Постанова

від 19.10.2016 по справі 813/4122/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 876/5910/16

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медокс» до ОСОБА_1 митниці ДФС про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Медокс» (далі - ТОВ «Медокс») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 3 від 24.01.2013 року ОСОБА_1 митниці, яким товариству було визначено податкове зобов'язання по сплаті антидемпінгового ввізного мита на суму 1222048,28 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, позов було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.02.2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 року у справі № 813/4122/13-а позов було задоволено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 митниця ДФС - правонаступник ОСОБА_1 митниці - просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних ТОВ «Медокс» у повному обсязі. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до ст. 117 КАС України зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав і обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. Тимчасове зупинення дії нормативно-правового акту чи окремих його положень не припиняє чинності такого акту і після закінчення строку, на який його дію зупинено, ця дія поновлюється автоматично.

Позивачем ввозився на митну територію України товар, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів. В силу обставин, що не залежали від волі відповідача - наявність судових рішень в порядку забезпечення позову - антидемпінгове мито не було справлено в момент ввезення.

Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки» № АД-216/2009/4402-37 від 29.09.2009 року (далі - Рішення) встановлено антидемпінгове мито на товар, який імпортував позивач.

Виходячи із приписів ст. 38 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ОСОБА_1 митниця правомірно визначила суму грошових зобов'язань позивачу в розмірі несплаченого антидемпінгового мита оскаржуваним повідомленням-рішенням.

Твердження суду першої інстанції про неможливість виокремлення недійсної частини зобов'язання, визначеного ОСОБА_1 митницею у повідомленні-рішенні від 24.01.2013 № 3 не відповідає матеріалам справи, оскільки у них є копія акту невиїзної документальної перевірки №01/13/209000000/НОМЕР_1 від 02.01.2013 року та Додаток № 1 до акту перевірки, у якому наведено відповідний розрахунок по кожній митній декларації.

Прийняття судом касаційної інстанції рішення про відмову у задоволені позову про скасування нормативно-правового акту підтверджує правомірність такого акту з моменту набрання ним чинності та не відміняє прав і обов'язків суб'єктів застосування цього акту на період його скасування неправомірним судовим рішенням.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Представник позивача на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ТОВ «Медокс», суд першої інстанції виходив із того, що серед ввезених позивачем товарів були такі, які відповідно до Рішення підлягають розмитненню із застосуванням антидемпінгового мита. Товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

Дія Рішення зупинялась в порядку забезпечення адміністративного позову ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 року (скасоване ухвалою суду від 15.09.2010 року) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 року (скасоване постановою цього суду від 25.11.2010 року).

Враховуючи зазначене, на момент ввезення позивачем товару на митну територію України оформлення вантажних митних декларацій (далі - ВМД) та подання їх для проведення митного контролю відповідачу антидемпінгове мито не справлялось з огляду на дію вказаних судових рішень. Тому ні митний орган, ні позивач не мали правових підстав для його застосування.

ОСОБА_1 митниця була відповідальна за визначення і нарахування мита при оформленні спірних ВМД позивачем, а повторного визначення податкових зобов'язань контролюючим органом закон не допускає.

Підстави для визнання протиправними дій позивача під час митного оформлення товару за відповідними ВМД відсутні, оскільки ТОВ «Медокс» були надані всі необхідні документи і пропуск товару на митну територію України відповідачем будо здійснено без будь-яких істотних зауважень.

При цьому рішення, у якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, частково відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з такого.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України (далі - МК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

Приписами ст. 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» встановлено, що антидемпінговим митом визначається особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів.

Рішенням було встановлено антидемпінгове мито на товар, який імпортував позивач.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Медокс» на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за ВМД № 20900000/2011/003022 від 08.02.2011 року, № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року, № 209000009/2010/033897 від 11.11.2010 року, № 209000009/2010/031257 від 21.10.2010 року, № 209000009/2010/018681 від 14.07.2010 року, № 209000009/2010/011006 від 07.05.2010 року, № 209000009/2010/008081 від 09.04.2010 року, № 209000009/2010/006983 від 29.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 02.01.2013 року № 01/13/209000009/НОМЕР_1.

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 16, 28 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», ст. 11, 13 Закону України «Про Єдиний митний тариф», що призвело до невиконання Рішення. На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ОСОБА_1 митницею винесено повідомлення-рішення від 24.01.2013 року № 3, яким ТОВ «Медокс» визначено суму грошового зобов'язання з антидемпінгового мита у розмірі 1222048,28 грн.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Медокс» було ввезено на митну територію України товар за ВМД № 209000009/2010/006983 від 30.03.2010 року; ВМД № 209000009/2010/008081 від 12.04.2010 року, ВМД № 209000009/2010/011006 від 07.05.2010 року, за ВМД № 209000009/2010/018681 від 14.07.2010 року, за ВМД №209000009/2010/031257 від 21.10.2010 року, за ВМД № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року, за ВМД № 209000009/2011/003022 від 08.02.2011 року, за ВМД № 209000009/2011/033897 від 11.11.2010 року. Серед ввезених товарів були такі, які відповідно до Рішення підлягають розмитненню із застосуванням антидемпінгового мита. Товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

При цьому контролюючим органом було встановлено, що при митному оформленні виробів медичного призначення, імпортованих позивачем за вказаними ВМД, антидемпінгове мито не справлялось.

Згідно з додатком 1 до акту невиїзної документальної перевірки від 02.01.2013 року № 01/13/209000000/НОМЕР_1 митницею було здійснено нарахування податкового зобов'язання ТОВ «Медокс» зі сплати антидемпінгового мита:

- за ВМД № 209000009/2010/011006 від 07.05.2010 року у сумі 440883,61 грн. = (6848,46 грн. + 434035,15 грн.);

- за ВМД № 209000009/2010/008081 від 12.04.2010 року у сумі 28822,00 грн.

- за ВМД № 209000009/2010/018681 від 14.07.2010 року у сумі 17636,30 грн.;

- за ВМД № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року у сумі 421632,92 грн. = (31852,68 грн. + 389780,24 грн.);

- за ВМД № 20900000/2011/003022 від 08.02.2011 року у сумі 34163,71 грн.;

- за ВМД № 209000009/2010/033897 від 11.11.2010 року у сумі 278909,72 грн. = (31680,06 грн. + 247229,66 грн.).

Вказані обставини не заперечуються сторонами даного публічно-правового спору, суть якого зводиться до правомірності нарахування контролюючим органом антидемпінгового мита після того, як товар пройшов митне оформлення та був випущений у вільний обіг.

На переконання апеляційного суду, виходячи із приписів п. 7 ч. 1 ст. 336 та п. 1 ч. 3 ст. 345 МК України у відповідача були належні повноваження та підстави для проведення невиїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 02.01.2013 року № 01/13/209000009/НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями пп.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Посилання суду першої інстанції на приписи п. 54.5 ст. 54 ПК України та п. 4.2.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на переконання апеляційного суду, є безпідставним, оскільки у даному випадку контролюючим органом сума грошового зобов'язання не розраховувалася. При цьому до позивача оспорюваним повідомленням-рішенням штрафні (фінансові) санкції не застосовувалися.

Даючи оцінку правомірності висновків митного органу у частині визначення зобов'язання ТОВ «Медокс» по сплаті антидемпінгового мита в розмірі 1222048,28 грн. апеляційний суд виходить із такого.

У порядку забезпечення адміністративного позову ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 року (скасоване ухвалою суду від 15.09.2010 року) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 року (скасоване постановою цього суду від 25.11.2010 року) дія Рішення зупинялась.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами апелянта у тому, що зупинення дії нормативно-правового акту у порядку забезпечення позову не змінювало обсягу прав та обов'язків сторін даного спору, а лише тимчасово зупиняло їх реалізацію до вирішення спору по суті. Воно не може бути підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов'язку після скасування таких заходів у встановленому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року в адміністративній справі № 2а-3851/10/2670 Рішення було визнано протиправним та скасовано. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року скасовано та залишено в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 року, якою у задоволенні позову ТОВ «Фогт Медікал Логістік», ТОВ «Медік-О-Планет» та ТОВ «Альянс Фарм» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 економіки України, ВАТ «Гемопласт», ЗАТ «Тюмень-Медіко-Сміла» про визнання протиправним та скасування рішення № АД-216/2009/4402-37 відмовлено.

При цьому в силу приписів ст. 254 КАС України постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року в адміністративній справі № 2а-3851/10/2670 була чинною у період у період з 25.11.2010 року по 16.03.2011 року, а отже у цей проміжок часу антидемпінгове мито на підставі Рішення не повинно було сплачуватися позивачем за ВМД від 14.12.2010 року № 209000009/2010/037704 та ВМД від 08.02.2011 року № 20900000/2011/003022 на загальну суму 455796,63 грн.

Покликання суду першої інстанції те, що цю частину оспорюваного рішення відповідача може бути ідентифіковано (виокремлено, названо), на думку апеляційного суду, є безпідставним з огляду на наявність у матеріалах справи детального розрахунку нарахування податкового зобов'язання ТОВ «Медокс» зі сплати антидемпінгового мита у додатку № 1 до акту перевірки позивача № 01/13/209000009/НОМЕР_1 від 02.01.2013 року і відсутність у товариства будь-яких зауважень щодо правильності такого розрахунку.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування відповідачем податкового зобов'язання зі сплати антидемпінгового мита за ВМД № 20900000/2011/003022 від 08.02.2011 року та № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року на загальну суму 455796,63 грн. є помилковим, а отже у цій частині оспорюване повідомлення-рішення № 3 від 24.01.2013 року ОСОБА_1 митниці слід визнати протиправним і скасувати.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивача судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Таке повернення судового збору врегульовано наказом ОСОБА_4 фінансів України від 03.09.2013 року № 787 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів»

Згідно з цим Порядком повернення помилково або надміру сплаченого судового збору в національній валюті здійснюється органами Державного казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування цього виду надходження, відкритих у цих органах відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Як слідує з матеріалів справи, апелянтом надміру сплачено судового збору у розмірі 2835,80 грн., про що свідчить платіжне доручення № 5221 від 25 серпня 2016 року.

Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 митниці ДФС надміру сплачений судовий збір у розмірі 2835,80 грн.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується виходячи з положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 митниці ДФС задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі № 813/4122/13-а та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Медокс» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ОСОБА_1 митниці від 24 січня 2013 року № 3 у частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Медокс» грошового зобов'язання з антидемпінгового мита у розмірі 455796 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 63 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медокс» за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 митниці ДФС 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 61 коп. сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 митниці ДФС 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 80 коп. судового збору, внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

ОСОБА_5

Постанова у повному обсязі складена 20 жовтня 2016 року.