Рішення

від 20.10.2016 по справі 707/2792/15-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2792/15-ц

2/707/124/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2016 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Василенка В.В.

при секретарі Пазенко О.О.

з участю представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 29.01.2013 року Шполянським районним судом Черкаської області було розірвано шлюб між ним та відповідачем. Після розірвання шлюбу сторони домовились, що добровільно поділять все набуте за час шлюбу майно. На початку виконання таких домовленостей відповідач продала спільний будинок, але належну йому частину грошових коштів виручених від продажу будинку не передала чим порушила домовленості про розподіл майна і в даний час відповідач відмовляється ділити спільно набуте майно, в результаті чого ми маємо спір щодо порядку поділу майна набутого за час шлюбу. За час перебування в шлюбі ними було придбано наступне майно: автомобіль НОМЕР_1, що зареєстрований на ім'я відповідача; внесок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагроресурс», код 15206501, сформований за кошти набуті за час шлюбу і номінальна вартість якого становить 21094 грн.; житловий будинок по АДРЕСА_1, який був зареєстрований на ім'я відповідача та продано останньою третій особі, після розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Враховуючи вищевикладене та те, що на даний є спір щодо набутого під час шлюбу майна, який вирішити в добровільному порядку ними неможливо він вимушений звернутись до суду з вимогою про поділ майна.

Вважає, що поділ майна має відбутися наступним чином:

- автомобіль НОМЕР_1, оскільки він є неподільним і знаходиться в користування відповідача має бути виділений їй із відповідною компенсацією йому 1/2 частини ринкової вартості авто на час ухвалення рішення;

- внесок до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю «Трансагроресурс», код 25206501 (корпоративні права) мають належати відповідачу, оскільки майно господарського товариства не підлягає поділу, то йому має бути виплачена грошова компенсація в розмірі 1/2 частини ринкової вартості частки відповідача у статутному капіталі товариства;

- грошові кошти отримані від реалізації житлового будинку по АДРЕСА_2 на користь третьої особи, мають бути розділені порівну між ним та відповідачем;

- дохід від діяльності ТОВ «Трансагроресурс» за останні три роки, вважає що половина цього доходу має бути стягнута на його користь.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 свої позовні вимоги уточнив, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4на його користь: 273886, 76 грн. 1/2 частину від вартості автомобіля НОМЕР_1; 10 547 грн., що становить половину статутного фонду ТОВ «Трансагроресурс» засновником якого є відповідач ОСОБА_4 та 140 000 гривень половину коштів отриманих від продажу спільного будинку.

Представник відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково і суду пояснив, що визнає позов позивача в частині стягнення з відповідача половини внеску до статутного фонду ТОВ Трансагроресурс» засновником якого вона є, в сумі 10 547 гривень. Дійсно легковий автомобіль НОМЕР_1 зареєстрований на відповідача і був придбаний під час перебування у шлюбі. Вказаним автомобілем фактично користується відповідач. Визначена експертом вартість легкового автомобіля в розмірі 547773,52 грн. є високою і вона не спроможна виплатити позивачу половину вартості автомобіля в сумі 273886,76 грн., тому не може таку суму внести на депозитний рахунок суду і не погоджується на варіант розподілу автомобіля вказаний позивачем, згідна про визнання за позивачем права власності на 1/2 частини вказаного автомобіля.

Представник відповідача також не визнав позову в частині стягнення коштів за проданий сторонами житловий будинок, при цьому суду пояснив, що при продажі вказаного будинку у позивача і відповідача була домовленість про поділ грошових коштів, отриманих від продажу, про що і позивач вказує у позовній заяві. Вказана домовленість була виконана і половина коштів передана позивачу. Так як вищевказані домовленості були між колишнім подружжям, які прожили в шлюбі 20 років, відповідач при передачі грошей позивачу не брала з нього будь-яких письмових розписок.

Заслухавши сторони, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно вимог частини 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, виник спір.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991р. «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданного йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружися, хто не є учасником товариства, мас право на поділ одержаних доходів.

У Правовому висновку Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79 цс 13) зазначено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а також факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Таким чином, враховуючи положення вказаної постанови Пленуму ВСУ та Правових висновків ВСУ у конкретній справі, які є обов'язковими до застосування судами України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача половину вартості внесеного майна. Внесеним майном під час шлюбу ОСОБА_4 до ТОВ «Трансагроресурс» є внесок до статутного фонду даного товариства, який становить 21094 грн. згідно витягу з ЄДР, який надав позивачу. Половина внеску до статутного фонду товариства становить 10547 грн., на яку і може претендувати позивач.

Не підлягає задоволенню позов щодо стягнення грошової компенсації за легковий автомобіль НОМЕР_1 який зареєстрований на відповідача і був придбаний під час перебування у шлюбі.

Відповідно ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 5 ст. 71 Сімейного кодексу України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а згідно п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їхспільній частковій власності.

В зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 не надала згоди на сплату грошової компенсації позивачу за легковий автомобіль НОМЕР_1, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає що за позивачем необхідно визнати право на 1/2 частину спірного автомобіля.

Суд також вважає, що не підлягає до задоволення позов позивача ОСОБА_3 в частині стягнення грошових кошті з відповідача ОСОБА_4 за належний сторонам житловий будинок, так як на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.01.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Шполянського нотаріального округу Білоусом В.П., реєстр 139, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_6 купив житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_3.

Згідно п.2.1. вказаного договору продаж будинку було здійснено за 280000 грн., які були перераховані покупцем на поточний рахунок продавця у ПАТ «Приватбанк» згідно квитанції № CSP0002BVZ від 21.12.200З року.

ОСОБА_3 надавав свою згоду 08.12.2013 року у вигляді посвідченої нотаріусом заяви (реєстр № 2655) на відчуження вказаного житлового будинку третій особі за місяць до укладення договору-купівлі, про що зазначено у пункті 4.3. договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.01.2014року, тобто коли відповідачкою ОСОБА_4 була виконана домовленість про поділ грошових коштів від продажу будинку. Про те, що відповідач 24.12.20013 року отримала із свого рахунку кошти, щоб розрахуватись з позивачем вказує виписка з рахунку відповідача про видачу їй готівкою грошей в сумі 278600 гривень. Письмових доказів щодо грошових зобов'язань ОСОБА_4 перед позивачем ОСОБА_3, останній суду не надав.

Суд оцінивши наявні у справі докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну їм оцінку, приходить до висновку що позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати мають бути розподілені відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на підставі наданих документів, що підтверджують дані витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 105, 47 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71 СК України, ст.ст. 367, 368 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частину статутного фонду ТОВ «Трансагроресурс» в сумі 10547 гривень.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за автомобіль Subaru Tribeca, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та стягнення грошової суми отриманої від продажу будинку - відмовити.

Залишити автомобіль Subaru Tribeca, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині автомобіля Subaru Tribeca, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 105 гривень 47 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. В. Василенко