Постанова

від 19.12.2016 по справі 905/784/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.12.2016 справа №905/784/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Скакун О.А., Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання Склярук С.І. за участю представників: від позивача: Мельник А. А. - за довіреністю від відповідача 1:Сазонов Є. В. - за довіреністю від відповідача 2:Маленко Ю. А. - за довіреністю від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016р. по справі№905/784/16 (головуючий суддя: А.М. Осадча, судді: О.В.Кротінова, Ю.С. Мельниченко) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область до відповідача 1:Приватного акціонерного товариства «Корум Україна» м.Донецьк до відповідача 2:Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м. Харків за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка, Донецька область за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державного підприємства «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська» м. Дружківка, Донецька область провизнання недійсним договору цесії №ТК/175-15 від 10.11.2015р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Корум Україна» м.Донецьк про визнання недійсним договору цесії №ТК/175-15 від 10.11.2015р.

Ухвалою суду до участі у справі залучено відповідача-2 - Публічне акціонерне товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м. Харків.

Справу розглянуто за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» м. Дружківка Донецька область та Державне підприємство «Антрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська» м. Дружківка Донецька область.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2016р. у справі №905/784/16 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладання договір цесії (відступлення права вимоги) №ТК/175-15 від 10.11.2015р., що укладений між Приватним акціонерним товариством «Корум Україна» м.Донецьк та Публічним акціонерним товариством «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» м.Харків в частині передачі права вимоги на суму 635180,00грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Корум Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» витрати по оплаті судового збору в сумі 689,00грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати недійсним договір цесії №ТК/175-15 від 10.11.2015р.

Підставами для скасування рішення місцевого суду апелянт зазначає порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що договір цесії між відповідачем та новим кредитором є таким, що не відповідає вимогам законодавства, порушує права та законні інтереси позивача, а отже, має бути визнаний недійсним.

Апелянт з посиланням на п. 10.8. Договору підряду від 12.11.2013р. №348-13П зазначає про те, що відповідач не мав права на укладення договору цесії без письмової згоди позивача, оскільки текст цього договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються цього договору, є конфіденційними, що веде до недійсності договору цесії.

Крім того, скаржник вказує на те, що у позивача відсутнє зобов'язання з оплати послуг з ремонту, оскільки обладнання в повному об'ємі фактично не передано, а тому, відповідачем передано новому кредиторові неіснуючу вимогу.

Також, позивач зазначає, що оскаржуваний договір цесії містить ознаки факторингу, який не може бути укладений між цими сторонами.

Позивач зазначає, що судом невірно застосовано порядок часткового визнання позовних вимог, оскільки не вказано пункт та зміст договору цесії, який визнано недійсним, а зменшено суму вимог за цим договором. Апелянт вважає, що така зміна ціни договору фактично є виходом суду за межі позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача 1,2 у судове засідання прибули, заперечуваои проти доводів апелянта, надали відзиви на апеляційну скаргу.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, відзивів не надали, причини неприбуття суду не повідомили.

Представники позивача та відповідачів проти розгляду скарги за відсутністю представників третіх осіб не заперечували.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників третіх осіб за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2015р. між юридичними особами: ПрАТ «Корум Україна»(далі - цедент) і ПАТ «ХМЗ «Світло шахтаря» (далі - цесіонарій) укладено Договір цесії № ТК/175-15 від 10.11.2015р. (відступлення права вимоги), згідно пункту 1.1 якого цедент передає цесіонарію належне йому право вимоги до боржника (ТОВ «Промтехпоставка ЛТД», код ЕДРПОУ 37779681) суми заборгованості за зобов'язаннями, що виникли по Договору підряду № 348-13П від 12.11.2013 р. у розмірі 8868640 (вісім мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сорок) грн. 60 коп. за виконані роботи з капітального ремонту обладнання згідно актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунків, указаних у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

Позивач, звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним Договору цесії № ТК/175-15 від 10.11.2015р., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не мав права на укладення договору цесії без письмової згоди позивача, що веде до недійсності останнього з посиланням на п. 10.8. Договору підряду від 12.11.2013р. №348-13П. Крім того, позивач вказував на те, що у нього відсутнє зобов'язання з оплати послуг з ремонту, оскільки обладнання в повному об'ємі фактично не передано, а тому, відповідачем передано новому кредиторові неіснуючу вимогу. Також, позивач зазначає, що оскаржуваний договір цесії містить ознаки факторингу, який не може бути укладений між цими сторонами на підставі ст.ст. 227, 235, 512 - 514, 517, 518, 1077, 1079 Цивільного кодексу України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: частина 1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; частина 2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; частина 3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; частина 5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; частина 6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» не є стороною оспорюваного правочину, проте є заінтересованою особою у розумінні статті 216 Цивільного кодексу України, яка має право вимагати визнання даного договору недійсним враховуючи наявність охоронюваного законом інтересу позивача, який підлягає захисту.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зі змісту ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Матеріалами справи встановлено, що оспорюваний договір цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015р. по своїй формі відповідає договору, на підставі якого виникло зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Листом від 10.11.2015р. за № 1365 відповідач-1 належним чином письмово повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» про відступлення права вимоги за договором підряду ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», тобто про заміну кредитора у зобов'язанні, про отримання якого позивач не заперечує.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження існування права вимоги до боржника первісний кредитор - ПрАТ «Корум Україна» передав новому кредитору - ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» усі наявні у нього документи, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі від 10.11.2015р. за Договором цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175/15 від 10.11.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» (Замовник) та Приватним акціонерним товариством «Торгова компанія «Гірничі машини» (Підрядник), яке згідно нової редакції Статуту, зареєстрованого державним реєстратором Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, 22.01.2014року, є Приватним акціонерним товариством «Корум Україна», укладено Договір підряду № 348-13П на виконання робіт з капітального ремонту обладнання за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїми силами і механізмами, із своїх матеріалів виконати по завданню Замовника роботи з капітального ремонту (далі - роботи) обладнання (далі - обладнання), вказаного в специфікаціях до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і в строки, встановлені цим договором. (п. 1.1. Договору у редакції Додаткової угоди № 2 від 24.02.2014р.).

Додатковою угодою №1 від 04.02.2014р. сторони внесли зміни до Договору підряду, якими змінили найменування Підрядника на ПрАТ «Корум Україна» та реквізити сторін.

Попередній перелік робіт і матеріалів міститься в Технічному завданні замовника, яке є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Положеннями пункту 2.1 Договору встановлено, що загальна вартість робіт, передбачених Технічним завданням з урахуванням матеріалів, по цьому договору визначається за результатами дефектовки та відображається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами пунктів 3.1, 3.3 Договору передбачено, що строки виконання робіт, а також окремих об'ємів, визначаються у відповідних Додатках (Специфікаціях) на капітальний ремонт (далі - "Специфікація"), яка є невід'ємною частиною цього Договору. Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Ремонт обладнання, як зафіксовано в пункті 5.1 Договору здійснюється на підприємстві ТОВ «Гірничі машини - ДрМЗ» за адресою: 84205, м. Дружківка Донецької області, вулиця Леніна, 7.

Сторонами договору підписано Специфікації №1 від 12.11.2013 року та № 2 від 04.02.2014року.

Згідно Специфікації робіт № 1 від 12.11.2013року на виконання робіт по капітальному ремонту обладнання Підрядник зобов'язується виконати, а Замовник прийняти й оплатити роботи по капітальному ремонту наступного обладнання: ремонт секції 1 КД90 у кількості 100 одиниць на загальну суму з ПДВ - 7653000,00 грн.

Строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження обладнання з капітального ремонту.

Умовами Специфікації № 2 від 04.02.2014року передбачено, що Підрядник зобов'язується виконати, а Замовник прийняти й оплатити роботи з капітального ремонту наступного обладнання: ремонт-комплекту секцій 2КД90Т у кількості 100 одиниць на загальну суму з ПДВ - 8979180,00 грн.

Строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження обладнання з капітального ремонту.

Відповідно до п. 10.7 Договору зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до «31» грудня 2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.

Пунктом 10.8. Договору сторони передбачили, що текст цього договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються цього договору, є конфіденційними та не можуть передаватися стороною третім особам без попередньої письмової згоди на те другою стороною, крім випадків, коли така передача передбачена чинним законодавством, що регулює обов'язки сторін цього договору.

Договір, Додаткова угода та Специфікації до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

За правовою природою, зазначений договір є договором підряду, а спірні відносини регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України ціна роботи або способи її визначення визначається у договорі підряду.

Згідно з статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору підряду між сторонами підписана Специфікація №1, загальна вартість робіт за якою складає 7 653 000,00грн. з ПДВ.

Відповідно до вимог розділу 4 договору Підрядник (ПрАТ "Корум Україна") зобов'язується: 4.1.6 - передати Замовнику (ТОВ "Промтехпоставка ЛТД) виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт; 4.1.8 - після прийняття виконаних робіт замовником передати йому по акту приймання-передачі обладнання з ремонту. В акті приймання-передачі в обов'язковому порядку зазначити комплектність обладнання, переданого з ремонту.

Згідно до положень пунктів 7.1-7.2 договору повернення відремонтованого обладнання з ремонту здійснюється сторонами з оформленням акта приймання-передачі. Доставлення відремонтованого обладнання з ремонту проводиться і за рахунок коштів Замовника. За погодженням сторін можливе доставлення силами Підрядника. Транспортні витрати Замовник оплачує додатково згідно рахункам, виставленим Підрядником.

Приймання-передача виконаних робіт за цим договором здійснюються сторонами з оформленням акта приймання-передачі виконаних робіт (пункт 7.5).

У силу положень пункту 7.12-7.13 договору Замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт вивезти відремонтоване обладнання з підприємства Підрядника на підставі довіреності на отримання відремонтованого обладнання (крім випадків, коли згідно умовам договору/специфікації зобов'язання за доставку відремонтованого обладнання покладається на підрядника). Відремонтоване обладнання визнається переданим Замовнику з дати підписання сторонами акта приймання-передачі.

На підставі зазначеної специфікації між сторонами підписані та скріплені печатками підприємств без заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи, за яким прийнято роботи по ремонту 100 секцій 1КД90.

Відповідно до п.п. 2, 3 Специфікації №1 від 12.11.2013р. строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження.

Крім того, сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.12.2013р. №2593, за яким підтверджено факт надання послуг з доставки з ремонтних секцій 1 КД90 (94 секції, 188 консолі) Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД». Підрядником послуги здійснені належним чином та прийняті Замовником повністю, взаємних претензій до виконання договору підряду сторони не мають. Зазначеним актом встановлено, що оплата за виконані послуги встановлюється у розмірі 176000,00грн. без ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено часткову сплату за виконані роботи у розмірі 1 400 000,00грн. платіжними дорученнями: №1517 від 11.04.2014р., №1518 від 11.04.2014р., №1525 від 28.04.2014р. та №1530 від 30.04.2014р.

Однак, різниця між кількістю відремонтованого за Специфікацією №1 обладнання та переданого за актом від 27.12.2013р. складає 6 секцій 1КД90.

Враховуючи зазначене, позивач оспорює факт передачі вказаного обладнання у кількості 6 секцій у встановленому договору порядку, як наслідок, вважає, що строк виконання зобов'язання по оплаті обладнання за Специфікацією №1 не настав, оскільки не передано з ремонту 100% обладнання.

На підтвердження передачі з ремонту 6 секцій 1КД90 суду відповідачем-1 надано товарно-транспортні накладні №001916 від 18.12.2013року, №001922 від 13.12.2013року, №011936 від 17.12.2013року, в яких зазначено, що підставою для відвантаження є договір №128/13-ДРМЗ від 01.10.2012року, який укладено між відповідачем-1 та ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» на виконання робіт з ремонту обладнання та специфікація №5. Фактично, саме ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод», виконувало роботи з ремонту спірного обладнання.

Вантажовідправником у визначених накладних зазначено ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод», в якості вантажоодержувачів - АТ «Торгова компанія «Гірничі машини» (правонаступник відповідач-1), ТОВ «Промтехпоставка ЛТД», ДП «Антрацит» послідовно. В графі «Отримав», зазначено, що вантаж отримав ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності №1825 від 13.12.2013р. в якості уповноваженого представника ПрАТ «Торгова компанія «Гірничі машини». Копія довіреності міститься в матеріалах справи.

Таким чином, вказаний вантаж отримав уповноважений представник відповідача-1, однак відповідач -1 стверджує, що фактично вантаж направлено ДП «Антрацит» як власнику обладнання, що ремонтувалось.

Як вбачається з наданих копій витягів з журналу обліку виїзду - заїзду автотранспорту ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» з території останнього вантаж виїхав у автомобілі ASTRA HD8 42.4 з номерним знаком НОМЕР_2, напівпричепі KRONE SDP 27 з номерним знаком НОМЕР_1, які зазначені у товаро-транспортних накладних.

12.07.2016 року на запит суду від Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області надійшла відповідь, в якій останній повідомляє, що станом на грудень 2016 року автомобіль ASTRA HD8 42.4 з номерними знаками НОМЕР_2 зареєстровано за ТОВ «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» (ЗКПО 32287238) та напівпричіп KRONE SDP 27 з номерними знаками НОМЕР_1 зареєстровано за громадянином ОСОБА_9. Також Центр зазначає, що 20.06.2013 року на напівпричіп - номерний знак НОМЕР_1 - було видано свідоцтво про реєстрацію для поїздки за кордон терміном до 20.06.2023 року на громадянина ОСОБА_10.

Згідно довідок позивач, відповідач-1, ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» будь-які договори на транспортне обслуговування з вказаними особами не укладали, інформація щодо укладання відповідних договорів у ДП «Антрацит» відсутня, оскільки первинна документація щодо означених правовідносин залишилась на тимчасово окупованій території.

За таких обставин, достовірно встановити, місце направлення спірного вантажу на даний час є неможливим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що товарно-транспортні накладні №001916 від 18.12.2013року, №001922 від 13.12.2013року, №011936 від 17.12.2013року не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту відвантаження обладнання у кількості 6 секцій 1КД90 на адресу ТОВ «Промтехпоставка ЛТД» від відповідача-1, а свідчать про його передачу від ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» на адресу відповідача-1.

Також, приймаючи до уваги розмір витрат, які понесені відповідачем-1 при транспортуванні обладнання - ремонтних секцій 1 КД90 (94 секції, 188 консолі) за Специфікацією №1 у сумі - 176000,00грн. без ПДВ, які встановлені актом здачі-прийняття робіт (послуг) від 27.12.2013р. №2593, колегія суддів зазначає наступне.

Умови п.7.2 Договору підряду передбачають, що транспортні витрати Замовник оплачує додатково згідно рахункам, виставленим Підрядником.

В матеріалах справи міститься копія відповідного рахунку, але відсутні докази його направлення позивачу або докази звернення до останнього з претензією, в якій би вимагалось здійснення оплати означених послуг.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що на час розгляду справи у відповідності з приписами ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання щодо оплати транспортних витрат у позивача перед відповідачем не настало.

На виконання Договору підряду та Специфікації №2 між сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств без заперечень акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №386 від 28.02.2014р., за яким прийнято роботи по ремонту 100 секцій 2КД90Т на загальну суму з ПДВ - 8979180,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 03.06.2015року сторони договору підряду №348-13П від 12.11.2013року змінили п.1 вказаної специфікації в частині вартості робіт за нею та визначили, що роботи, що прийняті за актом приймання - передачі № 386 від 28.02.2014року вважаються прийнятими за вартістю 2404440,60грн. з ПДВ.

Після виконання зазначеного ремонту, у зв'язку з тим, що ПрАТ «Корум Україна» здійснено ремонт обладнання у найкоротший термін (4 дні) за договором підряду, відсутністю технічної та фінансової можливості відвантаження товару з капітального ремонту, відсутністю виробничої необхідності наявності обладнання у позивача, а також для уникнення проблем, пов'язаних із спливанням гарантійного строку на обладнання, між ТОВ «Промтехпоставка ЛТ» та ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» (місце де здійснювались ремонтні роботи відповідно до умов договору підряду), без підписання акту прийняття-передачі обладнання з ремонту, його транспортування на адресу позивача, укладено договір зберігання.

Відповідно до п. 1.1. Договору зберігання Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно. Умовами п. 2.2. договору зберігання сторонами погоджено, що номенклатура, кількість і оголошена вартість вказується в актах прийому-передачі майна на зберігання, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1. Договору зберігання передбачено, що прийом передача майна за цим договором здійснюється по актах прийому-передачі, що підписуються двома сторонами.

Згідно з п. 5.2. Договору зберігання договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині виконання зобов'язань до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до акту прийому-передачі на зберігання від 28.02.2014 року ТОВ «Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод» прийняло на зберігання комплект секцій 2КД90Т (100 секцій) (вся силова гідравліка нова з наплавленням нержавіючої дротом зовнішніх поверхонь штоків і плунжерів, з поліуретановими ущільненнями, металоконструкції ремонтна, щити нові - 69 шт., деталі нові, керуюча гідравліка нова), з РСД-05, з КПУ, натиск і слив - Q25 мм. Також, зазначеним актом прийому-передачі на зберігання передбачено, що продукція передається на зберігання і зберігається до запиту з боку позивача у відповідності до договору.

За доводами позивача, ним 03.06.2015 р. на адресу відповідача-1 було направлено акт прийому-передачі зі зберігання спірного обладнання до договору зберігання, проте, останній підписувати акт та повертати майно відмовився.

Щодо доводу позивача про те, що за відсутністю належним чином підписаного акту приймання - передачі обладнання з ремонту, що складений у порядку п.п.7.12-7.13 договору, зобов'язання з оплати вартості робіт не виникає, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вільно здійснив дії з його передачі на зберігання після проведення ремонту, тобто, обладнання позивачем прийнято з ремонту на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №386 від 28.02.2014р. та передано за зберігання, підтвердженням чого є акт прийому-передачі на зберігання від 28.02.2014р., що спростовує зазначене твердження позивача про відсутність зобов'язання з оплати робіт з ремонту за Специфікацією №2 внаслідок того, що воно не було передано після здійснення ремонту.

Однак, колегія суддів зазначає, пунктами 7.12-7.13 Договору підряду визначено, що Замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт вивезти відремонтоване обладнання з підприємства Підрядника на підставі довіреності на отримання відремонтованого обладнання (крім випадків, коли згідно умовам договору/специфікації зобов'язання за доставку відремонтованого обладнання покладається на підрядника). Відремонтоване обладнання визнається переданим Замовнику з дати підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами Специфікації №2 до Договору підряду визначено, що строк виконання робіт: 60 днів з моменту підписання специфікації. Порядок оплати: 100% вартості робіт - протягом 60 днів з моменту відвантаження обладнання з капітального ремонту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що оскільки Специфікації не містять вказівки, що оплата вартості робіт у розмірі 100% повинна бути здійснена протягом 60 днів з моменту відвантаження 100% обладнання з капітального ремонту, тому, при встановленні наявності зобов'язання з оплати виконаних робіт, необхідно виходити з обсягу отриманого обладнання з ремонту.

За таких обставин, момент оплати по ремонту 100 секцій 2КД90Т на загальну суму з ПДВ - 2 404 440,60грн. настав з моменту отримання обладнання з ремонту.

Враховуючи вищевикладене, аналізом норм ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №3-42гс12 від 02.10.2012року).

За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі з ремонту позивачу 6 секцій 1 КД90, тому, у позивача не виникло зобов'язання з оплати по ремонту зазначеного обладнання.

Пунктом 1 Специфікації №1 від 12.11.2013р. визначено, що вартість робіт з ремонту 1 секції 1 КД90 складає 76530,00грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені висновки, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у позивача не виникло зобов'язання з оплати вартості робіт в сумі 459180,00грн. та зобов'язання щодо оплати транспортних витрат у розмірі 176000,00грн. без ПДВ

З огляду на зазначене, у даному випадку, за договором цесії (відступлення права вимоги) №ТК/175-15 від 10.11.2015р. передано право вимоги на суму 635180,00грн., яка не була дійсною та не існувала на момент відступлення, що унеможливлювало її передачу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо визнання недійсним Договору цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015р. в частині передачі права вимоги на суму 635180,00грн., як такого, що суперечить статтям 512, 514 ЦК України, а в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Щодо доводу апелянта про те, що відповідач не мав права на укладення Договору цесії без письмової згоди позивача, оскільки текст, будь-які матеріали, інформація та повідомлення, які стосуються Договору підряду є конфіденційними, що веде до недійсності Договору цесії, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 10.8 Договору підряду на виконання робіт по капітальному ремонту обладнання № 348-13П від 12.11.2013 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» та ПрАТ «Корум Україна», сторони передбачили, що цей договір складено російською мовою у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Текст цього договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, що стосуються цього договору, є конфіденційними та не можуть передаватися стороною третім особам без попередньої письмової згоди на те другою стороною, крім випадків, коли така передача передбачена чинним законодавством, що регулює обов'язки сторін цього договору.

Водночас, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, здійснивши аналіз Договору підряду, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність в тексті зазначеного Договору будь-яких застережень або заборони щодо відступлення права вимоги, заміни кредитора у зобов'язанні чи особливостей здійснення такої заміни, а також положення про те, що заміна кредитора має проводитись за згодою боржника.

За таких обставин, визначена сторонами договору в пункті 10.8 конфіденційність ніяким чином не обмежує фактичної можливості передання кредитором права вимоги до боржника у відповідності до діючого законодавства, а норми чинного цивільного законодавства не пов'язують можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги з обставинами розголошення конфіденційної інформації за зобов'язаннями, у яких здійснюється заміна кредитора, чи її передачі третім особам.

Щодо доводу апелянта про те, що договір цесії є фактично договором факторингу, який ПрАТ «Корум Україна» не мав права укладати у зв'язку з відсутністю відповідної ліцензії, суд виходить з наступного.

Договором цесії № ТК/175-15 (відступлення права вимоги) сторони обумовили, що за відступлення права вимоги від боржника заборгованості, зазначеній в п. 1.1 цього договору, цесіонарій сплачує цеденту винагороду в сумі 8868640,60грн. Оплата проводиться в строк до 30.12.2016р. після підписання сторонами акта приймання-передачі, вказаного в п. 2.2 цього договору. Цесіонарій має право провести підсумковий розрахунок раніше строків, зазначених в п. 1.2 даного договору.

Розрахунок провадиться у безготівковій формі, шляхом перерахування цесіонарієм грошових коштів на поточний рахунок цедента. Форма розрахунку може бути проведена в іншому виді (у т.ч. допускається вексельна форма розрахунку, залік), що окремо обумовлюється сторонами у додаткових угодах (п. 1.4).

Сторони погодили, що цей договір набирає сили з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 5.1).

За приписами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 Цивільного кодексу України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, договір факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. Тоді як, згідно нормам законодавства метою відступлення права вимоги є передача права вимоги від одного кредитора до іншого кредитора, тобто фактична заміна сторони у виконанні зобов'язання без набуття додаткового доходу жодним з кредиторів.

Крім того, відповідно до приписів ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, Договір цесії № ТК/175-15 (відступлення права вимоги) від 10.11.2015р. не містить істотних ознак і умов, притаманних договору факторингу, його предметом не є фінансування (надання коштів) однією юридичною особою іншій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відступлення права вимоги за оспорюваним договором цесії, укладеним між ПрАТ «Корум Україна» та ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», здійснено з дотриманням вимог законодавства, спірний правочин спрямований на настання реальних для його сторін наслідків.

Щодо посилання апелянта на невірне застосування судом порядку часткового визнання позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо визнання недійсним Договору цесії (відступлення права вимоги) № ТК/175-15 від 10.11.2015р. в частині передачі права вимоги на суму 635180,00грн., а в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.

Як визначалось вище, лише один пункт Договору цесії №ТК/175-15 від 10.11.2015р. (п.1.1.) визначає розмір передаваємого права і це є суттєвою умовою договору цесії.

Відповідно до приписів ст. 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті та приймаючи рішення суд задовольняє позов, відмовляє в позові повністю або частково.

Згідно п.2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом ст. 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

При цьому, господарський суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, окрім випадків, визначених ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з категорії спору та предмету позову, колегія суддів зазначає, що суд дійшов вірного висновку, щодо невідповідності діючому законодавству та фактичним обставинам справи, розміру переданого права, про що вірно визначив в резолютивній частині рішення.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016р. по справі №905/784/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехпоставка ЛТД» с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016р. по справі №905/784/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2016р. по справі №905/784/16 - без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А. Скакун

Л.Ф. Чернота

Надруковано 7 прим:

1. Позивачу;

1. Відповідачам;

2. Третім особам;

1. У справу;

1. ДАГС.

1. ГСДО.