Ухвала

від 05.09.2017 по справі 6-13/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5976/17

Номер справи місцевого суду: 6-13/10

Головуючий у першій інстанції Курочка В.М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 серпня 2010 року про заборону виїзду з України у цивільній справі за поданням відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції про заборону виїзду з території України ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов'язань перед ТОВ Соцкомбанк ,

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2017 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Овідіопольського РУЮ Люлька О.А. звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з поданням щодо заборони виїзду за кордон ОСОБА_2 (а.с. 1-2).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 серпня 2010 року подання ВДВС Овідіопольського РУЮ було задоволено та вирішено тимчасово заборонити виїзд з України громадянину України ОСОБА_2 до повного та реального виконання судового наказу № 2 н-6813/2009, виданого Приморським районним судом м. Одеси 22 жовтня 2009 року (а.с. 10).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою 12 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не навів мотиви задоволення подання, які б свідчили про те, що факт ухилення боржника від виконання зобов'язань вже відбувся і він є об'єктивно наявним та доведеним. Тому, апелянт просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 серпня 2010 року про заборону виїзду з України та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання щодо заборони виїзду за межі України ОСОБА_2 (а.с. 16-18).

В судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали. Представник ДВС в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення апелянта та його представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з поданням ДВС просило застосувати аналогію ст. 377 ЦПК України, та ст. 5 Закону України Про виконавче провадження . Також посилалось на Указ Президента від 24.03.2008 року Про додаткові заходи підвищення ефективності виконання рішень судів .

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що подання про обмеженні у виїзді ОСОБА_2 підлягало задоволенню, оскільки у нього існують неврегульовані зобов'язання на території України. При цьому суд керувався ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , ст. 217 ЦПК України, ст. 124 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково застосовано норми чинного на той момент законодавства. Так, чинна на момент виникнення спірних відносин редакція ЦПК України не містила ст. 377-1 ЦПК України. Разом з тим, питання про можливість обмеження у виїзді за кордон громадян України було вирішено низкою законодавчих актів України, зокрема, ст. 14 Закону України Про прикордонний контроль , ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , п. 8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, п.22 Правил оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення щодо громадян України . Аналіз чинного на той момент законодавства свідчить, що дії відповідних органів щодо обмеження виїзду ґрунтуються не на судовому рішенні, а на нормах ст. 6 зазначеного Закону й дії органу (посадової особи) такого обмеження можуть перевірятися в судовому порядку за скаргою особи, яка зазнала обмеження, в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе було тільки в адміністративному порядку. Окремо колегія суддів зауважує, що суд фактично керувався листом Міністерства юстиції України N 25-32/507 від 06.06.2008, який базувався на можливості встановлення в порядку ст. 217 ЦПК України порядку виконання рішення через тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, при чому таке обмеження можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця. Між тим, питання встановлення порядку виконання рішення після набрання ним законної сили регламентується ст. 373 ЦПК України, яка в чинній на той момент редакції такої можливості не передбачала.

Таким чином, прийнята судом першої інстанції ухвала підлягає скасуванню. При цьому оскільки на момент розгляду апеляційної скарги судовий наказ, на підставі знаходження якого на примусовому виконанні було введене відповідне обмеження, було скасовано ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2017 року (справа № 2н-6813/09), то колегія суддів відмовляє в задоволенні поданого клопотання на підставі ст.ст. 307, 312 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 серпня 2010 року про заборону виїзду з України скасувати.

У задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції про заборону виїзду з території України громадянину України ОСОБА_2 до повного та реального виконання судового наказу № 2 н-6813/2009, виданого Приморським районним судом м. Одеси 22 жовтня 2009 року - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова

05.09.2017 року м. Одеса