Постанова

від 18.01.2011 по справі 2-а-2717/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 р. Справа № 2-а-2717/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйова Інна Анатоліївна ,

Суддів: Вільчинського Олександра Ванадійовича

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

3-ї особи ТОВ "Справа наша": ОСОБА_4

прокурора: Тимчишина Віктора Мхайловича

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Державної податкової інспекції у м. Вінниці

до : відкритого акціонерного товариства "Вінницький міський молочний завод", треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Транс-Трейд-Ойл", ТОВ "Справа наша"

про : стягнення коштів за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Відкритого акціонерного товариства Вінницький міський молочний завод про стягнення до державного бюджету України коштів в сумі 90 000 020,69 грн.

Позов мотивований тим, що заявлена у ньому сума коштів підлягає стягненню, як отримана відповідачем за нікчемним правочином, а саме договором комісії укладеним між ВАТ Вінницький міський молочний завод та ТОВ Транс-Трейд-Ойл .

За позицією позивача, даний договір суперечить інтересам держави та суспільства та порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював заявлені вимоги та в остаточному варіанті просить стягнути до державного бюджету України кошти в сумі 99 000 022,77 грн. в тому числі ПДВ - 16 500 003,8 за нікчемним договором комісії (зобов'язанням) №2008/1 від 20.08.2009 р., укладеним між ВАТ Вінницький міський молочний завод та ТОВ Транс-Трейд-Ойл .

Обґрунтовуючи відповідну заяву, ДПІ у м. Вінниці посилається на те, що за вказаним договором комісії загальна вартість придбаних нафтопродуктів склала 90 000 020,69 грн. (в т.ч. ПДВ 15 000 003,45 грн.).

Разом з тим, за виконання комісійного доручення ВАТ Вінницький ММЗ виплатив TOB Транс Трейд Ойл комісійну винагороду, в розмірі 10% від загальної вартості придбаного товару, що склала 9 000 002,08 грн. в т.ч. ПДВ 1 500 000,35 грн., що передбачено п. 2 Додатку від 01.09.2009 року до договору комісії.

Таким чином, загальна вартість договору комісії (зобов'язання) для відповідача склала 99 000 022,77 грн. в тому числі ПДВ - 16 500 003,8 грн.

Податковий орган стверджує, що договір комісії 2008/1 від 20.08.2009 року укладений з метою необґрунтованого розумними економічними причинами (діловою метою) віднесення коштів до валових витрат та податкового кредиту, шляхом удаваного придбання нафтопродуктів за цінами, вищими за гуртові (оптові) ціни на нафтопродукти на внутрішньому ринку України у вересні 2009 року

Таке твердження позивач обґрунтовує тим, що комісіонер (TOB Транс Трейд Ойл ) діяв всупереч абз.2 пп.2.1 п.2 Договору та ст. 1014 Цивільного кодексу України, які передбачають обов'язок комісіонера діяти на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Таким чином, на думку Державної податкової інспекції у м. Вінниці, наявні підстави вважати, що укладена угода є нікчемною, відповідно, всі отримані за нею кошти підлягають стягненню до державного бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях до заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись, на необґрунтованість неодноразової кардинальної зміни підстав та предмету позову, які свідчать про невпевненість позивача у заявленому ним позові, який сформований на припущеннях та здогадках, без жодного доказу.

Зокрема, представник ВАТ Вінницький міський молочний завод зазначив, що стягнення за ст. 228 ЦК України передбачається у разі виконання правочину, в той час як виходячи з позову, угоди визначаються як удавані, тобто без виконання, стягнення за якими не здійснюється.

Окрім того, представник звертав увагу суду на безпідставність тверджень позивача відносно того, що вартість товару за угодами є вищою ніж вартість аналогічного товару на внутрішньому ринку України. Так, представник стверджував, що насправді за угодами ціни є нижчими від гуртових цін на внутрішньому ринку України, одночасно звертаючи увагу, що порівняння податковий орган проводить із цінами роздрібними.

Наголошував представник також на тому, що сума 90 000 020,69 грн. до валових витрат ВАТ Вінницький міський молочний завод не відносилась, при цьому дані суми відображались у балансах вже кінцевого отримувача -ТзОВ Справа Наша .

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що у позові розкрито умисел та вигоду набувача ТзОВ Транс-Тренд-Ойл , в той же час вимога про стягнення ставиться до ВАТ Вінницький міський молочний завод .

Проти задоволення позову ДПІ у м. Вінниці заперечував також і представник третьої особи -ТОВ Справа Наша , посилаючись на письмові пояснення наявні в матеріалах справи. Зокрема, представник пояснив, що основним видом діяльності товариства є закупівля та реалізація нафти та нафтопродуктів. Така закупівля у відповідача, який не є задіяним на ринку нафтопродуктів, викликала необхідність укладення попередніх угод. Закуплені ПММ в подальшому було реалізовано ТОВ Континіум-Укрнафто-Ресурс . Окрім того, вичерпна інформація щодо відповідних правовідносин міститься у відповіді, що надана товариством на запит ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. У відповіді, зокрема, відображено подальший рух придбаних нафтопродуктів, що свідчит про дійсність усіх господарських операцій.

Представник ТзОВ Транс-Тренд-Ойл в судове засідання не з'явився, однак у заяві поданій до суду просив розглянути справу за його відсутності. У письмових поясненнях товариство, заперечує проти задоволення позову та посилається на те, що суть операції, яка є предметом розгляду, а також стан проведення розрахунків надано у відповіді на запит ГВПМ ДПІ у м. Вінниці від 22.04.2010 р. Наведене доводить, що за перевіркою податкової міліції не встановлено безтоварності та безоплатності операцій.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги податкового органу та просив суд позов задоволити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, на підставі направлень від 17.03.2010 р. № 122/23 та від 15.04.2010 р. № 171/23 виданих Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області та відповідно до плану-графіка податковими ревізорами інспекторами проведена планова виїзна перевірка ВАТ Вінницький міський молочний завод з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 175/23/00444429 від 7.05.2010 р., яким зафіксовано, що в періоді, який перевірявся, ТОВ Вінницький міський молочний завод здійснювало нетипові для його діяльності операції по придбанню та реалізації паливно-мастильних матеріалів.

За висновками акту, зокрема, встановлено, нікчемність правочину, а саме договору комісії від 20 серпня 2009 року № 2008/1 на придбання паливно-мастильних матеріалів, укладеного ВАТ Вінницький ММЗ (комітент) із TOB Транс-Трейд-Ойл (комісіонер) з причин відсутності зв'язку понесених ВАТ Вінницький ММЗ витрат із його господарською діяльністю, а також тим, що договір не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених ним і мав на меті заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, шляхом завищення валових витрат та податкового кредиту при придбанні нафтопродуктів за завищеними цінами та виплати комісійної винагороди Комісіонеру.

Наслідком нікчемності правочину, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є стягнення в дохід держави отриманих за ним коштів, в даному випадку 99 000 022,77 грн. в тому числі ПДВ - 16 500 003,8 грн., про що і заявлено даний позов.

Визнаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Так, судом у справі встановлено, що ВАТ Вінницький міський молочний завод" та ТзОВ Транс-Трейд-Ойл 20.08.2009 укладено договір комісії №2008/1.

У даному договорі ВАТ Вінницький міський молочний завод" виступає як комітент, а ТзОВ Транс-Трейд-Ойл , як комісіонер.

Відповідно до предмету договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду, протягом терміну дії даного Договору укласти від свого імені та за рахунок Комітента угоди на придбання нафтопродуктів, в подальшому викладені іменований Товар. Комісіонер здійснює придбання Товару у третіх осіб на внутрішньо-економічному ринку України за дорученням комітента від свого імені та повинен виконати всі обов'язки і здійснити всі права, що випливають з угод, укладених з третіми особами.

Загальна сума даного Договору становить суму усіх додатків, укладених Сторонами протягом терміну дії даного договору.

Так, загальна вартість придбаних ПММ згідно додатків до договору комісії склала 90 000 020,69 грн. (в т.ч. ПДВ 15 000 003,45 грн.).

В свою чергу, за виконання комісійного доручення, ВАТ Вінницький ММЗ виплатив TOB Транс-Трейд-Ойл комісійну винагороду в розмірі 10% від загальної вартості придбаного та переданого Товару - 9 000 020,69 грн. в т.ч. ПДВ 1 500 003,45 грн.

Наведена виплата здійснена відповідно до п. 2 Додатку від 01.09.2009 року до договору комісії.

Таким чином, загальна вартість договору комісії (зобов'язання) для відповідача склала 99 000 022,77 грн. в тому числі ПДВ - 16 500 003,8 грн.

По даних операціях ВАТ „Вінницький міський молочний завод" включено до складу податкового кредиту в декларацію по податку на додану вартість за вересень 2009 року податок на додану вартість на придбання ПММ на суму 15 000 003,45 грн. та послуги по комісійній винагороді на суму 1 500 003,45 грн.

Судом у справі також встановлено, що придбання за договором комісії ПММ здійснювалось із попередньо встановленою метою реалізації їх третій особі.

Так, ВАТ Вінницький ММЗ (продавець) уклав з TOB СПРАВА НАША покупець) договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 0109/5 від 01 вересня 2009 року, Вартість нафтопродуктів склала 90000935,32 грн. у т.ч. ПДВ 15000174,72 грн. націнка на реалізований товар склала 914,63 грн., що становить 0,001%.

З наведених обставин вбачається, що витрати відповідача за договором комісії (придбання товару) у значній мірі перевищують суму коштів отриману від подальшої реалізації цього товару.

Така різниця вказує на безсумнівну і надзвичайну збитковість для відповідача укладених ним угод, а також спростовує його твердження щодо необхідності укладення нетипових для товариства угод в умовах економічної кризи.

В даному випадку суд виходить з того, що вимоги до договору комісії закріплені главою 69 Цивільного кодексу України в силу ст. 1014 якої комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Наведений законодавчий припис відображено у абз.2 пп.2.1 п.2 договору комісії нікчемність якого є предметом судового розгляду.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Комісіонер, діючи на підставі договору комісії № 2008/1 від 20.08.2009 року з 10 по 30 вересня 2009 року, згідно актів прийому передачі придбаває диз. паливо за ціною 8,219 грн/кг , та бензин А-95 за ціною 10,259 грн/кг.

Однак, відповідно офіційної відповіді Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28.04.2010 № 854/07-08, гуртові (оптові) ціни на нафтопродукти на внутрішньому ринку України у вересні 2009 року становили:

Бензин А-95 - 8840-9150 грн/мт. Тобто 8,8-9,1 грн./кг.;

Дизельне паливо - 6700-6810 грн/мт. Тобто 6,7-6,8 грн/кг.

Ціни на нафтопродукти на АЗС в Дніпропетровському регіоні у вересні 2009 року становили:

А-95 - 7,40-7,50 грн/л; ДП- 6,05-6,15 грн/л.

На підтвердження завищених за угодою цін, в матеріалах справи наявний також експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-210 від 21 квітня 2010 року, відповідно до якого середня ринкова дрібно-оптова ціна з врахуванням ПДВ (інформаційна) світлих нафтопродуктів, бензину марки А-95 та дизельного палива, за період з 01.09.09р. по 30.09.09 р становила (грн./л.) А-95 - 6,90-7,32 грн.; ДП- 5,70 -6,15 грн.

Таким чином, придбаваючи нафтопродукти згідно вищезазначеного договору за ціною диз. паливо - 8,219 грн./кг., та бензин А-95 - 10,259 грн./кг, відповідач отримував збитки в розмірі від 1,419 до 1,519 грн./кг за дизельне паливо та від 1,159 до 1,459 грн./кг за бензин А-95.

Сплачену комісіонеру винагороду в розмірі 10% від вартості ПММ, тобто 9 000 020,69 грн., з яких 1 500 003,45 грн. ПДВ, ВАТ Вінницький ММЗ віднесло у відповідних сумах до складу валових витрат та включило до складу податкового кредиту.

Збитковий характер придбання нафтопродуктів за договором комісії, при його укладенні з ВАТ Вінницький ММЗ вказує на відсутність отримання доходу, який є визначним чинником господарської діяльності .

На нікчемність комісійної угоди свідчить також те, що заперечуючи проти позову ТОВ Транс-Трейд-Ойл , на неодноразові вимоги суду, не надало жодних документів на підтвердження оплати послуг по перевезенню паливно-мастильних матеріалів, факту їх зберігання та будь-яких інших доказів фактичного їх придбання з метою виконання зобов'язань перед ВАТ Вінницький ММЗ .

Так, з додатків до договору комісії вбачається, що ПММ переміщувались залізничним транспортом.

За Правилами перевезення небезпечних вантажів (наказ Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів") ПММ, придбання яких відповідач здійснив за договором комісії із ТОВ Транс-Трейд-Ойл є небезпечним вантажем.

Правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом визначає Закон України Про перевезення небезпечних вантажів .

Так, відповідно до ст. 20 даного Закону перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Законом визначено також певне коло обов'язків одержувача небезпечних вантажів, зокрема відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону, останній зобов'язаний:

- своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його

- адресу, та документи на нього;

- здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки

- небезпечних вантажів;

- забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення

- кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів,

- та їх медичного огляду;

- надавати в установленому порядку необхідну інформацію про

- одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та

- органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;

- здійснити в установленому порядку страхування

- відповідальності на випадок настання негативних наслідків

- перевезення небезпечних вантажів;

- відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Так, з наведеної норми, суд приходить до висновку, що ВАТ „Вінницький міський молочний завод" для можливості укладати відповідні угоди, мав би мати в наявності складські приміщення (резервуари) для зберігання вантажу, наявність кваліфікованого особового складу, який отримав спеціальний допуск для роботи із таким вантажем, наявність засобів для забезпечення схоронності вантажу та його безпеки, наявність полісу страхування своєї цивільно-правової відповідальності. Однак, враховуючи специфіку виду діяльності відповідача, відповідність перерахованим критеріям не вбачається можливою.

В свою чергу, правила та порядок оформлення перевезень вантажів належними транспортними документами, визначено Правилами оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

Так, відповідно до вимог зазначених правил, На кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді.

Накладна видається одержувачу після вчинення ним підпису в дорожній відомості про одержання вантажу, а в разі проведення розрахунків готівкою -після внесення ним усіх належних платежів.

Відповідачем, в спростування позовних вимог податкового органу, відповідних документів не надано. Не надано їх і ТОВ Транс-Трейд-Ойл , який не є виробником ПММ, а відтак, на виконання договору комісії, мав би придбати їх у третіх осіб.

Відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів є обставинами, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди про що зазначено у Постанові ВСУ від 08.09.2009 року (додаток до інформаційного листа ВАСУ від 22.04.2010 №568/11/13-10).

Окрім того, відповідно до зазначеної Постанови про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити також облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Таким чином, відсутність товаро-транспортних накладних свідчить про відсутність фактичного перевезення ПММ, що в свою чергу вказує на нікчемність відповідної угоди, а даному випадку договору комісії.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку податкового інспектора щодо визначення правочину як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним та, відповідно, щодо нікчемності правочину.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ВАТ "Вінницький міський молочний завод" (вул. А. Іванова, 55, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 00444429) до державного бюджету України кошти в сумі 99 000 022,77 грн. в тому числі ПДВ 16 500 003,8 грн. за нікчемним договором комісії № 2008/1 від 20.08.2009р., укладеного між ВАТ "Вінницький міський молочний завод" та ТОВ "Транс-Трейд-Ойл".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 24.01.11

Головуючий суддя: Воробйова Інна Анатоліївна

Судді: Вільчинський Олександр Ванадійович

ОСОБА_1