Постанова

від 03.11.2016 по справі 826/2938/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2016 року 15:20 №826/2938/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міріад» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міріад» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Міріад») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013 №000312220 та №0000322220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено про необхідність надання правової оцінки доводам відповідача про відсутність у контрагентів - постачальників позивача адміністративно-господарських можливостей (матеріально-технічних та трудових ресурсів), об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема поставки товару; відсутність доказів транспортування товару від цих постачальників на адресу позивача.

19.05.2016 справа №826/2938/13-а надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2016 справу №826/2938/13-а для розгляду передано судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянському К.М.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянського К.М. від 24.05.2016 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про безтоварність операцій, здійснених між ТОВ «Міріад» та ТОВ «Віннерком» і ТОВ «Віп Трейд», в результаті чого позивачеві було донараховано податок на додану вартість у сумі 555349,00 грн. та 510921,00 грн. податку на прибуток за наслідками господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Позивач вказав, що укладені ним правочини з контрагентами ТОВ «Віннерком» і ТОВ «ВіпТрейд» відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаних контрагентів, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за зобов'язаннями своїх контрагентів ТОВ «Віннерком» і ТОВ «Віп Трейд» з іншими контрагентами (ТОВ «МПС Капітал», ТОВ «Укртеплокомплект», ТОВ «Сіріус-Гранд»), з якими ТОВ «Міріад» ніколи не мало господарських взаємовідносин.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що поставлені його контрагентами ТОВ «Віннерком» і ТОВ «Віп Трейд» товари, були використані ним у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що свідчить про реальність проведених операцій із зазначеними суб'єктами господарювання, а тому висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених з вказаними контрагентами, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 02.01.2013 №1/22-222-37035285 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 18.01.2013 №000312220 та №0000322220 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В судовому засіданні сторони подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, а тому суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи видно, що у період з 19.12.2012 по 25.12.2012 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Міріад» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Віп Трейд» за період з 01.10.2011 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки 02.01.2013 складено акт № 1/22-222-37035285 (далі по тексту - Акт перевірки) (том 1, а.с. 12-19).

На підставі вказаного Акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 18.01.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000322220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 555349,00 грн., у тому числі за основним платежем - 444279,00 грн. та за штрафними санкціями - 111070,00 грн. (том 1, а.с. 10);

№0000312220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 510921,00 грн. за основним платежем (том 1, а.с. 11).

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Міріад» на підставі господарських договорів купівлі-продажу придбало товари з віднесенням сплачених за них сум до складу валових витрат підприємства, а до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - сум ПДВ, сплачених ним у складі вартості товарів, поставлених ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Віп Трейд». За укладеними між позивачем та його контрагентами господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган в ході аналізу бази даних АІС «Співставлення посадкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановив, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Віннерком» не відоме, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 14.12.2012. Перевіряючими також було використано складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віннерком», з якого вбачається, що контрагенти зазначеного підприємства - ТОВ «МПС Капітал» і ТОВ «Укртеплокомплект» - мають ознаки фіктивності.

Інший контрагент позивача - ТОВ «Віп Трейд» також за своїм місцезнаходженням не знаходиться, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 13.02.2012, згідно інформації ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС ТОВ «Віп Трейд» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок ТОВ «Сіріус-Гранд», у господарських взаємовідносинах з яким податковим органом не встановлено факту передачі товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

За наведених підстав органом державної податкової служби зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Міріад» з ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Віп Трейд» не мали реального характеру, оскільки фінансово-господарська діяльність ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Віп Трейд» здійснюється поза межами правового поля, а правочини, що укладаються ними, не спричиняють правових наслідків, які обумовлюються ними.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Віп Трейд» по взаємовідносинах з ТОВ «Міріад» є недійсними, внаслідок чого ТОВ «Міріад» в порушення:

- підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було занижено податок на прибуток у ІV кварталі 2011 року на суму 510 921,00 грн.;

- пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість на загальну суму 444 279,00 грн., у тому числі за жовтень 2011 року в сумі 247 728,00 грн., за листопад 2011 року - 125 066,00 грн., за грудень 2011 року - 71 485,00 грн.

На підтвердження реальності виконання договірних відносин позивач надав копії: договору №1210-11 від 12.10.2011, за умовами якого ТОВ «Віннерком» зобов'язувалось протягом дії договору поставити ламіновану фанеру на суму 2306400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 384400,00 грн., а покупець (позивач) - прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених договором (том 1, а.с. 96).

На підставі вказаного договору ТОВ «Віннерком» було виписано рахунок-фактуру № СФ-0000131 від 12 жовтня 2011 року на поставку ламінованої фанери ФСФ на суму 2306424,32 грн., в тому числі податок на додану вартість - 384404,05 грн. (том 1, а.с. 97), поставка якої підтверджується видатковими накладними № РН-0000390 від 05 грудня 2011 року, № РН-0000225 від 01 грудня 2011 року, № РН-0000215 від 28 листопада 2011 року, № РН-0000214 від 25 листопада 2011 року, № РН-0000126 від 31 жовтня 2011 року, № РН-0000120 від 31 жовтня 2011 року,№ РН-0000125 від 28 жовтня 2011 року (том 1, а.с. 105-111).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Віннерком» було виписано на користь позивача податкові накладні № 23 від 05.12.2011 на суму 53912,52 грн., в тому числі податок на додану вартість - 8985,42 грн., № 19 від 01.12.2011 на суму 375000,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 62500,02 грн., № 25 від 28.11.2011 на суму 375000,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 62500,02 грн., № 24 від 25.11.2011 на суму 375396,26 грн., в тому числі податок на додану вартість - 62566,04 грн., № 18 від 31.10.2011 на суму 238865,28 грн., в тому числі податок на додану вартість - 39810,88 грн., № 18 від 18.10.2011 на суму 418000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 69666,67 грн., № 16 від 17.10.2011 на суму 470250,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 78375,00 грн.(том 1, а.с. 98-104).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року.

Крім того, позивачем надано копії сертифіката відповідності UA1.140.0163138-07 (т. 2 а.с. 36) та протокала №14-2003 визначення групи трудногорючих і горючих твердих речовин та матеріалів (т. 2 а.с. 37).

Також позивачем надано договір купівлі-продажу № 0210 від 02 жовтня 2011 року, укладений з ТОВ «Віп Трейд», за умовами якого ТОВ «Віп Трейд» зобов'язувалось в порядку і на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (позивач) - прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах, визначених договором. Ціна товару вказується в рахунку-фактурі (том 1, а.с. 112-113).

На підставі вказаного договору ТОВ «Віп Трейд» було виписано рахунок-фактуру № СФ-06/53 від 12.10.2011 на поставку цементно-стружкової плити товщиною 16 мм на суму 329251,20 грн., в тому числі 59875,20 грн. податку на додану вартість (том 1, а.с. 114), поставка якої підтверджується видатковими накладними № РН-0000992 від 31.10.2011 року та № РН-0000991 від 28.10.2011 (том 1, а.с. 117-118).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Віп Трейд» виписало на користь позивача податкові накладні № 15 від 17.10.2011 на суму 187498,08 грн., в тому числі податок на додану вартість - 31249,68 грн. та № 16 від 31.10.2011 на суму 171753,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 28625,52 грн. (том 1, а.с. 115-116).

Вказані податкові накладні були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року, що відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року (том 1, а.с. 131-141).

Витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Віп Трейд» за ІV квартал 2011 року були віднесені позивачем до складу валових витрат у зазначеному періоді.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки судів узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На спростування тверджень відповідача про відсутність доказів на підтвердження здійснення транспортування придбаних у зазначених контрагентів товарів, позивачем надано договір перевезення вантажу №231011 від 23.10.2011, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 зобов'язався здійснити доставку вантажів (т. 1 а.с. 44-46).

На підтвердження виконання зазначеного договору в матеріалах справи містяться копії актів сдачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунки - фактури, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом та товарно-транспорті накладні (т. 1 а.с. 47-74).

Крім того, між позивачем та ТОВ «ТЕК «Катрін» 01.12.2011 було укладено договір - заявка №01/12-11, згідно з яким експедитор від свого імені зобов'язується за дорученням та за рахунок замовника заключати договором з третіми особами (виконавцями) для організації перевезень вантажів, а також проводити повний розрахунок з виконавцями з коштів, отриманих від замовника (т. 1 а.с. 75).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано копії рахунку - фактури, акта здачі - прийняття робіт та товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 76, 77).

Також позивачем 21.10.2011 було укладено договір №041-11 на перевезення вантажів автотранспортом з Агропромисловим приватним підприємством «Мрія», яким визначено порядок взаємовідносин, що виникають між перевізником та замовником при плануванні, розрахунках і здійсненні доставки вантажів автотранспортом в міських і внутрішньодержавних міжміських зв'язках (т. 1 а.с. 78-79).

На підтвердження реального виконання названого договору позивачем надано копії акта здачі - прийняття робіт, рахунку та товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 80, 81).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі по тексту - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Як вбачається з наданих позивачем документів, зокрема, заявки №0242 на перевезення вантажу автомобільним транспортом та товарно-транспортної накладної №№010 МР (т. 1 а.с. 49, 50) дана заявка зроблена на автомобіль мерседес НОМЕР_2 на перевезення вантажу - строма тер. 4 т, 15 м3, а перевезення здійснювалось автомобілем НОМЕР_1 та перевозили фанеру об'ємом 5 м3.

Так само в заявці №0278 зазначено про необхідність здійснення перевезення вантажу №007 МР - ДСП 21 т, 86 м3, який мав бути завантажений на заводі «ОДЕК», а в товарно-транспортній накладній вказано про перевезення фанери об'ємом 30 м3 (т. 1 а.с. 53, 54).

Аналогічні недоліки містяться у заявці №0279 та доданій до неї товарно-транспортній накладній №008 МР, заявці №0230 та ТТН №004 МР (т. 1 а.с. 57, 58, 65, 66).

У заявці №0231 зазначено автомобіль Рено НОМЕР_4, у той час як у товарно-транспортній накладній №003 МР зазначено автомобіль Scania з аналогічним державним номером. Також у названій заявці зазначено про перевезення строй. мат. 21т, 86 м3, а в ТТН - ЦСП 1008 м3.

У заявці №0232 зазначено автомобіль Рено НОМЕР_3, у той час як у товарно-транспортній накладній №005 МР зазначено автомобіль DAF з аналогічним державним номером. Також у названій заявці зазначено про перевезення строй. мат. 21т, 86 м3, а в ТТН - ЦСП 1008 м3 (т. 1 а.с. 69, 70).

У заявці №0229 зазначено автомобіль Рено НОМЕР_5, у той час як у товарно-транспортній накладній №002 МР зазначено автомобіль DAF з аналогічним державним номером. Також у названій заявці зазначено про перевезення ДСП 21т, 86 м3, а в ТТН - фанера 30 м3 (т. 1 а.с. 73,74).

У товарно-транспортній накладній №009 МР, наданій на підтвердження виконання договору - заявки №01/12-11, відсутній підпис водія - експедитора.

Також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вантаж, перевезення якого здійснювалось на підставі наданих товарно-транспортних накладних, є товаром, придбаним позивачем у його контрагентів - ТОВ «Віннерком» і ТОВ «Віп Трейд».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази виконання його контрагентами договорів, є неповними.

Тим часом, посилання відповідача на вирок Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2013 у справі №757/15488/13-к (т. 2 а.с. 189-197), суд до уваги не приймає.

Як вбачається зі змісту зазначеного вироку, судом встановлено:

«ОСОБА_3 на пропозицію ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом 2010 - 2012 років на території м. Києва, сприяв невстановленим особам у підробленні та збуті підроблених первинних фінансово-господарських документів ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555), ТОВ "Рейтар" (код ЄДРПОУ 33011171), ТОВ «Сан Енд Фан» (код ЄДРПОУ 37241245) за наступних обставин.

Так, за допомогою електронної пошти ОСОБА_3 отримував від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 реквізити підприємств, документи яких в подальшому мали підроблятися невстановленими особами, а також форму заявки для отримання номерів документів, яка містила відомості щодо дати здійснення операції, найменування контрагента, його код в єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій, номер свідоцтва платника податку на додану вартість, сума коштів без врахування податку на додану вартість, сума податку на додану вартість, загальна сума коштів, об'єкт поставки (товар, послуга робота).

В подальшому, ОСОБА_3 пересилав отримані від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 реквізити підприємств та форму заявки представникам діючих підприємств, що замовляли виготовлення підроблених документів, які, в свою чергу, заповнювали заявки та пересилали їх електронною поштою на електронну адресу ОСОБА_3

В подальшому, продовжуючи вчиняти дії, направлені на сприяння невстановленим особам у підробленні та збуті фінансово-господарських документів ОСОБА_3 пересилав їх електронною поштою на електронну адресу невстановлених слідством осіб, що займалися складанням бухгалтерських документів підприємств документи яких підроблялися, а через деякий час, отримував від них електронною поштою реєстри номерів видаткових накладних, або актів виконаних робіт та номерів податкових накладних.

Після цього, в продовження своїх злочинних дій, ці реєстри ОСОБА_3 електронною поштою пересилав представникам діючих підприємств, що замовляли виготовлення підроблених документів, а останні, в свою чергу, в електронному вигляді складали необхідні їм первинні фінансово-господарські документи, з врахуванням отриманих від ОСОБА_3 номерів документів та надсилали їх електронною поштою ОСОБА_3

В подальшому, отримані в електронному вигляді документи щодо проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555), ТОВ "Рейтар" (код ЄДРПОУ 33011171), ТОВ «Сан Енд Фан» (код ЄДРПОУ 37241245) ОСОБА_3 електронною поштою пересилав невстановленим особам.

Після чого, отримавши електронне повідомлення системою зв'язку «Skype» від ОСОБА_1 або ОСОБА_4, про перерахування коштів підприємствами замовниками виготовлення підроблених документів, ОСОБА_3 на території міста Києва отримував у ОСОБА_1 або ОСОБА_4, та невстановлених осіб підроблені первинні фінансово-господарські документи підприємств, які були підписані та з відбитками мокрих печаток відповідних підконтрольних невстановленим особам підприємств в тому числі наступні документи, а саме:

Документи щодо проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555):

Договір купівлі-продажу № 01-09-11 від 01.09.2011 укладений між ТОВ «Технік Енерджі» (код ЄДРПОУ 35076670) та ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555) в який внесено дані про фінансово-господарську діяльність, що не відповідають дійсності;

Додаток № 1 до договору купівлі-продажу № 01-09-11 від 01.09.2011 в який внесено дані про фінансово-господарську діяльність, що не відповідають дійсності;

Видаткова накладна № РН-0000062 від 29.09.2011 в якій зазначено неправдиву інформацію про реалізацію товарів, на загальну суму 45078,48 грн., в т.ч. ПДВ - 7513,08 грн.;

Видаткова накладна № РН-0000061 від 29.09.2011 в якій зазначено неправдиву інформацію про реалізацію товарів, на загальну суму 19368,96 грн., в т.ч. ПДВ - 3228,16 грн.;

Податкова накладна № 16 від 29.09.2011 в якій зазначено неправдиву інформацію про реалізацію товарів, на загальну суму 19368,96 грн., в т.ч. ПДВ - 3228,16 грн.;

Податкова накладна № 16 від 29.09.2011 в якій зазначено неправдиву інформацію про реалізацію товарів, на загальну суму 45078,48 грн., в т.ч. ПДВ - 7513,08 грн.

В подальшому ОСОБА_3 отримані у ОСОБА_1, ОСОБА_4 та невстановлених осіб підроблені первинні фінансово-господарські документи ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555), ТОВ «Рейтар» (код ЄДРПОУ 33011171), ТОВ «Сан Енд Фан» (код ЄДРПОУ 37241245) передавав в різних районах м. Києва представникам ТОВ «Технік Енерджі» (код ЄДРПОУ 35076670), які у відповідному звітному періоді використовувались службовими особами ТОВ «Технік Енерджі» при складанні податкової звітності, та віднесені до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.»

За результатами аналізу даного вироку, суд приходить до висновку, що встановлені ним обставини, зокрема, підробленість первинних фінансово-господарських документів по фінансово-господарським операціям ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555) з ТОВ «Технік Енерджі» (код ЄДРПОУ 35076670), не стосуються фінансово-господарських операцій ТОВ «Міріад» з ТОВ «Віннерком» (код ЄДРПОУ 36588555).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013 №000312220 та №0000322220 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Міріад» відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський