Постанова

від 20.07.2017 по справі 922/2760/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Справа № 922/2760/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В., суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі№ 922/2760/16 Господарського судуХарківської області за позовомЗаступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, 2. Професійно-технічне училище № 32, 3. Міністерство освіти і науки України провизнання недійсним договору та повернення майна

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача:Філатов П.А. - третьої особи 1:не з'явився - третьої особи 2:не з'явився - третьої особи 3:Зеленка Д.С. - ГПУЗарудяна Н.О.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (відповідач) про:

- визнання недійсним договір оренди державного майна від 21.01.2010 року № 4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб", та додаткові угоди до цього договору № 1 від 06.06.2013 року, № 2 від 03.09.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року та № 4 від 07.06.2016 року;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю складу (ангару) (інв. № 0102006), загальною площею 429,12 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Спортивна, 9, регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області та до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір оренди державного майна від 21.01.2010 року №4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" та додаткові угоди до цього договору №1 від 06.06.2013 року, №2 від 03.09.2013 року, №3 від 03.09.2013 року та №4 від 07.06.2016 року.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" звільнити та повернути державне окреме індивідуально визначене майно - одноповерхову будівлю складу (ангару) (інв. №0102006), загальною площею 429,12 кв.м., розміщені за адресою: м.Харків, вул. Спортивна, 9, регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області.

Суд дійшов висновку, що вирішальним в аспекті вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (у тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом; передача в оренду та використання приміщень будівлі Професійно-технічного училища № 32 м. Харкова, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, а саме для торгівлі непродовольчими товарами - законом забороняється; відповідач, укладаючи спірний договір припустився порушення законодавства, тому позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди державного майна від 21.01.2010 року № 4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб", та додаткових угод до цього договору № 1 від 06.06.2013 року, № 2 від 03.09.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року та № 4 від 07.06.2016 року підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (судді: Хачатрян В.С., Ільїн О.В., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на час передачі спірного приміщення в оренду воно були вільним, в учбовому процесі не використовувалося та не відповідало санітарно-технічним вимогам та санітарно-гігієнічним нормам; училище не має потреби в площах, займаних відповідачем, а окрема будівля не пов'язана з навчальним процесом, має окремий вхід і знаходиться на значній відстані від учбового корпусу.

Апеляційна інстанція, в обґрунтування висновку, що договір оренди №4447-Н від 21.01.2010 року та додаткові угоди до нього повністю відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним, керувалася, зокрема такими мотивами: "враховуючи положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 61 Закону України "Про освіту", ст. 65 Закону України "Про професійно-технічну освіту", відповідно до яких відсутня заборона надавати індивідуально визначене майно навчального закладу в оренду, а також те, що положеннями статуту училища передбачена можливість передання нерухомого майна, яке перебуває на його балансі, в оренду та надання відповідної пропозиції на підставі довідки, зважаючи на відсутність можливості використання спірного приміщення в учбових цілях та/або відсутності порушення укладенням спірного договору учбового процесу, факт якого не спростовано прокуратурою …".

Заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою в якій з постановою апеляційного господарського суду не погодився, просить її скасувати з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Прокурор доводить, що суд апеляційної інстанції невірно застосував норми ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 61 Закону України "Про освіту", оскільки законодавством дозволяється передача в оренду майна навчальних закладів для здійснення діяльності, пов'язаної з освітньою роботою; невикористання навчальним закладом спірного майна не має значення, оскільки заборона використання майна з іншою метою заборонена законом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Заступника прокурора Харківської області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.01.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі-позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (далі-відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 4447-Н.

В подальшому договір змінювався та доповнювався додатковими угодами.

За твердженнями Прокурора, договір оренди № 4447-Н від 21.01.2010 року та додаткові угоди не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, оскільки порушені вимоги Закону України "Про освіту", відповідно до якої, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають зокрема використанню не за призначенням, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Професійно-технічне училище № 32 є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до інтересів, здібностей, стану здоров (стаття 1.1 статуту).

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про освіту" визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно до частини 1 статті 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Положеннями частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані із навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Як зазначиш місцевий господарський суд вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність мети такого використання (у тому числі на умовах оренди) з навчально-виховним процесом; передача в оренду та використання приміщень будівлі Професійно-технічного училища № 32 м. Харкова, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, а саме не за призначенням, для торгівлі непродовольчими товарами - законом забороняється.

Положеннями частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані із навчальним та з науковим процесом, не підлягають зокрема використанню не за призначенням. Законом України "Про освіту" (який у даному випадку є спеціальним по відношенню до даних правовідносин) в їх сукупності вказує, що унормовуючи освітню діяльність законодавець передбачив та допустив можливість отримання навчальними закладами освіти додаткового джерела фінансування з надання платних послуг, внаслідок здавання в оренду належного майна (яке тимчасове не використовується) виключно за умови, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на вимоги вище наведених норм та те, що відповідач укладаючи спірний договір припустився порушення законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди державного майна від 21.01.2010 року № 4447-Н, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб", та додаткових угод до цього договору № 1 від 06.06.2013 року, № 2 від 03.09.2013 року, № 3 від 03.09.2013 року та № 4 від 07.06.2016 року є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція визнає правильними висновки господарського суду першої інстанції, а мотиви, з огляду на які апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків про відповідність договору оренди №4447-Н від 21.01.2010 року та додаткових угод до нього вимогам чинного законодавства, невірними, з врахуванням наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна .

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Згідно зі ст. 63 вказаного Закону, матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Таким чином, передача будь-яких приміщень навчальних закладів у оренду суб'єктам господарювання для проведення господарської діяльності не пов'язаної з наданням освітніх послуг, заборонена законом.

Судом встановлено, що майно передано в оренду з метою торгівлі непродовольчими товарами (запасними частинами до сільгосптехніки).

Частиною 4 ст. 61 Закону України Про освіту визначено, що додатковими джерелами фінансування державних навчальних закладів є, серед іншого, кошти від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У той же час, відповідно до положень ч. 5 ст. 63 вказаного Закону, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Аналіз змісту зазначених норм закону в їх сукупності дає підстави для висновку про можливість передачі в оренду приміщень навчальних закладів лише для здійснення діяльності, пов'язаної з освітньою роботою.

При цьому, невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процес для застосування наведених норм права та кваліфікації підстав для визнання договору недійсним значення не має, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Таким чином, не врахувавши мету використання орендованого приміщення (торгівля непродовольчими товарами (запасними частинами до сільгосптехніки)), тобто для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків щодо законності укладеного договору оренди.

Окрім того, слід зазначити, що недостатнє фінансування не є підставою для використання об'єкта освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.

Суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року за №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Касаційна інстанція вважає, що забороняючи "використання не за призначенням" (ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого зазначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню. Тому суд вважає, що законна мета норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" не допустити такого використання обєкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого обєкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничний, науковий характер діяльності закладу освіти.

В зв'язку з цим суд касаційної інстанції враховує встановлені судом обставини щодо мети оренди, і вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків щодо наявності підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція визнає, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає нормам права, тому доводи касаційної скарги є підставою для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з залишенням рішення суду першої інстанції в силі.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року задовольнити.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 922/2760/16 Господарського суду Харківської області скасувати.

3.Рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2016 року залишити в силі.

4. Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд судового рішення віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб".

Господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська