Рішення

від 25.10.2016 по справі 922/2760/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 922/2760/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків в інтересах держави в особі ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійно - технічне училище № 32, м. Харків 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб", м. Харків провизнання недійсним договору та повернення майна за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 61 від 20.04.2016 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № б/н від 03.07.2016 року);

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації: не з'явився;

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійно - технічного училища № 32: ОСОБА_4 (дов. № б/н від 04.10.2016 року);

від 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства освіти і науки України: ОСОБА_5 (дов. № 01-40/4331 від 18.10.2016 року);

Прокурор: Комісар О.О. (посвідчення № 043187 від 06.05.2016 року);

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (відповідач) про:

- визнання недійсним договір оренди державного майна від 21.01.2010 року № 4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб", та додаткові угоди до цього договору № 1 від 06.06.2013 року, № 2 від 03.09.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року та № 4 від 07.06.2016 року;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю складу (ангару) (інв. № 0102006), загальною площею 429,12 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області та до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ОСОБА_6 України "Про освіту" в частині використання переданого за договором оренди № 4447-Н від 21.01.2010 року державного майна не за призначенням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2016 року порушено провадження у справі № 922/2760/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2016 року залучено до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації та Професійно - технічне училище № 32 та відкладено розгляд справи на 04.10.2016 року.

Ухвалою суду від 11.10.2016 року залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України та відкладено розгляд справи на 17.10.2016 року.

Ухвалою суду від 17.10.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 25.10.2016 року.

08.09.2016 року прокурор через канцелярію суду надав пояснення вх. № 29490 у яких зазначає, що Договором передбачено і орендар використовує об'єкт оренди не за визначеним чинним законодавством цільовим призначенням навчального закладу, а відповідно до профілю власної виробничої діяльності, з метою торгівлі непродовольчими товарами. Тому на думку прокурора, вищезазначений договір оренди № 4447-Н не відповідає вимогам чинного законодавства.

09.09.2016 року позивач через канцелярію суду надав пояснення вх. № 29641 у яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

04.10.2016 року прокурор через канцелярію суду надав довідку про вивчення матеріалів ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо передачі в оренду приміщень Професійно-технічного училища № 32 м. Харкова.

04.10.2016 року 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійно - технічне училище № 32 через канцелярію суду надало пояснення вх. № 32618 щодо обставин, викладених у позові у яких зазначає, що завдяки платі за оренду відповідачем, училище має змогу покращувати соціально-побутові умови, а саме придбання миючих та чистячих засобів, проводиться 2 рази на рік дератизація приміщень, перевірка опору та ізоляції по електрообладнанню (а це має велике значення для майстерень. які обладнанні електроінструментами, обладнанням та станками), проходить поступова зміна вікон, продувка та промивка систем каналізації, поточні ремонти та багата іншого. Таким чином, 3-я особа, не використовує спірні приміщення, передані в оренду відповідачу, в освітній, навчально-виховній, навчальна виробничій, науковій діяльності, а виконання договору оренди не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Також зазначає, що відповідач не перший орендар спірних приміщень. Рішення про доцільність отримання надходження від передання в оренду приміщень, що не використовуються Професійно - технічним училищем № 32, було прийнято раніше, про що зокрема, свідчить лист позивача № 06-2305 від 10.04.2001 року.

10.10.2016 року 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійно - технічне училище № 32 через канцелярію суду надало додаткові пояснення вх. № 33203 щодо законності укладання договору оренди, у яких зазначає, що оскільки предметом спірного договору оренди є будівля складу (ангару), то її неможливо визначати як майновий комплекс, що в свою чергу свідчить про нерозповсюдження норми абзацу 5 частини 2 статті 4 ОСОБА_6 України «Про оренду державного та комунального майна» на дану спірну ситуацію. Щодо підрозділів, технологічно пов'язаних із навчальним та науковим процесом, то до них згідно статті 64 Господарського кодексу України можна віднести відокремлені підрозділи (філії, представництва), структурні виробничі підрозділи (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії), функціональні структурні підрозділи апарату управління (управління, відділи, бюро, служби). В контексті ОСОБА_6 України «Про освіту» підрозділами є також наукові підрозділи, науково-виробничі підрозділи, філіали, факультети, відділення. Тому за твердженнями 3- особи, будівля складу (ангар) не може бути віднесене ані до поняття "об'єкт освіти, що фінансується з державного бюджету", ані до поняття "Підрозділ, технологічного пов'язаний з навчанням та науковим процесом". Отже норма частини 5 чтатті 63 ОСОБА_6 України "Про освіту" не розповсюджується на дану спірну ситуацію, а спірний договір даній нормі не суперечить, оскільки його предметом не є об'єкт освіти чи його підрозділ.

11.10.2016 року відповідач через канцелярію суду надав відзив вх. № 33556 у якому зазначає, що будівля складу (ангару) взагалі не призначена для використання у наведених цілях, оскільки є складською будівлею, яка відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Держстандарту України № 507 від 17.08.2000 року віднесено до класу 1252 "Резервуари, силоси та склади" у той час як заподіяними у навчально-виробничому процесі будівлями є ті, що місяться в класі 1263 "будівлі навчальних та дослідних закладів". Також зазначає, що проектна потужність (матеріально-технічна та персональна можливість забезпечення навчання певної кількості учнів) ПТУ № 32 м. Харкова, що було засноване у 1971 році, значно перевищує фактичну кількість учнів даного закладу у останні роки. Багато приміщень не використовуються у поточній діяльності закладу, але ж при цьому потребують витрат на утримання, сплати комунальних послуг, проведення поточних та профілактичних ремонтів тощо. Передання тимчасово вільних приміщень в оренду відповідачу надає можливість навчальному закладу позбутись зайвих витрат, залучити додаткові кошти, додержуючись при цьому дозволеної законодавством (постановами КМУ) процедури У зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.10.2016 року прокурор через канцелярію суду надав пояснення вх. № 34107 у яких зазначає, що згідно зі статтею 63 ОСОБА_6 України «Про освіту», матеріально-технічна база закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Отже, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом. Таким чином приміщення складу (ангар) навчального закладу, яке перебуває на балансі 3-ї особи є об'єктом освіти. Невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним договору, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Також зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на частину 2 пункт 8 Постанови Кабінету міністрів України від 27.08.2010 року за № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», якою передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Вказана норма має застосовуватись лише у контексті з вимогами частини 5 статті 63 ОСОБА_6 України «Про освіту», який має вищу юридично силу, тобто за умови дотримання вимог цієї статті щодо заборони використання об'єктів освіти і науки не за призначенням. Таким чином, оспорюваний договір суперечить вимогам ОСОБА_6 що є підставою недійсності правочину.

17.10.2016 року позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 34126 у яких зазначає, що орендар звернувся із заявою від 22.12.2015 року № 058 про пролонгацію договору оренди від 21.01.2010 року № 4447-Н. Окрім цього, до регіонального відділення надходило і звернення балансоутримувача від 22.12.2015 року № 474 щодо продовження строку дії договору. Оскільки заперечення від органу управління за три місяці до закінчення дії вказаного договору оренди на адресу позивача ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Харківській області не надходило, було укладено додаткову угоду від 07.06.2016 року № 4 до договору оренди від 21.01.2010 року № 4447-Н стосовно його пролонгації.

25.10.2016 року відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення вх. № 35214.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявлені прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник від відповідача проти позову заперечував із підстав викладених у наданому до суду відзиві та додаткових поясненнях.

Присутній у судовому засіданні представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації надав пояснення щодо наданих документів.

Присутній у судовому засіданні представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Професійно - технічного училища № 32 проти задоволення позову заперечував із підстав викладених у наданих до суду поясненнях та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства освіти і науки України надав усні пояснення щодо позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі із підстав викладених у наданому до суду позові та додаткових документа та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Суд дослідивши матеріали справи та надане позивачем клопотання про продовження строку розгляду справи прийшов до висновку про відмову у його задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Згідно із частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні у матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.10.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

21.01.2010 року між ОСОБА_1 відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі-позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (далі-відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 4447-Н (т. 1, а.с. 17-20).

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.01.2010 року до 21.12.2012 року.

Згідно пункту 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -одноповерхову будівлю складу (ангару) (інв. № 0102006) площею 429,12 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, що перебуває на балансі Професійно-технічного училища № 32 м. Харків (ЄДРПОУ 02547903) (далі-балансоутримувач), вартість якого визначено зі звітом про незалежну оцінку станом на 08.10.2009 року і становить 243 100,00 грн.

Пунктом 1.2. сторони погодили, що майно передається в оренду з метою торгівлі непродовольчими товарами (запчастинами до сільгосптехніки).

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання. Передача майна здійснюється в строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду, та зараховується на позабалансовий рахунок орендаря із заначенням, що це майно є орендованим. (пункту 2.1., 2.2., 2.3. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетів Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), з урахуванням результатів конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2009 року - 3 753,27 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 21.01.2010 року, орендодавець передав майно розташоване за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9 а орендар прийняв (т. 1, а.с. 20).

06.06.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 4447-Н від 21.01.2010 року, відповідно до якої сторонами було внесено зміни до пункту 1.1. договору, акту приймання передачі та додатку № 2 до договору(т.1 ,а.с. 22).

03.09.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторонами було внесено зміни до пунктів 1.1., 3.1. договору (. 1,а.с. 23).

03.09.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 якою сторони погодили пункт 10.1. договору викласти у наступній редакції: "Цей договір продовжено строком на 2 роки 11 місяців, тобто з 21.12.2012 року по 21.11.2015 року (т. 1, а.с. 24).

07.06.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 якою сторони погодили пункт 10.1. договору викласти у наступній редакції: "Цей договір продовжено строком на 1 рік, тобто до 21.11.2016 року (т. 1, а.с. 25).

За твердженнями Прокурора, договір оренди № 4447-Н від 21.01.2010 року та додаткові угоди не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, оскільки порушені вимоги ОСОБА_6 України "Про освіту", відповідно до якої, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають зокрема використанню не за призначенням, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, Професійно-технічне училище № 32 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до інтересів, здібностей, стану здоров (стаття 1.1 статуту, т. 1, а.с. 28-29).

Частиною 2 статті 18 ОСОБА_6 України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно до частини 1 статті 63 ОСОБА_6 України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Положеннями частини 5 статті 63 ОСОБА_6 України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані із навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 ОСОБА_6 України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (у тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом.

Згідно з частини 2 статті 4 ОСОБА_6 України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини 2 статті 5 ОСОБА_6 України «Про приватизацію державного майна».

Відповідно до пункту б частини 2 статті 5 ОСОБА_6 України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст. 28 ОСОБА_6 України "Про освіту").

Отже, передача в оренду та використання приміщень будівлі Професійно-технічного училища № 32 м. Харкова, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, а саме не за призначенням, для торгівлі непродовольчими товарами - законом забороняється.

Аналогічна правова позиція неодноразово зазначалась Вищим господарським судом України в його постановах у справах №№ 923/866/14, 906/213/14, 923/591/14 та 910/17883/13, №918/1165/13, №910/4113/14 та №910/17883/13,№911/506/15, № 922/2686/15 .

Щодо наданих відповідачем заперечень, викладених у наданому 11.10.2016 року до суду відзиві на позовну заяву, зокрема що будівля складу (ангар) взагалі не призначена для використання у наведених цілях, оскільки є складською будівлею та те, що З.08.2010 року постанова Кабінету міністрів України втратила чинність та вступила в силу постанова № 796 від 27.08.2010 року, якою було затверджено новий Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності. Тому умови договору оренди № 4447-Н від 21.01.2010 року цілком відповідали новим формулюванням, впровадженим цим переліком. Оскільки орендовані приміщення підпадали (та досі підпадають) під визначення «тимчасово вільних приміщень, що тимчасово не використовуються у освітній, навчально-виховній, навчально- виробничій, науковій діяльності», а сама оренда не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються та працюють у ПТУ N9 32 м. Харкова, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 5 статті 63 ОСОБА_6 України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані із навчальним та з науковим процесом, не підлягають зокрема використанню не за призначенням. ОСОБА_6 України "Про освіту" (який у даному випадку є спеціальним по відношенню до даних правовідносин) в їх сукупності вказує, що унормовуючи освітню діяльність законодавець передбачив та допустив можливість отримання навчальними закладами освіти додаткового джерела фінансування з надання платних послуг, внаслідок здавання в оренду належного майна (яке тимчасове не використовується) виключно за умови, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Тому надані відповідачем заперечення є необґрунтованими та безпідставними, а також ґрунтуються на неправильному та довільному тлумаченні норм законодавства, та їх розумінні, спростовуються матеріалами справи та викладеними вище нормами, тому не приймаються судом.

З огляду на вимоги вище наведених норм та те, що відповідач укладаючи спірний договір припустився порушення законодавства, суд приходить до висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди державного майна від 21.01.2010 року № 4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб", та додаткових угод до цього договору № 1 від 06.06.2013 року, № 2 від 03.09.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року та № 4 від 07.06.2016 року є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю складу (ангару) (інв. № 0102006), загальною площею 429,12 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищевикладене, спірний договір підлягає визнанню недійсним, суд вважає, що відповідач повинен звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно, що є предметом спірного договору до регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, а тому позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача звільнити та повернути нежитлове приміщення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду із вини відповідача судові витрати у розмірі 7 544,50 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди державного майна від 21.01.2010 року № 4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 17, (61057 м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, ЄДРПОУ 23148337)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" (61012, м. Харків, пров. Лопанський, 10, ЄДРПОУ 25190036), та додаткові угоди до цього договору № 1 від 06.06.2013 року, № 2 від 03.09.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року та № 4 від 07.06.2016 року.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" (61012, м. Харків, пров. Лопанський, 10, ЄДРПОУ 25190036) звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю складу (ангару) (інв. № 0102006), загальною площею 429,12 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" (61012, м. Харків, пров. Лопанський, 10, ЄДРПОУ 25190036) на користь Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна Казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету-2800) 7 544, 50 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_7