Постанова

від 23.01.2012 по справі 16/515

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2012 № 16/515

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Шляхово-будівельне правління №41"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2011

у справі № 16/515 (ОСОБА_2

за позовом Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва

до ВАТ "Шляхово-будівельне правління №41"

про стягнення 148 292,80 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 16/515 від 06.12.2011 р. задоволений позов Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва до ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення 148 292,80 грн.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про часткову відмову у задоволенні позову.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду у справи в зв'язку з відрядженням.

Президія Вищого господарського суду України від 19.07.2010 р. N 04-06/113 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» зазначила наступне: Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Клопотання про відкладення, судова колегія залишає без задоволення з огляду на те, що про розгляд справи сторони були обізнані ще 05.01.2012 про що свідчать повідомлення відділення поштового зв'язку про отримання ухвали суду з зазначенням дати, місця та часу слухання справи. До клопотання не надано наказу про відрядження уповноваженого представника.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 25.08.2009 року сторонами укладений договір субпідряду №1-25/08-09, за умовами якого є виконання позивачем відновлення газонів прилеглих до пішохідних доріжок (від станції метро «Оболонь» до станції « Мінська») після ремонту дорожнього покриття на об'єкті: «Будівництво об'єктів соціально-культурного призначення на проспекті Оболонському м Києва», а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі укладеного договору субпідряду виконав роботи з відновлення газонів прилеглих до піших одних доріжок, що підтверджується актами виконаних робіт, однак відповідачем роботи оплачені частково, претензія щодо здійснення повної оплати залишена без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням інфляційних втрат та річних.

Відповідач, заперечуючи проти рішення зазначає, що договором не передбачається стягнення річних та інфляції, тому в цієї частині рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. ст. 837, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 124 614,36грн., даний факт відповідачем в судовому засіданні визнаний. За таких обставин, господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Зі змісту вказаної статті випливає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Твердження відповідача про те, що умови договору не містять положень щодо стягнення річних та інфляції, а тому рішення в даній частині підлягає скасуванню, є безпідставними з огляду на наступне.

Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Таким чином включення до договору положень про стягнення інфляційних втрат, річних за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є необов'язковим . Слід звернутим увагу відповідача на те, що положення ст.625 ЦК України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 16/515 від 06.12.2011 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

ОСОБА_1

27.01.12 (відправлено)