Рішення

від 01.11.2016 по справі 914/4272/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2016р. Справа № 914/4272/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Банк В«Київська РусьВ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1, м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Аптека 3ІВ» , м.Миколаїв Миколаївської області

про стягнення 2 334 191,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством В«Банк В«Київська РусьВ» в особі уповноваженої особи Фонду гарнтування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Аптека 3ІВ» про стягнення 2 334 191,47 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 12.04.2016р. було призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі. Перед судовим експертом поставити наступне питання: «Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості, за поставлений товар згідно умов договору купівлі-продажу №J/107-01-11 від 03.01.2011р.?»

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства В«Банк В«Київська РусьВ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 за вих. №2575/16 від 28.04.2016р. задоволено, ухвалу господарського суду Львівської області від 12.04.2016р. у справі №914/4272/15 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2016р. касаційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Аптека 3І" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №914/4272/15 залишено без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд, -

встановив:

03.01. 2011р. між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Аптека 3ІВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № І/107-01-11. До вказаного договору було укладено додаткові угоди від 31.03.2011р. та від 04.01.2011р., якими частково змінено умови договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно із п.1.2. договору купівлі-продажу товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Пунктом 2.4. договору купівлі-продажу передбачено, що ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних.

Відповідно до п.2.5. договору купівлі-продажу сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Згідно із п.5.2. договору купівлі-продажу оплата кожної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу передбачено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Відповідно до п.6.2. договору купівлі-продажу право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник.

Згідно із п.7.2. договору купівлі-продажу у випадку порушення п.5.2., він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ із розрахунку за кожний день заборгованості.

Крім того, судом встановлено, що 05.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством В«Банк В«Київська РусьВ» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №70050-20/14-7 відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 2 871 346,47 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТзОВ «Аптека 3І» (боржник) у сумі 2 871 346,47 грн., що випливає із договору купівлі-продажу № І/107-01-11 від 03.01.2011р. укладеного між боржником та первісним кредитором.

Пунктом 1.1.1. договору відступлення прав вимоги, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму зазначену в п.1.1. цього договору, що випливає із договору купівлі-продажу, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між первісним кредитором та боржником за період з 01.01.2014р. по 28.05.2014р.

Згідно із п.1.2. договору відступлення прав вимоги первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги (додаток №1) за основним договором протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п.3.1. цього договору.

Відповідно до п.7.2. договору відступлення прав вимоги крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Як зазначає позивач, після отримання повідомлення про відступлення прав вимоги відповідач вступив в перемовини з позивачем щодо надання розстрочки по оплаті заборгованості, що підтверджується листами відповідача, які містяться у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було узгоджено графік погашення заборгованості зазначеної у договорі про відступлення прав вимоги.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідач неналежним чином здійснював оплату згідно графіку погашення заборгованості, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 435 666,47 грн.

Також, на підставі п.7.2. договору купівлі-продажу ( та договору про відступлення прав вимоги) і ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2 334 191,47 грн., яка відповідно до розрахунку заборгованості складається з 1 435 666,47 грн. - основного боргу, 354 724,05 грн. - пені, 36 579,99 грн. - 3% річних та 507 220,96 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Аптека 3ІВ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №І/107-01-11. До вказаного договору було укладено додаткові угоди від 31.03.2011р. та від 04.01.2011р., якими частково змінено умови договору купівлі-продажу.

Факт поставки відповідачу товару підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи. Відповідно до розрахунку позовних вимог, сума основного боргу відповідача становить 1 435 666,47 грн.

Крім того, судом встановлено, що 05.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством В«Банк В«Київська РусьВ» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №70050-20/14-7 відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 2 871 346,47 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТзОВ «Аптека 3І» (боржник) у сумі 2 871 346,47 грн., що випливає із договору купівлі-продажу № І/107-01-11 від 03.01.2011р. укладеного між боржником та первісним кредитором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було узгоджено графік погашення заборгованості зазначеної у договорі про відступлення прав вимоги, однак відповідач неналежним чином здійснював оплату згідно графіку погашення заборгованості внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 435 666,47 грн. яка позивачем заявлена до стягнення. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення 1 435 666,47 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п.7.2. договору купівлі-продажу у випадку порушення п.5.2., він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ із розрахунку за кожний день заборгованості.

Відповідно до п.7.2. договору відступлення прав вимоги крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Здійснивши перерахунок розміру пені, що зазначена у розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 354 724,05 грн. пені є обґрунтована та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок розміру 3% та інфляційних втрат, що заявлені до стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 579,99 грн. - 3% річних та 507 220,96 грн. - інфляційних втрат є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно поданого відповідачем відзиву, суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості, а не позовна вимога про передачу позивачу лікарських препаратів, з метою реалізації яких необхідно отримати ліцензію, або позовна вимога про звернення стягнення на предмет застави, відтак наведені відповідачем доводи є необґрунтовані та безпідставні. Разом з тим, інші доводи наведені відповідачем та подані докази не спростовують доводів позовної заяви та доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема подані відповідачем платіжні доручення не підтверджують оплату заборонності за договором купівлі продажу № І/107-01-11 від 03.01.2011р. та договором про відступлення прав вимоги №70050-20/14-7 від 05.06.2014р.

Окрім цього, відповідачем жодним чином не доведено, що вказані в позовній заяві товарно-матеріальні цінності згідно доданих видаткових накладних не були отримані та не оприбутковувалися ним у бухгалтерському чи податковому обліку.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №18 від 08.12.2015р. на суму 35 012,88 грн., який у сумі 35012,87 грн. відповідно до норм ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Аптека 3ІВ» (54025, Миколаївська обл., м.Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 34854205) на користь Публічного акціонерного товариства В«Банк В«Київська РусьВ» (04071, м.Київ, вул.Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість у сумі 2 334 191,47 грн. та 35 012,87 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 07.11.2016р.

Суддя Петрашко М.М.