Рішення

від 15.07.2009 по справі 22/32-09-893

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКО Ї ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2009 р. Справа № 22/32-09-893

За позовом: Фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_2;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ;

за участю третіх осіб, які н е заявляють самостійних вимо г на предмет спору:

1.Товариство з обмеженою від повідальністю Виробничо-ком ерційна фірма "Укрюжавтотехс ервіс";

2. Товариство з обмеженою ві дповідальністю "Нова Україна "

про розірвання договору, зо бов'язання вчинити певні дії та стягнення 1638 грн.;

та

за зустрічним позовом Фі зичної особи-підприємця ОСОБА_3;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ;

за участю третіх осіб, які н е заявляють самостійних вимо г на предмет спору на стороні відповідача: 1. Товариство з о бмеженою відповідальністю В иробничо-комерційна фірма "У крюжавтотехсервіс";

2. Товариство з обмеженою ві дповідальністю "Нова Україна ";

про визнання недійсним дог овору та стягнення 2585,65 грн.;

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача за первісни м позовом та відповідача за з устрічним позовом: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 140 від 11.02.2009р.;

Від відповідача за первісн им позовом та позивача за зус трічним позовом: не з' явивс я;

Від третіх осіб Товариств а з обмеженою відповідальніс тю Виробничо-комерційна фірм а "Укрюжавтотехсервіс" та Тов ариства з обмеженою відповід альністю "Нова Україна": не з'я вилися;.

СУТЬ СПОРУ: позивач Фізична особа - підприєме ць ОСОБА_2 звернувся до го сподарського суду Одеської о бласті з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання до говору №369 від 01.08.2008р., укладеного між позивачем та відповідач ем, стягнення з відповідача у пущеної вигоди станом на 30.01.2009р . у розмірі 546 грн. та неустойки станом на 30.01.2009р. у сумі 1092 грн., зо бов' язання вивезти з терито рії ринку майно, яке належить відповідачу.

У позовній заяві позиваче м заявлено клопотання про за безпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, у відповідно сті до якого останній просив суд вжити заходи забезпечен ня позову, а саме, заборонити в ідповідачу здійснювати госп одарську діяльність на терит орії Аторинку „Куяльник”, ро зташованого за адресою: Одес ька область, Біляївський рай он, с. Котовка, вул.. Жевахова го ра, б. 1.

Розглянувши зазначене кло потання суд встановив, що від повідно до статті 66 Господарс ького процесуального кодекс у України забезпечення позов у допускається, якщо невжитт я заходів до забезпечення по зову може утруднити або зроб ити неможливим виконання ріш ення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заход ів до забезпечення позову по винна бути обґрунтована з по данням належних і допустимих доказів, що підтверджують мо жливість виникнення в подаль шому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретн ий захід, який пропонується в жити, пов' язаний з предмето м позову, співрозмірний позо вній вимозі і яким чином цей з ахід забезпечуватиме фактич ну реалізацію мети його вжит тя.

Тому відповідна ухвала гос подарського суду в обов' язк овому порядку повинна містит и дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що не вжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити немож ливим виконання в подальшому рішення господарського суду .

Однак, позивачем не надано д о суду жодного доказу в підтв ердження обставин, викладени х у заяві про забезпечення по зову, що є підставою для відхи лення зазначеної заяви.

Під час розгляду справи № 22/32 -09-893, Фізичною особою-пі дприємцем ОСОБА_2 позовні вимоги неодноразово уточнюв алися.

Згідно з останньою редакц ією позовних вимог, викладен их в уточненій позовній заяв і від 21.05.2009р., позивач просить су д усунути перешкоди у корист уванні майном, а саме: усунути перешкоди у користуванні ма йном зобов' язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 вивезти з торгівельної площ адки № 369, загальною площею 10,5 кв .м., яка знаходиться за адресою : Одеська область, Біляївськи й район, с. Котовка, вул. Жевахо ва гора, б. 1 усе належне йому ма йно у вигляді металевого кон тейнеру та стягнути з відпов ідача збитки у вигляді упуще ної вигоди станом на 30.04.2009р. у ро змірі 2184 грн. Свої вимоги позив ач обґрунтовує закінченням с троку дії укладеного між сто ронами по справі договору ор енди, відмовою відповідача в ід продовження строку дії до говору оренди та здійсненням торгівельної діяльності на торгівельному місці, площею 10,5 кв.м. після закінчення термі ну договору та відмовою Фіз ичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у добровільному пор ядку повернути об' єкт оренд и орендодавцю.

Не погоджуючись з позовним и вимогами Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 зверн увся до господарського суду із зустрічними позовними вим огами до Фізичної особи-п ідприємця ОСОБА_2 про визн ання недійсним договору № 369, у кладеного між Фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підпр иємцем ОСОБА_3 від 01.08.2008р., ст ягнення необґрунтовано спла ченої грошової суми за догов ором № 369 від 01.08.2008р. у розмірі 2585,65 г рн.

Ухвалою суду від 27.04.2009р. зустр ічна позовна заява Фізично ї особи-підприємця ОСОБА _3 була прийнята до розгляду та зустрічні позовні вимоги об' єднані з даною справою в одне провадження.

10.06.2009р. до суду надійшли уточн ення та доповнення до зустрі чної позовної заяви, відпові дно до яких Фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_3 бул о уточнено підстави заявлено го позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК Укр аїни позивач вправі до прийн яття рішення по справі зміни ти підставу або предмет позо ву, збільшити розмір позовни х вимог, відмовитись від позо ву або зменшити розмір позов них вимог. Вищенаведені реда кції позовних вимог Фізичн ої особи-підприємця ОСОБ А_2 та зустрічних вимог Фі зичної особи-підприємця ОСОБА_3 є остаточними, у зв' язку з чим, відповідно до ст. 22 Г ПК України, приймаються госп одарським судом для розгляду по суті викладених в них вимо г.

Крім того, Фізичною осо бою-підприємцем ОСОБА_3 бу ло заявлено клопотання про п ризначення судової почеркоз навчої експертизи, відповідн о до якого останній просить с уд постановити ухвалу, якою п ризначити судову почеркозна вчу експертизу та поставити на розгляд експертизи наступ ні питання: Чи виконано підпи си під договором № 369 від 01.08.2008 ро ку тими особами, від імені яки х вони зазначені, а саме, ОСО БА_2 та ОСОБА_3, чи іншими о собами?

Розглянувши вищезазначене клопотання суд доходить до в исновку, що його слід відхили ти, при цьому суд виходить з на ступного відповідно до ст. 32 Г ПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на п ідставі яких господарський с уд у визначеному законом пор ядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яки х ґрунтуються вимоги і запер ечення сторін, а також інші об ставини, які мають значення д ля правильного вирішення гос подарського спору. Ці дані вс тановлюються, зокрема, письм овими і речовими доказами, ви сновками судових експертів.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 43 ГПК України).

При цьому статтею 41 ГПК Укра їни визначено, що для роз'ясне ння питань, що виникають при в ирішенні господарського спо ру і потребують спеціальних знань, господарський суд при значає судову експертизу.

Дійсно ідентифікація вико навця підпису є завданням по черкознавчої експертизи, але як вбачається з матеріалів с прави, Фізичною особою-пі дприємцем ОСОБА_2 та Фіз ичною особою-підприємцем ОСОБА_3 фактично виконував ся договір № 369 від 01.08.2008р. без зап еречень, тому у суду відсутні підстави для призначення су дової почеркознавчої експер тизи.

ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсерв іс” та ТОВ „Нова Україна” над али письмові пояснення відпо відно до яких правова позиці я позивача по даній справі бу ла підтримана.

Відповідач повністю запер ечував проти заявлених до нь ого позовних вимог, посилаюч ись на їх незаконність та нео бґрунтованість та наполягав на задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

В судовому засіданні огол ошувалась перерва з 10.06.2009р. до 22.0 6.2009р., з 22.06.2009р. до 24.06.2009р. та з 24.06.2009р. по 15 .07.2009р. в порядку ст. 77 ГПК України .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши поясненн я представників сторін, суд в становив наступне.

Як вбачається з матері алів справи, на підставі дого вору оренди від 03.05.2006р., укладен ого між ТОВ „Нова Україна” (ор ендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Укрюжавтотехсервіс” (оренд ар), останнім було отримано у к ористування на умовах оренди під розташування автомобіль ного ринку торгівельний майд анчик, гостьовий майданчик т а майданчик для демонстрації та продажу автомобілів, зага льною площею 19,49 га, які належат ь ТОВ „Нова Україна”.

В подальшому, 31.07.2008р. між ТОВ ВК Ф „Укрюжавтотехсервіс” (орен додавець) та Фізичною осо бою-підприємцем ОСОБА_2 (о рендар) був укладений догові р оренди, за яким позивачу бул о надано в орендну торгівель ні площадки (торгівельні міс ця), розташовані на автомобіл ьному ринку, розташованому п о адресою: Одеська область, Бі ляївський район, с. Котовка, ву л.. Жевахова гора, 1 за номерами з 342 по 406.

На підставі зазначеної уго ди, 01.08.2008р. між Фізичною особ ою - підприємцем ОСОБА_2 ( підприємець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБ А_3 (користувач) було укладен о договір № 369, відповідно до ум ов п.п. 1.1., 2.1, 6.1 якого позивач пере дав, а відповідач прийняв у ти мчасове (до 31.12.2008р.), платне корис тування площадку на територі ї автомобільного ринку для о рганізації об' єкта торгівл і, площею 10,5 кв.м.

При цьому, як вбачається зі схеми розташування об' єкті в на авторинку „Куяльник” та пояснень представника позив ача номер торгівельного місц я на ринку ототожнюється із н омером відповідного договор у оренди з підприємцем. Таким чином, з огляду на номер догов ору від 01.08.2008р., укладеного між с торонами по справі, відповід ачем було орендоване торгіве льне місце за № 369.

Посилаючись на припинення між сторонами договірних ві дносин предметом яких була о ренда торгівельного місця №3 69 та відмову відповідача у доб ровільному порядку звільнит и зазначене торгівельне місц е, позивач звернувся до госпо дарського суду з вимогами пр о усунення перешкод у корист уванні майном шляхом зобов' язання відповідача вивезти з торгівельної площадки № 369, за гальною площею 10,5 кв.м., яка зна ходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с . Котовка, вул. Жевахова гора, б . 1 усе належне йому майно у виг ляді металевого контейнеру т а стягнути з відповідача зби тки у вигляді упущеної вигод и у розмірі 2184 грн..

Враховуючи, що відповідаче м в межах провадження по дані й справі були заявлені зустр ічні позовні вимоги, відпові дно до яких, в тому числі, Фіз ичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ставиться питання щ одо визнання недійсним догов ору №369 від 01.08.2008р., укладеного мі ж сторонами, суд вважає право мірним та доцільним надати н асамперед правову оцінку зус трічним вимогам.

При цьому, одними із основни х доводів відповідача висува ються твердження про відсутн ість у ТОВ „Нова Україна” пра ва на укладання договору оре нди торгівельних площадок в силу відсутності у останньог о правовстановлюючих докуме нтів на земельну ділянку, на я кій вони розташовані, а також відсутності зареєстрованог о у встановленому порядку ри нку.

Незважаючи на відсутність по тексту зустрічної позовн ої заяви в уточненій редакці ї чітко сформульованої право вої позиції з приводу заявле них зустрічних вимог та поси лання на цілу низку законода вчих норм, які крім іншого не п ередбачають однакового заст осування, з урахуванням пояс нень, які надавалися предста вником Фізичної особи-пі дприємця ОСОБА_3 у судових засіданнях, суд вважає за нео бхідне виділити основні моме нти на яких базуються зустрі чні вимоги, та зупинитися на о цінці окремо кожного з них.

Так, за переконанням суду, щ о власно не заперечується бе зпосередньо учасниками проц есу, самий по собі спір між сто ронами виник в результаті не узгодження розміру плати за торгівельне місце, а основни м доводом на підтвердження н еправомірних дій ринку відпо відачем висуваються твердже ння про відсутність у ТОВ „Но ва Україна” правовстановлюю чих документів на земельну д ілянку, та, як наслідок, на дум ку відповідача, відсутність права на укладання договору оренди з Товариством з обмеж еною відповідальністю вироб ничо-комерційної фірми „Укр южавтотехсервіс”.

Відповідно до ст. 126 Земельно го кодексу України право вла сності на земельну ділянку п освідчується державним акто м, крім випадків, визначених ч астиною другою цієї статті. П раво постійного користуванн я земельною ділянкою посвідч ується державним актом на пр аво постійного користування земельною ділянкою. Право ор енди земельної ділянки посві дчується договором оренди зе млі, зареєстрованим відповід но до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2001р. Августівською с ільською радою ТОВ „Нова Укр аїна” було видано державний акт на право постійного кори стування землею І-ОД № 004523, відп овідно до якого Товариством було отримано на праві пості йного користування для розмі щення авторинку та продоволь чого ринку змішаної торгівлі земельну ділянку, площею 47, 84 г а.

В подальшому, 22.01.2008р. між Біляї вською районною державною ад міністрацією та ТОВ „Нова Ук раїна” було укладено договір купівлі-продажу. Предметом п родажу за вказаною угодою бу ло визначено земельну ділянк у несільськогосподарського призначення, загальною площ ею 46,09 га, що розташована за адр есою: Одеська область, Біляїв ський район, Августівська сі льська рада, Жевахова гора, 1В, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж, яка перебувала у пос тійному користуванні ТОВ „Но ва Україна” з цільовим призн аченням для розміщення автор инку та продовольчого ринку змішаної торгівлі.

При цьому, за змістом позиці ї відповідача продаж даної з емельної ділянки на умовах р озстрочення платежу на 5 рокі в виключає можливість набутт я ТОВ „Нова Україна” права вл асності на зазначену земель ну ділянку до сплати вартост і землі у повному обсязі, оскі льки за положеннями п. 4.1 догов ору купівлі-продажу від 22.01.2008р. право власності виникає післ я одержання державного акту на право власності на землю, я кий видається покупцю за умо ви сплати ним повної вартост і придбаної земельної ділянк и.

Однак, дані доводи відповід ача судом оцінюються критичн о з огляду на інші умови п. 4.1 до говору купівлі-продажу від 22.0 1.2008р., якими передбачено, що до о тримання державного акту на право власності на землю пра вовий режим використання зем ельної ділянки та розрахункі в за неї зберігається у тому в игляді, у якому він був встано влений раніше. Наведене дозв оляє суду дійти висновку, що д о настання обставин передбач ених п. 4.1. договору купівлі-про дажу від 22.01.2008р. ТОВ „Нова Украї на” використовує земельну ді лянку на підставі державного акту на право постійного кор истування землею І-ОД № 004523, що, в свою чергу, свідчить про необ ґрунтованість правової пози ції відповідача з цього пита ння та є безперечним фактом в икористання земельної ділян ки для розміщення авторинку та продовольчого ринку зміша ної торгівлі з боку ТОВ „Нова Україна” на законних підста вах.

Більш того, як вбачається зі змісту договору оренди від 03. 05.2006р., укладеного між ТОВ „Нова Україна” (орендодавець) та То вариством з обмеженою відпов ідальністю виробничо-комерц ійної фірми „Укрюжавтотехсе рвіс” (орендар) предметом оре нди було визначено торгівель ний майданчик, гостьовий май данчик та майданчик для демо нстрації та продажу автомобі лів, загальною площею 19,49 га, як і належать ТОВ „Нова Україна ”, з метою розташування автом обільного ринку. При цьому, за переконанням суду, зазначен і майданчики не можна ототож нювати з земельною ділянкою, на якій вони розташовані, оск ільки дані об' єкти являють собою тверде покриття з відп овідними пристосуваннями, не обхідними для їх використанн я відповідно до функціональн ого призначення (як-то огорож а, ворота, тощо), а, відтак, вони являють собою самостійний об ' єкт цивільного обігу відмі нний від такого об' єкту цив ільного обігу як земельна ді лянка. З огляду на викладене, д о договору оренди від 03.05.2006р., пр едметом оренди за яким висту пають вищевказані майданчик и, положення законодавства, я кими врегульовані питання зе мельних правовідносин, засто суванню не підлягають. Таким чином, доводи відповідача пр о недійсність договору оренд и від 03.05.2006р. в силу приписів ст. 8 Закону України „Про оренду з емлі” судом оцінюються крити чно.

Надаючи оцінку доводам від повідача про відсутність у Т ОВ „Нова Україна” права здій снювати свою господарську ді яльність у вигляді організац ії ринку, суд вважає за необхі дне зазначити наступне.

Згідно з п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених нака зом Міністерства економіки т а з питань європейської інте грації України, Міністерства внутрішніх справ України, Де ржавної податкової адмініст рації України, Державного ко мітету стандартизації, метро логії та сертифікації Україн и від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 та за реєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р . за N 288/6576 встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, ст ворений на відведеній за ріш енням місцевого органу викон авчої влади чи органу місцев ого самоврядування земельні й ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функ ціональними обов'язками яког о є надання послуг та створен ня для продавців і покупців н алежних умов у процесі купів лі-продажу товарів за цінами , що складаються залежно від п опиту і пропозицій.

При цьому, питання створенн я ринків врегульовані низкою нормативних актів. Так, на вик онання постанови Кабінету Мі ністрів України від 29.04.96 N 465 "Про впорядкування роботи продов ольчих і речових ринків" Міні стерством зовнішніх економі чних зв'язків і торгівлі Укра їни видано наказ N 290 від 21.05.96, зар еєстрований в Міністерстві ю стиції України 06.06.96 за N 271/1296, яким затверджено Положення про п орядок проведення конкурсів на право створення ринків і н адання їх в оренду (далі по тек сту - Положення).

Відповідно до п. 1.1., 1.2 цього По ложення конкурс на право ств орення ринків і надання їх в о ренду проводиться з метою ви знання переможця - особи, яка з апропонувала найкращі умови подальшої експлуатації об'є кта (некомерційний конкурс) а бо за рівних фіксованих умов найвищу ціну за оренду (комер ційний конкурс). Об'єктами про ведення конкурсу є: право оре нди майна діючого ринку, який є самостійним підприємством і єдиним (цілісним) комплексо м; право створення ринку на ві дведеній для цієї мети землі .

Пунктом 2.1 зазначеного Поло ження передбачено, що після в ирішення в установленому пор ядку Урядом Автономної Респу бліки Крим, обласними, Київсь кою та Севастопольською місь кими державними адміністрац іями питання про відведення земельної ділянки для розміщ ення нового ринку або про пер едачу в оренду діючих ринків органи, уповноважені управл яти майном, що знаходиться у к омунальній власності, оголош ують конкурс, утворюють конк урсну комісію для його прове дення. Пунктами 4.2 та 4.3 Положен ня передбачено, що з переможц ем конкурсу на право оренди м айна діючого ринку укладаєть ся договір оренди відповідно до чинного законодавства Ук раїни. У договорі оренди зазн ачається розмір орендної пла ти, що склався за результатам и конкурсу (при комерційному конкурсі) та додаткові зобов 'язання сторін, визначені умо вами конкурсу. За переможцем конкурсу на право створення ринку на відведеній для цієї мети землі закріплюється пр аво на земельну ділянку відп овідно до земельного законод авства України.

Відповідно до п.2.2 статуту ТО В „Нова Україна”, зареєстров аного у новій редакції 24.05.2005р., п редметом діяльності Товарис тва було визначено організац ію спеціалізованих та змішан их ринків, передачу в оренду т ехнологічних площадок та пер едачу в оренду торгівельних місць на ринках.

Таким чином, виходячи з наве деного законодавчо визначен ого поняття ринку та порядку його створення, приймаючи до уваги наведені положення ст атуту ТОВ „Нова Україна”, за з містом яких предметом діяльн ості товариства визначено ор ганізацію спеціалізованих т а змішаних ринків, передачу в оренду технологічних площад ок та передачу в оренду торгі вельних місць на ринках, а так ож те, що останньому земельна ділянка виділена саме для ро зміщення авторинку та продов ольчого ринку змішаної торгі влі, суд доходить висновку, що діяльність ТОВ „Нова Україн а” по організації роботи авт оринку в с. Котовка, Жевахова г ора, 1 не суперечить приписам д іючого законодавства.

При цьому, судом критично оц інюється надане позивачем рі шення виконавчого комітету А вгустівської сільської ради рішення № 148 від 25.12.2008р., яким було зареєстровано на території Августівської сільської рад и в с. Котовка, Жевахова гора, 1 о б' єкт торгівлі ТОВ „Нова Ук раїна” - ринок з продажу авт отранспорту, автозапчастин т а супутніх товарів, так як при писами статті 34 Закону Україн и „Про місцеве самоврядуванн я”, на підставі якої було прий няте зазначене рішення, взаг алі не передбачені повноваже ння виконкому щодо прийняття такого роду рішень. Однак, пра вова оцінка суду даного доку мента не впливає на висновки , викладені по тексту рішення вище стосовно законності ви користання земельної ділянк и з метою розташування автор инку.

Слід зазначити, що відповід ачем підміняються поняття то ргівельного місця та земельн ої ділянки, які, в свою чергу, і регулюються різними нормами діючого законодавства і маю ть різну юридичну природу ви никнення та форми існування.

Підсумовуючи вищенаведени й правовий аналіз питання за конності використання ТОВ „Н ова Україна” земельної ділян ки, суд зазначає, що: по-перше: у ТОВ „Нова Україна” є всі зако нні підстави для використанн я земельної ділянки з метою р озташування ринку; по-друге: у ТОВ „Нова Україна” має всі по вноваження на розпорядження торгівельними, гостьовими т а іншими майданчиками, які ро зташовані на належній останн ьому на праві постійного кор истування земельній ділянці , у тому числі на передачу їх н а умовах оренди іншим суб' є ктам; по-третє: підприємці та і нші суб' єкти господарюванн я здійснюють свою діяльність на території ринку шляхом от римання в оренду торгівельни х місць, а не земельної ділянк и, що взагалі не передбачено д іючим законодавством, яким в регульовані питання здійсне ння торгівлі на ринках; по-чет верте: претензії щодо законн ості або незаконності викори стання земельної ділянки мож уть висувати лише власник зе мельної ділянки або законний землекористувач, при цьому, Фізична особа-підприємец ь ОСОБА_3 ніяким чином не є ані власником ані законним з емлекористувачем, що, в свою ч ергу, свідчить про незаконні сть висуваємих ним доводів в загалі як суб' єкта, якому це право не надано законом.

31.07.2008р. між ТОВ ВКФ „Укрюжавто техсервіс” (орендодавець) та Фізичною особою-підприє мцем ОСОБА_2 (орендар) був у кладений договір оренди, пре дметом якого є оренда торгів ельних площадок (торгівельни х місць), розташованих на авто мобільному ринку, розташован ому за адресою: АДРЕСА_2 за номерами з 342 по 406. На виконання умов п. 3.1 цього договору Това риство надало Фізичній о собі-підприємцю ОСОБА_2 пр аво здавати в суборенду вказ ані торгівельні місця, за узг одженням з орендодавцем. Стр ок дії даного договору обумо влений сторонами до 31.07.2009р. В по дальшому додатковою угодою в ід 30.04.2008р. строк дії договору бу ло продовжено до 30.04.2010р.

Відповідно до ст. 3 Господар ського кодексу України, під г осподарською діяльністю у ць ому Кодексі розуміється діял ьність суб'єктів господарюва ння у сфері суспільного виро бництва, спрямована на вигот овлення та реалізацію продук ції, виконання робіт чи надан ня послуг вартісного характе ру, що мають цінову визначені сть. Загальні принципи госпо дарювання визначені статтею 6 цього Кодексу, якими в тому ч ислі є свобода підприємницьк ої діяльності у межах, визнач ених законом.

Свобода договору та свобод а підприємницької діяльност і, яка не заборонена законом т акож є загальними засадами ц ивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України ).

Реалізуючи наведені принц ипи загальних засад цивільно го законодавства законодавц ем також були надані певні пр ава суб' єктам цивільного об ігу, як-то право сторін на укла дання договорів, які не перед бачені актами цивільного зак онодавства, але відповідають загальним засадам цивільног о законодавства; право врегу лювання у договорі, який пере дбачений актами цивільного з аконодавства, своїх відносин , які не врегульовані цими акт ами; право сторін в договорі в ідступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини н а власний розсуд (ст.6 Цивільно го кодексу України).

Відповідно до п. 1 Правил тор гівлі на ринках, затверджени х наказом Міністерства еконо міки та з питань європейсько ї інтеграції України, Мініст ерства внутрішніх справ Укра їни, Державної податкової ад міністрації України, Державн ого комітету стандартизації , метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/18 8/84/105 та зареєстрованих в Мініс терстві юстиції України 22 бер езня 2002 р. за N 288/6576 ці Правила визн ачають вимоги щодо функціону вання створених в установлен ому порядку ринків усіх форм власності, організації опто вого та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, пр одовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормі в тощо, надання послуг, додерж ання ветеринарних, санітарни х, протипожежних вимог і прав ил безпеки праці на ринках, пр ав споживачів і вимог податк ового законодавства.

Положеннями пункту 2 даних П равил встановлено, що ринок - ц е суб'єкт господарювання, ств орений на відведеній за ріше нням місцевого органу викона вчої влади чи органу місцево го самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в у становленому порядку, функці ональними обов'язками якого є надання послуг та створенн я для продавців і покупців на лежних умов у процесі купівл і-продажу товарів за цінами, щ о складаються залежно від по питу і пропозицій (далі - ринок ).

Поняття торгівельного міс ця надається положеннями п.13 з азначених Правил, яким визна чено, що торговельне місце - пл оща, відведена для розміщенн я необхідного для торгівлі і нвентарю (вагів, лотків тощо) т а здійснення продажу продукц ії з прилавків (столів), трансп ортних засобів, причепів, віз ків (у тому числі ручних), у кон тейнерах, кіосках, палатках т ощо. Розмір торговельного мі сця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затвер джуються відповідно до закон одавства.

У разі використання торгов ельного місця на умовах орен ди в продавця повинна бути ко пія угоди з адміністрацією р инку про оренду, а на умовах су боренди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької д іяльності (орендодавцем) (п.16).

Умовами п.п. 18, 19 цих Правил пер едбачено, що за право займанн я торговельного місця на рин ку справляється ринковий збі р у порядку, визначеному зако нодавством. За окрему плату п родавцям можуть надаватися т акі послуги: бронювання торг овельних місць, прокат торго вельного інвентарю, обладнан ня, засобів вимірювальної те хніки, санітарного одягу, збе рігання особистих речей і пр одукції в камерах схову, на ск ладах і в холодильниках, зваж ування на товарних вагах, роз рубка м'яса (рубачами м'яса рин ку), утримання торговельного місця в належному стані, інфо рмаційні оголошення рекламн ого та довідкового характеру , забезпечення місцями в готе лях і на автостоянках за наяв ності їх на ринку, консультац ії спеціалістів, вантажно-ро звантажувальні роботи і тран спортні послуги, приймання д ля подальшого продажу сільго сппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Т арифи на послуги ринку, що пов 'язані із забезпеченням діял ьності ринкового господарст ва, установлюються адміністр ацією ринку відповідно до чи нного законодавства.

Враховуючий наведений ана ліз законодавчих норм, якими врегульовані загальні питан ня діяльності всіх суб' єкті в цивільного обігу та, в тому ч ислі, суб' єктів господарюва ння, суд зазначає, що укладанн я ТОВ ВКФ „Укрюжавтотехсерві с” як самостійною юридичною особою та суб' єктом господ арювання будь-яких угод, якщо вони прямо не заборонені зак оном, не суперечить діючому з аконодавству.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК У країни підставою недійсност і правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, як і встановлені частинами перш ою - третьою, п'ятою та шостою с татті 203 цього Кодексу. Якщо не дійсність правочину прямо не встановлена законом, але одн а із сторін або інша заінтере сована особа заперечує його дійсність на підставах, вста новлених законом, такий прав очин може бути визнаний судо м недійсним (оспорюваний пра вочин).

В свою чергу, згідно з ч. 1-3, 5, 6 с т. 203 ЦК України зміст правочин у не може суперечити цьому Ко дексу, іншим актам цивільног о законодавства, а також мора льним засадам суспільства. О соба, яка вчиняє правочин, пов инна мати необхідний обсяг ц ивільної дієздатності. Волев иявлення учасника правочину має бути вільним і відповіда ти його внутрішній волі. Прав очин має бути спрямований на реальне настання правових н аслідків, що обумовлені ним.

За змістом п. 4. Роз' яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі п итання практики вирішення сп орів, пов' язаних з визнання м угод недійсними” якщо чинн е законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути поз ивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними , господарському суду для вир ішення питання про прийняття позовної заяви слід керуват ися правилами статті 2 ГПК Укр аїни. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, держ авних та інших органів позив ачем у справі може бути будь-я ке підприємство, установа, ор ганізація, чиї права та охоро нювані законом інтереси пору шує ця угода.

Наведена позиція Вищого го сподарського суду України до зволяє суду дійти висновку, щ о обов' язковою умовою для в изнання договору недійсним є встановлення судом факту по рушення оспорюваною угодою п рав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Факт порушення прав особи к ореспондується з однозначни м порушенням конкретної зако нодавчої норми, якою особі пр аво надано.

Стверджуючи про порушення своїх прав, у зв' язку з уклад анням між ТОВ ВКФ „Укрюжавто техсервіс” та Фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_2 договору від 31.07.2008р. та між ТОВ „ Нова Україна” та ТОВ ВКФ „Укр южавтотехсервіс” договору в ід 03.05.2006р. Фізична особа-під приємець ОСОБА_3 не послав ся на жодну законодавчу норм у, яка дозволяла б суду встано вити конкретні права позивач а, які були порушені при уклад енні вказаних угод. Більш тог о, суду взагалі не зрозуміло я ким чином зазначені угоди ст осуються прав та інтересів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 так як останній не знаходиться в будь-яких відн осинах ні з ТОВ ВКФ „Укрюжавт отехсервіс”, ні з ТОВ „Нова Ук раїна”.

ТОВ „Нова Україна” здійсню є свою господарську діяльніс ть на ринку на підставі стату тних та інших документів, яки ми ця діяльність регламентов ана. Часткова передача Товар иством своїх повноважень з п итань надання в оренду торгі вельних місць не суперечить вищенаведеним приписами Пра вил торгівлі на ринках, затве рджених наказом Міністерств а економіки та з питань європ ейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх спр ав України, Державної податк ової адміністрації України, Державного комітету стандар тизації, метрології та серти фікації України від 26 лютого 2 002 року N 57/188/84/105 та статутних докум ентів Товариства.

Питання підприємницької д іяльності Фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_2 та господарської діяльності ТО В „Нова Україна” та ТОВ ВКФ „У крюжавтотехсервіс”, яка пов' язана з договірними відносин ами з іншими суб' єктами гос подарювання ніяким чином не стосується безпосередньо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Перевірку діяльно сті даних суб' єктів вправі здійснювати уповноважені на то органи державної влади та місцевого самоврядування в межах встановленої законом к омпетенції, що, в свою чергу, н е надає право ані даним орган ам, ані іншим суб' єктам госп одарювання безпосередньо вт ручатися в діяльність зазнач ених осіб.

Надаючи правову оцінку без посередньо договору № 369 від 01.0 8.2008р., укладеному між Фізично ю особою-підприємцем ОСО БА_2 та Фізичною особою-п ідприємцем ОСОБА_3, суд за значає наступне.

01.08.2008р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (підпр иємець) та Фізичною особо ю-підприємцем ОСОБА_3 (кор истувач) було укладено догов ір № 369, відповідно до умов п.п.1.1. , 2.1, 6.1 якого позивач передав, а в ідповідач прийняв у тимчасов е (до 31.12.2008р.), платне користуванн я площадку на території авто мобільного ринку для організ ації об' єкта торгівлі, площ ею 10,5 кв.м. Угода про продовженн я дії договору оренди на нови й термін сторонами підписана не була. За твердженням учасн иків даної угоди, договір № 369 в ід 01.08.2008р. припинив свою дію з 01.01.2 009р., внаслідок небажання Фіз ичної особи-підприємця О СОБА_3 підписувати договір оренди торгівельного місця у новій редакції. Суд приймає д о уваги наведену позицію сто рін з цього приводу та доходи ть висновку про припинення д ії договору № 369 від 01.08.2008р. з 01.01.2009р.

Як вбачається з вищенаведе ного, єдиним та основним моме нтом через який виникли супе речки між сторонами є питанн я розміру плати за торгівель не місце. При цьому, відмова ві дповідача від продовження ор ендних правовідносин обумов лена неправомірним, на його д умку, розрахунком плати за то ргівельне місце.

Поняття договору надаєтьс я статтею 626 Цивільного кодекс у України та передбачає собо ю домовленість двох або біль ше сторін, спрямовану на вста новлення, зміну або припинен ня цивільних прав та обов'язк ів. Згідно статті 627 цього Коде ксу відповідно до статті 6 цьо го Кодексу сторони є вільним и в укладенні договору, вибор і контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших ак тів цивільного законодавств а, звичаїв ділового обороту, в имог розумності та справедли вості.

Статтею 628 Цивільного кодек су України передбачено, що зм іст договору становлять умов и (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та ум ови, які є обов'язковими відпо відно до актів цивільного за конодавства. Договір є обов'я зковим для виконання сторона ми (ст.629 ЦК України). Згідно ста тті 632 цього Кодексу ціна в дог оворі встановлюється за домо вленістю сторін.

Всі доводи відповідача з пр иводу неправомірного визнач ення у договорі плати за торг івельне місце не можуть бути прийняти судом до уваги з огл яду як на зміст наведених вищ е норм цивільного законодавс тва, якими встановлені принц ипи свободи договору та віль ного волевиявлення сторін з усіх питань при укладанні до говору так і на факт укладанн я між ПП ОСОБА_2 та Фізич ною особою-підприємцем О СОБА_3 договору від 01.08.2008р., що с відчить про домовленість сто рін по всім істотним умовам. К рім того, слід зазначити, що да ний договір виконувався стор онами на протязі всього часу його дії. Встановлення умова ми договору, на думку відпові дача, неправомірного розраху нку плати не може бути підста вою для визнання договору не дійсним, так як дане питання в іднесено законодавцем до пр ав учасників договірних відн осин самостійно визначатися з ціною договору.

Відповідно до статті 180 Госп одарського кодексу України, якою врегульовані питання іс тотних умов, передбачено, що з міст господарського договор у становлять умови договору, визначені угодою його сторі н, спрямованою на встановлен ня, зміну або припинення госп одарських зобов'язань, як пог оджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язк ові умови договору відповідн о до законодавства. Господар ський договір вважається укл аденим, якщо між сторонами у п ередбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щод о усіх його істотних умов. Іст отними є умови, визнані таким и за законом чи необхідні для договорів даного виду, а тако ж умови, щодо яких на вимогу од нієї із сторін повинна бути д осягнута згода. При укладенн і господарського договору ст орони зобов'язані у будь-яком у разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Крім того, предмет спору в д аній частині вимог дозволяє суду знов звернутися до наве деного вище правового аналіз у законодавчих та інших норм ативних актів, якими врегуль овані питання визнання угод недійсними. Як зазначалося в ище, розгляд справ про визнан ня угод недійсними пов' язан ий з необхідністю доведення факту порушення вимог діючог о законодавства або встановл ення факту порушення оспорюв аною угодою прав та охоронюв аних законом інтересів осіб з підстав, встановлених зако ном, що, в свою чергу, є обов' я зковою умовою для задоволенн я вимог про визнання договор у недійсним.

При цьому, ані жодної законо давчої норми, яка була поруше на при укладанні договору мі ж Фізичною особою-підпри ємцем ОСОБА_2 та Фізично ю особою-підприємцем ОСО БА_3, ані норми, недотримання або порушення якої призвело до порушення прав відповіда ча, останнім суду доведено не було.

Судом не приймаються до ува ги і доводи відповідача, покл адені ним, крім іншого, в обґру нтування заявленого зустріч ного позову, про укладення по зивачем договору № 369 від 01.08.2008р. всупереч задекларованому ви ду діяльності. З цього привод у, суд зауважує, що лише правоз датність юридичної особи є с пеціальною, оскільки визнача ється встановленими цілями ї ї діяльності відповідно до з акону та/або установчих доку ментів даної юридичної особи , а відтак угода, укладена юрид ичною особою всупереч цілям її діяльності, є позастатутн ою і має визнаватися недійсн ою. В той час, як обсяг цивільн ої дієздатності фізичних ос іб - підприємців не обмежуєть ся задекларованими ним видам и діяльності, а відтак укладе ння угоди фізичною особою - підприємцем всупереч задекл арованому ним виду діяльност і не є підставою для визнання такої угоди недійсною. Перев ірку діяльності фізичної осо би - підприємця, у тому числі питання щодо укладення угод и в межах або поза межами зад екларованого ним виду діяльн ості, вправі здійснювати упо вноважені на то органи держа вної влади в межах встановле ної законом компетенції.

З огляду на викладене, а так ож враховуючи, що всі умови до говору були узгоджені сторон ами при підписанні, розмір пл атежів за договором в одност оронньому порядку з боку Фі зичної особи-підприємця ОСОБА_2 не змінювався, догов ір виконувався сторонами та припинив свою дію через закі нчення строку, на якій його бу ло укладено, суд оцінює зустр ічні позовні вимоги Фізичн ої особи-підприємця ОСОБ А_3 в частині визнання недій сним договору № 369 від 01.08.2008р., нео бґрунтованими, недоведеним т а такими, що не базуються на за конних підставах, у зв' язку з чим, у задоволенні зустрічн ого позову в цій частині слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і з устрічний позов в частині ви мог про стягнення з Фізично ї особи-підприємця ОСОБА _2 на користь Фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_3 зби тків у вигляді отриманих поз ивачем коштів як плату згідн о з договором № 369 від 01.08.2008р. у сум і 2585,65 грн. Дана вимога висув ається відповідачем як похід на від вимоги про визнання до говору № 369 від 01.08.2008р.. недійсним . За результатами розгляду в ч астині вимог про визнання не дійсним договору № 369 від 01.08.2008р., суд доходить висновку про не обґрунтованість та безпідст авність даної вимоги, у зв' я зку з чим, не підлягає задовол енню зустрічний позов і в час тині вимог про повернення гр ошових коштів. При цьому, суду не вбачається за доцільне на давати правову оцінку як роз міру заявленої до повернення суми так і правовим підстава м її нарахування з огляду на в ищенаведені висновки суду.

Розглянувши позовні вимог и Фізичної особи-підприє мця ОСОБА_2, суд зазначає н аступне.

01.08.2008р. між Фізичною особо ю - підприємцем ОСОБА_2 (п ідприємець) та Фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_3 (користувач) було укладено до говір № 369, відповідно до умов п .п.1.1., 2.1, 6.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимча сове (до 31.12.2008р.), платне користув ання площадку на території а втомобільного ринку для орга нізації об' єкта торгівлі, п лощею 10,5 кв.м.

Відповідно до ст.. 759 ЦК Украї ни за договором найму (оренди ) наймодавець передає або зоб ов'язується передати наймаче ві майно у користування за пл ату на певний строк.

Проаналізувавши положення даної угоди, суд дійшов висно вку, що договір № 369 від 01.08.2008р. за с воєю правовою природою належ ить до договорів оренди майн а.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК Укра їни договір оренди припиняєт ься у разі закінчення строку , на який його було укладено.

Як вбачається з пояснень пр едставника позивача, Фізич ної особи-підприємця ОСО БА_2 протягом грудня 2008р. було запропоновано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 підписати угоду про продовже ння договірних відносин, одн ак відповідач відмовився від підписання договору та з січ ня 2009р. припинив здійснювати п латежі, передбачені договор ом № 369. При цьому, слід зауважит и, що незважаючи на відсутніс ть офіційної відмови відпові дача від продовження орендни х правовідносин, обидва учас ника договору № 369 від 01.08.2008р. вва жають, що дана угода припинил а свою дію саме з 01.01.2009р., що підтв ерджується, у тому числі, незд ійсненням відповідачем з заз наченого часу передбачених д аною угодою платежів.

У зв' язку з чим суд приймає до уваги наведену позицію ст орін з цього питання та керую чись ч. 2 ст. 291 ГК України, доходи ть висновку про припинення д ії з 01.01.2009р. договору № 369 від 01.08.2008р. у зв' язку з закінченням стр оку, на який його було укладен о.

Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору най му наймач зобов'язаний негай но повернути наймодавцеві рі ч у стані, в якому вона була од ержана, з урахуванням нормал ьного зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Але, в порушення вимог ч.1 ст. 785 ЦК України, після закінченн я 01.01.2009р. строку дії вказаного д оговору відповідачем зобов' язань з передачі орендодавцю торгівельного місця за відп овідним актом приймання-пере дачі виконано не було.

Таким чином, посилаючись на порушення Фізичною особ ою-підприємцем ОСОБА_3 умо в договору №369 від 01.08.2008р. та поло жень чинного цивільного зако нодавства України, ПП ОСОБА _2 звернувся до господарськ ого суду Одеської області з п озовними вимогами про усунен ня перешкод у користуванні м айном шляхом зобов' язання в ідповідача вивезти з торгіве льної площадки № 369, загальною площею 10,5 кв.м., яка знаходитьс я за адресою: АДРЕСА_4 усе н алежне йому майно у вигляді м еталевого контейнеру.

В свою чергу, положеннями ч. 4 ст. 291 ГК України та вимогами с т. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору н айму наймач зобов' язаний не гайно повернути наймодавцев і річ у стані, в якому вона бул а одержана, з урахуванням нор мального зносу, або у стані, як ий було обумовлено в договор і.

З огляду на викладені припи си закону, якими обумовлений обов' язок орендаря поверну ти об' єкт оренди після закі нчення строку дії договору о ренди, суд доходить висновку , що починаючи з наступного дн я після закінчення строку ор енди, Фізична особа-підпр иємець ОСОБА_3 самовільно без правових підстав займає торгівельне місце №369.

За змістом ст. 396 ЦК України о соба, яка має речове право на ч уже майно, має право на захист цього права, у тому числі і ві д власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Код ексу, у тому числі, має право в имагати усунення перешкод у здійсненні ним права користу вання та розпоряджання своїм майном відповідно до ст.. 391 гла ви 29 ЦК України.

З огляду на викладене, керую чись вищенаведеними положен нями чинного законодавства У країни, суд доходить висновк у щодо правомірності, обґрун тованості позовних вимог Ф ізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешк од у користуванні майном шля хом зобов' язання відповіда ча вивезти з торгівельної пл ощадки № 369, загальною площею 10, 5 кв.м., яка знаходиться за адре сою: АДРЕСА_4 усе належне й ому майно у вигляді металево го контейнеру.

Щодо вимог позивача в части ні стягнення з відповідача з битків у вигляді упущеної ви годи у розмірі 2184 грн., суд вваж ає що вони задоволенню не під лягають, оскільки у відповід ності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зоб ов' язання виникають з підст ав, встановлених ст. 11 цього Ко дексу, у тому числі і зі завдан ня майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі .

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК У країни особа, якій завдано зб итків у результаті порушення її цивільного права, має прав о на їх відшкодування. При цьо му, збитками, зокрема, є доход и, які особа могла б реально од ержати за звичайних обставин , якби її право не було порушен е (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК Україн и учасник господарських відн осин, який порушив господарс ьке зобов'язання або установ лені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, по винен відшкодувати завдані ц им збитки суб'єкту, права або з аконні інтереси якого поруше но. Під збитками розуміються витрати, зроблені управнено ю стороною, втрата або пошкод ження її майна, а також не одер жані нею доходи, які управнен а сторона одержала б у разі на лежного виконання зобов'язан ня або додержання правил зді йснення господарської діяль ності другою стороною. Статт ею 225 ГК України передбачено, щ о до складу збитків, що підляг ають відшкодуванню особою, я ка допустила господарське пр авопорушення, зокрема віднос иться неодержаний прибуток ( втрачена вигода), на який стор она, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі н алежного виконання зобов'яза ння іншою стороною.

Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним зак онодавством України під майн овою шкодою розуміється будь -яке знецінення блага, що охор оняється правом (порушення п рава власності та інших речо вих прав), у зменшенні майново ї сфери потерпілого (втрата а бо пошкодження майна), що, в св ою чергу, тягне за собою негат ивні майнові наслідки для пр авопорушника. Зобов' язання , що регулюються нормами дано ї глави відносяться до числа позадоговірних, тобто суб' єкти даних правовідносин не перебувають у будь-яких дого вірних відношеннях. Отже, зоб ов' язанням із заподіяння шк оди (деліктне зобов' язання) є зобов' язання в силу якого особа, яка заподіяла майнову або немайнову шкоду іншій ос обі (громадянину, організаці ї), зобов' язано дану шкоду ві дшкодувати.

Так, згідно зі ст. 1166 ЦК Україн и, майнова шкода, завдана майн у фізичної або юридичної осо би, відшкодовується у повном у обсязі особою, яка її завдал а. Особа, яка завдала шкоди, зв ільняється від її відшкодува ння, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання делі ктної відповідальності необ хідна наявність складу цивіл ьного правопорушення, а саме : наявність шкоди; протиправн а поведінка заподіювача шкод и; причинний зв' язок між шко дою та протиправною поведінк ою заподіювача; вина особи, як а заподіяла шкоду (у випадку ц ивільного правопорушення, п ередбаченого ст. 1173 ЦК України , встановлення вини особи не о бов' язкове). Відсутність од ного з елементів складу циві льного правопорушення, які у творюють склад цивільного пр авопорушення, звільняє боржн ика від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки йог о поведінка не може бути квал іфікована як правопорушення .

Згідно з частинами першою, д ругою ст. 623 ЦК України боржник , який порушив зобов'язання, ма є відшкодувати кредиторові з авдані цим збитки. Розмір зби тків, завданих порушенням зо бов'язання, доказується кред итором.

Таким чином, згідно із зазна ченими вище нормами чинного законодавства України креди тор повинен довести, що він ма в реальну можливість отриман ня прибутку. При цьому, на дум ку суду, під неотриманим дохо дом (упущеною вигодою) слід ро зуміти таку втрату кредиторо м очікуваного приросту в май ні, яке базується на точних да них, безспірно підтверджуючи х реальну можливість отриман ня грошових сум або інших цін ностей, якщо би зобов' язанн я було виконано боржником.

Таким чином, на підтверджен ня наявності упущеної вигоди позивачем з дотриманням вим ог ст. 32, 33 ГПК України суду не бу ло представлено жодного доку ментального підтвердження н аявності упущеної вигоди.

Підсумовуючи викладене, зв ертаючись до законодавчих по ложень, якими передбачено, що упущена вигода представляє собою таку втрату кредитором очікуваного приросту в майн і, яке базується на точних дан их, безспірно підтверджуючих можливість отримання грошов их сум або інших цінностей, як що би зобов' язання було вик онано боржником, суд доходит ь висновку про недоведеність позивачем існування факту у пущеної вигоди, що, в свою черг у, свідчить про відсутність ш коди як складового елементу цивільного правопорушення.

Виходячи з вище навед еного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 203, 215 , 509, 525, 526, 610, 611, 628, 629, 632, 638-649, 785 Цивільного к одексу України, ст.ст. 3, 20, 180, 181, 183-185, 187, 233, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 125, 212 Земельного к одексу України, ст. ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82-8 5 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовол ьнити частково.

2. Зобов' язати Фізи чну особу - підприємця О СОБА_3 АДРЕСА_3 код НОМЕ Р_1 усунути перешкоди у кори стуванні Фізичною особо ю - підприємцем ОСОБА_2 /6506 9, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 ма йном шляхом вивезення з торг івельної площадки № 369, загаль ною площею 10,5 кв.м., яка знаходи ться за адресою: АДРЕСА_4 у се належне йому майно у вигля ді металевого контейнеру.

3. Стягнути з Фізично ї особи - підприємця ОСО БА_3 АДРЕСА_3 код НОМЕР_ 1 на користь ОСОБА_2 /65069, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 85 грн . 00 коп. / вісімдесят п' ять грн. 00 коп./ - держмита; 118 грн. 00 коп. /с то вісімнадцять грн. 00 коп./ - ви трати на ІТЗ судового процес у.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. У задоволенні зустрі чного позову відмовити повні стю.

Рішення суду набува є законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.