Ухвала

від 20.10.2016 по справі 6-13/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-13/10Головуючий у 1-й інстанції Бойко І.І. Провадження № 22-ц/789/1301/16 Доповідач - Демкович Ю.Й. Категорія -

У Х В А Л А

20 жовтня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Демковича Ю.Й.

суддів - Козак І. О., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1,

на ухвалу Теребовлянського районного суду від 03 лютого 2010 року

по справі за клопотанням приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» /надалі «Банк»/

про тимчасове обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

УСТАНОВИЛА:

23.09.16 представник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 03.02.10 вважаючи, що вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову.

Порушення вбачає в тому, що відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з тимчасовим вилученням закордонного паспорта у зв’язку з порушенням у суді справи.

У суді представник ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги, пославшись на мотиви, зазначені в ній.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 03.02.10 подання Банку задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов’язань у зв’язку з зверненням з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення з них в користь Банку 2278,55 дол. США боргу за кредитним договором.

Суд першої інстанції виходив із того, що у добровільному порядку вимоги Банку боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_3Я не виконують, а тому вжив заходи для забезпечення його виконання шляхом тимчасового обмеження боржників у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Заслухавши учасника судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з огляду на наступне.

Установлено, що 22.01.10 Банк звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_3Я у праві виїзду межі України без вилучення паспортного документа, мотивуючи свої вимоги тим, що Банк подав позовну заяву про стягнення з боржників боргу у розмірі 2278,55 дол. США за кредитним договором.

Задовольняючи дане клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження виїзду відповідачів за межі України може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Підставою для застосування вказаних заходів суд зазначив ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Однак із зазначеними висновками не можна погодитись із таких підстав.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року та "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року).

Повноваження судів першої інстанції при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Таким чином, ураховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151 - 153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції застосував зазначений спосіб забезпечення позову з порушенням норм ЦПК України, виходячи за межі своїх процесуальних повноважень.

Порушення судом зазначених вимог є порушенням принципу верховенства права, проголошеного Конституцією України, та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, оскільки ухвала про забезпечення позову прийнята судом поза межами його компетенції, тому в розумінні цих норм не можна визнати, що ухвала постановлена судом, встановленим законом.

Оскільки ухвала щодо застосування способу забезпечення позову постановлена з перевищенням передбачених законом процесуальних повноважень, тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1, задовольнити.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2010 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні поданням приватного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження ОСОБА_1, ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4