Постанова

від 11.12.2020 по справі 813/4122/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року

м. Київ

справа №813/4122/13-а

адміністративне провадження №К/9901/7987/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (Судді: Онишкевич Т.В., Дякович В.П., Іщук Л.П.),

у справі № 813/4122/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Медокс

до Львівської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Медокс (далі - позивач, ТОВ Медокс ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС), у якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 3 від 24.01.2013 року, яким товариству було визначено податкове зобов`язання по сплаті антидемпінгового ввізного мита на суму 1 222 048,28 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 29.02.2016 року вищенаведені судові рішення скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Судове рішення мотивовано тим, що у позивача не могло виникнути обов`язків щодо сплати антидемпінгового мита за вантажними митними деклараціями, за якими товар був ввезений на митну територію України, в той час, коли постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року (якою визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії) у період з 25 листопада 2010 року по 16 березня 2011 року була чинною. Разом із тим ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі. Таким чином, у даному випадку судам необхідно було з`ясувати правомірність нарахування митним органом антидемпінгового мита після скасування судом заходів забезпечення адміністративного позову за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено, відповідно до вантажно-митних декларацій. З огляду на це, а також враховуючи, що у спірному податковому повідомленні-рішенні не визначено конкретних сум сплати податкового зобов`язання по конкретній вантажно-митній декларації та ці питання не були предметом дослідження в судах, справу вирішено направити на новий розгляд.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 року позов задоволено з підстав, що дія рішення Міжвідомчої комісії зупинялась в порядку забезпечення адміністративного позову ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 року (скасоване ухвалою суду від 15.09.2010 року) та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 року (скасоване постановою цього суду від 25.11.2010 року). Отже на момент ввезення позивачем товару на митну територію України оформлення вантажних митних декларацій та подання їх для проведення митного контролю відповідачу антидемпінгове мито не справлялось з огляду на дію вказаних судових рішень. Тому ні митний орган, ні позивач не мали правових підстав для його застосування.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 року скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Львівської митниці від 24 січня 2013 року № 3 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Медокс грошового зобов`язання з антидемпінгового мита у розмірі 455 796 грн. 63 коп (ВМД за період з 25 листопада 2010 року до 16 березня 2011 року). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд керувався тим, що покладення на позивача після скасування судом заходів забезпечення адміністративного позову обов`язку сплати антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено, є правомірним. Натомість неправомірним є нарахування позивачу антидемпінгового мита на товари, що ввозилися на територію України відповідно до вантажних митних декларацій за період з 25 листопада 2010 року до 16 березня 2011 року, тобто у період, коли постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, якою визнано протиправним та скасоване рішення Міжвідомчої комісії, була чинною.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, Львівська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яку просила задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування касаційної скарги зазначила, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою відповідно до ст. 117 КАС України зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав і обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті. Тимчасове зупинення дії нормативно-правового акту чи окремих його положень не припиняє чинності такого акту і після закінчення строку, на який його дію зупинено, ця дія поновлюється автоматично. Прийняття судом касаційної інстанції рішення про відмову у задоволені позову про скасування нормативно-правового акту підтверджує правомірність такого акту з моменту набрання ним чинності та не відміняє прав і обов`язків суб`єктів застосування цього акту на період його скасування неправомірним судовим рішенням. Тому позивач повинен був сплатити мито за всіма деклараціями.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за вантажними митними деклараціями від 08 лютого 2011 року №209000009/2011/003022, від 14 грудня 2010 року №209000009/2010/037704, від 11 листопада 2010 року № 209000009/2010/033897, від 21 жовтня 2010 року №209000009/2010/031257, від 14 липня 2010 року №209000009/2010/018681, від 07 травня 2010 року №209000009/2010/011006, від 09 квітня 2010 року №209000009/2010/008081, від 29 березня 2010 року №209000009/2010/006983, за результатами якої складено акт від 02 січня 2013 року №01/13/209000009/0031729394, яким встановлено порушення позивачем вимог статей 16, 28 Закону України Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту , статей 11, 13 Закону України Про Єдиний митний тариф , що призвело до невиконання рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37 Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україні шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки .

Згідно з додатком 1 до акту невиїзної документальної перевірки від 02.01.2013 року № 01/13/209000000/0031729394 відповідачем здійснено нарахування податкового зобов`язання ТОВ Медокс зі сплати антидемпінгового мита (яке позивачем не сплачено):

- за ВМД № 209000009/2010/011006 від 07.05.2010 року у сумі 440883,61 грн. = (6848,46 грн. + 434035,15 грн.);

- за ВМД № 209000009/2010/008081 від 12.04.2010 року у сумі 28822,00 грн.

- за ВМД № 209000009/2010/018681 від 14.07.2010 року у сумі 17636,30 грн.;

- за ВМД № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року у сумі 421632,92 грн. = (31852,68 грн. + 389780,24 грн.);

- за ВМД № 20900000/2011/003022 від 08.02.2011 року у сумі 34163,71 грн.;

- за ВМД № 209000009/2010/033897 від 11.11.2010 року у сумі 278909,72 грн. = (31680,06 грн. + 247229,66 грн.).

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 24 січня 2003 року №3, яким визначено позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з антидемпінгового мита у розмірі 1 222 048,28 грн.

Отже фактичною підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про здійснення позивачем митного оформлення товару - шприців ін`єкційних пластмасових одноразового застосування BD DISCARDIT, об`ємом 5 мл та 10 мл, країна походження - Королівство Іспанія, на підставі вантажно-митних декларацій, без сплати антидемпінгового мита за ставкою 10,54% (для шприців об`ємом 5 мл) та ставкою 196,38% (для шприців об`ємом 10 мл), передбачених рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при ввезенні та територію України відповідного товару не обчислював та не сплачував антидемпінгове мито у зв`язку із зупиненням дії рішення Міжвідомчої комісії Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україні шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37.

Рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі Про застосування остаточних антидепінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37 застосовано остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних: об`ємом 2 мл, 5 мл, 10 мл походженням з Китайської Народної Республіки; об`ємом 5 мл, 10 мл, походженням з Королівства Іспанія; об`ємом 10 мл походженням із Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії; об`ємом 10 мл походженням з Федеративної Республіки Німеччина. Цим рішенням установлені розміри ставок остаточного антидемпінгового мита на імпорт в Україну шприців.

Згідно з пунктами 2.7 та 5 зазначеного рішення остаточне антидемпінгове мито справляється митними органами України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються під час імпорту в Україну товарів. Це рішення набирає чинності через 30 днів з дня опублікування повідомлення про нього в газеті Урядовий кур`єр . Повідомлення було опубліковане у вказаному виданні 06 жовтня 2009 року. Тобто рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37 набрало чинності 05 листопада 2009 року.

Разом з цим, дію рішення від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року про забезпечення позову у справі № 2а-3851/10/2670 за позовом ТОВ ФОГТ МЕДІКАЛ ЛОГІСТІК , ТОВ МЕДІК-О-ПЛАНЕТ , ТОВ АЛЬЯНС ФАРМ до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Мінекономіки України, ВАТ ГЕМОПЛАСТ , ЗАТ ТЮМЕНЬ-МЕДІКО-СМІЛА , про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2010 року у зазначеній справі в позові відмовлено; заходи забезпечення позову скасовано. Ця постанова скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року; рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року № АД-216/2009/4402-37 визнано протиправним та скасовано; заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 01 листопада 2010 року, скасовані.

У подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2011 року у справі № 2а-3851/10/2670 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2010 року про відмову у задоволенні адміністративного позову залишено в силі.

За положеннями статті 117 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (частина перша).

Ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (частина друга).

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб`єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов`язковою для виконання (частина третя).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

За своєю суттю інститут забезпечення позову, як в адміністративному судочинстві, так і в інших його видах, є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Зупинення дії нормативно-правового акта, як один із способів забезпечення позову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише як один із способів судового захисту тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у випадку відмови у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21-421а14.

Таким чином, дію рішення комісії № АД-216/2009/4402-37 було зупинено у період з 12 березня 2010 року по 15 вересня 2010 року та з 01 листопада 2010 року по 25 листопада 2010 року, в цей період воно було чинним, а в період з 25 листопада 2010 року по 16 березня 2011 року воно було скасовано та не діяло.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №826/4747/13-а).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, що відповідачем правомірно нараховано позивачу суму грошового зобов`язання з антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37 за період, коли дію зазначеного рішення було зупинено. Отже як вірно встановлено судом апеляційної інстанції позивач повинен був сплатити антидемпінгове мито за товар ввезений на митну територію України на підставі вантажно-митних декларацій від 11 листопада 2010 року №209000009/2010/033897, від 21 жовтня 2010 року №209000009/2010/031257, від 14 липня 2010 року №209000009/2010/018681, від 07 травня 2010 року №209000009/2010/011006, від 09 квітня 2010 року №209000009/2010/008081, від 29 березня 2010 року №209000009/2010/006983 у період дії рішення комісії № АД-216/2009/4402-37. А тому повідомлення-рішення відповідача в цій частині є правомірним.

При цьому з набранням чинності постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі № 2а-3851/10/2670 - рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29 вересня 2009 року №АД-216/2009/4402-37 втратило чинність, а тому його положення, починаючи з 25 листопада 2010 року, не могли бути застосовані при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщувались через митний кордон України, до 16 березня 2011 року (дата скасування Вищим адміністративним судом України постанови суду апеляційної інстанції). Тому нарахування відповідачем податкового зобов`язання зі сплати антидемпінгового мита за ВМД № 20900000/2011/003022 від 08.02.2011 року та № 209000009/2010/037704 від 14.12.2010 року на загальну суму 455796,63 грн. є протиправним, а отже у цій частині оспорюване повідомлення-рішення № 3 від 24.01.2013 року Львівської митниці суд апеляційної інстанції правомірно визнав протиправним і скасував.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 813/4122/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко