Постанова

від 10.01.2017 по справі 912/2214/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 912/2214/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Ковтонюк Л.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Інвест", м. Одеса,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2016

зі справи № 912/2214/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протеїн-Продакшн", м. Кіровоград (далі - Позивач),

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Інвест", м. Одеса (далі - Відповідач-1);

приватного сільськогосподарського підприємства "Вільшанський комбікормовий завод", смт Вільшанка, Вільшанський район Кіровоградської області (далі - Відповідач-2),

про стягнення 379 162,17 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача-1 - Давлатова Ш.Б.,

Відповідача-2 - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про солідарне стягнення з Відповідача-1 та Відповідача-2 379 162,17 грн., з яких: 112 600 грн. - сума боргу за поставлений товар; 207 715,10 грн. "інфляційних витрат"; 21 361,90 грн. - 3% річних; 37 485,17 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати за договором поставки.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2016 (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Подобєд І.М. і Березкіна О.В.):

- позов задоволено частково;

- з Відповідача-1 стягнуто на користь Позивача заборгованість у розмірі 377 614,27 грн., з яких: 112 600 грн. - сума боргу за поставлений товар; 207 715,10 грн. "інфляційних витрат"; 21 174,19 грн. - 3% річних; 36 124,98 грн. пені; 5 664,21 грн. судового збору:

- у задоволенні позову Позивача до Відповідача-1 в іншій частині відмовлено;

- у задоволенні позову Позивача до Відповідача-2 відмовлено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач-1 просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального та процесуального права, в тому числі статі 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статі 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Від Відповідача-2 відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Від Позивача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване "перебуванням на лікарняному представника Терещенка Д.Л." Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням того, що: ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2016 явку в судове засідання представників сторін було визнано необов'язковою; Позивач є не фізичною, а юридичною особою, і "перебування на лікарняному" його представника не позбавляла Позивача можливості, якщо він вважав це за необхідне, направити в судове засідання з розгляду касаційної скарги іншого свого представника; матеріали справи містять достатній обсяг відомостей для розгляду касаційної скарги й без участі представника Позивача.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

24.01.2013 Позивачем (постачальник) та Відповідачем-1 (покупець) укладено договір на поставку товару № ЕА-24-01 (далі - Договір поставки), за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити відповідно до умов договору такий товар: шрот соєвий кормовий тостований гранульований та/або негранульований (пункт 1.1);

- загальна сума договору складається з суми специфікацій та/або додаткових угод, укладених між сторонами (п. 1.2);

- ціна на товар визначається в специфікаціях та/або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.3);

- оплата товару здійснюється покупцем шляхом передоплати 100% вартості товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком протягом 3-х днів (пункт 3.1);

- датою здійснення оплати є дата отримання постачальником грошових коштів на поточний рахунок (пункт 3.2);

- постачання товару здійснюється партіями не пізніше трьох календарних днів з дати отримання від покупця 100% передоплати за товар (пункт 4.3);

- у випадку невиконання або порушення виконання зобов'язань з оплати товару/партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченого платежу (пункт 7.2);

- договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по цьому Договору (пункт 9.1 у редакції додаткової угоди від 25.12.2013 №1).

На виконання умов Договору поставки та згідно із специфікаціями у період березень 2013 року - грудень 2013 року Позивачем поставлено, а Відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 10 619 621,80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями, актами звірки між сторонами, які підписані представниками Відповідача-1.

Отримання товару Відповідач-1 не заперечує.

Згідно з умовами укладеного Договору поставки оплата за товар здійснюється покупцем шляхом передоплати 100% вартості товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника згідно з виставленим рахунком протягом 3-х днів, окрім поставок згідно із специфікаціями від 01.11.2013 № 10 та від 26.12.2013 № 13, в яких передбачено строк оплати - протягом 5 банківських днів згідно з виставленим рахунком.

Товар було оплачено Відповідачем-1 частково. На момент звернення до суду товар було оплачено у сумі 10 435 021,80 грн. Заборгованість становила 184 600 грн. Після порушення провадження у справі та під час її розгляду Відповідач-1 оплатив товар ще на 72 000 грн., залишок заборгованості становить 112 600 грн.

Оскільки докази повної оплати за поставлений товар відсутні, позовні вимоги про стягнення з Відповідача-1 заборгованості в розмірі 112 600 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з порушенням Відповідачем-1 зобов'язання з оплати вартості товару Позивач просив також стягнути: 207 715,10 грн. "інфляційних втрат"; 21 361,90 грн. - 3% річних; 37 485,17 грн. пені.

Перевіривши правильність нарахування та здійснивши власний розрахунок сум "інфляційних втрат", 3% річних та пені, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з Відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню: 207 715,10 грн. "інфляційних втрат" за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року; 21 174,19 грн. - 3% річних за період з 02.02.2014 по 25.05.2016; 36 124,98 грн. пені за період з 02.02.2014 по 01.08.2014, оскільки з боку Відповідача-1 мало місце прострочення оплати вартості поставленого товару.

27.03.2014 Відповідачем-2 (поручитель) та Позивачем (кредитор) укладено договір поруки № 3 (далі - Договір поруки), за умовами якого:

- поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання Відповідачем-1 (боржник) зобов'язань за Договором поставки та всіх специфікацій до нього, укладених між кредитором і боржником (пункт 1.1);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (пункт 3.1);

- договір припиняється у випадках: припинення забезпеченого дійсним договором зобов'язання; за згодою сторін; в інших випадках, передбачених "діючим законодавством" (пункт 3.2).

З листом-вимогою до поручителя Позивач звернувся 01.04.2016, а з позовом - 06.06.2016, тобто поза межами шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що порука за Договором поруки є припиненою у зв'язку із закінченням строку її чинності, а умови Договору поруки, викладені в пункті 3.2 останнього, не можуть розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає приписам статті 252 ЦК України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами.

У зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати стягнення боргу з Відповідача-2 за припиненою порукою суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову про стягнення заборгованості солідарно з Відповідача-2.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Відповідача-1 із задоволенням (частковим) позову зі справи.

Відповідно до приписів ЦК України:

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712);

- покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692);

- покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина друга статті 692);

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549);

- боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625);

- у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554);

- порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (частина четверта статті 559).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій, встановивши, що: Позивач поставив Відповідачу-1 товар, і це підтверджується видатковими накладними, довіреностями, актами звірки між сторонами; отримання товару Відповідачем-1 не заперечується; товар було оплачено Відповідачем-1 частково; докази повної оплати за поставлений товар відсутні; наявність існування основної заборгованості та прострочення виконання грошового зобов'язання; порука за Договором поруки є припиненою у зв'язку із закінченням строку її чинності, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача-1 суми боргу за поставлений товар, а також сум "інфляційних втрат", 3 % річних, пені за розрахунком, здійсненим судом.

Посилання скаржника на те, що "момент оплати" за поставлений товар не настав, оскільки позивачем не надані рахунки-фактури для оплати за товар, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанцій на підставі відповідних обставин справи. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що факт отримання товару Відповідачем-1 і накладні на товар (товарно-транспортні, видаткові, податкові накладні), надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у Відповідача-1 здійснити розрахунки за отриманий товар.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до пункту 5.1 Договору поставки при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Пунктом 5.2 Договору поставки передбачено, що на кожну партію товару постачальник зобов'язується надати пакет документів, серед яких, зокрема, є й рахунок-фактура. Оскільки Відповідачем-1 усі партії товару за Договором поставки були прийняті без будь-яких зауважень чи претензій (в тому числі щодо комплектності пакету документів, що передавався разом з товаром), Позивач свій обов'язок щодо надання документів, передбачених пунктом 5.2 Договору поставки, в тому числі і рахунків-фактур, виконав належним чином, тому твердження Відповідача-1 щодо невиконання з боку Позивача зобов'язання в частині надання рахунків-фактур є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, встановленими частиною другою статті 111 7 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 зі справи № 912/2214/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Інвест" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя Л. Ковтонюк