Ухвала

від 30.03.2017 по справі 2027/6713/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/790/33/17 Головуючий 1 інстанції Мамалуй М.В.

Справа № 2027/6713/12 Доповідач Глінін Б.В.

Категорія: ч. 4 ст. 191 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Глініна Б.В.,

суддів: Протасова В.І., Савенка М.Є.,

за участю прокурора Пресс Г.С.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора на постанову Московського районного суду м. Харкова від 28.10.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаною постановою обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - повернутий прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України .

На обґрунтування прийнятого рішення, районний суд вказав, що відповідно до ст. 64 КПК України (в ред.1960 р.), при проведенні досудового слідства підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Згідно ст. 223 КПК України (в ред. 1960р.) вказує, що після закінчення слідства і виконання вимог статей 217- 222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи. В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Як вбачається із обвинувального акту від 12.04.2012 року, органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, у великих розмірах (т.5 а.с.311-347).

В ході судового слідства, в іншому складі суду, прокурором винесена постанова про зміну обвинувачення в порядку ст.277 КПК України (в ред. 1960 р.), згідно із яким ОСОБА_2, за викладених у цьому процесуальному документі обставинах, скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: привласнення і розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, у великих розмірах (т.7 а.с.114-132).

Постановою суду від 24.12.2013 року дана кримінальна справа направлена прокурору для додаткового розслідування (т.7 а.с.164-175).

10.04.2014 року ухвалою апеляційного суду вищевказана постанова скасована і справа направлена на новий судовий розгляд (т.7 а.с.190-192).

Згідно із протоколом, у судовому засіданні 07.08.2014 року проголошена резолютивна частина обвинувального висновку від 12.04.2012 року (т.8 а.с.28-29).

23.01.2015 року у засіданні прокурор вказав, що підтримує обвинувальний висновок від 16.12.2013 року (т.8 а.с.138-139).

Ухвалою апеляційного суду від 26.08.2015 року вирок від 26.01.2015 року скасований, в т.ч. на підставі того, що порушено право підсудного на захист, пов'язаного з реалізацією останнім права захищатися від конкретного обвинувачення. При направлені справи на новий розгляд колегія апеляційного суду вказує на необхідність правильно встановити фактичні обставини справи, перевірити доводи захисту.

Як вбачається зі змісту обвинувального висновку досудовим слідством не сформульовано обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що є порушенням вимог ст. 223 КПК України , згідно яких, в обвинувальному висновку має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Крім того, відсутність конкретного формулювання обвинувачення є порушенням права обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обмежує гарантоване право обвинуваченого на захист вже на момент пред'явлення йому обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального висновку від 12.04.2012 року, на який посилався прокурор як на підставу обвинувачення у даній кримінальній справі, такий обвинувальний висновок відносно ОСОБА_2 вказаним у ст. 223 КПК вимогам не відповідає, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення, а містить лише виклад фактичних обставин, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, вказівку на підозру ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та правову кваліфікацію його дій.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати постанову, направити кримінальну справу на новий розгляд в іншому складі суду. Прийняте рішення вважає незаконним та необґрунтованим. Вважає, що слідчим при складанні обвинувального висновку дотримані вимоги ст. 223 КПК України 1960 р., викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульоване обвинувачення, вказана правова кваліфікація злочинних діянь. При попередньому розгляді справи в іншому складі прокурором було змінено обвинувачення, в якому з урахуванням даних, отриманих в суді, було повно викладено фактичні обставини справи. 24.12.2013 р. судом приймалося рішення про повернення кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування, у зв'язку, в тому числі, з неконкретністю пред'явленого обвинувачення. Проте, дане рішення було скасоване в апеляційному порядку. В подальшому, при перегляді рішень суду 1-ї інстанції, суд апеляційної інстанції не вказував на неконкретність обвинувачення та неправильність кваліфікації. Справа знаходиться на розгляді Московського райсуду 4 роки, а тому, ставити питання про невідповідність обвинувального висновку вимогам КПК зараз є невірним. Крім того, звертає увагу на неконкретність оскаржуваної постанови, вважає, що прийняте рішення не містить чітких вказівок на недоліки обвинувального висновку та є формальним.

Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляцію державного обвинувача, захисника, який заперечував проти скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення, виходячи з наступного.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 28.10.2016 року обвинувальний висновок по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_2 повернутий прокурору та вказано на невідповідність вимогам ст. 249-1 КПК України 1960 р.

Відповідно до ст. 249-1 КПК України 1960 р. справа може бути повернута прокурору у зв'язку з порушенням вимог ст. 228-232 КПК України 1960 р.

Районний суд при поверненні справи вказав, що мали місце порушення ст. 223 КПК України 1960 р., а саме мають бути викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та вказано, що належним чином не сформульоване обвинувачення.

Але такі посилання не відповідають дійсності. Як видно з матеріалів кримінального провадження 24.12.2013 року апеляційний суд Харківської області скасував постанову районного суду, яким дана кримінальна справа направлена на додаткове розслідування.

Крім того, ухвалою апеляційного суду Харківської області 26.08.2015 року був скасований вирок відносно ОСОБА_2 по даному провадженню, справа направлена на новий розгляд, вказівок про невідповідність обвинувального висновку вимогам закону не міститься.

Як видно з обвинувального акту про зміну обвинувачення в суді (том 7 арк. 114-132) викладено обвинувачення з вказівкою об'єктивної сторони, мотивів, мети.

При таких обставинах, районний суд може прийняти остаточне рішення по даній справі (в тому числі при наявності підстав винести виправдувальний вирок, змінити обвинувачення).

Таким чином, районним судом не викладені порушення, допущені слідчим, при складанні обвинувального висновку, що тягнуть повернення справи прокурору в порядку ст. 249-1 КПК України 1960 р.

На підставі викладеного апеляція прокурора задовольняється, а справа направляється на новий розгляд.

При новому розгляді слід врахувати викладене, усунути наведені недоліки та прийняти засноване на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, ч. 2 ст. 379 КПК України 1960 р., колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 28.10.2016 р. щодо ОСОБА_2 про повернення прокурору обвинувального висновку - скасувати, направити кримінальну справу на новий розгляд в суд 1 інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: