Постанова

від 12.10.2016 по справі 820/5055/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2016 р. № 820/5055/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0000911403 від 04.07.2016 року та №0000181411 від 14.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що реальність здійснення господарських операцій, за результатами яких сформовано показники податкової звітності у спірних правовідносинах, підтверджується первинними документами, наданими представникам податкового органу, що проводили перевірку, а тому сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. З огляду на такі обставини позивач просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову перевірку ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ , за результатами якої складено акт планової виїзної документальної перевірки ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року від 27.05.2016р. №260/20-40-22-14-03-08/33109845 (далі по тексту - акт перевірки, т.1, а.с.14-108).

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0000901403 від 04.07.2016р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2221920,00 грн. та штрафні санкції на суму 378054,00 грн.; №0000911403 від 04.07.2016р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 708 800,00 грн. та штрафні санкції на суму 427200,00 грн. (т.1, а.с.109, 110).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ оскаржило їх у адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням від 09.09.2016 року №19489/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволено вимоги скарги позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 04.07.2016 року №0000901403 в частині визначеного перевіркою завищення витрат за 2015 рік по взаємовідносинах з ТОВ ФАРАХ , щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на його користь, а в інших частинах зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 04.07.2016 року №0000911403 залишено без змін (т.3, а.с.158-168).

На підставі рішення ДФС України ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181411 від 14.09.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2196216,00 грн. та штрафні санкції на суму 378054,00 грн. (т.1, а.с.119).

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд, досліджуючи правовідносини між позивачем та його контрагентами, встановив наступне.

Позивачем укладено договір поставки №ФХ-5/01-15/01 от 05.01.2015 року з ТОВ Фарах , договір поставки нафтопродуктів №ДТ 23/04-14 від 23.04.2014 року з ТОВ ТД АТЛАНТИС , договір постачання №58 від 15.01.2013 року з ТОВ ЛАКИ , договір поставки топлива №А-00000039 від 06.12.2012 року з ТОВ НК Артеміда Трейд , договір поставки №098 від 01.12.2014 року з ТОВ АПБС , договір поставки №000609 від 09.06.2014 року з ТОВ МАРКОДОН (т.3, а.с.169-179, 185-191).

За умовами вищевказаних договорів позивачем придбавались технічні масла, мастила, оливи, тощо, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Реальність господарських операцій за вищевказаними угодами підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: копіями видаткових накладних №ФХ -01/20-01 від 20.01.2015р., №ФХ -01/12-01 від 12.01.2015р., №ФХ -01/09-01 від 09.01.2015р., податкових накладних №70 від 15.05.2014р., №101 від 15.05.2014р., №100 від 15.05.2014р., №91 від 15.05.2014р., №93 від 16.05.2014р., №128 від 16.05.2014р., №114 від 19.05.2014р., №129 від 21.05.2014р., №107 від 22.05.2014р., №113 від 22.05.2014р., №115 від 23.05.2014р., №161 від 26.05.2014р., №233 від 27.05.2014р., №183 від 28.05.2014р., №208 від 28.05.2014р., №186 від 29.05.2014р., №210 від 02.06.2014р., №294 від 04.06.2014р., №297 від 05.06.2014р., №295 від 06.06.2014р., №313 від 10.06.2014р., №314 від 11.06.2014р., №316 від 11.06.2014р., №359 від 12.06.2014р., №320 від 13.06.2014р., №391 від 13.06.2014р., №378 від 16.06.2014р., №379 від 17.06.2014р., №380 від 17.06.2014р., №454 від 18.06.2014р., №317 від 19.06.2014р., №325 від 19.06.2014р., розрахунку №15 від 19.06.2014р. до податкової накладної №325 від 19.06.2014р., податкових накладних №480 від 20.06.2014р., №368 від 23.06.2014р., №376 від 23.06.2014р., №407 від 26.06.2014р., №486 від 26.06.2014р., №487 від 27.06.2014р., №586 від 01.07.2014р., №587 від 01.07.2014р., №562 від 01.07.2014р., №461 від 02.07.2014р., №582 від 02.07.2014р., №588 від 03.07.2014р., №586 від 01.07.2014р., №564 від 04.07.2014р., №625 від 07.07.2014р., №527 від 08.07.2014р., №640 від 09.07.2014р., №622 від 17.07.2014р., №671 від 18.07.2014р., №813 від 25.07.2014р., Розрахунків №28 від 31.07.2014р. до податкової накладної №582 від 31.07.2014р., №29 від 31.07.2014р. до податкової накладної №325 від 19.06.2014р., платіжних доручень від 15.05.2014р. №6586, від 15.05.2014р. №6584, від 16.05.2014р. №6589, від 21.05.2014р. №6606, від 22.05.2014р. №6616, від 23.05.2014р. №6617, від 26.05.2014р. №6624, від 27.05.2014р. №6625, від 28.05.2014р. №6631, від 02.06.2014р. №6650, від 05.06.2014р. №6673, від 06.06.2014р. №6684, від 10.06.2014р. №6691, від 10.06.2014р. №6689, від 11.06.2014р. №6702, від 11.06.2014р. №6701, від 12.06.2014р. №6707, від 13.06.2014р. №6715, від 16.06.2014р. №6723, від 17.06.2014р. №6727, від 17.06.2014р. №6728, від 18.06.2014р. №6729, від 19.06.2014р. №6745, від 23.06.2014р. №6755, від 23.06.2014р. №6756, від 26.06.2014р. №6776, від 26.06.2014р. №6782, від 26.06.2014р. №6786, від 27.06.2014р. №6797, від 02.07.2014р. №6808, від 04.07.2014р. №6813, від 08.07.2014р. №6823, від 08.07.2014р. №6824, від 10.07.2014р. №6840, від 17.07.2014р. №6886, від 11.07.2014р. №6849, від 29.07.2014р. №6941, від 08.09.2014р. №7088, від 16.09.2014р. №7128, від 24.10.2014р. №7362, від 07.11.2014р. №7435, від 17.11.2014р. №7469, від 15.12.2014р. №7624, від 15.01.2014р. №6199, від 22.05.2014р. №58, від 23.05.2014р. №60, від 26.05.2014р. №63, від 17.07.2014р. №91, від 01.10.2014р. №154, від 17.11.2014р. №179, акту №ДТ-000000183 від 30.12.2014р., актів прийому-передачі від 10.12.2014р., від 17.12.2014р., від 26.12.2014р., від 30.12.2014р., звіту від 30.12.2014р., наказу №10 від 03.11.2014р., видаткових накладних №О1251 від 01.12.2014р., №О1252 від 01.12.2014р., №О1253 від 01.12.2014р., №О1254 від 01.12.2014р., №О1256 від 02.12.2014р., №О1257 від 02.12.2014р., №О1267 від 02.12.2014р., №О1268 від 02.12.2014р., №О1270 від 03.12.2014р., №О1271 від 03.12.2014р., №О1272 від 03.12.2014р., №О1273 від 02.12.2014р., №О1290 від 04.12.2014р., №О1291 від 04.12.2014р., №О1256 від 04.12.2014р., №О1293 від 04.12.2014р., №О12102 від 05.12.2014р., №О12103 від 05.12.2014р., №О12104 від 05.12.2014р., №О12105 від 05.12.2014р., №О12113 від 08.12.2014р., №О12114 від 08.12.2014р., №О12115 від 08.12.2014р., №О12116 від 08.12.2014р., №О12118 від 09.12.2014р., №О12119 від 09.12.2014р., №О12120 від 09.12.2014р., №О12121 від 09.12.2014р., №О12133 від 10.12.2014р., №О12134 від 10.12.2014р., №О12135 від 10.12.2014р., №О12136 від 10.12.2014р., №О12137 від 11.12.2014р., №О12138 від 11.12.2014р., №О12139 від 11.12.2014р., №О12140 від 11.12.2014р., №О12147 від 12.12.2014р., №О12153 від 12.12.2014р., №О12154 від 12.12.2014р., №О12155 від 12.12.2014р., №О12171 від 15.12.2014р., №О12172 від 15.12.2014р., №О12173 від 15.12.2014р., №О12174 від 15.12.2014р., №О12185 від 16.12.2014р., №О12186 від 16.12.2014р., №О12187 від 16.12.2014р., №О12188 від 16.12.2014р., №О12197 від 17.12.2014р., №О12198 від 17.12.2014р., №О12199 від 17.12.2014р., №О12200 від 17.12.2014р., №О12201 від 18.12.2014р., №О12202 від 18.12.2014р., №О12203 від 18.12.2014р., №О12209 від 18.12.2014р., №О12210 від 19.12.2014р., №О12211 від 19.12.2014р., №О12212 від 19.12.2014р., №О12213 від 19.12.2014р., №О12229 від 22.12.2014р., №О12230 від 22.12.2014р., №О12231 від 22.12.2014р., №О12232 від 22.12.2014р., №О12251 від 23.12.2014р., №О12252 від 23.12.2014р., №О12253 від 23.12.2014р., №О12263 від 23.12.2014р., №О12265 від 24.12.2014р., №О12266 від 24.12.2014р., №О12267 від 24.12.2014р., №О12268 від 26.12.2014р., №О12275 від 25.12.2014р., №О12276 від 25.12.2014р., №О12277 від 25.12.2014р., №О12278 від 25.12.2014р., №О12275 від 25.12.2014р., №О12280 від 26.12.2014р., №О12281 від 26.12.2014р., №О12282 від 26.12.2014р., №О12283 від 26.12.2014р., №О12390 від 29.12.2014р., №О12391 від 29.12.2014р., №О12392 від 29.12.2014р., №О12393 від 29.12.2014р., №О12394 від 30.12.2014р., №О12395 від 30.12.2014р., №О12396 від 30.12.2014р., №О12397 від 30.12.2014р., податкових накладних №27 від 11.07.2014р., №28 від 22.07.2014р., №29 від 06.08.2014р., №30 від 22.08.2014р., №31 від 30.09.2014р., №32 від 20.10.2014р., №33 від 03.11.2014р., №34 від 17.11.2014р., №35 від 17.12.2014р., №37 від 11.12.2014р., №7 від 03.01.2014р., №50 від 09.12.2014р., №308 від 31.01.2014р., №248 від 27.01.2014р., №201 від 22.01.2014р., №200 від 22.01.2014р., №80 від 13.01.2014р., №25 від 08.01.2014р., №1 від 09.01.2015р., квитанцій №9009099775 від 20.01.2015р., №9003980827 від 12.01.2015р., податкових накладних №4 від 12.01.2015р., №13 від 20.01.2015р., видаткових накладних №011125 від 25.11.2014р., №021125 від 25.11.2014р., №002611 від 26.11.2014р., №012611 від 26.11.2014р., №001127 від 27.11.2014р., №011127 від 27.11.2014р., №001128 від 28.11.2014р., №011128 від 28.11.2014р., податкових накладних №4 від 25.11.2014р., №5 від 25.11.2014р., №7 від 26.11.2014р., №6 від 26.11.2014р., №8 від 27.11.2014р., №9 від 27.11.2014р., №10 від 28.11.2014р., №11 від 28.11.2014р., видаткових товарно-транспортних накладних та рахунків №АТ-000078 від 02.06.2014р., №АТ-000078 від 02.06.2014р., №АТ-000120 від 02.06.2014р., №АТ-000120 від 02.06.2014р., №АТ-000178 від 10.06.2014р., №АТ-000178 від 10.06.2014р., №АТ-000344 від 11.06.2014р., №АТ-000344 від 11.06.2014р., №АТ-000244 від 17.06.2014р., №АТ-000244 від 17.06.2014р., №АТ-000243 від 16.06.2014р., №АТ-000243 від 16.06.2014р., №АТ-000245 від 18.06.2014р., №АТ-000245 від 18.06.2014р., №АТ-000232 від 24.06.2014р., №АТ-000232 від 24.06.2014р., №АТ-000241 від 24.06.2014р., №АТ-000271 від 26.06.2014р., №АТ-000271 від 26.06.2014р., №АТ-000347 від 27.06.2014р., №АТ-000347 від 27.06.2014р., №АТ-000345 від 27.06.2014р., №АТ-000189 від 20.06.2014р., №АТ-000189 від 20.06.2014р., №АТ-000189 від 20.06.2014р., №АТ-000112 від 22.05.2014р., №АТ-000116 від 22.05.2014р., №АТ-000116 від 22.05.2014р., №АТ-000118 від 23.05.2014р., №АТ-000118 від 23.05.2014р., №АТ-000117 від 21.05.2014р., №АТ-000117 від 21.05.2014р., №АТ-0000096 від 19.05.2014р., №АТ-0000096 від 19.05.2014р., №АТ-0000094 від 16.05.2014р., №АТ-0000094 від 16.05.2014р., №АТ-0000103 від 16.05.2014р., №АТ-0000103 від 16.05.2014р., №АТ-0000104 від 16.05.2014р., №АТ-0000104 від 16.05.2014р., №АТ-0000112 від 22.05.2014р., №140522/75 от 22.05.2014р., №АТ-0000162 від 26.05.2014р., №АТ-0000162 від 26.05.2014р., №140526/28 от 26.05.2014р., №АТ-000049 від 28.05.2014р., №АТ-000049 від 28.05.2014р., №140528/1 от 28.05.2014р., №АТ-000076 від 28.05.2014р., №АТ-000076 від 28.05.2014р., №АТ-000053 від 30.05.2014р., №АТ-000053 від 30.05.2014р., №140529/29 від 29.05.2014р., №АТ-000052 від 30.05.2014р., №АТ-000052 від 30.05.2014р., №140529/19 от 29.05.2014р., №АТ-000182 від 19.06.2014р., №АТ-000185 від 13.06.2014р., №АТ-000185 від 13.06.2014р., №АТ-000181 від 12.06.2014р., №АТ-000181 від 12.06.2014р., №АТ-000179 від 11.06.2014р., №АТ-000179 від 11.06.2014р., №АТ-000161 від 06.06.2014р., №АТ-000161 від 06.06.2014р., №АТ-000160 від 05.06.2014р., №АТ-000160 від 05.06.2014р., №140602/18 от 02.06.2014р., №АТ-000437 від 01.07.2014р., №АТ-000437 від 01.07.2014р., №АТ-000414 від 01.07.2014р., №АТ-000438 від 01.07.2014р., №АТ-000438 від 01.07.2014р., №АТ-000323 від 03.07.2014р., №АТ-000439 від 03.07.2014р.,№140710/86 от 03.07.2014р., №АТ-000416 від 04.07.2014р., №АТ-000416 від 04.07.2014р., №АТ-000475 від 07.07.2014р., №АТ-000475 від 07.07.2014р., №АТ-000383 від 08.07.2014р., №АТ-000489 від 09.07.2014р., №АТ-000372 від 17.07.2014р., №АТ-000472 від 17.07.2014р., №АТ-000518 від 18.07.2014р., №АТ-000641 від 25.07.2014р., Акту №ДТ-000000122 від 30.09.2014р., Акту прийому-передачі від 01.09.2014р., Звіту від 30.09.2014р., Акту №ДТ-000000182 від 25.12.2014р., Акту прийому-передачі від 01.12.2014р., звіту від 25.12.2014р., видаткових накладних №000801 від 01.08.2014р., № 000805 від 05.08.2014р., № 000806 від 06.08.2014р., № 000807 від 07.08.2014р., № 000808 від 08.08.2014р., № 000811 від 11.08.2014р., № 000812 від 12.08.2014р., № 000813 від 13.08.2014р., № 000814 від 14.08.2014р., № 000819 від 19.08.2014р., № 000820 від 20.08.2014р., № 000821 від 21.08.2014р., № 000826 від 26.08.2014р., № 000828 від 28.08.2014р., податкових накладних № 1 від 01.08.2014р., № 2 від 05.08.2014р., № 3 від 06.08.2014р., № 4 від 07.08.2014р., № 5 від 05.08.2014р., № 6 від 11.08.2014р., № 7 від 12.08.2014р., № 8 від 13.08.2014р., № 9 від 14.08.2014р., № 10 від 19.08.2014р., № 11 від 20.08.2014р., № 12 від 21.08.2014р., № 13 від 26.08.2014р., № 14 від 28.08.2014р., № 56 від 02.12.2014р., № 67 від 02.12.2014р., № 113 від 08.12.2014р., № 114 від 08.12.2014р., № 105 від 05.12.2014р., № 104 від 05.12.2014р., № 102 від 05.12.2014р., № 103 від 05.12.2014р., № 93 від 04.12.2014р., № 92 від 04.12.2014р., № 91 від 04.12.2014р., № 51 від 01.12.2014р., № 52 від 01.12.2014р., № 53 від 01.12.2014р., № 54 від 01.12.2014р., № 90 від 04.12.2014р., № 73 від 03.12.2014р., № 72 від 03.12.2014р., № 71 від 03.12.2014р., № 70 від 03.12.2014р., № 57 від 02.12.2014р., № 68 від 02.12.2014р., № 115 від 08.12.2014р., № 116 від 08.12.2014р., № 119 від 09.12.2014р., № 120 від 09.12.2014р., № 121 від 09.12.2014р., № 118 від 09.12.2014р., № 133 від 10.12.2014р., № 135 від 10.12.2014р., № 134 від 10.12.2014р., № 136 від 10.12.2014р., № 140 від 11.12.2014р., № 137 від 11.12.2014р., № 138 від 11.12.2014р., № 139 від 11.12.2014р., № 147 від 12.12.2014р., № 153 від 12.12.2014р., № 154 від 12.12.2014р., № 155 від 12.12.2014р., № 171 від 15.12.2014р., № 172 від 15.12.2014р., № 173 від 15.12.2014р., № 174 від 15.12.2014р., № 185 від 16.12.2014р., № 186 від 16.12.2014р., № 187 від 16.12.2014р., № 188 від 16.12.2014р., № 197 від 17.12.2014р., № 198 від 17.12.2014р., № 199 від 17.12.2014р., № 200 від 17.12.2014р., № 201 від 18.12.2014р., № 202 від 18.12.2014р., № 203 від 18.12.2014р., № 209 від 18.12.2014р., № 211 від 19.12.2014р., № 213 від 19.12.2014р., № 210 від 19.12.2014р., № 212 від 19.12.2014р., № 229 від 22.12.2014р., № 230 від 22.12.2014р., № 172 від 15.12.2014р., № 231 від 22.12.2014р., № 232 від 22.12.2014р., № 263 від 23.12.2014р., № 253 від 23.12.2014р., № 252 від 23.12.2014р., № 251 від 23.12.2014р., № 268 від 24.12.2014р., № 267 від 24.12.2014р., № 266 від 24.12.2014р., № 265 від 24.12.2014р., № 278 від 25.12.2014р., № 277 від 25.12.2014р., № 276 від 25.12.2014р., № 275 від 25.12.2014р., № 280 від 26.12.2014р., № 281 від 26.12.2014р., № 282 від 26.12.2014р., видаткових накладних, рахунків, накладних та рахунків-фактур № 9 від 03.01.2014р., № 9 від 03.01.2014р., № 25 від 08.01.2014р., № 25 від 08.01.2014р., № 43 від 09.01.2014р., № 43 від 09.01.2014р., № 43 від 09.01.2014р., № 74 від 13.01.2014р., № 185 від 22.01.2014р., № 185 від 22.01.2014р., № 171 від 22.01.2014р., № 171 від 22.01.2014р., № 171 від 22.01.2014р., № 171 від 22.01.2014р., № 227 від 27.01.2014р., № 227 від 27.01.2014р., № 275 від 31.01.2014р., № 275 від 31.01.2014р., № 275 від 31.01.2014р., № 7 від 03.01.2014р., № 308 від 31.01.2014р., № 201 від 22.01.2014р., № 50 від 09.01.2014р., № 200 від 22.01.2014р., № 80 від 13.01.2014р., № 25 від 08.01.2014р., № 248 від 27.01.2014р., №28 від 22.07.2014р., №28 від 22.07.2014р., №27 від 11.07.2014р., №27 від 11.07.2014р., №30 від 22.07.2014р., №30 від 22.07.2014р., №29 від 06.08.2014р., №29 від 06.08.2014р., №31 від 30.09.2014р., №31 від 30.09.2014р., №32 від 20.10.2014р., №32 від 20.10.2014р., №35 від 17.11.2014р., №35 від 17.11.2014р., №34 від 17.11.2014р., №34 від 17.11.2014р., №33 від 03.11.2014р., №33 від 03.11.2014р., №37 від 11.12.2014р., №37 від 11.12.2014р. (т.1, а.с.134-250, т.2, а.с.1-110, 131-250, т.3, а.с.1-143).

Позивачем надано до суду копію договору №901-13 від 25.06.2013 року про надання послуг зі збирання, зберігання та утилізації відпрацьованих мастил між ТОВ ДОН-ТЕРМІНАЛ та ТОВ ОЙЛ ІНВЕСТ та копії платіжних доручень №1012 від 23.01.2014 року та №983 від 20.01.2014 року на підтвердження використання отриманих за договорами поставки паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності (т.3, а.с.180-184, 192-93).

Суд зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні показників податкової звітності з податку на прибуток та з податку на додану вартість на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо формування показників податкової звітності за результатами господарських операцій з ТОВ Фарах , ТОВ ТД АТЛАНТИС , ТОВ ЛАКИ , ТОВ НК Артеміда Трейд , ТОВ АПБС , ТОВ МАРКОДОН .

Суд зазначає, що підставою для висновків про нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, викладених в акті перевірки, стала інформація щодо кримінальних проваджень стосовно ТОВ ТД АТЛАНТИС (справа №235/10469/15-к ухвалою від 14.01.2016 року Красноармійським міським судом Донецької області закрита; по справі №263/4959/15-к ухвалою від 29.04.2015 року суддею Жовтневого районного суду міста Маріуполя, надано тимчасовий доступ до документів ТОВ Торговий дім Атлантис старшому слідчому СВ ОВС та ОГ, ЗО СУ ГУМВС України в Донецькій області, зазначена інформація представником відповідача не заперечувалась); стосовно ТОВ АГЕНСТВО ПРОГРЕСИВНИХ БІЗНЕС-СТРАТЕГІЙ №11-сс/796/2757/2015 (по справі №11-сс/796/2757/2015 ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та накладено арешт на грошові кошти, зазначена інформація представником відповідача не заперечувалась). Представником позивача надано пояснення щодо акту позапланової виїзної перевірки ТОВ АПБС від 30.04.2015 року №2164\26-58-22-02-18/39165182 за період з 01.12.2014 року по 31.01.2015 року, на підставі якого орган ДФС не приймав податкові повідомлення-рішення, а відповідно до абз.5 пп.86.7 ст.86 Податкового кодексу України контролюючим органам та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове-повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 ПК України, що не спростовано представником відповідача. Суд зазначає, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним. Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст.70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам правовідносин позивача з його контрагентами. Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку. Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Стосовно порушень, зафіксованих відповідачем у акті перевірки, щодо невіднесення позивачем до складу іншого операційного доходу сум кредиторської заборгованості за векселями власної емісії у зв'язку із спливом строку позовної давності, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що позивачем видано векселі власної емісії ТОВ Геліос-Маркет , ТОВ Укромаркетс , ТОВ ТК Оптікум , ТОВ Східно-українська комерційна компанія , а саме: прості векселі №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591372 від 31.05.2011р.; №АА1591368 від 31.05.2011р.; №АА1591369 від 31.05.2011р.; №АА1591370 від 31.05.2011р.; №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591367 від 31.05.2011р.; №АА1591376 від 31.05.2011р.; №АА1591371 від 31.05.2011р.; №АА1591391 від 12.07.2011р.; №АА1591396 від 12.07.2011р.; №АА1591395 від 12.07.2011р.; №АА1591393 від 12.07.2011р.; №АА1591392 від 12.07.2011р.; №АА1591390 від 12.07.2011р.; №АА1591394 від 12.07.2011р.; №АА0766189 від 31.08.2012р.; №АА0766191 від 31.08.2012р.; №АА0766192 від 31.08.2012р.; №АА1591400 від 31.08.2012р.; №АА1591398 від 31.08.2012р.; №АА0766190 від 31.08.2012р.; №АА1591399 від 31.08.2012р.; №АА0766188 від 31.08.2012р.; №АА0766187 від 31.08.2012р.; №АА1591383 від 31.06.2011р.; №АА1591377 від 31.06.2011р.; №АА1591386 від 31.06.2011р.; №АА1591385 від 31.06.2011р.; №АА1591380 від 30.06.2011р.; №АА1591381 від 30.06.2011р.; №АА1591378 від 30.06.2011р.; №АА1591379 від 30.06.2011р.; №АА1591389 від 30.06.2011р.; №АА1591384 від 30.06.2011р.; №АА 1591388 від 30.06.2011р.; №АА 1591387 від 30.06.2011р.; №АА 1591382 від 30.06.2011р. (т.2, а.с.111-130). При цьому наданими до перевірки та до суду векселями та додатками до них підтверджується передача спірних векселів першими трасантами (тобто векселедержателями) іншим особам за індосаментами, а саме на адресу: ПАТ ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО , код 00130872, ПАТ Харківський канатний завод , код 00306443, ТОВ ТЕПЛО-КВАР , код 34329599, ТОВ Ізюмське АТП , код 34978521, ВП ДАНКО ДЕКОР ТОВ, код 32783300, ВАТ Лисичанський завод ГТВ , код 05389942, ПІІ ПАТ Запорізький залізорудний комбінат , код 00191218, ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг , код 24432974. Позивачем надано пояснення, що підтверджуються матеріалами справи, що від вказаних юридичних осіб, які мають статус других трасантів у даних правовідносинах, зазначені векселі передані за індосаментами на адресу відповідно ТОВ Буфало та ТОВ ЛЕРОС . Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Частиною 1 статті 11 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Згідно зі статтею 13 Уніфікованого Закону індосамент може не містити найменування особи на користь якої він вчинений, або може складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент), а за статтями 14, 15, 16 Уніфікованого Закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя. Оскільки не обумовлене протилежне, індосант відповідає за акцепт та платіж. Власник переказного векселя є його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. В особи, яка видала вексель (покупець) припиняється господарське зобов'язання за первісним договором щодо непогашеної заборгованості та одночасно виникає нове боргове грошове зобов'язання за самим векселем. В особи ж, яка отримала вексель (продавець), припиняється право вимоги за первісним договором щодо непогашеної заборгованості, але одночасно виникає нове право вимоги щодо боргового грошового зобов'язання за самим векселем. При цьому, ці особи втрачають статус продавця та покупця, набуваючи при цьому особливого статусу векселедержателя (трасанту) та векселедавця (трасату) відповідно. В подальшому перший трасант (векселедержатель) може передати такий вексель іншім особам за індосаментом, внаслідок чого обов'язок трасата (векселедавця) з оплати векселя на протязі строку позовної давності зберігається, але вже перед другим трасантом (векселедержателем), який може пред'явити такий вексель до оплати без будь-якого зв'язку із первісним договором. Суд зазначає, що чинним законодавством не визначено обов'язку суб'єкту господарювання (векселедавця) відслідковувати рух векселів або проводити контролюючі заходи щодо своїх контрагентів щодо мети їх створення, ведення господарської діяльності та наявності/відсутності відкритих кримінальних справ у відношенні їх посадових осіб. Положеннями Податкового кодексу України не регламентується визначення терміну та порядок застосування строку позовної давності. У зв'язку із цим застосуванню до даних правовідносин підлягають положення Цивільного кодексу України як спеціального нормативно-правового акту. У відповідності до положень ст.256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 3 статті 267 ЦКУ передбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Тобто, застосування позовної давності можливе лише судом та за заявою сторони у спорі, а не за самостійною ініціативою податкового органу. Із системного аналізу вищенаведених приписів норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження доходів позивача у 2015 році за рахунок віднесення до складу витрат погашення позивачем заборгованості за вищевказаними векселями. У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування штрафної (фінансової) санкції, передбаченої п.п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у вказаних правовідносинах. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи, що твердження відповідача про відсутність реальних господарських відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджені належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару (послуг), внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України. Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОН-ТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000911403 від 04.07.2016 року та №0000181411 від 14.09.2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2016 року.

Суддя Полях Н.А.