Рішення

від 13.10.2016 по справі 910/32122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016Справа №910/32122/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування

до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 1 038 082, 72 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Заремба С.В.;

від відповідача: Левченко Д.Ю.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 038 082, 72 грн., у тому числі: 301 417, 10 грн. - пеня, 664 325, 51 грн. - інфляційні втрати та 72 340, 11 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/32122/15 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Буравльов С.І., суддя Шапран В.В., суддя Андрієнко В.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р. у справі № 910/32122/15 скасовано частково та прийнято нове рішення.

Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, п/р 26008010066033, ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, п/р 26008001000094, ЄДРПОУ 32144999) 648 258 (шістсот сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім),65 грн. інфляційних втрат та 71 447 (сімдесят одна тисяча чотириста сорок сім),97 грн. 3% річних.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, п/р 26008010066033, ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, п/р 26008001000094, ЄДРПОУ 32144999) 10 795 (десять тисяч сімсот дев'яносто п'ять),55 грн. судового збору за подання позовної заяви".

5. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, п/р 26008010066033, ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, п/р 26008001000094, ЄДРПОУ 32144999) 12 062 (дванадцять тисяч шістдесят дві) 39 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 (колегія суддів: головуючий суддя Малетич М.М., суддя Круглікова К.С., суддя Борденюк Є.М.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 у справі № 910/32122/15 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

04.08.2016 матеріали справи № 910/32122/15 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 прийнято справу № 910/32122/15 до провадження, судове засідання призначено на 22.08.2016 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 22.08.2016 оголошувалась перерва до 22.09.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

20.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідач почав сплачувати вартість отриманих трансформаторів лише з 27.10.2014, при цьому, обов'язок зі сплати отриманих трансформаторів настав задовго до 06.08.2016 (прийняття постанови правління Національного банку України № 466).

У судовому засіданні 22.09.2016 оголошувалась перерва до 03.10.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

29.09.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування надійшла заява про залучення до участі у справі правонаступника, в якій заявник просив залучити у порядку ст. 25 ГПК України ТОВ Завод гірничорудного машинобудування , як правонаступника позивача у зобов'язаннях за спірними правовідносинами замість ТОВ "НТП Континент" та здійснити процесуальне правонаступництво.

Також, 29.09.2016 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про заміну позивача у порядку процесуального правонаступництва, обґрунтоване тим, що 26.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" укладено договір про відступлення права вимоги № 1/2016, а тому просить суд здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування .

03.10.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування та Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" про заміну позивача у порядку процесуального правонаступництва у справі № 910/32122/15 задоволено. Замінено позивача у справі № 910/32122/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" на процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7, код ЄДРПОУ - 34722868).

У судовому засіданні 03.10.2016 оголошувалась перерва до 13.10.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що договір між ТОВ "НТП Континент" та ТОВ Завод гірничорудного машинобудування про відступлення права вимоги № 1/2016 від 26.09.2016 укладено з порушенням вимог ст. 227 ЦК України, а тому має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.10.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.11.2013 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 03-0/5028-13, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язався поставити покупцю 54 штуки трансформаторів, виробництва фірми Trench (Siemens AG), за номенклатурою, марками (типами), цінами, з технічними, якісними характеристиками, зазначеними у специфікації, яка є додатком № 1 до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такі товари на умовах договору. Кількість товарів взагалі та кількість кожної марки зокрема зазначена у специфікації, яка є додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору визначена у специфікації та становить 15 500 364 грн., в тому числі ПДВ - 2 583 394, 00 грн.

Оплата(и) проводиться(яться) безготівковими розрахунками через банк шляхом перерахування покупцем грошових коштів з рахунка покупця та за його платіжним дорученням на рахунок постачальника (п. 2.6 договору).

Як передбачено п. 2.7 договору, розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування ним авансу з подальшими розрахунками (оплатою) після поставки товарів (партії товарів) та їх прийняття покупцем на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі товарів.

Відповідно до п. 2.8 договору, авансовий платіж у розмірі тридцяти відсотків від ціни (суми) договору, що становить 4 650 109, 20 грн., в тому числі ПДВ - 775 018, 20 грн., сплачується покупцем протягом 25 банківських днів з дати надання постачальником після підписання договору оригіналу рахунка-фактури.

Згідно з п. 2.9 договору, подальша оплата здійснюється таким чином: оплата за товари, поставлені постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим покупцем оригіналом рахунку-фактури.

Передача покупцю (одержувачам) товарів, що відповідають умовам договору, нормативним актам (по кількості, якості, включаючи тару, маркуванню, комплектності, з належними документами щодо товарів), засвідчуються підписами кожної із сторін (їх повноважних представників) в акті приймання-передачі товарів (партії товарів), який складається постачальником відповідно до вимог щодо складання первинних документів та передається покупцю (одержувачу) одночасно з передачею товарів (п. 3.10 договору).

Пунктом 3.14 договору сторони передбачили, що датою поставки (передачі) товарів покупцю (одержувачу) є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів). В акті приймання-передачі товарів окрім дати фактичної поставки (передачі товарів) зазначається також дата поставки, визначена договором.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 22.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони визначили специфікацію товарів, які мали бути поставлені на загальну суму 15 500 364, 00 грн. та додатком № 2 до договору погодили графік поставок - четвертий квартал 2013 року.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 сторони змінили графік поставок: квітень - травень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі 4 650 109, 20 грн. за трансформатори, що підтверджується платіжним дорученням № 329 від 27.11.2013.

Поставку товару Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" здійснило із простроченням, через настання обставин непереборної сили, що підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, та було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/11535/15 за позовом ДП "НЕК "Укренерго" до ТОВ "НТП Континент" про стягнення 606 257, 23 грн. за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013, яким відмовлено у позові.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (продукцію) на загальну суму 15 500 364, 00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, зокрема:

- акт прийому-передачі від 15.05.2014 на суму 2 135 296, 80 грн.;

- акт прийому-передачі від 19.05.2014 на суму 1 067 648, 40 грн.;

- акт прийому-передачі від 19.05.2014 на суму 411 307, 20 грн.;

- акт прийому-передачі від 19.05.2014 на суму 746 769, 60 грн.;

- акт прийому-передачі від 20.05.2014 на суму 1 079 319, 60 грн.;

- акт прийому-передачі від 20.05.2014 на суму 1 061 816, 40 грн.;

- акт прийому-передачі від 20.05.2014 на суму 1 061 816, 40 грн.;

- акт прийому-передачі від 21.05.2014 на суму 822 614, 40 грн.;

- акт прийому-передачі від 23.05.2014 на суму 411 307, 20 грн.;

- акт прийому-передачі від 23.05.2014. на суму 1 061 816, 40 грн.;

- акт прийому-передачі від 26.05.2014 на суму 248 923, 20 грн.;

- акт прийому-передачі від 26.05.2014 на суму 2 123 632, 80 грн.;

- акт прийому-передачі від 03.06.2014 на суму 1 073 484, 00 грн.;

- акт прийому-передачі від 04.06.2014 на суму 375 330, 00 грн.;

- акт прийому-передачі від 04.06.2014 на суму 351 993, 60 грн.;

- акт прийому-передачі від 04.06.2014 на суму 1 055 980, 80 грн.;

- акт прийому-передачі від 26.08.2014 р. на суму 411 307, 20 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Проте, остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач здійснив 27.10.2014 та 28.10.2014, що підтверджується платіжними дорученнями № 3466, № 3464, № 3463, № 3456, № 3455, № 3452, № 3451, № 3459, № 3458, № 3462, № 3461, № 3460, № 5512 (наявні у матеріалах справи)

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у передбачені договором строки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 301 417, 10 грн. - пені, 648 258, 65 грн. - індексу інфляції та 72 340, 11 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013, суд відзначає таке.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, що підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" здійснено поставку товару із простроченням.

Зокрема, згідно актів прийому-передачі від 15.05.2014 на суму 2 135 296, 80 грн., від 19.05.2014 на суму 1 067 648, 40 грн.; від 19.05.2014 на суму 411 307, 20 грн.; від 19.05.2014 на суму 746 769, 60 грн.; від 20.05.2014 на суму 1 079 319, 60 грн.; від 20.05.2014 на суму 1 061 816, 40 грн.; від 20.05.2014 на суму 1 061 816, 40 грн.; від 21.05.2014 на суму 822 614, 40 грн.; від 23.05.2014 на суму 411 307, 20 грн.; від 23.05.2014. на суму 1 061 816, 40 грн.; від 26.05.2014 на суму 248 923, 20 грн.; від 26.05.2014 на суму 2 123 632, 80 грн.; від 03.06.2014 на суму 1 073 484, 00 грн.; від 04.06.2014 на суму 375 330, 00 грн.; від 04.06.2014 на суму 351 993, 60 грн.; від 04.06.2014 на суму 1 055 980, 80 грн.; від 26.08.2014 р. на суму 411 307, 20 грн. позивачем поставлено відповідачу товар (продукцію) на загальну суму 15 500 364, 00 грн.

У пункті 2.9 договору поставки № 03-0/5028-13від 15.11.2013 сторони передбачили, що оплата здійснюється таким чином: оплата за товари, поставлені постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим покупцем оригіналом рахунку-фактури.

Проте, остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем здійснено 27.10.2014 та 28.10.2014, що підтверджується платіжними дорученнями № 3466, № 3464, № 3463, № 3456, № 3455, № 3452, № 3451, № 3459, № 3458, № 3462, № 3461, № 3460, № 5512.

Як на підставу несвоєчасного виконання грошового зобов'язання відповідач посилається на прийняття Національним банком України постанови № 466 від 06.08.2014 "Про призупинення здійснення всіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою", а тому відповідач не мав фактичної можливості здійснити перерахунок коштів на банківський рахунок позивача, оскільки банками не здійснювались такі фінансові операції у м. Донецьку.

Проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2014 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013, у зв'язку із змінами платіжних та інших реквізитів постачальника колонку постачальник розділу 9 Місцезнаходження, платіжні та інші реквізити сторін договору виклали в наступній редакції:

Постачальник: Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" - Україна, 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, код ЄДРПОУ 32144999, ІПН 321449905658, Витяг з реєстру платників ПДВ № 1405654500043, п/р 2600801000094 в ПАТ АПЕКС-БАНК МФО 380720.

Отже, враховуючи укладення між сторонами додаткової угоди № 3, якою змінено платіжні та інші реквізити постачальника, відповідач не довів та не надав належних доказів того, які саме дії він вчиняв для своєчасного виконання грошового зобов'язання за укладеним договором, зокрема, листування, відмова банку в прийнятті платіжного документа тощо.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 2.9. договору поставки № 03-0/5028-13від 15.11.2013, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 15 500 364, 00 грн., протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі), тобто, за актом прийому-передачі від 15.05.2014 на суму 2 135 296, 80 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 25.07.2014, за актами прийому-передачі від 19.05.2014 на суму 1 067 648, 40 грн., від 19.05.2014 на суму 411 307, 20 грн. та від 19.05.2014 на суму 746 769, 60 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 29.07.2014; за актами прийому-передачі від 20.05.2014 на суму 1 079 319, 60 грн., від 20.05.2014 на суму 1 061 816, 40 грн. та від 20.05.2014 на суму 1 061 816, 40 грн. прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 30.07.2014; за актом прийому-передачі від 21.05.2014 на суму 822 614, 40 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 31.07.2015; за актами прийому-передачі від 23.05.2014 на суму 411 307, 20 грн. та від 23.05.2014. на суму 1 061 816, 40 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 04.08.2014; за актами прийому-передачі від 26.05.2014 на суму 248 923, 20 грн. та від 26.05.2014 на суму 2 123 632, 80 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 05.08.2014; за актом прийому-передачі від 03.06.2014 на суму 1 073 484, 00 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 13.08.2014; за актами прийому-передачі від 04.06.2014 на суму 375 330, 00 грн.; від 04.06.2014 на суму 351 993, 60 грн. та від 04.06.2014 на суму 1 055 980, 80 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 14.08.2014 та актом прийому-передачі від 26.08.2014 р. на суму 411 307, 20 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося з 05.11.2014.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 301 417, 10 грн., індекс інфляції у сумі - 648 258, 65 грн. та 3 % річних у розмірі 72 340, 11 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно пунктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В статті 253 даного Кодексу вказується, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У пункті 2.9 договору поставки № 03-0/5028-13від 15.11.2013, сторони передбачили, що оплата здійснюється таким чином: оплата за товари, поставлені постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим покупцем оригіналом рахунку-фактури.

Позивач здійснив розрахунок пені за період з 29.07.2014 по 26.10.2014, тому строк позовної давності є таким, що сплив 26.10.2015, при цьому з позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НТП Континент" вбачається, зо останнє звернулося до Господарського суду міста Києва 22.12.2015, отже з пропуском строку позовної давності, а тому заявлена у відзиві на позовну заяву вимога відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 301 417, 10 грн. за період з 29.07.2014 р. по 26.10.2014 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 648 258, 65 грн. - індексу інфляції та 72 340, 11 грн. - 3 % річних, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та індексу інфляції і встановив, що в останніх допущено помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання та відповідно у розмірі нарахування 3 % річних, при цьому суму індексу інфляції вирахувано вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 60 823, 80 грн., що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, наступним чином: по кожному акту окремо відраховано 50 банківських днів по 05.08.2014 (оскільки 06.08.2014 прийнято постанову Національного банку України № 466 від 06.08.2014 "Про призупинення здійснення всіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою") та з 15.09.2014 (підписання додаткової угоди № 3 до договору про зміну місцезнаходження, платіжні та інші реквізити постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю "НТП Континент") по 28.10.2014 (дата здійснення остаточних розрахунків відповідачем за поставлений товар) та розрахунок суми індексу інфляції у розмірі 648 258, 65 грн. здійснено за аналогічний період, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код - 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод гірничорудного машинобудування (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 7, ідентифікаційний код - 34722868) 60 823 (шістдесят тисяч вісімсот двадцять три) грн. 80 коп. - 3% річних, 648 258 (шістсот сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 65 коп. - індексу інфляції та 10 636 (десять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 24 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 18.10.2016.

Суддя Бондарчук В.В.