Постанова

від 28.10.2016 по справі 2027/6713/12

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2027/6713/12

Провадження № 1/643/16/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2016 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підсудного ОСОБА_5 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2016 року в провадження судді надійшла дана кримінальна справа з суду апеляційної інстанції після скасування вироку для розгляду в іншому складі суду, а також повторного автоматизованого розподілу.

Суд, враховуючи положення розділу ІІІ КПК України (в ред. 1960 року), почав провадження по кримінальній справі із проведення попереднього розгляду для з`ясування питань регламентованихст. 237 КПК України.

У попередньому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 і підсудний ОСОБА_5 заперечували проти призначення справи до розгляду та наполягали на поверненні обвинувального висновку прокурору, у зв`язку із чисельними порушеннями КПК України (в ред. 1960 р.). Захисник вказав, що в обвинувальному висновку від 12.04.2012 року, який прокурор вказав як підставу підозри ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, обвинувачення викладено неконкретно, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення, а містить лише виклад фактичних обставин, вказівку на підозру ОСОБА_5 , що свідчить про неповноту проведеного досудового розслідування. Такі недоліки порушують право на захист від цілком незрозумілого обвинувачення, що суперечить ч. 3 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, а також не узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Прокурор заперечував проти повернення обвинувального висновку.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний висновок, встановив наступне.

Стаття 64 КПК України (в ред.1960 р.) визначає, що п ри провадженні досудового слідства підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Згідно ст. 223 КПК України (в ред. 1960р.) вказує, що після закінчення слідства і виконання вимог статей 217222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшують його покарання. При посиланні на докази обов`язково зазначаються аркуші справи. В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред`явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

В попередньому судовому засіданні від 27.10.2016 року прокурор підтримав обвинувальний висновок від 12.04.2012 року

Як вбачається із обвинувального акту від 12.04.2012 року, органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, у великих розмірах (т.5 а.с.311-347).

В ході судового слідства, в іншому складі суду, прокурором винесена постанова про зміну обвинувачення в порядку ст.277 КПК України (в ред. 1960 р.), згідно із яким ОСОБА_5 , за викладених у цьому процесуальному документі обставинах, скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення і розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, у великих розмірах (т.7 а.с.114-132).

Постановою суду від 24.12.2013 року дана кримінальна справа направлена прокурору для додаткового розслідування (т.7 а.с.164-175).

10.04.2014 року ухвалою апеляційного суду вищевказана постанова скасована і справа направлена на новий судовий розгляд (т.7 а.с.190-192).

Згідно із протоколом, у судовому засіданні 07.08.2014 року проголошена резолютивна частина обвинувального висновку від 12.04.2012 року (т.8 а.с.28-29).

23.01.2015 року у засіданні прокурор вказав, що підтримує обвинувальний висновок від 16.12.2013 року (т.8 а.с.138-139).

Ухвалою апеляційного суду від 26.08.2015 року вирок від 26.01.2015 року скасований, в т.ч. на підставі того, що порушено право підсудного на захист, пов`язаного з реалізацією останнім права захищатися від конкретного обвинувачення. При направлені справи на новий розгляд коллегія апеляційного суду вказує на необхідність правильно встановити фактичні обставини справи, перевірити доводи захисту.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на справедливий суд забезпечується тим, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право зокрема бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п. «а» ч.3ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Як вбачається зі змісту обвинувального висновку досудовим слідством не сформульовано обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що є порушенням вимог ст. 223 КПК України, згідно яких, в обвинувальному висновку має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист, саме такої позиції дотримується суд касаційної інстанції, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 березня 2015 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43226236), а також апеляційні суди в ухвалах по справам №695/760/13-к, № 640/19622/14-к, №646/8192/15к.

Крім того, відсутність конкретного формулювання обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обмежує гарантоване право обвинуваченого на захист вже на момент пред`явлення йому обвинувачення.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 09.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Як вбачається з обвинувального висновку від 12.04.2012 року, на який посилався прокурор як на підставу обвинувачення у даній кримінальній справі, такий обвинувальний висновок відносно ОСОБА_5 вказаним у ст. 223 КПК вимогам не відповідає, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення, а містить лише виклад фактичних обставин, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та правову кваліфікацію його дій.

Відповідно до ст. 249-1 КПК України: суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Кодексу, для усунення виявлених порушень.

На підставі наведеного, суд вважає за неможливим призначити справу до судового розгляду через невідповідність обвинувального висновку вимогам процесуального закону.

Керуючись статтею 249-1 КПК України (в ред. 1960 р.), суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України повернути прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогамКПК України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1