Ухвала

від 18.10.2016 по справі 378/319/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 378/319/15-ц Головуючий у І інстанції Гуртовенко Р. В. Провадження № 22-ц/780/2555/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І. Категорія 46 18.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Лівінського С.В., Суханової Є.М.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Головного управління Держземагенства України в Київській області на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2015 року у справі за позовом прокурора Ставищенського району Київської області до ОСОБА_2, Головного управління Держземагенства України в Київській області, треті особи: відділ Держземагенства України в Ставищенському районі Київської області, реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції в Київській області, селянське фермерське господарство «Одікон», про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держземагентства України в Київській області, треті особи: відділ Держземагентства України в Ставищенському районі Київської області, реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції в Київській області, селянське фермерське господарство «Одікон», про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що прокуратурою району встановлено порушення земельного законодавства під час відведення земельних ділянок в оренду на території Ставищенського району в адміністративних межах Сухоярської сільської ради для ведення фермерського господарства ОСОБА_2

Зокрема, Головним управлінням Держземагентства України в Київській області передано в оренду на 49 років ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 04 листопада 2014 року земельну ділянку площею 43,8938 га на території Сухоярської сільської ради для ведення фермерського господарства. Вказаний договір укладений на підставі наказу Головного управління Держземагентства України в Київській області від 28 жовтня 2014 року №10-8743/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки. Зазначав, що відомості про надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27 листопада 2014 року, цього ж дня до реєстру внесено відомості про інше речове право, а саме: право оренди земельної ділянки за вищевказаним договором оренди землі із ОСОБА_2 Проте межі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, наданої в оренду ОСОБА_2, співпадають із межами земельної ділянки, яка надана СФГ «Одікон» на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею від 17 червня 1997 року серії НОМЕР_2.

Зазначав, що СФГ «Одікон» використовує земельну ділянку на праві постійного користування з моменту його державної реєстрації, тобто від 10 жовтня 1997 року і по даний час. В листі начальника відділу Держземагентства України у Ставищенському районі від 19 лютого 2015 року №10-1024-0.2-212/2-15 зазначено, що інформація про вилучення земельних ділянок, наданих засновнику СФГ «Одікон» у відділі відсутня. Вищевикладене вказує на порушення встановленого державою порядку щодо надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Зазначав, що Головним управлінням Держземагентства України в Київській області прийнято наказ від 01 жовтня 2014 року №6265/15-14 та наказ від 28 жовтня 2014 року №10-8743/15-14-сг всупереч вимогам ст.ст.6, 14, 19 Конституції України, ст.116 ЗК України та ст.ст.7, 8 Закону України «Про фермерське господарство». У зв'язку з тим, що на підставі вказаного наказу укладено договір оренди земельних ділянок, останній відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, просив визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства України у Київській області від 01 жовтня 2014 року №6265/15-14 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства України в Київській області » від 28 жовтня 2014 року № 10-8743/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки; визнати недійсним договір оренди землі від 04 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства України у Київській області і ОСОБА_2 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3, індексний номер НОМЕР_3 від 27 листопада 2014 року; скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3, індексний номер НОМЕР_3 від 27 листопада 2014 року, про державну реєстрацію інших речових прав - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2015 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства України у Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 01.10.2014 року №6265/15-14. Визнано недійсними та скасувано наказ Головного управління Держземагенства України в Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.10.2014 року №10-8743/15-14-сг. Визнано недійсним договір оренди землі від 04.11.2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства України у Київській області та ОСОБА_2 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкту нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 індексний номер: НОМЕР_3 від 27.11.2014 року. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3, індексний номер: НОМЕР_3 від 27.11.2014 року про державну реєстрацію інших речових прав - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального і ипроцесуального права просить його скасувати і закрити провадження у справі.

Головне управління Держземагенства України у Київській області у своїй апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення і ухаалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відсутні підстави припинення права користування земельною ділянкою, зазначені в ст.141 ЗК України, у СФГ «Одікон».

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону. Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1997 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 для ведення селянського фермерського господарства було надано у постійне користування земельну ділянку площею 47 га, що знаходиться на території Сухоярської сільської ради Ставищенського району Київської області

10 жовтня 1997 року розпорядженням голови Ставищенської РДА №356 зареєстровано селянське фермерське господарство «Одікон», головою якого став ОСОБА_4 Рішенням Ставищенської районної ради від 17.04.1997 року №143 йому було надано в постійне користування земельну ділянку площею 47 га із земель запасу Сухоярської сільської ради Ставищенського району Київської області та перенесено в натуру її межі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Ще за життя останнього 16.07.2012 року головою СФГ «Одікон» на зборах членів господарства було обрано ОСОБА_5 Було зареєстровано відповідні зміни в статут СФГ «Одікон» та затверджена його нова редакція.

Розпорядженням Ставищенської РДА від 20.11.2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Ставищенського району Київської області.

Згідно заяви ОСОБА_5 ПП «Земля» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відведення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Сухоярської сільської ради Ставищенського району Київської області (а. с. 101-114).

Відповідно до довідок ПП «Земля» від 19.02.2015 року №34 та від 20.05.2015 року №100 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 43,8938 га, що надана в оренду ОСОБА_2, накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні СФГ «Одікон» згідно державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1997 року серії НОМЕР_2.

Згідно з довідкою Сухоярської сільської ради від 06.05.2015 року №90 інформація щодо надання земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні СФГ «Одікон», іншим землекористувачам в сільській раді відсутня. Крім того, з сільською радою не погоджувалось надання даної земельної ділянки іншим землекористувачам. За довідкою Ставищенської районної ради від 21.05.2015 року №83 рішення щодо припинення користування земельною ділянкою СФГ «Одікон» не приймалось.

13 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_2 ще за життя засновника СФГ «Одікон» ОСОБА_4 подав до Головного управління Держземагентства України у Київській області клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сухоярської сільської ради Ставищенського району Київської області, орієнтовною площею 60 га на 49 років. Наказом Головного управління від 01.10.2014 року №6265/15-14 без проведення належної перевірки щодо наявності інших землекористувачів ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Сухоярської сільської ради Ставищенського району Київської області (а.с.18-19). 28.10.2014 року Головним управлінням за №10-8743/15-14-сг видано наказ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 загальною площею 43, 8938 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Сухоярської сільської ради Ставищенського району Київської області (а.с.193). 04.11.2014 року було укладено договір оренди землі (а.с.225-228). Речове право відповідача ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме: оренда земельної ділянки в установленому порядку 27.11.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (а. с. 9).

Відповідно до довідки Сухоярської сільської ради від 10.02.2015 року №15 на протязі 2013-2014 років ОСОБА_2 про отримання у власність чи оренду земельної ділянки на території ради з метою ведення фермерського господарства не звертався (а.с.13). До Ставищенської РДА про отримання (придбання) у власність чи оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства ОСОБА_2 також не звертався (а. с.16).

В листі начальника відділу Держземагенства України в Ставищенському районі №10-1024-0.2-212/2-15 від 19.02.2015 року зазначено, що інформація про вилучення земельних ділянок, наданих засновнику СФГ «Одікон» у відділі відсутня (а.с.15).

Згідно з довідкою відділу статистики у Ставищенському районі від 11.02.2015 року №37-26/28 СФГ «Одікон» використовує земельну ділянку на праві постійного користування (а.с.118).

Відповідно до довідки державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції від 11.02.2015 року №04.03-02/1 державна реєстрація фермерських господарств, засновником яких є ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років не проводилась (а.с.17).

Згідно довідки державного інспектора інспекції сільського господарства в Київській області від 25.03.2015 року №2 за ОСОБА_2 сільськогосподарська техніка не зареєстрована (а.с.20).

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта ОСОБА_2 отримав в оренду для ведення фермерського господарства по Ставищенському району значну кількість земельних ділянок різної площі (а.с.142-168).

У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до Закону України «Про фермерське господарство» порядок створення фермерського господарства визначено у розділі ІІ. При цьому, у ч. 1 ст. 7 вказаного Закону визначено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. У заяві зазначається: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

За ч.2 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Порядок державної реєстрації фермерського господарства визначено у ст.8 зазначеного Закону згідно якої після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно ст.ст.89, 91, 92 ЦК України та ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Відповідачем - Головним управлінням Держземагентства України у Київській області видано наказ від №6265/15-14 від 01.10.2014 року всупереч зазначеним вимогам законодавства. Зокрема, в поданому відповідачем ОСОБА_2 клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтовано розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначено при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. ОСОБА_2, як встановлено із матеріалів справи, не має можливості займатися фермерським господарством, так, як в нього відсутня сільськогосподарська техніка та інші засоби для обробітку земель, що підтверджується відповідною довідкою державного інспектора відділу Державної інспекції сільського господарства в Київській області.

Встановлено, що ОСОБА_2 із заявами про отримання (придбання) у власність або оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства до Ставищенської районної державної адміністрації не звертався. Реєстрація селянських фермерських господарств, засновником яких є ОСОБА_2, державним реєстратором юридичних та фізичних осіб-підприємців упродовж 2013-2015 років не проводилася.

В частині 5 ст.116 ЗК України зазначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Згідно ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Згідно ч.2 абзацу другого ст.123 ЗК України у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Враховуючи вищевикладене, наказ Головного управління Держземагенства в Київській області №10-8743/15-14-сг від 28.10.2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 43, 8938 га відповідно прийнято з порушенням ст.ст.116 ч.5, 123 ч.2 ЗК України, оскільки вказана земельна ділянка у СФГ «Одікон» у встановленому законом порядку не вилучалась, відмова від права користування останнім не надавалась. Порушено також встановлений Законом України «Про фермерське господарство» порядок отримання земельних ділянок для здійснення фермерського господарства, що в свою чергу свідчить про недотримання порядку набуття і реалізації права на землю. Пунктом 2 Постанови КМ України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

ОСОБА_5 про заміну державного акту на право постійного користування землею старого зразку не зверталася, тобто державний акт на право постійного користування землею від 17.06.1997 року серії НОМЕР_2, виданий на ОСОБА_4, є чинним.

Згідно Розділу VII п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. Тобто, земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування СФГ «Одікон» є сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави припинення права користування земельною ділянкою, зазначені в ст.141 ЗК України, у СФГ «Одікон» відсутні.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Частиною 1 статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. На підставі наказу Головного управління Держземагенства в Київській області №10-8743/15-14-сг від 28.10.2014 року укладено договір оренди земельної ділянки. Суд дійшов вірного висновку, що даний договір відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України слід визнати недійсним. Вищевикладені порушення Конституції та Законів України у сфері земельних відносин та порушення принципів земельного законодавства, закріплених у ст.5 ЗК України, відповідно до п.2 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» давали вмотивовані підстави для захисту інтересів держави ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст.6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Пункт 4 вказаного рішення Конституційного Суду України передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. В даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваних наказів суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України. Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону. Згідно зі ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України. Водночас законодавством не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (надійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння. Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з цивільним позовом, суд вірно вважав, що прокурор обґрунтовано пред'явив заначений позов в інтересах держави як позивач.

За положеннями ст.ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст.11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, ст.ст.80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок комунальної власності тощо) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Згідно з п.2 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор прав на нерухоме майно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що накази Головного управлінням Держземагенства України в Київській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 01.10.2014 року №6265/15-14 та «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» від 28.10.2014 року №10-8743/15-14-сг прийняті з грубим порушенням чинного законодавства України і підлягали визнанню недійсними та скасуванню; договір оренди землі від 04.11.2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства України у Київській області та ОСОБА_2 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 індексний номер: НОМЕР_3 від 27.11.2014 року підлягав визнанню недійсним; рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3, індексний номер: НОМЕР_3 від 27.11.2014 року про державну реєстрацію інших речових прав - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 підлягало скасуванню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Держземагенства України в Київській області відхилити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 22 травня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: