Постанова

від 12.12.2011 по справі 14/176/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011 № 14/176/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Чернігів-Петрол"

на рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2011

у справі № 14/176/21 (ОСОБА_2Ю.)

за позовом ТОВ "Український промисловий банк"

до ТОВ "Чернігів-Петрол"

третя особа відповідача ТОВ "Нубіс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 85927064,22 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.09.2011 у справі № 14/179/21 частково задоволений позов ТОВ «Український промисловий банк» до ТОВ «Чернігів-Петрол», третя особа ТОВ «Нубіс» про стягнення заборгованості на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та залишити позов без розгляду .

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи вимоги ст. 102 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 22.04.2008 року ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Нубіс» укладено генеральний договір № 96-08 про здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій, відповідно до якого банк зобов'язався здійснювати кредитування та проведення інших активних банківських операцій для ТОВ «Нубіс», а третя особа в свою чергу зобов'язалась повертати кредит, наданий позивачем з виплатою процентів за його користування.

На підставі генерального договору 22.12.2008 року між Банком та третьою особою укладено кредитний договір № 96-02/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 44 700 000грн., під 22% річних, та кредитний договір № 96-03/К-08 лімітом 4 800 000грн. із процентною ставкою 22% річних.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором 24.04.2008р між Банком та ТОВ «Чернігів-Петрол» укладено іпотечний договір № 96/2ІП-08-1(зі змінами та доповненнями до нього), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за умовами якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за генеральним договором № 96-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, будь-якими договорами, укладеними в межах цього генерального договору, протягом строку його дії. Предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, що розташований за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, місто Остер, вулиця Зайцева ОСОБА_3 Радянського Союзу (вул. ОСОБА_4); нежитлова будівля, АЗС, що розташована за адресою: Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка. вул.Іржавецький шлях, 5; автозаправочна станція № 3, за адресою: Чернігівська область, Корюківський район, м. Корюківка, вул.. Нова, будинок 17; автомобільна газозаправна станція, за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Кірова, б.32; нежиле приміщення-магазин, по вул. Чурноуса, 5 м. Городня, Чернігівської області.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи вимоги тим, що виконав взяти на себе зобов'язання, надавши третій особі грошові кошті за двома кредитними договорами в сумі 49 500 000грн., разом з тим, боржником зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення кредиту, виконуються не в повному обсязі та несвоєчасно. 20.10.10р. банк за вих. № 15777 на адресу ТОВ «Нубіс» та ТОВ «Чернігів-Петрол» рекомендованою кореспонденцією направлено письмову вимогу про усунення порушення, в якій останніх було попереджено про те, що у разі невиконання у тридцятиденний строк зобов'язання перед банком, буде розпочато звернення стягнення на заставлене майно в порядку, передбаченому іпотечним договором. Жодних дій по виконанню вимог позивача ні позичальником (, ні іпотекодавцем здійснено не було, а також ними не було надано банку відповіді на його вимогу.

Частково (з урахуванням строків позовної давності щодо нарахування пені) задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що заперечення відповідача проти позову, в яких посилається на те, що договір іпотеки не був спрямований на забезпечення дійсних зобов'язань, що генеральний договір, забезпечений іпотекою, не встановлював кредитних зобов'язань для сторін та не містив чітко встановлену суму грошового зобов'язання та критеріїв, які дозволяли б її визначити в конкретний момент часу, що підставою для укладання іпотечного договору є кредитний договір, а не генеральний договір, який по суті є попереднім, а відтак позивач помилково послався на умови генерального договору, за яким банк має право вимагати повного дострокового виконання позичальником своїх зобов'язань за будь-яким або всіма разом договорами кредиту та за генеральним договором, суд не приймає до уваги, оскільки іпотечний договір №96/2іп-08-1 від 24.04.2008р. містить всі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України «Про іпотеку», забезпечує вимогу «Укрпромбанку» (як іпотекодержателя) за чинним генеральним договором №96-08 від 22.04.08р., що не суперечить вимогам частини 4 статті 3 вказаного Закону, та згідно п.2.10. генерального договору всі зобов'язання, що випливають з цього генерального договору та з будь-яких договорів кредиту, укладених сторонами в його межах, вважаються зобов'язаними за цим генеральним договором.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що рішення прийнято з порушенням приписів ст. 586, 590 ЦК України та створює передумови для понадмірного відшкодування.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» установлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Між тим, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги рішення господарського суду № 1/34, зі змісту даного рішення вбачається, що ТОВ «Український промисловий банк» звернувся з позовом про стягнення з ТОВ «Нубіс» 73 619 925,76грн. заборгованості за кредитними договорами № 96-02/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 44 700 000грн., та № 96-03/К-08 лімітом 4 800 000грн., укладеними на підставі генеральної угоди № 96-08 від 22.04.08.

Рішенням господарського суду м. Києва №1/34 від 25.02.2011 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, набрало чинності та знаходиться на стадії виконавчого провадження. Матеріали справи не містять належних доказів того, що виконавче провадження припинено в зв'язку з неможливістю виконання наказу суду, виданому на підставі рішення господарського суду № 1/34, а наказ суду повернуто стягувачу, що було б підставою для звернення з позовом у даній справі, з метою задоволення кредиторських вимог за рахунок майна поручителя.

07.10.2010 року, Верховний суд України узагальнюючи судову практику розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) вказав на те, що розглядаючи спори даної категорії, суди повинні враховувати положення ст. 543 ЦК України, згідно з якою кредитор у разі наявності солідарних боржників має право на пред'явлення окремих позовних вимог незалежно від того, що іншим судом сума заборгованості стягнута з одного з боржника. Проте слід враховувати положення ч.2 ст.544 ЦК України, зміст якої вказує на те, що якщо кредитор не одержав від одного з солідарних боржників всієї суми боргу, то він має право пред'явити позов до решти солідарних боржників лише на недоодержану суму заборгованості. У зв'язку з цим суди повинні вимагати від позивача надання доказів залишкової суми за кредитним договором та виконання іншого рішення суду.

Між тим, як вбачається рішення господарського суду № 1/34 в добровільному порядку не виконано, що не позбавляє позивача задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Чернігів Петрол» залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 05.09.2011 року у справі № 14/176/21 - без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

ОСОБА_1

14.12.11 (відправлено)