Постанова

від 02.11.2016 по справі 912/2214/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2016 року Справа № 912/2214/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 05.01.2016 р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 08.09.2016 р.;

представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3", м. Одеса на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2016 року у справі № 912/2214/16

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн", смт. Нове, м. Кіровоград

до відповідачів:

І - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3", м. Одеса

ІІ - Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод", смт. Вільшанка, Кіровоградська область

про стягнення 379 162,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" про стягнення з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" та з Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод" заборгованості у розмірі 379 162,17 грн., з якої: 112 600,00 грн. - сума боргу за поставлений товар, 207 715,10 грн. - сума інфляційних втрат, 21 361,90 грн. - 3% річних, 37 485,17 грн. - сума пені, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2016 року у справі №912/2214/16 (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ОСОБА_3" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ОСОБА_3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" заборгованість у розмірі 377 614,27 грн., з якої: 112 600,00 грн. сума боргу за поставлений товар, 207 715,10 грн. інфляційних втрат, 21 174,19 грн. 3% річних та 36 124,98 грн. пені, а також 5 664,21 грн. судового збору.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ОСОБА_3" в іншій частині відмовлено.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод" відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ОСОБА_3" не в повному обсязі виконало грошове зобов'язання щодо повної оплати товару перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн", а порука Приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод" за договором поруки № 3 від 27.03.2014 року є припиненою у зв'язку із закінченням строку її чинності.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" відмовити в повному обсязі.

При цьому. скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення були порушенні норми матеріального та процесуального права. А саме, судове засідання проведено за відсутності відповідача-1, чим не дотримано прав відповідача-1, передбачених ст. 22 ГПК України, оскільки при винесенні рішення судом було порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, у зв'язку з чим відповідач-1 був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав.

Судом не прийнято до уваги те, що копія позовної заяви з доданими до неї документами на адресу відповідача-1 не направлялась і на його адресу не надходила.

Під час розгляду справи і постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не перевірив оригінали документів, на які посилався позивач, як на обґрунтування своїх позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення постановлено за відсутності належних та допустимих доказів.

Вважає, що договір поруки № 3 від 27.03.2014 року містить ознаки недійсності, оскільки укладений всупереч ч. 1 ст. 548 ЦК України та спрямований не на досягнення реальних наслідків, а на зміну територіальної підсудності розгляду справи.

Також, помилковим є розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, з якого виходив суд, оскільки цей період мав бути аналогічним періоду розрахунку розміру 3 відсотків річних.

Крім того, враховуючи об'єктивну відсутність у скаржника під час провадження у суді першої інстанції можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, скаржник просить суд апеляційної інстанції застосувати строки позовної давності та вважати це заявою про застосування позовної давності у розумінні ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що скаржник своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, явку повноважного представника не забезпечив, будь-яких документів, утому числі на виконання чотирьох ухвал господарського суду Кіровоградської області ухвал суду не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 року апеляційну скаргу було прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 02.11.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

24.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" (Покупець) було укладено договір на поставку товару № ЕА-24-01 (том 1 а.с. 23-25).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов Договору наступний товар - шрот соєвий кормовий тостований гранульований та/або негранульований.

Згідно до пункту 1.3. до Договору, ціна на Товар визначається в Специфікаціях та/або додаткових угодах , яка є невід'ємною частиною договору загальна сума Договору складається з суми Специфікацій та/або додаткових угод, укладених між сторонами (п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передоплати 100% вартості Товару (партії Товару) на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою оплати є дата отримання Постачальником грошових коштів на поточний рахунок.

Пунктами 4.1., 43.3 договору встановлено, що постачання Товару здійснюється партіями не пізніше трьох календарних днів з дати отримання 100% передоплати на умовах EXW - ПрАТ "Протеї Продакшн" згідно правил Інкотермс-2010.

25.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" було укладено додаткову угоду №1 до договору № ЕА-24-01 від 24.01.2013 року (т.1 а.с.26).

Строк дії Договору, з урахування Додаткової угоди № 1 від 25.12.2013 - з моменту підписання його сторонами до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору.

В період з 28.02.2013 року по 26.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" були підписані специфікації № 1-13, в яких погоджено об'єми поставки та ціна Товару (том 1 а.с. 27-40 ).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору та згідно Специфікацій позивачем в період березень 2013 - грудень 2013 поставлено, а ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" прийнято Товар на загальну суму 10 619 621,80 грн., що підтверджується наданими до справи видатковими накладними, довіреностями, актами звірки між сторонами (том І а.с. 41-103, 228-231). Отримання Товару на вказану суму ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" не заперечено.

Крім того, на підтвердження виконання зобов'язань за договором та погоджених сторонами умов поставки позивачем надано наступні видаткові накладні:

- № ПТД00000057 від 13.01.2014 на суму 192 496,00 грн.;

- № ПТД00000071 від 14.01.2014 на суму 218 572,00 грн.;

- № ПТД00000139 від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн.;

- № ПТД00000251 від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн.;

- № ПТД00000252 від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн.,

а всього на загальну суму 960 042,00 грн., на яку позивач починає нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних (том І а.с. 99-103).

Для оплати вартості вказаного Товару позивачем виписано наступні рахунки:

- № ЕАІ-50Ш від 13.01.2014 на суму 192 496,00 грн.;

- № ЕАІ-52Ш від 14.01.2014 на суму 218 572,00 грн.;

- № ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 на суму 209 562,00 грн.;

- № ЕАІ-54Ш від 30.01.2014 на суму 168 858,00 грн.;

- № ЕАІ-55Ш від 31.01.2014 на суму 170 554,00 грн.,

а всього - 960 042,00 грн (том І а.с. 217-222).

Вартість Товару по вказаним вище рахункам та видатковим накладним в межах розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені оплачувалась ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" наступним чином:

- 03.02.2014 згідно платіжного доручення № 37 на суму 411 068,00 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-50Ш від 13.01.2014 та № ЕАІ-52Ш від 14.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 548 974,00 грн.);

- 14.03.2014 згідно платіжного доручення № 72 на суму 50 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 498 974,00 грн.);

- 24.03.2014 згідно платіжного доручення № 77 на суму 40 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 458 974,00 грн.);

- 18.04.2014 згідно платіжного доручення № 123 на суму 27 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 431 974,00 грн.);

- 07.05.2014 згідно платіжного доручення № 145 на суму 10 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 421 974,00 грн.);

- 20.05.2014 згідно платіжного доручення № 178 на суму 20 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 401 974,00 грн.);

- 27.06.2014 згідно платіжного доручення № 258 на суму 16 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 385 974,00 грн.);

- 09.07.2014 згідно платіжного доручення № 280 на суму 16 000 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на рахунки ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 (залишок заборгованості після оплати 369 974,00 грн.);

- 15.10.2014 згідно платіжного доручення № 465 на суму 59 974,00 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 310 000,00 грн.);

- 08.05.2014 згідно платіжного доручення № 175 на суму 25 000,00 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 285 000,00 грн.);

- 26.05.2014 згідно платіжного доручення № 86231 на суму 40 000,00 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 245 000,00 грн.);

- 24.12.2014 на суму 50 000,00 грн. (залишок заборгованості після оплати 195 000,00 грн.);

- 03.04.2016 на суму 6 000,00 грн. (залишок заборгованості після оплати 189 000,00 грн.);

- 05.05.2016 згідно платіжного доручення № 142 на суму 2 400,00 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 186 600,00 грн.);

- 11.05.2016 згідно платіжного доручення № 144 на суму 2 000,00 грн., з призначенням платежу, яке містить посилання на акт звірки за Договором (залишок заборгованості після оплати 184 600,00 грн.) (том 1 а.с. 104-113, 165-166).

У зв'язку з порушенням ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" виконання грошового зобов'язання - зобов'язання з оплати вартості товару, позивач згідно поданого позову (з урахуванням заяви від 22.08.2016 року) просить також стягнути інфляційні втрати в розмірі 207 715,10 грн., 3% річних в сумі 21 361,90 грн. та пеню в розмірі 37 485,17 грн.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору на поставку товару № ЕА-24-01 від 24.01.2013 року та згідно специфікацій в період березень 2013 року - грудень 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" поставлено а Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" було прийнято товар на загальну суму 10 619 621,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № ПТД0033 від 08.03.2013р., №№ ПТД0056 від 15.03.2013р., №ПТД0058 від 16.03.2013р., №ПТД0079 від 22.03.2013р., №ПТД0102 від 29.03.2013 р., №ПТД0134 від 04.04.2013р., №ПТД0168 від10.04.2013р., №ПТД0185 від 12.04.2013р., №ПТД0206 від 17.04.2013р., №ПТД0214 від 18.04.2013р., №ПТД0219 від 19.04.2013р., №ПТД0244 від24.04.2013р., №ПТД251 від 25.04.2013р., №ПТД0263 від 29.04.2013р., №ПТД0269 від30.04.2013р., №ПТД0323 від 13.05.2013р., №ПТД0338 від 17.05.2013р., №ПТД0584 від 07.07.2013р., №ПТД0610 від 11.07.2013р., №ПТД від 05.09.2013р., №ПТД0962 від 09.09.2013р., №ПТД0979 від 10.09.2013 р., №ПТД1007 від 13.09.2013р., №ПТД1008 від 13.09.2013 р., №ПТД1038 від 17.09.2013р., №ПТД1071 від 20.09.2013р., №ПТД1152 від03.10.2013 р., №ПТД1470 від 06.11.2013р., №ПТД1478 від 07.11.2013 р., №ПТД1514 від 11.11.2013 р., №ПТД1562 від 15.11.2013р., №ПТД1621 від 19.11.2013 р., №ПТД1639 від 20.11.2013р., №ПТД1815 від 06.12.2013р., №ПТД1833 від 09.12.2013р., №ПТД1849 від 11.12.2013р., №ПТД1877 від 13.12.2013р., №ПТД1914 від 17.12.2013р., №ПТД1933 від18.12.2013р., №ПТД1932 від 18.12.2013р., №ПТД1978 від 23.12.2013 р., №ПТД2017 від 26.12.2013 р., №ПТД2059 від 30.12.2013р., №ПТД00000029 від 08.01.2014р., №ПТД00000040 від 10.01.2014р., №ПТД00000058 від 13.01.2014р., №ПТД00000057 від 13.01.2014р., №ПТД00000071 від 14.01.2014р., №ПТД00000139 від 20.01.2014р., №ПТД00000251 від 30.01.2014р., №ПТД00000252 від 31.01.2014р., (т.1 а.с.41-103), довіреностями, актами звірки між сторонами (т.1 а.с.228-231), які підписані представниками відповідача і наявні в матеріалах справи.

Отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" не заперечно.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним договором поставки № ЕА-24-01 від 24.01.2013 року.

Згідно з умов укладеного Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом передоплати 100% вартості Товару (партії Товару) на поточний рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів, окрім поставок згідно Специфікацій № 10 від 01.11.2013 та № 13 від 26.12.2013, в яких передбачено строк оплати - протягом 5 банківських днів згідно виставленого рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 4 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відтак у Покупця з моменту отримання Товару виникає обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, незважаючи на неповне здійснення попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи умови договору та умови специфікацій до договору, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, вказаний Товар було оплачено ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" частково, зокрема - на день звернення до суду Товар було оплачено на суму 10 435 021,80 грн. та заборгованість становила 184 600,00 грн. За повідомленням позивача після порушення провадження у справі та під час розгляду справи ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" було сплачено за товар 72 000,00 грн., заборгованість становить 112 600,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги.

У зв'язку з відсутністю доказів повної оплати, позовні вимоги ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" про стягнення з ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" заборгованості за поставлений Товар в розмірі 112 600,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підставно задоволені господарським судом.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що під час розгляду справи і постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не перевірив оригінали документів, на які посилався позивач, як на обґрунтування своїх позовних вимог, що жодна з копій видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, не завірена належним чином, у зв'язку з чим оскаржуване рішення постановлено за відсутності належних та допустимих доказів, з огляду на наступне.

Так, всі наявні в матеріалах справи копії документів: договори поставки та поруки, додаткові угоди до них, специфікації до них, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, рахунки на оплату товару, платіжні доручення, листи вимоги завірені за допомогою печатки позивача та підпису його відповідальної особи, із проставлянням надпису «Протеїн-Продакшин копія вірна». Дійсно на засвідчених копіях документів не зазначено прізвище та ініціали особи, яка їх засвідчила, а також дату засвідчення.

В той же час, з метою перевірки обґрунтованості заявлених ТОВ "Торговий дім "Протеїн-Продакшн" позовних вимог та визначення загальної суми заборгованості за договором поставки колегією суддів у судовому засіданні оглянуто оригінали всіх документів, копії яких наявні в матеріалах справи, та на які посилався господарський суд у оскаржуваному рішенні.

Пред'явлені позивачем на вимогу суду документи: договори поставки та поруки, додаткові угоди до них, специфікації до них, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, рахунки на оплату товару, платіжні доручення, листи вимоги, тощо, досліджено колегією суддів та з'ясовано відповідність копій цим оригіналам. Будь-яких відмінностей між оригіналами документів, оглянутими колегією суддів у судовому засіданні, та їх копіями, наявними в матеріалах справи, колегією суддів не виявлено.

Заборгованість за поставлений товар з урахуванням часткових проплат відповідає розміру основного боргу згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог у сумі 112 600,00 грн.

У зв'язку з чим, доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення постановлено за відсутності належних та допустимих доказів, є безпідставними.

Оскільки оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, вже досліджено у судовому засіданні, то відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про витребування оригіналів цих документів у позивача та відкладення у зв'язку з цим розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, зазначеними у поясненнях до апеляційної скарги, про те, що Позивачем під час поставки продукції не надано Відповідачу 1 належним чином оформлених рахунків-фактур, внаслідок чого не настав момент оплати за поставлений товар, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що для здійснення оплати ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" виписано відповідні рахунки, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 167-222).

Отримання цих рахунків Відповідачем-1 підтверджується посиланням ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" на дані рахунки в більшості виданих ним же платіжних дорученнях (про що зазначено вище), а також відповідністю сплачених сум в платіжних дорученнях, в яких відсутнє посилання на рахунки, сумам, які виставлено у рахунках.

Крім того, відповідно до п. 5.1. Договору при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

На кожну партію товару постачальник зобов'язується надати наступний пакет документів, серед якого в обов'язковому порядку є рахунок-фактура (п. 5.2. Договору).

Оскільки з боку Відповідача-1 усі партії товару за Договором були прийняті без будь-яких зауважень чи претензій (в том числі щодо комплектності пакету документів, що передавався разом з товаром), колегія суддів приходить до висновку, що Позивач свій обов'язок щодо надання документів, передбачених п. 5.2. Договору, в тому числі рахунків-фактур, виконав належним чином, а твердження Відповідача-1 у судовому засіданні щодо невиконання з боку Позивача зобов'язання в частині надання рахунків-факту, є необґрунтованим та такім, що не відповідає дійсності.

Більш того, згідно листа Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, факт отримання товару Відповідачем і накладні на Товар (товарно-транспортні, видаткові, податкові накладні), надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий Товар. Зазначена правова позиція викладена листі Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 та в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 р. № 12/5026/556/2012.

У зв'язку з порушенням ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" виконання грошового зобов'язання - зобов'язання з оплати вартості Товару, позивач згідно поданого позову (з урахуванням заяви від 22.08.2016) просить також стягнути інфляційні втрати в розмірі 207 715,10 грн., 3% річних в сумі 21 361,90 грн. та пеню в розмірі 37 485,17 грн.

На час прийняття рішення у справі відповідачем-1 доказів погашення заборгованості зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних перед позивачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або порушення виконання зобов'язань з оплати Товару/партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченого платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, щодо неправильного визначення початку періоду нарахування прострочення окремих сум пені та 3% річних.

Так, позивач розпочинає нарахування 3% з 01.02.2014 року на суму заборгованості 960 042,00 грн., тоді як заборгованість у вказаному розмірі станом на 01.02.2014 року була відсутня, оскільки строк оплати рахунків № ЕАІ-54Ш від 30.01.2014 року на суму 168 858,00 грн. та № ЕАІ-55Ш від 31.01.2014 року на суму 170 554,00 грн. станом на 01.02.2014 року не настав.

Вказані рахунки підлягали оплаті згідно пункту 6 Специфікації № 13 від 26.12.2013 року протягом 5-ти банківських днів. Відповідно, граничний строк оплати таких рахунків - 06.02.2014 року та 07.02.2014 року.

Крім того, нарахування пені з прострочення оплати рахунку № ЕАІ-53Ш від 20.01.2014 року на суму 209 562,00 грн. здійснено поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, іншій строк нарахування пені умовами Договору не передбачено.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, здійснивши власний розрахунок, правомірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача-1 на користь позивача 207 715,10 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, 21 174,19 грн. 3% річних за період з 02.02.2014 року по 25.05.2016 року та 36 124,98 грн. пені за період з 02.02.2014 року по 01.08.2014 року, оскільки прострочення оплати вартості поставленого товару з боку відповідача-1 мало місце.

Позовна вимога про солідарне стягнення обґрунтована укладенням між ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" (Поручитель) та ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" (Кредитор) договору поруки № 3 від 27.03.2014 року (том 1 а.с. 232).

Згідно вказаного договору Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ТОВ "ОСОБА_4 ОСОБА_3" (Боржник) зобов'язань за Договором № ЕА-24-01 від 24.01.2013 поставки товару - шроту соєвого кормового тостованого гранульованого та/або негранульованого та всіх специфікацій до нього, укладених між Кредитором і Боржником.

Цивільний кодекс України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554).

В ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено підстави припинення поруки. Зокрема, згідно ч. 4 наведеної норми порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки № 3 від 27.03.2014 передбачено, що він вступає з моменту його підписання сторонами. Згідно пункту 3.2. договору він припиняється у випадках: припинення забезпеченого дійсним договором зобов'язання; за згодою сторін; в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

З урахуванням змісту пункту 3.2 договору поруки господарський суд дійшов правильного висновку, що така умова договору не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам ст. 252 Цивільного кодексу України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Наведеної вище позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, постанова від 15.04.2015 у справі № 3-42гс15.

З матеріалів справи слідує, що з листом-вимогою до Поручителя - ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" позивач звернувся 01.04.2016 (том І а.с. 233-234), а з позовом - 06.06.2016, тобто поза межами шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відтак порука за договором поруки № 3 від 27.03.2014 року є припиненою у зв'язку із закінченням строку її чинності.

Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), право кредитора, як і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, відповідно жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

На підставі викладеного, у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати стягнення боргу з ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" за припиненою порукою, господарський суд підставно відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості солідарно з ПСП "Вільшанський комбікормовий завод".

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, що договір поруки № 3 від 27.03.2014 року містить ознаки недійсності, оскільки укладений всупереч ч. 1 ст. 548 ЦК України та спрямований не на досягнення реальних наслідків, а на зміну територіальної підсудності розгляду справи, з огляду на наступне.

Як встановлено в судових засіданнях, позивач, уклавши з відповідачем-2 договір поруки мав своєю метою додатково забезпечити виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо оплати поставленого товару, оскільки станом на дату укладання договору поруки вже існувала заборгованість за договором поставки.

Сам факт звернення ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" з позовом до господарського суду про солідарне стягнення з боржника - ТОВ "ЕЙЧ ОСОБА_3" та поручителя - ПСП "Вільшанський комбікормовий завод" боргу за договором постави й договором поруки № 3 від 27.03.2014 року свідчить про намагання позивача досягти правового результату, а саме реалізувати своє право, передбачене договором поруки № 3 від 27.03.2014 року, на задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості як за рахунок боржника, так і за рахунок поручителя (Відповідача-2).

У зв'язку з чим, спірний договір поруки № 3 від 27.03.2014 року не може бути визнаний недійсним з підстав фіктивності.

Твердження апелянта, що метою укладання договору поруки була зміна територіальної підсудності справи, на думку колегії суддів є припущенням позивача, яке підтверджено матеріалами справи.

Жоден законодавчий акт, що діяв на момент укладання оспорюваного Апелянтом договору поруки та діє на поточний момент, не встановлює норми, згідно з якою боржник має бути знайомим чи мати комерційні чи якісь інші зв'язки зі своїм поручителем.

Крім того, чинним законодавством України, умовами договору поставки, укладеного між Позивачем та Апелянтом, умовами договору поруки не встановлено обов'язок кредитора (Позивача) та поручителя (Відповідача-2) попереджати боржника (Відповідача-1, Апелянта) про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його (боржника) зобов'язань перед кредитором (Позивачем), а волевиявлення боржника (Апелянта) під час укладання договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Згідно з приписів статей 553, 554 Цивільного кодексу України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.04.2015 року у справі № 904/8539/14, від 04.11.2014 року у справі № 914/335/14.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв'язку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016 року, 07.07.2016 року, 20.07.2016 року розгляд справи №912/2214/16 тричі відкладався у зв'язку з неявкою у судові засідання відповідача. Копії ухвали про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи господарським судом Кіровоградської області було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" за адресою: 65045, м. Одеса, вул. Буніна, 30, офіс, 201, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також у довіреності ТОВ "ЕЙЧ ОСОБА_3" №01-12/15 від 22.12.2015 року та апеляційній скарзі.

Отримання Відповідачем-1 судових повісток, ухвали про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення розгляду справи підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відміткою про вручення судових повісток уповноваженому представнику відповідача (т.2 а.с. 18, 44, 52), а також телефонограмою № 242 від 19.07.2016 року (т. 2 а.с. 26).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на адресу господарського суду Кіровоградської області 22.06.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.2 а.с., 1-3, 13-15).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про чотири судові засідання, але жодного разу свого представника у судові засідання не направив, відзив до господарського суду не надав.

Відповідно до вимог ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, ніщо не заважало відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

У зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи скаржника про те, що копія позовної заяви з доданими до неї документами на його адресу не направлялась і на його адресу не надходила, спростовуються доказами направлення позивачем позовної заяви з додатками відповідчу-1, а саме касовим чеком з штриховим ідентифікатором № 2549100244720, описом вкладення у цінний лист та відстеженням пересилання поштових відправлень, наявним на офіційному сайті Укрпошти, відповідно до якого, відправлення за номером 2549100244720 вручене за довіреністю 02.06.2016 року об'єктом поштового зв'язку ОСОБА_2 45 (т. 1 а.с. 11, 12).

Клопотання скаржника про необхідність застосування позовної давності не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Розрізняють загальну та спеціальну позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність, тобто скорочена або триваліша порівняно із загальною позовною давністю, застосовується для окремих видів вимог, а саме: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 Цивільного кодексу України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідна до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Зважаючи на те, що Відповідач-1 продовжував сплачувати частинам борг по договору поставки №ЕА-24-01 від 24.01.2013 року, у тому числі і під час судового розгляду перебіг позовної давності було перервано вчиненням Відповідачем-1 дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Жодних відповідних заяв про застосування позовної давності до господарського суду Кіровоградської області під час розгляду судової справи №912/2214/16 від Відподвіча-1 не надходило. Відповідач-1 своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, явку повноважного представника не забезпечив, будь-яких документів, у тому числі заяв про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені від скаржника не надходило.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про чотири судові засідання, але жодного разу свого представника у судові засідання не направив, заяв про застосування позовної давності до господарського суду не надав, то колегія суддів прийшла до висновку, що скаржником не доведена неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржник втратив право на подання заявити про сплив позовної давності, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для розгляду відповідної заяви та застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ОСОБА_3", м. Одеса - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2016 року у справі № 912/2214/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 07.11.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна