Ухвала

від 08.11.2016 по справі 4/152/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

08 листопада 2016 р. Справа № 4/152/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В. , розглянувши в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом : публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 00039002) в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а, код ЄДРПОУ 09302576)

до: приватного підприємства "Торгово - універсальна фірма "ФЕРІДЕ" (м. Вінниця, вул.Фрунзе, 24, код ЄДРПОУ 30362449)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "ЕЛ-ТУР" (м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24, код ЄДРПОУ 30294971)

до : приватного підприємства "ЕЛТЕКС-1" (м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 36, кв. 55, код ЄДРПОУ 33323051)

про стягнення заборгованості в сумі 9 029 340,86 грн. за кредитним договором №06-2.1/1019 від 06.11.2007 року

представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідачів : не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

12.02.2013 року господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 4/152/2011/5003, яким повністю задоволено позов публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця та вирішено стягнути солідарно з приватного підприємства "Торгово - універсальна фірма "ФЕРІДЕ", товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "ЕЛ-ТУР", приватного підприємства "ЕЛТЕКС-1" на користь позивача 8 204 270,84 грн. - заборгованості по кредиту, 1 382 141,14 грн. - відсотків за користування кредитом, 25500,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 43320,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

При цьому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року, апеляційну скаргу приватного підприємства "ЕЛТЕКС-1" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2013 року у справі №4/152/2011/5003 - без змін.

Після надходження вказаної справи до господарського суду Вінницької області на виконання рішення суду від 12.02.2013 року по справі № 4/152/2011/5003 було видано наказ від 22.04.2013 року.

Також, ухвалою Вищого господарського суду України від 06.06.2013 року касаційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у справі № 4/152/2011/5003 повернуто приватному підприємству "ЕЛТЕКС-1" .

24.10.2016 року від публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця до суду надійшла заява № 07-12/85 від 24.10.2016 року (вх. № 06-52/9772/16 від 24.10.2016 року) про виправлення помилки у наказі господарського суду Вінницької області від 22.04.2013 року у справі № 4/152/2011/5003.

Ухвалою суду від 26.10.2016 року вказану вище заяву призначено до розгляду на 08.11.2016 року.

На визначену дату 08.11.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідачі правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористалися.

Разом з тим, ухвала суду від 26.10.2016 року, яка була направлена на адреси відповідачів, а саме : м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24; м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 36, кв.55, повернулася до суду із поштовими відмітками "за зазначеною адресою не проживає" та "вибули".

Згідно абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно ч. 3 ст. 117 ГПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В ході розгляду заяви по суті, представник позивача підтримала подану заяву.

Суд, заслухавши представника позивача, оглянувши заяву та додані до неї докази, встановив наступне.

За змістом заяви, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 21.05.2013 року відкрито виконавче провадження № 38003154 з виконання наказу господарського суду Вінницької області № 4/152/2011/5003.

Постановою від 11.07.2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

23.09.2016 року публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" повторно направило наказ господарського суду для примусового виконання.

Однак, 10.10.2016 року на адресу банку надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.10.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач.

Враховуючи викладене, стягувач просить суд, виправити помилку допущену в наказі господарського суду Вінницької області по справі № 4/152/2011/5003, зазначивши кожного боржника в окремому наказі та видати накази.

Обставини зазначені в заяві, підтверджується доданими документами.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов слідуючих висновків.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частина 1 ст. 116 ГПК України визначає, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог частини першої статті 89 ГПК, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як зазначалося вище, на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2013 року по справі № 4/152/2011/5003 було видано наказ від 22.04.2013 року про стягнення солідарно з приватного підприємства "Торгово - універсальна фірма "ФЕРІДЕ", товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "ЕЛ - ТУР", приватного підприємства "ЕЛТЕКС-1" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця 8 204 270,84 грн. - заборгованості по кредиту, 1 382 141,14 грн. - відсотків за користування кредитом, 25 500,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 43320,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору".

Також, судом встановлено, що 04.10.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) (ВП № 52430228) стосовно примусового виконання вищевказаного судового наказу з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, зазначення у наказі трьох боржників, а не кожного окремо у виконавчому документі.

Згідно ч. 4 ст. 116 ГПК України (у чинній редакції), якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання має бути проведено в різних місцях чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один відповідач та один позивач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 116 ГПК України (у редакції станом на 22.04.2013 року), якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на 22.04.2013 року), у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно п. 48 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 29.09.2009 р. N 01-08/530, чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них? Така видача наказів не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК, за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом. Водночас якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.

Крім того, за змістом абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 (у редакції станом на 22.04.2013 року), якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ від 22.04.2013 року у справі № 4/152/2011/5003 видано згідно норм законодавства, які діяли станом на день його видачі та судом не було допущену помилку при його оформленні.

При цьому, зміна законодавства не може бути підставою для внесення до судового наказу виправлень в розумінні ст. 117 ГПК України.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 21.05.2013 року було відкрито виконавче провадження № 38003154 з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 22.04.2013 року № 4/152/2011/5003.

Також, постановою від 11.07.2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повернув наказ від 22.04.2013 року №4/152/2011/5003 стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Слід зазначити, що згідно вказаної вище постанови, державним виконавцем було встановлено, що в ході виконання даного виконавчого документа було накладено арешти на кошти та майно боржника. З метою списання коштів з рахунків боржників, до установ банків направлялись платіжні вимоги, але коштів на рахунках боржників недостатньо для виконання відповідного виконавчого документа. Описане та арештоване майно боржника (ТОВ "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "ЕЛ - ТУР") було передано на реалізацію. Однак, відповідно до листа Вінницької філії "СЕТАМ" від 02.06.2016 року №371/21-12-16, 01.06.2016 року не відбулися треті електронні торги, про що системою сформовано протокол від 01.06.2016 року. Тому, на адресу стягувача направлено повідомлення з пропозицією залишити за собою нереалізоване майно. Однак, станом на 11.07.2016 року, стягувач не виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно боржника.

Крім того, пункт 2 постанови від 11.07.2016 року, передбачає, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 11.07.2017 року.

Отже, державним виконавцем вчинялися виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду Вінницької області від 22.04.2013 року у справі № 4/152/2011/5003 та визначено можливість його повторного пред'явлення до виконання.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця № 07-12/85 від 24.10.2016 року про виправлення помилки у наказі господарського суду Вінницької області від 22.04.2013 року у справі № 4/152/2011/5003 в повному обсязі.

В силу ч. 5 ст. 117 ГПК України, ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві і боржнику у п'ятиденний строк з дня її винесення. Ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 117 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниця № 07-12/85 від 24.10.2016 року (вх. № 06-52/9772/16 від 24.10.2016 року) про виправлення помилки у наказі господарського суду Вінницької області від 22.04.2013 року у справі № 4/152/2011/5003 повністю.

2. Копію ухвали направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 6 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (01001, пров. Шевченка, 12, м. Київ; 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23-а);

4 - відповідачу-1 (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24);

5 - відповідачу-2 (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24);

6 - відповідачу-3 (АДРЕСА_1).