Рішення

від 28.10.2011 по справі 2-175/11

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-175/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2011 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до ПП "Капітолій" м. Житомир в особі представництва в м. Дрогобич адміністратор Копанишин Анна Олександрівна про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом про визнання правочину недійсним до відповідача ПП "Капітолій" м. Житомир в особі представництва в м. Дрогобич адміністратор Копанишин А.О., посилається на те, що через оголошення в газеті довідалася, про можливість отримання грошового кредиту в ПП "Капітолій" представництво якого діє в м. Дрогобич, по програмі "Лідер-плюс" на вигідних умовах фізичним особам. При цьому непотрібно більшої частини переліку документів, що їх вимагають при оформленні кредитів в банківських установах. Ця рекламна пропозиція її зацікавила, оскільки вона з чоловіком вирішили придбати автомобіль, для виконання приватних перевезень пасажирів. Зважаючи на те, що для придбання автомобіля необхідні були чималі кошти, вона зважилася прийти 28.03.2009р. в представництво ПП В«КапітолійВ» . Там був адміністратор в особі ОСОБА_3, котра їй пояснила, що в дійсності вона зможе отримати бажаний кредит в розмірі 75000,00 гривень приблизно до кінця травня. Вислухавши адміністратора вона сплатила вказану суму в розмірі чотири тисячі пВ»ятдесять гривень та підписала договір, але зауважила, що адміністратор в Додатку №1 до підписаного нею Договору №01409 від 28.03.2009р. зазначила суму 150000,00 ( сто пВ»ятдесять тисяч) гривень. На її зауваження чому в додатку написали 150000,00 гривень , а не суму яку вона в дійсності хоче отримати, на що їй пояснили, що так швидше буде отримано кредит у розмірі 75000,00гривень. Минуло кілька тижнів, і вона зателефонувала адміністратору з приводу надання їй кредиту, на що їй повідомили, що вона має сплатити ще додатково 13 тисяч гривень, і необхідна сума буде виплачена вже до півроку. При закінченні піврічного терміну, в неї вже почав зароджуватися якийсь неспокій і вона звернулася із питанням про розірвання договору та про повернення сплачених нею грошей. Гроші, які вона внесла на рахунок ніхто не повертає та кредит відмовилися надати. Відповідно нею була написана заява в правоохоронні органи щодо шахрайських дій зі сторони ПП В«КапітолійВ» .Опрацювавши дану заяву, провівши перевірку, слідчим відділенням Дрогобицького ГУ МВС України Львівської області по факту була порушена кримінальна справа №115-0548 до ПП В«КапітолійВ» , за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Таким чином, вона вважає, що порушено її права як власника майна. Усе це принесло їй душевні страждання, систематичні головні болі, підвищення кровВ»яного тиску, погіршився емоційний стан. Таке становище завдає її сімВ»ї моральних страждань, призводить до порушення нормальних життєвих звВ»язків. Моральні збитки вона оцінює у 1650 гривень.

Відповідно з ч.3 ст.5 Закону України від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність по залученню грошових коштів може здійснюватись спеціально створеними для цієї мети структурами після отримання ними дозволу на такий вид діяльності. В протилежному випадку юридичні особи, що здійснюють таку діяльність без спеціального дозволу, несуть відповідальність, встановлену Кримінальним кодексом України.

Враховуючи те, що за змістом оспорюваного договору відсутні посилання на відповідні ліцензії, то вона приходить до висновку, що відповідач здійснює свою діяльність з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити чинному законодавству України. В протилежному випадку такий правочин є нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Стаття 227 ЦК України встановлює, що договір, укладений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії") може бути визнаний судом недійсним, а якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на укладення такого договору, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду.

Відповідно з ст. 230 ЦК України якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Просить постановити рішення про визнання недійсним договору №014091, укладений 28 березня 2009 р. між нею та відповідачем, як вчинений в наслідок обману, зобов'язати відповідача повернути їй сплачені нею 4050,00 грн. у подвійному розмірі, тобто 8100,00грн. та стягнути з відповідача в її користь 1650 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. та сплачену нею суму виконавчого збору в розмірі 97,50 грн.

Відповідач ПП "Капітолій" м. Житомир у своїх запереченнях не заперечує проти суті позовних вимог, а посилається на те, що під час укладення оспорюваного позивачем договору між позивачем та відповідачем було коректно викладені відповіді від продавця консультанта, тому просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позов є безпідставним, а позовні вимоги необгрунтованими, виходячи з наступного:

Між сторонами був укладений договір за програмою придбання товарів у групах. Згідно п. 1.3 ст. 1 додатку № 2 до оспорюваного договору послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування груп учасників програми В«Лідер-плюсВ» , метою яких є придбання Товару, зазначеного в додатку № 1 до Договору.

Адміністратор програми (ПП В«КапітолійВ» ) здійснює оплату вартості товару чи надає відповідну суму позики учаснику тільки після отримання ним дозволу та належного виконання умов договору.

Порядок участі в асигнаційному заході, за результатами якого адміністратор надає учасникам дозвіл, а також умови його отримання визначені в ст. 4 додатку №2 до договору.

Так, відповідно до п. 4.10 ст. 4 зазначеного вище додатку № 2, учасник повинен надіслати заяву на участь в асигнаційному заході до центрального офісу адміністратора не пізніше, ніж за два дні до дати його проведення. Про дату проведення асигнаційного заходу учасник може дізнатися в будь-якому консультаційному пункті адміністратора або безпосередньо в його центральному офісі в м. Житомирі.

Відповідно до п.4.11 ст.4 додатку №2 до договору перший та наступний дозволи надаються в такому порядку:

Перевагу має той учасник, який надіслав заяву, яка містить максимальне повідомлення та найбільшу кількість сплачених платежів.

Про необхідну кількість загальних платежів, а також максимальне повідомлення учасник може дізнатися безпосередньо в центральному офісі адміністратора.

В додатку №1 до договору позивач зазначила, що вона бажає отримати товар - вартістю 150000,00грн. з виплатою його вартості 180-ма платежами. Зазначену суму вона підтвердила і своїй власноруч написаній заяві від 28.03.2009р. Зазначеною заявою позивач також підтвердила, що вона погоджується усіма умовами договору, а також , що отримала всі коректно викладені відповіді від продавця -консультанта ОСОБА_3 Таким чином, твердження позивача, що вона хотіла отримати грошові кошти у розмірі 75000,00 грн., а також, що її було введено в оману під час підписання договору, є голослівними та спростовуються матеріалами справи.

Також позивач не надала доказів, які б підтверджували укладення договору внаслідок обману, хоча відповідно до процесуального законодавства України це є її обовВ»язком. Крім цього, п.1.4 та 8.1 додатку №2 до оспорюваного договору передбачено, що договір активується на восьмий день після його підписання і протягом цього часу учасник має право відмовитися від нього та повернути всі сплачені платежі. Якщо таким правом учасник не скористався, то у випадку розірвання договору після семи днів від дня його укладення, сплачений реєстраційний платіж учаснику не повертається.

Позивач жодного разу не зверталася до відповідача з листами, претензіями, тощо щодо виконання умов укладеного договору . Також позивач не сплатила жодного Загального платежу та не брала участі в Асигнаційних заходах. Таким чином, підстав для надання їй дозволу, що є підставою для надання грошових коштів чи оплати вартості товару, не було.

У звВ»язку із несплатою Загального платежу протягом двох місяців адміністратор розірвав договір в односторонньому порядку відповідно до п.8.3 додатку №2 до договору. Отже, договір зі сторони відповідача був виконаний належним чином відповідно до його умов. Підстав для визнання договору недійсним з наведених в позовній заяві підстав немає. Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання звернутися до суду. З наявних в справі доказів не вбачається порушень будь-яких прав позивача.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях. Вважають, що ОСОБА_2 не було доведено свої позовні вимоги, позов ґрунтується виключно на її голослівних припущеннях та міркуваннях. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП "Капітолій" про визнання недійсним укладеного з Відповідачем договору, стягнення грошових коштів за безпідставністю та необґрунтованістю вимог.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, посилаються на обставини, викладені у позовній заяві та пояснили суду, що Відповідач не має права надавати фінансові послуги, тому укладений договір суперечить чинному законодавству, він був укладений і наслідок обману. Діями відповідача позивачу ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, оскільки вона передала відповідачу свої кошти, якими відповідач користувався і надалі користується незаконно, а тому вона вимушений вживати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, тому просить задовольнити позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідач -представник ПП В«КапітолійВ»в судове засідання не зВ»явився, однак від нього поступило письмове клопотання про розгляд справи у відсутності їхнього представника, а тому суд розглянув справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів по справі.

Відповідно з п.8.1 даного додатку, учасник, який виявив бажання розірвати договір в односторонньому порядку має право на отримання сплачених коштів протягом 21 банківських днів.

Згідно з копії квитанції від 28.03.2009р. позивач ОСОБА_2 сплатила на рахунок відповідача кошти в сумі 4050,00грн.

Як вбачається із копії листа за №15420 від 09.12.2009р. Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області, що матеріали перевірки по заяві ОСОБА_2 по факту вчинення працівниками ПП В«В»КапітолійВ»шахрайських дій скерована у слідче відділення Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області, для долучення до матеріалів кримінальної справи №115-0548, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

З оглянутого статуту Приватного підприємства В«КапітолійВ» , затвердженого 27 лютого 2008., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 14 квітня 2009р. та

довідки АА № 041303 з єдиного державного реєстру, вбачається, що відповідач

зареєстрований як юридична особа, він немає права надавати фінансові послуги по

наданню кредитів для населення.

Суд приходить до переконання, шо позовні вимоги ОСОБА_2 підставні і підлягають до часткового задоволення.

Твердження відповідача, що оспорюваний позивачем договір не має на меті надання фінансових послуг, а його предметом є надання послуг з придбання товару, спростовується змістом цього договору, в якому зазначено: "Адміністративний платіж - одноразова плата, що сплачується учасником на користь адміністратора після отримання дозволу, пов'язана із купівлею та організацією передачі товару у власність учасника або наданням відповідної суми у позику".

Тому твердження відповідача, що діяльність по наданню грошової позики не підпадає під жодну конкретну фінансову послугу в розумінні ст. 4 Закону України та неврегульована законом України в повній мірі, є необгрунотованим.

Відповідно до положень ст. 4 п. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту".

Тому суд приходить до переконання, що відповідно до умов оспорюваного договору відповідач зобов'язався надати позивачеві фінансову послугу в виді наданні коштів у позику.

Проте, оскільки оспорюваним договором не передбачено придбання відповідачем в користь позивача конкретного товару, а тільки надання позики для його придбання, то суд приходить до переконання, що цей договір скерований на надання фінансової послуги.

Відповідно до ч. З ст. 5 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа".

Відповідно до положень ст. 203. ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки внутрішня воля позивача була спрямована на отримання від відповідача грошової позики в сумі 75000,00 грн., то твердження відповідача, що він взяв на себе зобов'язання з надання послуги позивачеві по придбанню товару є необгрунтованим, оскільки в договорі немає жодної вказівки який саме товар повинен придбати відповідач на користь позивача.

Оскільки відповідач не мав ліцензії на надання фінансової послуги, то відповідно до положень ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину. вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким право чином.

Враховуючи те, що відповідач не мав права на надання позивачеві фінансової послуги в виді надання грошової позики (кредиту) на придбання товару, то укладаючи оспорюваний договір представник відповідача ввів позивача в оману, тим більше запевнивши позивача, що необхідні їй грошові кошти будуть надані йому протягом півроку, то відповідач має право на відшкодування їй моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач ОСОБА_2 передала відповідачеві свої грошові кошти, які відповідач використовував тривалий час на свій розсуд, а тому позивач зазнав матеріальної шкоди в виді втрати відсотків, передбачених по депозитних вкладах громадян, вона не могла реалізувати свій намір щодо придбання необхідної їй речі, повинна була вживати додаткових заходів щодо відновлення свого порушеного права, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди грунтуються на положеннях ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеним позивачем в сумі 1650 грн.

Відповідно до положень ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається недійсним.

Обман мав місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. або якщо вона змовчує їх існування.

Представник відповідача при укладенні оспорюваного договору ввів позивача в обман, оскільки запевнив позивача про можливість отримання грошової позики протягом шести місяців, а також скривши від позивача ту обставину, що відповідач не має ліцензії на надання фінансових послуг, відповідач не спростував тверджень позивача, що вона не укладав би оспорюваний нею договір якби знала, що для отримання позики необхідно сплатити додатково 13 тисяч гривень, а також, що вона не укладала би цей договір, якщо би знала, що відповідач не має відповідної ліцензії.

Вимога позивача про повернення відповідачем сплачених нею грошових коштів у подвійному розмірі не грунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно з ч.3 ст. ст. 230 ЦК України в подвійному розмірі відшкодовуються тільки збитки, шо завдані у зв'язку з вчиненням правочину. що визнається недійсним, а оскільки позивач не навів в чому полягають його збитки та який їх розмір, то відповідач погодився повернути позивачеві тільки ті кошти, які сплачені йому позивачем в сумі 4050 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 209.212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,227,230 ЦК України. Законом України "Про фінансові послу ти та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, визнати недійсним договір №014091 від 28 березня 2009 р., укладений між ОСОБА_2 та ПП "Капітали" м. Житомир, стягнути в користь ОСОБА_2 з відповідача ПП "Капітолій" м. Житомир вух Хлібна. 9 кв. 4. поштовий індекс 10003. ідентифікаційний код юридичної особи 30961540, п/р. НОМЕР_1 МФО 311528 код 30961540 в ЦВ Житомирської обласної дирекції АППБ В«Аваль" - 4050 (чотири тисячі пВ»ядесять ) гривень 00 коп. в рахунок незаконно отриманих коштів та 1650 (одну тисячу шістсот пВ»ятдесять) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 5700 ( пВ»ять тисяч сімсот ) гривень 00 коп.

Стягнути з відповідача ПП "Капітолій" АДРЕСА_1, поштовий індекс 10003, ідентифікаційний код юридичної особи 30961540, п/р. НОМЕР_1 МФО 311528 код 30961540 в ЦВ Житомирської обласної дирекції АППБ В«Аваль" судові витрати по оплаті судового збору в сумі 97 (девВ»яносто сім) гривень 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень в користь код БКД - 22050000, р/р 312162597700014. код ЄДРПОУ 25262988. банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Гарасимків Л.І.