Постанова

від 02.11.2016 по справі 910/8416/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/8416/13 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан- Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 910/8416/13 Господарського суду м. Києва за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" на бездіяльністьВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві за позовомМалого колективного підприємства "Альфа" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" простягнення 207 237,44 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачане з'явились, повідомлені належно; - відповідачаМіхліченко В.В. - дов. від 13.05.2016; - ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві не з'явились, повідомлені належно

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Мале колективне підприємство "Альфа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" про стягнення 207 237,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін, з тих же підстав, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 (головуючий Гаврилюк О.М., судді Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" на користь Малого колективного підприємства "Альфа" 184900 грн. основного боргу, 13867,50 грн. пені, 8100,00 грн. 3% річних, 369,80 грн. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 4144,75 грн.

Для на примусового виконання рішення, 27.08.2013р.було видано наказ.

01.06.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Соболєва Артема Володимировича, що виявилась у не направленні боржнику (ТОВ "Альтан-груп") постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2015р. (ВП №47732460), у порядку передбаченому ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

- зобов'язати Подільський районний Відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснити передбачені законом дії у виконавчому провадженні ВП № 47732460 по наданню боржнику строку для самостійного виконання рішення.

В обґрунтування скарги заявник стверджував, що не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2015р., а дізнався про її існування лише 18.05.2016р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, у яких були відсутні докази про направлення постанови рекомендованим листом з повідомленням, а також доказів того, що вона взагалі була направлена боржнику.

Водночас, скаржник стверджував, що у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 47732460 вказано адресу боржника: 04108, м. Київ, пр. Правди, будинок 8/70, яка відрізняється від його справжньої адреси. Внаслідок чого, на його думку, він був позбавлений можливості самостійно виконати рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016р. (суддя Турчин С.О.) у справі № 910/8416/13, яка залишена без змін, з тих же підстав, постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (головуючий Кропивна Л.В., судді: Суховий В.Г., Чорна Л.В.) відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити повністю.

Представник позивача та Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання, що відбулось 02.11.2016р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення. Своїм правом передбаченим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надали. Проте в силу приписів наведеної норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" висловив свою позицію на підтримку касаційної скарги та просив задовольнити її з мотивів викладених у скарзі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р. передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 03.06.2015р. стягувач звернувся до ВДВС Подільського РУЮ м. Києва (далі - Відділ) із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/8416/13.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на час відкриття виконавчого провадження), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

05.06.2015р. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 47732460 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.08.2013р. у справі № 910/8416/13.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З письмових пояснень від 07.07.2016р., які надані Відділом випливає, що державний виконавець супровідним листом від 05.06.2015р. вих. № 1201/15 надіслав боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження. На підтвердження даного факту, надано список рекомендованих відправлень від 16.06.2015р.

Заперечуючи такі доводи Відділу, боржник зазначав, що список рекомендованих відправлень не підписаний, не скріплений печаткою та на ньому відсутні відмітки відділення поштового зв'язку, що не може вважатися доказом відправлення та отримання боржником постанови ВП №47732460.

Проте, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, адже Відділом надано копію фіскального чеку Укрпошти №1034 від 16.06.2015р. про оплату відправлення згаданого списку рекомендованої кореспонденції органом ДВС.

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009р., передбачено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Отже, саме квитанція є належним підтвердження надання послуг поштового зв'язку.

Таким чином, доводи скаржника про не направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2015р. документально спростовуються.

Питання своєчасності направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2015р. не є предметом розгляду даної скарги, оскільки скаржник посилався у скарзі не на дії державного виконавця щодо несвоєчасності направлення постанови державного виконавця, а на бездіяльність, яка виявляється, у не вчиненні державним виконавцем дій, передбачених законодавством - не направленні постанови про відкриття виконавчого провадження, на що суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та правомірністю відхилення доводів скаржника з приводу того, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена адреса, яка не відповідає місцезнаходженню боржника, і боржник, не отримавши постанови, був позбавлений права на добровільне виконання судового рішення.

Пунктом 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо державному виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Апеляційним господарським судом зроблено вірний висновок у своїй постанові, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про те, що державним виконавцем надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням пункту 3.20 вказаної Інструкції і у відповідності до адреси боржника, зазначеної у наказі Господарського суду міста Києва № 910/8416/13 від 27.08.2013р., також, за цією адресою (04108, м. Київ, просп. Правди, 8/70) боржник отримав рекомендоване поштове відправлення, направлене судом першої інстанції, про порушення провадження у справі від 07.05.2013 р., що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0103019790383 від 08.05.2013 р. (а.с. 3, том 1).

Виходячи зі змісту статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", суд не вправі зобов'язати державного виконавця здійснити такі дії, адже державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом. Тому, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтан-Груп" вимога про зобов'язання відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві здійснити передбачені законом дії у виконавчому провадженні по наданню боржнику строку для самостійного виконання рішення, також, правомірно залишена без задоволення.

Колегія вважає зазначені висновки правильними та достатньо обґрунтованими.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на статтю 117 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок оформлення наказу господарського суду, виправлення помилки в ньому та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Приписами даної норми встановлено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Також, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Тобто, якщо на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтан- Груп", виконавчий документ містить помилку, то воно не позбавлено права звернутися до господарського суду з відповідною заявою для їхнього виправлення.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 910/8416/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга