Постанова

від 22.11.2017 по справі 4/152/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа № 4/152/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на ухвалу господарського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в справі №4/152/2011/5003 (суддя Білоус В.В.)

за скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця

до відповідачів: 1) приватного підприємства "Торгово - універсальна фірма "ФЕРІДЕ";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "ЕЛ - ТУР";

3) приватного підприємства "ЕЛТЕКС-1"

про стягнення заборгованості в сумі 9 029 340 грн 86 коп. за кредитним договором № 06-2.1/1019 від 06 листопада 2007 року

за участю представників сторін:

стягувача - ОСОБА_1 (довіреність №09-32/532 від 29 листопада 2016 року);

боржників - не з'явились;

органу ДВС - не з'явився.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало та заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року (яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2013 року) позов публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця (надалі - Стягувач) до приватного підприємства "Торгово - універсальна фірма "ФЕРІДЕ" (надалі - Боржник 1), товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-турецьке підприємство "Торговий дім "ЕЛ - ТУР" (надалі - Боржник 2) та приватного підприємства "ЕЛТЕКС-1" (надалі - Боржник 3) про стягнення 8 204 270 грн 84 коп. заборгованості по кредиту, 1 382 141 грн 14 коп. відсотків за користування кредитом, 25 500 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 236 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 43 320 грн відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору задоволено повністю.

В свою чергу, по даній справі на виконання рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2013 року від було видано наказ від 22 квітня 2013 року.

Також ухвалою Вищого господарського суду України від 06 червня 2013 року касаційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2013 року в справі №4/152/2011/5003 повернуто Боржнику 3 без розгляду.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в справі №4/152/2011/5003 скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця (надалі - Стягувач) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (надалі - орган ДВС) задоволено частково.

Даною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги Стягувача на дії органу ДВС в частині вимог про зобов'язання органу ДВС прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 22 квітня 2013 року про виконання рішення господарського суду Вінницької області у справі №4/152/2011/5003 від 12 лютого 2013 року та визнано неправомірними дії органу ДВС щодо повернення вищевказаного наказу, про що органом ДВС було направлено повідомлення про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання від 18 липня 2017 року.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Стягувач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.м.о. 63-65), в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати орган ДВС прийняти виконавчий документ до виконання і відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 22 квітня 2013 року про виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року.

Ухвалою суду від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу Стягувача було прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 22 листопада 2017 року на 14:30 год. (а.м.о. 67).

Водночас, суд констатує, що не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, орган ДВС звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Стягувача.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2017 року (а.м.о. 53) апеляційна скарга була повернута органу ДВС на підставі пункту 4 частини 1 статі 97 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, орган ДВС повторно подав апеляційну скаргу, з відповідним клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також просив суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника органу ДВС (а.м.о. 85-92).

Ухвалою суду від 16 листопада 2017 року (а.м.о. 82) поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу органу ДВС прийнято до спільного провадження з апеляційною скаргою Стягувача.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 16 листопада 2017 року на електронну адресу суду Стягувач надіслав відзив на апеляційну скаргу органу ДВС (а.м.о. 99-103), в якому зазначив, що апеляційна скарга органу ДВС не містить будь-яких доказів порушення місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права при винесенні ухвали про визнання неправомірними дії органу ДВС щодо повернення наказу про виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року в даній справі.

В судовому засіданні від 22 листопада 2017 року представник Стягувача підтримав доводи, висвітлені в своїй апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати орган ДВС прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 22 квітня 2013 року про виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року.

В судове засідання від 22 листопада 2017 року представники органу ДВС, Боржника 1 та Боржника 2 не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників Боржника 1, Боржника 2 та Боржника 3 за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Заслухавши представника Стягувача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом та зазначалося вище у даній судовій постанові, на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2013 року по даній справі було видано наказ від 22 квітня 2013 року про стягнення солідарно з Боржника 1, Боржника 2 та Боржника 3 на користь Стягувача 8 204 270 грн 84 коп. заборгованості по кредиту, 1 382 141 грн 14 коп. відсотків за користування кредитом, 25 500 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 236 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 43320 грн відшкодування витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому вищевказаним Законом.

Згідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону: виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно частини 4 статті 116 ГПК України (у чинній редакції), якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання має бути проведено в різних місцях чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один відповідач та один позивач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Водночас, за змістом частини 4 статті 116 ГПК України (у редакції станом на 22 квітня 2013 року), якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на 22 квітня 2013 року) визначено, що: у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

В пункті 48 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 29 вересня 2009 року N 01-08/530 на питання чи можлива видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них?, надана відповідь, що така видача наказів не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК, за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом. Водночас якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.

Крім того, за змістом абзацу 3 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 (у редакції станом на 22 квітня 2013 року), якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, апеляційний господарський суд наголошує, що в наказі по даній справі (а.м.о. 9) вказано саме про солідарне стягнення даних сум з Боржника 1, Боржника 2 та Боржника 3.

Все вищевказане свідчить про правомірність видачі даного наказу для проведення примусового виконання судового рішення в цій справі.

Також суд звертає увагу і на те, що ухвалою суду від 08 листопада 2016 (при розгляді заяви про виправлення помилки в наказі) у справі №4/152/2011/5003 (суддя Тісецький С.С.) судом зазначено, що наказ від 22 квітня 2013 року у справі № 4/152/2011/5003 видано згідно норм законодавства, які діяли станом на день його видачі та судом не було допущену помилку при його оформленні.

З огляду на усе вищевказане, в сукупності з існуванням ухвали від 08 листопада 2016 року, яка набрала законної сили (що описане вище), суд констатує, що повернення виконавчого документу органом ДВС у зв'язку із визнанням одного із трьох солідарних Боржників банкрутом апріорі є безпідставним.

З огляду на усе викладене, суд приходить до висновку про задоволення скарги Стягувача на дії органу ДВС в частині вимог про визнання неправомірними дій органу ДВС щодо повернення наказу Стягувачу без прийняття до виконання, про виконання рішення господарського суду Вінницької області у справі №4/152/2011/5003 від 12 лютого 2013 року, виданого господарським судом Вінницької області 22 квітня 2013 року, про що було направлено повідомлення про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання від 18 липня 2017 року.

Дане вчинено і місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі. Відтак, апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювану ухвалу господарського суду Вінницької області в цій частині.

Відповідно, апеляційний господарський суд залишає без задоволення апеляційну скаргу органу ДВС, оскільки все вищеописане у даній судовій постанові, спростовує доводи органу ДВС, котрі наведені в його апеляційній скарзі.

Що ж до апеляційної скарги Стягувача про скасування оспорюваної ухвали в частині відмови щодо зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №4/152/2011/5003 від 22 квітня 2013 року про виконання рішення суду по даній справі від 12 лютого 2013 року, то колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Оцінивши доводи апеляційної скарги Стягувача, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги Стягувача щодо того, що на момент звернення Стягувача до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження (11 липня 2017 року), органу ДВС були підвідомчі рішення, за якими сума зобов'язання становила від шести до двадцяти мільйонів гривень.

Дане підтверджується і тим, що пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5) на момент подачі даного виконавчого документу до виконання, було визначено, що відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно статті 41 Закону, у разі якщо постанова державного виконавця зокрема про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд констатує неможливість задоволення вимоги Стягувача в частині про зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №4/152/2011/5003 від 22 квітня 2013 року про виконання рішення суду по даній справі від 12 лютого 2013 року Відтак, суд відмовляє Стягувачу в даній вимозі.

Вищевказані три абзаци, в свою чергу, спростовують доводи апеляційної скарги Стягувача.

В той же час, апеляційний господарський суд констатує, що місцевим господарським судом також відмовлено в задоволенні даної вимоги скарги (хоча і за іншої аргументації), а відтак суд залишає без змін оспорювану ухвалу в цій частині без змін.

Відповідно, апеляційний господарський суд залишає без задоволення апеляційну скаргу Стягувача.

Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що виконання вищевказаного наказу підвідомче органу ДВС станом на день подання заяви про відкриття виконавчого провадження (11 липня 2017 року).

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця на ухвалу господарського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в справі №4/152/2011/5003 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на ухвалу господарського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в справі №4/152/2011/5003 - залишити без задоволення.

3 Ухвалу господарського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в справі №4/152/2011/5003 - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Матеріали оскарження ухвали в справі №4/152/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.