнання у кількості 6 секцій з ремонту акт звірки розрахунків за період з 05.11.2012року по 21.10.2015року, що підписаний між ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» та ПрАТ «Корум Україна», та містить посилання на наявність підтвердженої заборгованості в сумі 8868649,86грн., оскільки, по-перше, останній є лише бухгалтерським документом, а не первинним документом, що підтверджує факт господарської операції у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», по - друге, головному бухгалтеру ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» ОСОБА_10, яка підписала акт звірки з боку позивача, наказом № 3 від 07.08.2016року оголошено догану внаслідок перевищення посадових обов'язків та порушення трудової дисципліни, зокрема, при підписанні вказаного акту звірки деякі документи не були підписані посадовими особами позивача, як наслідок акт містив недостовірну інформацію.

Крім того, в якості доказу ПрАТ «Корум Україна» посилається на лист ДП «Антрацит» №04-57 від 14.07.2016року, в якому, начебто, підтверджено факт отримання всього обсягу відремонтованого обладнання від відповідача-1 у кількості 100шт.

У означеному листі зазначено, що у ІV кварталі 2013року для оснащення на ВП «Шахта Комсомольська» ДП «Антрацит» 9-й відн. лави пл.h8 ПАТ «Дружківський машзавод» був здійснений ремонт секцій механізованого кріплення 1КД90 у кількості 100шт, відвантаження яких на адресу шахти у повному обсязі було здійснено у грудні 2013року, та висловлюється подяка за високу якість виконаних робіт.

Лист підписано директором ДП «Антрацит» по виробництву та адресовано директору ПрАТ «Корум Україна».

ДП «Антрацит» у письмових поясненнях не заперечує наявність листа, але вказує, що директор ДП «Антрацит» по виробництву ОСОБА_6 не має повноважень на підписання документів з боку підприємства, лист виготовлений на бланку підприємства, який на даний час не використовується, містить невірні дані щодо адреси підприємства, відтиск печатки неможливо ідентифікувати, та направлений за проханням працівника ПрАТ «Корум Україна», начебто, у рекламних цілях. На підтвердження вказаних фактів ДП «Антрацит» надано суду особисті письмові пояснення ОСОБА_6, де викладені означені обставини, та вказано, що оригінал листа був знищений, сканована копія направлена на електронну адресу працівника відповідача-1. ДП «Антрацит» надано суду довідку на підтвердження того, що лист не був зареєстрований у вихідній кореспонденції підприємства, позиція підприємства з цього приводу полягає в тому, що ОСОБА_6 направив лист у особистій переписці, внаслідок чого вказана особа не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" листом №03/2-80 від 08.09.2016року повідомило суд, що у період з 2013-2016роки не укладало договорів безпосередньо з ДП «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська».

Суд критично ставиться до зазначеного листа в аспекті його доказової сили в частині передачі відремонтованого обладнання за Специфікацією №1 до договору підряду № 348-13П від 12.11.2013року, оскільки, правовідносини за договором виникли між ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» та ПрАТ «Корум Україна», відповідно до цих правовідносин не мають відношення факти, викладені у листі щодо правовідносин ВП «Шахта Комсомольська» ДП «Антрацит» та ПАТ «Дружківський машзавод». Крім того, походження, спосіб виготовлення та отримання вказаного листа є сумнівними.

Будь-які інші докази на підтвердження передачі відповідачем-1 позивачу з ремонту 6 секцій 1КД90 суду не надані.

Виходячи з викладеного, належними та допустимим доказами у справі суд вважає недоведеним факт передачі відповідачем-1 позивачу з ремонту 6 секцій 1КД90, в решті обладнання з ремонту повернуто без зауважень.

Позивач частково сплатив вартість виконаних робіт за Специфікацією №1, копії відповідних платіжних доручень містяться в матеріалах справи, будь-яких заперечень стосовно суми оплати або порядку зарахування сплачених сум позивачем у судовому засіданні не висловлено.

За актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 386 від 28.02.2014року (Специфікація №2) ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» прийняло від ПрАТ «Корум Україна» ремонт комплекту секцій 2КД90Т (100 секцій) на загальну суму з ПДВ - 8979180,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 03.06.2015року сторони договору підряду №348-13П від 12.11.2013року змінили п.1 вказаної специфікації в частині вартості робіт за нею та визначили, що роботи, що прийняті за актом приймання - передачі № 386 від 28.02.2014року вважаються прийнятими за вартістю 2404440,60грн. з ПДВ.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016року у справі №905/1730/16, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" до ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" про зобов'язання забезпечити доступ уповноважених представників позивача на місце зберігання майна для його огляду, до ПрАТ «Корум Україна» - про зобов'язання не здійснювати дій, що перешкоджатимуть доступу уповноваженого представника позивача до місця зберігання майна для його огляду, та встановлено наступні факти.

ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" та ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" 28.02.2014року уклали договір зберігання №ДрМЗ/155-14Х.

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно. Умовами п. 2.2. договору зберігання сторонами погоджено, що номенклатура, кількість і оголошена вартість вказується в актах прийому - передачі майна на зберігання, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1. договору зберігання передбачено, що прийом передача майна за цим договором здійснюється по актах прийому-передачі, що підписуються двома сторонами.

Згідно з 5.2. договору зберігання договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання зобов'язань до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" зазначило, що у зв'язку з тим, що ПрАТ «Корум Україна» здійснено ремонт обладнання у найкоротший термін (4 дні) за договором підряду, у зв'язку з відсутністю технічної та фінансової можливості відвантаження товару з капітального ремонту, відсутністю виробничої необхідності наявності обладнання у позивача, а також для уникнення проблем, пов'язаних із спливанням гарантійного строку на обладнання, між ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" та ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" (місце де здійснювались ремонтні роботи відповідно до умов договору підряду) укладеного договір зберігання.

Відповідно до акту прийому-передачі на зберігання від 28.02.2014 року ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" прийняло на зберігання комплект секцій 2КД90Т (100 секцій) (вся силова гідравліка нова з наплавленням нержавіючої дротом зовнішніх поверхонь штоків і плунжерів, з поліуретановими ущільненнями, металоконструкції ремонтна, щити нові - 69 шт., деталі нові, керуюча гідравліка нова), з РСД-05, з КПУ, натиск і слив - Q25 мм. Також, зазначеним актом прийому-передачі на зберігання передбачено, що продукція передається на зберігання і зберігається до запиту з боку позивача у відповідності до договору.

За доводами позивача, ним 03.06.2015 р. на адресу відповідача-1 було направлено акт прийому-передачі зі зберігання спірного обладнання до договору зберігання, проте, останній підписувати акт та повертати майно відмовився.

Таким чином, після виконання ремонту за Специфікацією №2 до договору підряду №348-13П від 12.11.2013року, без підписання акту приймання - передачі обладнання з ремонту, його транспортування на адресу позивача, останнім укладено з ТОВ "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" договір, за яким позивач передав обладнання на зберігання. Даний факт сторонами у справі не оспорюється. На час розгляду справи обладнання знаходиться на зберіганні.

За ствердженням позивача, за відсутністю належним чином підписаного акту приймання - передачі обладнання з ремонту, що складений у порядку п.п.7.12-7.13 договору, зобов'язання з оплати вартості робіт не виникає.

Згідно ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Таким чином, майно на зберігання передає безпосередньо Поклажодавцем, яким за договором зберігання є ТОВ "Промтехпоставка ЛТД".

Відповідно, позивач вільно здійснив дії з його передачі після проведення ремонту, тобто, обладнання позивачем прийнято з ремонту та передано за зберігання, що спростовує зазначене твердження позивача про відсутність зобов'язання з оплати робіт з ремонту за Специфікацією №2 внаслідок того, що воно не було передано після здійснення ремонту. У даному випадку йде мова про порушення сторонами п.п. 7.12-7.13 договору.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами Специфікацій до договору визначено, що строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження обладнання з капітального ремонту.

Оскільки вказаний пункт Специфікацій не містить вказівки, що оплата вартості робіт у розмірі 100% повинна бути здійснена протягом 60 днів з моменту відвантаження 100% обладнання з капітального ремонту, суд вважає за вірне виходити при встановленні наявності зобов'язання з оплати виконаних робіт з виходячи з обсягу отриманого обладнання з ремонту, та визначає, що саме вартість 100% отриманого обладнання повинна бути сплачена протягом встановленого строку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість робіт з ремонту 1 секції 1 КД90 - 76530,00грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки суду щодо відсутності доказів на підтвердження передачі з ремонту 6 секцій 1 КД90, у позивача не виникло зобов'язання з оплати вартості робіт в сумі 459180,00грн.

Крім того, суд приймає до уваги, що розмір витрат, які понесені відповідачем-1 при транспортуванні обладнання - ремонтних секцій 1 КД90 (94 секції, 188 консолі) за Специфікацією №1, встановлено у відповідному акті, але умови п.7.2 договору передбачають, що транспортні витрати Замовник оплачує додатково згідно рахункам, виставленим Підрядником.

У матеріалах справи міститься копія відповідного рахунку, але відсутні докази його направлення позивачу або докази звернення до останнього з претензією, в якій би вимагалось здійснення оплати означених послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи у відповідності з приписами ст.530 ЦК України зобов'язання щодо оплати транспортних витрат у позивача перед відповідачем не настало.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №3-42гс12 від 02.10.2012року.

Згідно п.2.11. Постанови Пленуму за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

У даному випадку, за договором цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015 року передано право вимоги на суму 635180,00грн., яка не була дійсною та існувала на момент відступлення, що унеможливлювало її передачу, в іншій частині переданого за договором права ствердження позивача щодо відсутності існуючої дійсної вимоги є неспроможними.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог - договір цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015 року визнається недійсним в частині передачі права вимоги на суму 635180,00грн., як такий, що суперечить статтям 512, 514 ЦК України, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовляється.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, понесені ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» витрати зі сплати судового збору в сумі 689,00грн. у відповідності до положень статті 49 ГПК України покладаються на ПрАТ «Корум Україна», як особу, що винна у виникненні спору.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, статтями 15,16, 203, 204, 215, 217, 235, 512-516, 526, 530, 599, 629, 936, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД», с.Софіївська Борщагівка, Київська область до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Корум Україна», м.Донецьк, відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків, за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка Донецька область, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Державного підприємства "Антрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Комсомольська" м. Дружківка Донецька область про визнання недійсним договору цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015 року задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладання договір цесії (відступлення права вимоги) №ТК/175-15 від 10.11.2015 року, що укладений між Приватним акціонерним товариством «Корум Україна», м.Донецьк та Публічним акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків в частині передачі права вимоги на суму 635180,00грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Корум Україна» (83005, м.Донецьк, пл. Івана Ткаченко, буд. 189, ідентифікаційний код 25332714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» (08131, Київська область, с.Софіївська Борщагівка, вул. Академіка Шалімова, буд.69, оф.2, ідентифікаційний код 37779681) витрати по оплаті судового збору в сумі 689,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 10.10.2016 року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя О.В. Кротінова

Суддя Ю.С. Мельниченко