Рішення

від 04.11.2016 по справі 369/9327/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9327/15-ц

Провадження № 2/369/606/16

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Волчка А.Я.,

за участю секретаря Ведмеденко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 06.06.1997 року, актовий запис № 190 відділу РАГС Радянського району м. Києва по 10 січня 2013 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року шлюб між сторонами був розірваний. З вказаного часу сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.

Від спільного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року проживає разом з Позивачем.

В період шлюбу за спільні кошти сторін на підставі договору купівлі-продажу було придбано земельну ділянку, площею 20 сотих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, 19, вартість якої згідно даних агентства нерухомості «Благовіст» становить 1 422 000 грн.

Як зазначила Позивач, на вказаній земельній ділянці за спільні кошти подружжя в період шлюбу було побудовано житловий будинок, загальною площею 261,7 кв.м., житловою площею 141,7 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.06.2007 року. Вартість цього житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 19, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до відомостей агентства нерухомості «Благовіст» від 25.08.2015 року становить 9 480 000 грн.

Також, за період перебування у шлюбі сторонами було створено три підприємства: 1) товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн агентство «ІТАРГЕТ», 2) компанію «Wonderbox» та 3) компанію «The new old mail», учасником яких являється ОСОБА_2, проте до яких були вкладені спільні кошти подружжя, у зв'язку з чим Позивач зазначає, що має право на поділ одержаних доходів вищезазначених юридичних осіб.

ОСОБА_1 просила суд припинити право особистої власності ОСОБА_2 на домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, будинок 19; визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на ? частку домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, будинок 19; визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) право власності на ? частку домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, будинок 19; припинити право особистої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,20 га, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, будинок 19; визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на ? частку земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, будинок 19; визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) право власності на ? частку земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, будинок 19; визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) право власності на ? доходів господарських товариств: товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн агентство «ІТАРГЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 37773454, компанії «Wonderbox» та компанії «The new old mail», учасником яких являється ОСОБА_2.

04 грудня 2015 року в судовому засіданні судом до спільного розгляду з первісним позовом на підставі ч. 2 ст. 123 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Заявлені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що останній перебував з Відповідачем у шлюбі з 06.06.1997 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року шлюб між сторонами був розірваний.

Як зазначив Позивач за зустрічним позовом під час перебування у шлюбі сторонами було придбане наступне майно: квартира АДРЕСА_1 б, м. Київ, загальною площею 100,00 кв.м.; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 19, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 261,7 кв.м.; автомобіль моделі Mazda 6, державний номер НОМЕР_3.

Аргументуючи зустрічний позов ОСОБА_2 зазначив, що перебуваючи у шлюбі понад 7 років подружжям було прийнято спільне рішення про необхідність купівлі земельної ділянки. У зв'язку з прийнятим рішенням та маючи спільно накопичені кошти подружжям було придбано земельну ділянку в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, по вул. Зеленій за № 19. Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 01.07.2005 року вартість вищезазначеної земельної ділянки складала 169 200,00 грн.

Як зазначив Позивач за зустрічним позовом, здійснивши купівлю вищезазначеної земельної ділянки подружжям були витрачені усі спільно накопичені кошти, у зв'язку з чим останній здійснив продаж власної квартири, придбаної до шлюбу та отримані кошти направив на будівництво будинку на вищезазначеній земельній ділянці. Так, 10.03.2006 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу здійснив продаж квартири № 118 за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 28, яка належала йому на праві особистої приватної власності, оскільки була придбана Позивачем у 1995 році за власні кошти до укладення шлюбу із Відповідачем. Вказана квартира була відчужена Позивачем за ціну у розмірі 368 650,00 грн., що зазначено у п. 10 договору купівлі-продажу квартири від 10 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

У 2006 році було розпочато будівництво житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 19, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області. Факт існування вже побудованого житлового будинку розмірами 16,38х11,60 м на початок грудня 2006 року підтверджується протоколом № 688 про самовільне будівництво будинків або споруд інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 06 грудня 2006 року, яким зазначено, що Позивач за зустрічним позовом самовільно, без одержання відповідного дозволу Білогородської сільської ради та оформлення технічної документації побудував вищезазначений житловий будинок За вчинене адміністративне правопорушення Позивачем за зустрічним позовом було сплачено штраф.

29.09.2006 року Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації було заведено інвентаризаційну справу на будинок № 19 по вул. Зелена, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області. Відповідно до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд встановлено вартість житлового будинку у розмірі 236 494,00 грн.

ОСОБА_2 зазначив, що отримані кошти від продажу власної квартири, набутої до шлюбу, були використані останнім на будівництво житлового будинку, а саме на придбання будівельних матеріалів та оплату підрядних робіт, у зв'язку з чим вищезазначений спірний будинок є його особистою приватною власністю. Вартість аналогічного будинку на момент звернення до суду із зустрічним позовом, згідно даних сайту агентства нерухомості «Благовіст» складає 2 940 000,00 грн.

Також, Позивач за зустрічним позовом зазначив, що наприкінці 1997 року - на початку 1998 року сторонами була придбана квартира № 189 за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, буд. 14 Б, у зв'язку з чим та на підставі ст. ст. 22, 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України останній вважає, що дана квартира має бути порівно поділена між Позивачем та Відповідачем. Вартість аналогічної квартири на момент звернення до суду із зустрічним позовом, згідно даних сайту агентства нерухомості «Благовіст» складає 3 680 000,00 грн.

Крім того, під час шлюбу у 2010 році сторонами був придбаний автомобіль, що був оформлений на дружину Позивача за зустрічним позовом. Вартість аналогічного автомобіля на момент звернення до суду із зустрічним позовом, згідно даних сайту http://rst.ua складає 155 250,00 грн. Враховуючи те, що сторони не можуть домовитися про порядок поділу вищезазначеного автомобіля Позивач за зустрічним позовом просив відшкодувати йому ОСОБА_1 50 % вартості автомобіля у розмірі 155 250,00 грн.

В прохальній частині зустрічного позову ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 19, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 261,7 кв.м.; визнати за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб: автомобіль, державний номер НОМЕР_3, модель: Mazda 6; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 155 250,00 грн. грошової компенсації, що становить ? вартості легкового автомобіля Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3; стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: 08140 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19) судові витрати у розмірі 3 645,00 грн.; відмовити ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову.

15 лютого 2016 року ОСОБА_1 подала до канцелярії суду заяву про збільшення позовних вимог про поділ спільного майна подружжя за вх. № 4028.

16 лютого 2016 року ОСОБА_1 подала до канцелярії суду письмові заперечення на зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя за вх. № 4235.

Вищезазначену заяву та письмові заперечення проти позову аналогічно обґрунтовувала тим, що квартира № 189 в будинку № 14-б по пр-ті ОСОБА_5 в м. Києві належить особисто ОСОБА_1 на праві приватної власності, оскільки придбана за її власні кошти, у зв'язку з чим Позивач за первісним позовом вважає, що дана квартира не підлягає поділу. Так, до одруження ОСОБА_1 мала двокімнатну квартиру у АДРЕСА_3, загальною площею 58,4 кв.м., яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.1995 року, до шлюбу з відповідачем. Як вказала Позивач за первісним позовом, вищевказана квартира була продана нею 12.06.1998 року, а вже 24.06.1998 року вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_4, при чому різницю, яку їй не вистачало на придбання квартири подали її батьки. ОСОБА_1 зазначила, що її колишній чоловік - ОСОБА_2 у 1998 році не міг придбати квартиру, оскільки в нього не було коштів та належної роботи, яка б приносила йому доходи, щоб відразу купити квартиру. Позивач за первісним позовом вважає, що вищезазначена квартира належить їй на праві особистої приватної власності, яка не підлягати поділу, враховуючи, що придбана вона за власні кошти ОСОБА_1 та її батьків.

Крім того, Позивач за первісним позовом зазначила про свої заперечення, що тверджень ОСОБА_2 щодо належності житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій 19 в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області на праві особистої власності, оскільки спірний будинок був побудований за спільні кошти, більш того саме батьки ОСОБА_1 надавали гроші на його фінансування. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали в компанії Procter and Gamble та мали однакову заробітну плату, яку використовували на утримання родини та частково для будівництва будинку, у зв'язку з чим Відповідач за первісним позовом не міг самостійно за власні кошти здійснити будівництво будинку.

Також, Позивач зазначила, що після розлучення з ОСОБА_2 із нею проживає та перебуває на її утриманні їх спільна донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Матеріальної допомоги ОСОБА_2 та участі у вихованні доньки останній не приймає, у зв'язку з чим просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя, зокрема земельної ділянки та домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням інтересів дитини та на підставі ст. 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відступити від засад рівності часток подружжя та збільшити частку Позивача за первісним позовом до 65 %.

Щодо тверджень Позивача за зустрічним позовом, що стосуються автомобіля НОМЕР_4, то ОСОБА_1 зазначила, що вищезазначений автомобіль був придбаний для неї її батьками. Крім того, ОСОБА_2 взагалі ним не користувався, оскільки мав власний автомобіль марки Volvo s 40. У зв'язку із чим, просила просила визнати за нею право власності на автомобіль НОМЕР_4.

В загальному на підставі заяви про збільшення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (загальна вартість квартири складає 2 925 000 грн.); розділити майно, набуте під час шлюбу з ОСОБА_2 з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, виділивши ОСОБА_1 в натурі: автомобіль НОМЕР_4, вартість якого складає 268 400 грн. (10 500 дол. США); 65 % від загальної площі домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19; 65 % від загальної площі земельної ділянки (площа ділянки 0,20 га), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19; вирішити питання грошової компенсації ОСОБА_1 у вартості суми внесків (вкладів) у статутні фонди господарських товариств, які були здійснені ОСОБА_2 під час перебування з ОСОБА_1 у шлюбі (перелік зазначений в позовній заяві) по 50 % кожному (тобто, в рівних частинах); виділити ОСОБА_2 в натурі: 35 % від загальної площі домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19; 35 % від загальної площі земельної ділянки (площа ділянки 0,20 га), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19; автомобіль марки Volvo s 40, вартість якого складає 793 388,40 грн.; у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

18 березня 2016 року ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заперечення на первісну позовну заяву за вх. № 7478, відповідно до яких, крім вказаних в зустрічному позову обставин, зазначив, що він став учасником ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» від 23 червня 2011 року № 1. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» складала 15 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу.

02 серпня 2011 року Відповідачем за первісним позовом частково був сформований статутний фонд ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» у розмірі 5 000,00 грн.

08 серпня 2011 року ОСОБА_2 передав частку у статутному фонді ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» ОСОБА_6, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» від 08 серпня 2011 року № 3.

26 грудня 2013 року ОСОБА_6 передала частку у статутному фонді ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» ОСОБА_2, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» від 26 грудня 2013 року № 6.

Оскільки 08 серпня 2011 року ОСОБА_2 передав частку у статутному капіталі ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» ОСОБА_6, яка є сестрою Позивача, в період шлюбу, то на його думку, всі доходи від такої передачі були використані сторонами під час спільного подружнього життя. Повторно, Відповідач став учасником ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» лише у грудні 2013 року, тобто після розірвання шлюбу, а отже підстав для поділу доходів від діяльності ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» між сторонами відсутні.

Також, ОСОБА_2 зазначив, що Позивач за первісним позовом не довела, що він є учасником компанії «Wonderbox» та компанії «The new old mail» та корпоративні права останній набув у період подружнього життя з Позивачем.

Більш того, ОСОБА_2 не був учасником (засновником) жодної юридичної особи на дату розлучення з Позивачем за первісним позовом (10 січня 2013 року), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 березня 2016 року.

15 квітня 2016 року в судовому засіданні представником ОСОБА_2 були подані додаткові заперечення на первісну позовну заяву, відповідно до яких було зазначено, ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, щомісячно сплачує з навчання дитини, проводить з нею вільний час, разом проводять шкільні канікули, що підтверджується: довідкою від 03.02.2016 року за вих. № 18 (щодо оплати ОСОБА_2 освітніх послуг за навчання ОСОБА_3 з 2013 року по момент подачі даних письмових заперечень); квитанції, що підтверджують здійснення оплати ОСОБА_3 освітніх послуг за її навчання (з 2013 року по момент подачі даних письмових заперечень); рахунком на оплату по замовленню № 442 від 04.09.2015 року (купівля ноутбука, загальною вартістю 27 132,00 грн.); рахунком на оплату № 83 від 20.10.2014 року (купівля комунікатору на загальну суму 8 122,00 грн.); видатковою накладною № 23227 від 14.07.2015 року (купівля велосипеду на загальну суму 8 295,00 грн.); товарним чеком № НОМЕР_5 від 31.10.2015 року (купівля відео камери та кріплення до неї на суму 18 309,70 грн.); товарний чек № 3 від 24.09.2015 року (купівля скейту на суму 690,00 грн.); чек № 32029 від 21.10.2015 року (купівля взуття на суму 2 299,00 грн.); чек від 27.11.2015 року (купівля жіночого рюкзаку дитині на суму 1 419,95 грн.); подякою від колегіуму «Олімп»; характеристика від класного керівника дитини; копії закордонних паспортів, що підтверджують спільний з дитиною перетин кордонів Об'єднаних Арабських Еміратів (січень 2013 року), Туреччини (літо, 2013 року, 2014 року); копії підтверджень бронювання готелів в Буковелі (серпень 2015 року та січень 2015 року), в м. Одесі (червень 2014 року); копії авіаквитків в Об'єднані Арабські Емірати.

ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу того, що він ухиляється від утримання дитини та не виконує своїх обов'язків у зв'язку із чим відсутні підстави для застосування положення про відступлення від принципу рівності часток подружжя.

Також було звернено увагу суду, на те, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів про те, що квартира АДРЕСА_5 була придбана саме за кошти, які належали їй у зв'язку з реалізацією власного майна чи отримання коштів від її батьків для купівлі вищезазначеної квартири.

В подальшому, 30.08.2016 року через канцелярію Києво-Святошинського районного суду Київської області представником ОСОБА_2 була подана заява про збільшення позовних вимог у зустрічному позові про поділ спільного майна подружжя за вх. № 24307, відповідно до якої в остаточному варіанті просив суд: визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: вул. Зелена, буд. 19, с. Білогородка, Київська область, Києво-Святошинський район, 08140) право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 19, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, загальною площею 261,7 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: вул. Зелена, буд. 19, с. Білогородка, Київська область, Києво-Святошинський район, 08140) право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222480400:04:002:0075, державний акт на право власності на земельну ділянку: серія ЯА № 383675); стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: вул. Зелена, буд. 19, с. Білогородка, Київська область, Києво-Святошинський район, 08140) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_6, 04210) ? вартості земельної ділянки у розмірі 144 720 (сто сорок чотири тисячі сімсот двадцять) грн.; визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: вул. Зелена, буд. 19, с. Білогородка, Київська область, Києво-Святошинський район, 08140) право власності на ? частку квартири АДРЕСА_7; визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_6, 04210) право власності на транспортний засіб: легковий автомобіль, державний номер НОМЕР_3, модель: Mazda 6; стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_6, 04210) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: вул. Зелена, буд. 19, с. Білогородка, Київська область, Києво-Святошинський район, 08140) 155 250 (сто п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. грошової компенсації, що становить ? вартості легкового автомобіля Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3; стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_6, 04210) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, мешкає за адресою: вул. Зелена, буд. 19, с. Білогородка, Київська область, Києво-Святошинський район, 08140) судових витрат у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.; відмовити ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову.

В судовому засіданні Позивач за первісним позовом та її представник уточнили заявлені позовні вимоги і у кінцевому етапі, враховуючу позовну заяву та заяви про збільшення позовних вимог просили суд: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру, яка розташована: АДРЕСА_4, загальна вартість квартири складає 2 925 000 грн. (117 тис. дол. США); враховуючи інтереси дитини визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль автомобіля Mazda 6, державний номер НОМЕР_3, вартість якого складає 268 400 грн. (10 500 тис. дол. США); право власності на 65 % від загальної площі домоволодіння та земельної ділянки (площею 0,20 га), що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул. Зелена, буд. 19; визнати за ОСОБА_2 право власності на 35 % від загальної площі домоволодіння та земельної ділянки (площею 0,20 га), що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул. Зелена, буд. 19; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Volvo s 40, вартість якого складає 793 388,40 грн.; вирішити питання грошовї компенсації ОСОБА_1 вартості суми внесків (вкладів) у статутні фонди господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн агентство «ІТАРГЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 37773454, компанії «Wonderbox» та компанії «The new old mail»), які були здійснені ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі по 50 % кожному; у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.

В судовому засіданні Позивач за первісним позовом та її представник просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представники Відповідача за первісним позовом просили суд відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічну позовну заяву.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви з наступних підстав.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 06.06.1997 року, актовий запис № 190 відділу РАГС Радянського району м. Києва по 10 січня 2013 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року шлюб між сторонами був розірваний. З вказаного часу сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть.

Від спільного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року проживає разом з Позивачем.

В період шлюбу, 21 липня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, копія якого наявна в матеріалах справи, ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку, площею 0,2007 га, що знаходиться в селі Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Зелена, під № 19, кадастровий номер 3222480400:04:002:0075, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 01.02.2006 року ОСОБА_2 є власником вищезазначеної земельної ділянки.

В подальшому, на спірній земельній ділянці було побудовано домоволодіння за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19, власником якого, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02.07.2007 року, є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Білогородської сільської ради 01.06.2007 року.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пунктом 23 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-612цс15. Так, норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім'я було зареєстровано право власності на таку річ. Презумпція права спільної сумісної власності існує доти, доки у суді не доведено інше кимось із подружжя.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, придбана ОСОБА_2 спірна земельна ділянка, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, 19 та побудоване домоволодіння за вищезазначеною адресою було здійснено під час перебування останнього у шлюбі з Позивачем за первісним позовом, що свідчить про те, що в силу ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України вищезазначене нерухоме майно являється спільним майном подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 10 ЦПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи ОСОБА_2 про те, що спірне домоволодіння є його особистою власністю, так як побудоване за особисті кошти, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не були підтверджені належними доказами. Той факт, що 10.03.2006 року ОСОБА_2 здійснив продаж власної квартири № 118 за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 28, яка була придбана останнім у 1995 року, не доводить, що будівництво домоволодіння здійснювалась за виручені від правочину кошти, які не були пов'язані з сімейним бюджетом. Більш того, суд не приймає як належні та допустимі докази того, що спірне домоволодіння побудоване за особисті кошти ОСОБА_2, копії наявних в матеріалах справи актів № 1 приймання виконання підрядних робіт між ОСОБА_2 та ПП «БМП Укрпроектбуд», накладної № 42 від 11.04.2006 року, накладної № 38 від 08.04.2006 року, накладної № 64 від 10.06.2006 року, накладної № 46, локального кошторису № 3 на матеріали та обладнання, необхідне для монтажу засобів сигналізації на об'єкті, заказу №13/07-1, додаток до договору № 16/05 від 10.05.2006 року, враховуючи, що в даних документах відсутня вказівка на адресу домоволодіння, де здійснюється будівництво чи куди надаються товари та послуги. В накладних взагалі одержувачем зазначено ОСОБА_7. А той факт, що замовником будівництва відповідно до актів приймання виконання підрядник робіт виступає ОСОБА_2 не підтверджує того, що такі роботи виконувались за його особисті кошти.

Факт придбання спірної земельної ділянки за спільні кошти подружжя, сторонами не заперечується, у зв'язку з чим в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З пояснень сторін встановлено, що після розірвання шлюбу малолітня донька сторін залишилась проживати разом з ОСОБА_1, перебуває на її утриманні, аліменти з відповідача стягуються в примусовому порядку за рішенням суду.

Із наданих Позивачем та її представником за первісним позовом в судовому засідання пояснень вбачається, що Відповідач несумлінно виконує свій батьківський обов'язок по утриманню дітей, оскільки добровільно грошових коштів на їх утримання не надає, аліменти на утримання дитини були стягнуті лише 26.09.2016 року на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва у розмірі 2 000 грн. Основний тягар утримання дітей після розірвання шлюбу несе одна ОСОБА_1, проте доходу, який вона отримує, не вистачає для достатнього забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини.

Суд критично відноситься до наявних в матеріалах цивільної справи копій документів щодо бронювання номеру в готелі «Reikartz Карпати», враховуючи, що в останніх не зазначено, яка саме дитина проживала в даному готелі разом з ОСОБА_2 та копій квитанцій на купівлю різноманітних товарів, враховуючи, що з останніх не вбачається, що куплені Відповідачем за первісним позовом товари призначалися для його доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тому суд, з урахуванням вищевикладених обставин приходить до висновку про задоволення в цій частині вимог Позивача за первісним позовом, та враховуючи інтереси малолітньої дитини, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 65 % від загальної площі домоволодіння та на 65 % від загальної площі земельної ділянки, розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, буд. 19 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 35 % від загальної площі вищезазначеного домоволодіння та земельної ділянки.

Крім того, сторонами по справі було визнано факт купівлі під час перебування у шлюбі автомобіля Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3, який ОСОБА_1 просила виділити їй у власність, а ОСОБА_2 просив виплатити йому грошову компенсацію за вищезазначений автомобіль у розмірі 155 250 грн.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами.

Враховуючи, що вищезазначений автомобіль був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі; належних та допустимих доказів того, що він придбаний за особисті кошти одного з подружжя до матеріалів справи не надано, суд приходить до висновку, що автомобіль Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3 є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно із п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК Україна щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі за № 6-37цс13 зазначено, що при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Щодо поділу спірного автомобіля, то суд, з урахуванням встановлених обставин, в зв'язку із відсутністю обов'язкової згоди одного з колишнього подружжя на отримання грошової компенсації та тим, що жоден із колишнього подружжя не вчинив дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а автомобіль не може бути реально поділений між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки сторін по справі в цьому майні без його реального поділу і змінює правовий режим спільної сумісної власності сторін на цей об'єкт на режим спільної часткової власності.

Крім того, в період шлюбу було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_4, наявність якої не заперечувалось сторонами.

Водночас, відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю одного з подружжя є майно, набуте за час шлюбу, але, зокрема за кошти, які належали йому особисто.

Як вбачається із показань свідків по справі ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які допитані у відповідності до норм ЦПК України, попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, відмову від давання показання та приведені до присяги, до одруження з Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 мала двокімнатну квартиру у АДРЕСА_3, яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу та яка була куплена останній батьками. В подальшому, вже перебуваючи у шлюбі ОСОБА_1 продала вищевказану квартиру, а вже через два тижні вона придбала квартиру за отримані від продажі кошти, при чому різницю у розмірі близько 8-9 тисяч доларів, які їй не вистачало на придбання квартири, надали їй батьки.

Суд, враховуючи показання свідків, приходить до висновку, що спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_4, подружжя придбали за особисті кошти, що належали ОСОБА_1. Доказів вкладення спільних коштів подружжя або особистих коштів ОСОБА_2 суду надано не було, у зв'язку з чим вищезазначена спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_1.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про вирішення питання грошової компенсації останній вартості суми внесків (вкладів) у статутні фонди господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю «Онлайн агентство «ІТАРГЕТ», ідентифікаційний код юридичної особи 37773454, компанії «Wonderbox» та компанії «The new old mail») по 50 % кожному із сторін, то останні не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Як роз'яснено у пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Також Верховним Судом України у цивільній справі № 6-38цс15 щодо поділу майна подружжя 3 червня 2015 року викладено правову позицію, у якій зазначено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

У зв'язку з викладеним грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Проте, як вбачається із матеріалів цивільної справи, ОСОБА_2 став учасником ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» від 23 червня 2011 року № 1. Частка ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» складала 15 000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу.

02 серпня 2011 року Відповідачем за первісним позовом частково був сформований статутний фонд ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» у розмірі 5 000,00 грн.

08 серпня 2011 року ОСОБА_2 передав частку у статутному фонді ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» ОСОБА_6, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» від 08 серпня 2011 року № 3.

26 грудня 2013 року ОСОБА_6 передала частку у статутному фонді ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» ОСОБА_2, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» від 26 грудня 2013 року № 6.

Оскільки 08 серпня 2011 року ОСОБА_2 передав частку у статутному капіталі ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» ОСОБА_6 в період шлюбу, то всі доходи від такої передачі були використані сторонами під час спільного подружнього життя. Повторно, Відповідач став учасником ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» лише у грудні 2013 року, тобто після розірвання шлюбу, а отже підстави для поділу доходів від діяльності ТОВ «Онлайн Агентство «Ітаргет» між сторонами відсутні.

Крім того, Позивач за первісним позовом не довела, що ОСОБА_2 є учасником компанії «Wonderbox» та компанії «The new old mail» та корпоративні права щодо яких останній набув у період подружнього життя з Позивачем.

Більш того, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 березня 2016 року, ОСОБА_2 не був учасником (засновником) жодної юридичної особи на дату розлучення з Позивачем за первісним позовом (10 січня 2013 року).

Також не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо виділення у власність ОСОБА_2 автомобіля марки Volvo s 40, враховуючи, що останньою не надано жодних ідентифікуючих ознак такого автомобіля, як то державних номерний знак, рік випуску, об'єм двигуна і т.д., не доведено наявність такого автомобіля у ОСОБА_2, набуття цього автомобіля (у випадку його наявності) під час шлюбу з Позивачем за первісним позовом.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, а у зв'язку із відповідним мотивуванням первісного позову, що стосується також і паралельних вимог ОСОБА_2, до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на ОСОБА_2.

На підставі ст. ст. 60, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11 та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право особистої власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на 65 % від загальної площі домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, будинок 19.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на 65 % від загальної площі земельної ділянки (кадастровий номер 3222480400:04:002:0075), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, 19.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на 35 % від загальної площі домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, будинок 19.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на 35 % від загальної площі земельної ділянки (кадастровий номер 3222480400:04:002:0075), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, 19.

Визначити ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним на автомобіль Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , залишивши зазначений автомобіль в їх спільній частковій власності.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 10 днів, починаючи з дня наступного після його проголошення.

Суддя А.Я. Волчко