Рішення

від 04.11.2016 по справі 921/353/16-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2016 р.Справа № 921/353/16-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Гирили І.М. , судді Андрусик Н.О. , судді Стадник М.С.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Діві Банк", вул. Ігорівська/Набережно - Хрещатицька, 13/5, літ "А", м. Київ, 04070

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда", вул. Об'їзна, 12, секція 25, приміщення 31, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, 47720

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 668 027 грн 19 коп.

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_2 - уповноваженого, довіреність б/н від 03.06.2016 р.

Відповідача: ОСОБА_3 - уповноваженого, довіреність б/н від 16.05.2016 р.

В попередніх судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

В провадженні господарського суду Тернопільської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гирила І.М., суддя Стадник М.С., суддя Андрусик Н.О.) знаходиться справа №921/353/16-г/8 за позовом Публічного акціонерного товариства "Діві Банк", м. Київ, до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда", с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в загальній сумі 668 027 грн 19 коп., з якої: 248 203,25 грн - інфляційні нарахування, 19 755,22 грн - 3% річних, 124 027,37 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 276 041,35 грн - пеня (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення позовних вимог б/н від 06.09.2016 р. (вх. №15918)). Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 10 020,41 грн та витрати на послуги адвоката в сумі 300 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № 567/кл/20130418-001 від 18.04.2013 р., що і зумовила позивача звернутись до суду з даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Договір про відкриття кредитної лінії № 567/кл/20130418-001 від 18.04.2013 р., додаткову угода № 14 від 08.07.2014 р. із додатком № 1, меморіальний ордер № 294 від 08.07.2014р., виписки по особовому рахунку відповідача, розрахунок заборгованості, вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та докази її надіслання відповідачу, рішення господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015р. по справі № 921/51/15-г/7, договір про надання послуг адвоката від 03.06.2016 р., рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2015 р. по справі № 607/997/15-ц, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 22.06.2016 р. на 15:10 год. 04.07.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду та формулярах (протоколах) судових засідань.

Ухвалою суду від 24.10.2016 р., зважаючи на те, що судове засідання 20.10.2016 р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Андрусик Н.О., не відбулось, розгляд справи було призначено на 14:30 год. 04.11.2016 р.

Окрім того, в ході судового розгляду відповідачем подавались заяви та клопотання, зокрема:

- 14.07.2016 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Тернопільській області та зобов'язання останнього надати інформацію про стан виконання виконавчих проваджень ВП 47724330 про стягнення коштів з ТзОВ "Компанія "Зігда" на користь ПАТ "Діві Банк" та ВП 48293494 про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ "Діві Банк";

- 17.08.2016 р. про витребування доказів, з метою додаткового з'ясування питань щодо повноважень заступника ОСОБА_5 правління ОСОБА_6 на підписання Договору про надання послуг адвоката від 03.06.2016 р. на суму 300 000 грн та ОСОБА_7 угоди до нього;

- 26.08.2016 р. про зупинення провадження у справі №921/353/16-г/8, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, до розгляду господарським судом Тернопільської області скарги ТзОВ "Компанія "Зігда" на бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Тернопільській області по справі №921/51/15-г/7;

- 30.08.2016 р. про винесення окремої ухвали з подальшим зверненням до органів внутрішніх справ та зупиненням провадження у справі на час здійснення перевірки щодо наявності, на думку відповідача, злочинної змови між заступником ОСОБА_5 Правління ПАТ "Діві Банк" та адвокатом ОСОБА_8, з метою заволодіння коштами в сумі 300 000 грн, та, відповідно, завданням матеріальної шкоди Банку;

- 06.09.2016 р. про проведення у справі №921/353/16-г/8 судово-бухгалтерської експертизи та доручення останньої Львівському НДІСЕ.

Ухвалами суду від 14.07.2016 р. та від 05.09.2016 р. заяву ТзОВ "Компанія "Зігда" про залучення до участі у справі Територіального міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та клопотання представника відповідача б/н від 17.08.2016 р. (вх. №15095) про витребування доказів та клопотання представника відповідача б/н від 26.08.2016 р. (вх. №15449) про зупинення провадження у справі №921/353/16/-г/8 відхилено з викладених у них підстав.

В судове засідання 04.11.2016 р. повноважний представник відповідача прибув, просив суд позовну заяву від 17.06.2016 р. ПАТ "Діві Банк" за підписом його представника адвоката ОСОБА_8 до ТОВ "Компанія "Зігда" про стягнення коштів залишити без розгляду з підстав, викладених у наданому суду 10.10.2016 р. відзиві на позов. Подане ним 06.09.2016 р. клопотання про призначення у справі №921/353/16-г/8 судово-бухгалтерської експертизи та доручення проведення останньої Львівському НДІСЕ просив залишити без розгляду. Окрім того, клопотання про винесення окремої ухвали з подальшим зверненням до органів внутрішніх справ, подане суду 30.08.2016 р., підтримав в повному обсязі. Поряд із цим, на запитання суду щодо позиції представника відповідача по суті позовних вимог зазначив, що ТзОВ "Компанія "Зігда" позов в частині заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляції вважає безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає. В обґрунтування даних тверджень зсилається на позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 21.09.2016 р. у справі №6/1252цс16. В решті заявлених позивачем до стягнення сум покладається на думку суду.

Повноважний представник позивача в судове засідання 04.11.2016 р. прибув, позовні вимоги, з врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог б/н від 06.09.2016 р. (вх. №15918), підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2016 р. надав витребовувані документи. Доводи, заперечення представника відповідача та клопотання останнього, зокрема, про необхідність залишення позову без розгляду, у зв'язку із підписання позову неповноважною особою, вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з підстав, наведених ним у попередніх судових засіданнях.

Оцінивши доводи представника відповідача, викладені ним у відзиві на позов щодо необхідності залишення позову ПАТ "Діві Банк" без розгляду, суд відзначає наступне:

У застосуванні положень пункту 1 частини першої статті 63, а також пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України у випадках, коли позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду (правова позиція викладена у п. 3.5 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" №18 від 26.12.2011 р., з наступними змінами та доповненнями ).

Так, на стадії порушення провадження у справі та в ході підготовки справи до розгляду, з метою з'ясування обставин щодо наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, ухвалами суду від 22.06.2016 р. та від 04.07.2016 р. позивача було зобов'язано надати суду, зокрема, докази на підтвердження наявності у адвоката ОСОБА_8 повноважень на підписання позовної заяви від імені ПАТ "Діві Банк".

14.07.2016 р. позивачем на виконання вимог зазначених вище ухвал суду надано ОСОБА_7 угоду №1 від 04.06.2016 р. до Договору про надання юридичних послуг від 03.06.2016 р., відповідно до якої Адвокату ОСОБА_8 надано право підписувати та подавати від імені Банку документи, зокрема, позовні заяви, апеляційні, касаційні скарги у суди всіх інстанцій.

Таким чином, судом було встановлено, що позовну заяву б/н від 17.06.2016 р. ПАТ "Діві Банк" до відповідача - ТзОВ "Компанія "Зігда" про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/2013048-001 від 18.04.2013 р. підписано особою, яка наділена відповідними повноваженнями. Передбачені чинним законодавством підстави для залишення останньої без розгляду, на думку суду, відсутні.

Доводи відповідача про закінчення строку дії Договору про надання послуг адвоката від 03.06.2016 р. з дати підписання сторонами ОСОБА_2 про надані послуги суд вважає помилковими, оскільки в силу п. 6.1 даного Договору, останній припиняє свою дію його належним виконанням, а згідно предмету Договору Адвокат прийняв на себе обов'язки щодо надання правової допомоги, пов'язаної із стягненням заборгованості, донарахованих відсотків за договором про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р. Слід також зазначити, що надання правової допомоги пов'язаної із стягненням заборгованості за кредитним договором, зокрема, шляхом представництва інтересів Клієнта (банку) в судах не є можливим без звернення до суду з відповідним позовом та його розгляду в суді по суті.

П. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 23.02.2013 р., з наступними змінами та доповненнями, господарським судам звернуто увагу на те, звертаючись до суду із відповідним позовом та заявляючи вимогу про відшкодування понесених стороною витрат на оплату послуг адвоката, заявник зобов'язаний надати суду, зокрема, платіжне доручення або інший документ, який підтверджує сплату відповідних послуг (п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 23.02.2013 р., з наступними змінами та доповненнями).

Умовами укладеного між банком та Адвокатом ОСОБА_8 Договору від 03.06.2016 р. сторони погодили загальну вартість послуг (гонорар) - 300 000 грн та встановили термін проведення оплати - протягом 10 днів з дати укладення цього Договору, а також передбачили, що оплата витрат здійснюється Клієнтом на підставі наданого Адвокатом ОСОБА_9.

За даних обставин, твердження відповідача про те, що із підписанням ОСОБА_2 від 08.06.2016 р. припинилась дія Договору про надання послуг адвоката, а відтак 17.06.2016 р. останній без правових підстав підписав та в подальшому подав до Господарського суду Тернопільської області позовну заяву суд вважає безпідставними.

Щодо клопотання відповідача про винесення окремої ухвали з подальшим зверненням до органів внутрішніх справ та зупиненням провадження у справі на час здійснення перевірки щодо наявності, на думку відповідача, злочинної змови між заступником ОСОБА_5 Правління ПАТ "Діві Банк" та адвокатом ОСОБА_8, з метою заволодіння коштами в сумі 300 000 грн та, відповідно, завданням матеріальної шкоди Банку, суд відзначає наступне:

Окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення. Як правило, окремі ухвали та/або повідомлення з конкретних справ надсилаються судом одночасно з вирішення спору. При цьому, підстав для зупинення провадження у справі дана норма Закону не містить.

Можливість зупинення провадження у справі з підстав надіслання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування передбачена приписами ст. 79 ГПК України. Поряд із цим, застосування даної норми є правом, а не обов'язком суду, а необхідність вчинення такої не повинна ґрунтуватись лише на припущеннях сторони про можливу наявність у діях осіб ознак кримінально-карного діяння.

Окрім того, у клопотанні б/н від 30.08.2016 р. відповідачем не наведено, а судом під час розгляду справи не здобуто обставин, які б вказували на неможливість вирішення спору по суті без надіслання матеріалів справи до слідчих чи правоохоронних органів.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення без розгляду клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі №921/353/16-г/8, суд встановив наступне:

В силу приписів ст. 22 ГПК України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Таким чином, оскільки заявник розпоряджається своїми правами вільно, а подане ним клопотання про залишення без розгляду клопотання про проведення у справі №921/353/16-г/8 судово-бухгалтерської експертизи та доручення останньої Львівському НДІСЕ не суперечить вимогам закону, повноваження представника на підписання від імені ОСОБА_1 позовів, заяв, скарг, клопотань та будь-яких документів з питань пов'язаних з реалізацією повноважень за довіреністю, передбачені довіреністю б/н від 16.05.2016 р., виданою ТзОВ "Компанія "Зігда" на ім'я ОСОБА_3, у господарського суду відсутні підстави для відмови у його задоволенні.

Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у своїй постанові від 03.11.2014 р. у справі №910/3358/13.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

18.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Діві Банк" - Банком/позивачем у справі, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда" -Позичальником/відповідачем у справі, з іншої сторони, укладено Договір про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредит у формі кредитної лінії в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 650 000 грн, строком дії ліміту кредитної лінії з 18 квітня 2013 р. по 18 квітня 2018 р. включно, якщо інше не передбачено умовами Договору. Строки користування окремими траншами визначаються відповідними додатковими угодами на видачу таких траншів. При цьому Сторони погодили, що максимальний строк користування кожним окремим траншем складає 3 (три) місяці, але в будь-якому випадку такий строк не може перевищувати строку дії ліміту кредитної лінії, що зазначений в даному пункті Договору. Загальна сума кредиту за всіма траншами (використаний ліміт) не може перевищувати встановлений цим Договором ліміт кредитної лінії (п. 2.1 р. 2 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.2 р. 2 Кредитного договору, за користування кредитними коштами (всією сумою або частиною), наданими у формі траншу за цим Договором, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти, розраховані згідно з фіксованою (за типом) процентною ставкою. При цьому сторони домовились, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 23% проценти річних за траншами в гривні (UAH), якщо інший розмір не встановлено згідно з умовами Договору та/або в додаткових угодах до Договору.

Цільове призначення (мета) кредиту: поповнення обігових коштів (п. 2.6 р. 2 Кредитного договору).

П. 3.1 р. 3 Кредитного договору сторони передбачили, що Банк в межах строку дії та розміру ліміту кредитної лінії надає Позичальнику кредит шляхом видачі окремих траншів на підставі укладеної між ОСОБА_10 відповідної письмової додаткової угоди до цього Договору щодо видачі Позичальнику траншу, в якій зазначається сума та валюта траншу, строк користування ним, розмір процентної ставки за користування траншем тощо, якщо інше не передбачено Договором. ОСОБА_7 угода укладена між Банком та Позичальником є підставою для видачі Позичальнику відповідного траншу, за умови виконання Позичальником всіх умов Договору та/або відповідних додаткових угод до нього та відсутності підстав для відмови Позичальнику в наданні Банком такого траншу, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.4 р. 3 Кредитного договору, кредит надається для подальшого використання за цільовим призначенням шляхом зарахування Банком грошових коштів/траншу на поточний рахунок Позичальника, відкритий в ПАТ "Діві Банк". Транш вважається наданим з моменту перерахування Банком суми траншу на відповідний рахунок Позичальника.

Нарахування процентів за користування кредитом за цим Договором здійснюється щоденно, починаючи з дня фактичного надання кредитних коштів/траншу, методом факт/360 відповідно до вимог чинного законодавства України, до дати повного повернення (погашення) кредитних коштів. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті у власність Банку відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами Договору. Для розрахунку процентів день надання та день повернення (погашення) кредиту вважається одним днем (п. 3.5 р. 3 Кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1-4.2 р. 4 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується повертати Банку транші в терміни, встановлені у відповідних додаткових угодах до Договору, в тому числі щодо надання таких траншів, якщо тільки не застосовуються (не встановлено) інший (більш скорочений) термін/строк повернення кредиту (траншу) відповідно до інших умов Договору. Кредит/транш вважається повернутим Банку в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку, який буде вказаний у відповідній додатковій угоді на видачу конкретного траншу. Позичальник зобов'язується кожного місяця строку дії Договору сплачувати Банку, починаючи з останнього календарного дня місяця, але не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного за ним місяця, проценти, нараховані згідно з умовами Договору з першого по останній календарний день такого місяця, якщо інше не передбачено умовами Договору. При повному або частковому достроковому погашенні кредиту всі нараховані проценти повинні бути сплачені в день такого погашення.

Сторони погодили, якщо день повернення/вплати кредиту/траншу та/або процентів, визначений вище умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору припадає в будь-якому місяці на вихідний, святковий або неробочий день, то в такому випадку днем погашення траншу та/або процентів в такому місяці вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем (п. 4.3 р. 4 Кредитного договору).

Згідно п. 4.5 р. 4 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується повернути в повному розмірі кредит (всі отримані за цим Договором транші) і сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, передбачених цим Договором на рахунки Банку, що будуть вказані в додаткових угодах на видачу конкретних траншів. Всі комісії, неустойки, пені та інші грошові платежі сплачуються на рахунок Банку, вказаний у п. 2.4 даного Договору.

Пп. 5.3.1 п. 5.3 р. 5 Кредитного договору сторони погодили, зокрема, що прострочення сплати будь-яких грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором (в тому числі щодо оплати кредиту (його частини) та/або процентів за користування кредитом є істотним порушенням умов цього договору та/або є підставою для встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника.

П 5.1 р. 5 Кредитного договору сторони передбачили, що у випадку істотного порушення Позичальником умов Договору та направлення Банком Позичальнику відповідного повідомлення/вимоги, якщо інше не передбачено умовами цього Договору, вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника за цим Договором з дня відправлення Банком відповідного повідомлення/вимоги Позичальнику, якщо інший новий термін/строк виконання основного зобов'язання Позичальника не передбачений в такому повідомленні/вимозі Банку. При цьому вважається, що термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника за цим Договором закінчився в день відправлення Банком відповідного повідомлення/вимоги Позичальнику або в інший новий термін/строк, якщо він зазначений у такому повідомленні/вимозі Банку. В разі порушення Позичальником нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника за цим Договором, вважається, що такий Позичальник користується кредитними коштами понад термін/строк кредитування, встановлені цим Договором. При цьому, починаючи з першого дня, що слідує за датою такого нового терміну/строку виконання основного зобов'язання, сума кредиту, процентів та інших грошових зобов'язань (за їх наявності) вважаються простроченою сумою основного боргу (п. 5.2 р. 5 Кредитного договору).

Строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладення і до повної сплати (погашення) всіх зобов'язань Позичальника перед Банком за цим Договором, в т.ч. до повного повернення (погашення) суми кредиту, сплати процентів, неустойки/штрафних санкцій/штрафу/пені (у разі її нарахування). Будь-які зміни, доповнення, додатки до цього Договору оформляються на підставі додаткових угод/договорів до Договору представниками Сторін, якщо інший порядок внесення змін, доповнень, додатків не передбачений цим Договором. Всі зміни, доповнення та додатки до Договору є його невід'ємною частиною (п. 9.4, 9.5 р. 9 Кредитного договору).

Так, 08.07.2014 р. між сторонами у справі укладена ОСОБА_7 угода №14 до Кредитного договору, відповідно до якої Банк надає, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати, з дотриманням цільового призначення і повернути відповідно до Договору та цієї ОСОБА_7 угоди транш на наступних умовах: сума та валюта траншу - 384 772,59 грн; дата надання траншу - 04 липня 2014 р.; дата повернення траншу - 20.11.2014 р. (відповідно до Графіку погашення траншу, який є ОСОБА_7 №1 до цієї ОСОБА_7 угоди). Сторони домовились та погодили, що за користування кредитними коштами, наданими у формі траншу за цією ОСОБА_7 угодою, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку проценти у розмірі 28% річних. Цільове призначення траншу: погашення усієї простроченої заборгованості Позичальника перед Банком за Договором (п. п. 1.1-1.4 р. 1 ОСОБА_7 угоди).

Відповідно до п. 4 ОСОБА_7 угоди, остання є невід'ємною частиною Договору та набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє протягом строку дії Договору.

ОСОБА_7 №1 до ОСОБА_7 угоди №14 до Договору про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р. сторони визначили графік погашення траншу, а саме: 10.07.2014 р. - 10 000,00 грн, 17.07 2014 р. - 10 000,00 грн, 24.07.2014 р. - 10 000,00 грн, 31.07.2014 р. - 10 000,00 грн, 07.08.2014 р. - 15 000,00 грн, 14.08.2014 р. - 15 000,00 грн, 21.08.2014 р. - 15 000,00 грн, 28.08.2014 р. - 15 000,00 грн, 04.09.2014 р. - 22 500,00 грн, 11.09.2014 р. - 22 500,00 грн, 18.09.2014 р. - 22 500,00 грн, 25.09.2014 р. - 22 500,00 грн, 02.10.2014 р. - 27 500,00 грн, 09.10.2014 р. - 27 500,00 грн, 16.10.2014 р. - 27 500,00 грн, 23.10.2014 р. - 27 500,00 грн, 30.10.2014 р. - 21 000,00 грн, 06.11.2014 р. - 21 000,00 грн, 13.11.2014 р. - 21 000,00 грн, 20.11.2014 р. - 21 772,59 грн.

В судовому засіданні встановлено, що факт укладення Кредитного договору №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р., надання Позичальнику кредитних коштів в сумі 384 772,59 грн, користування ними, неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань та наявності заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418 від 18.04.2013 р. вже був предметом судового розгляду у справі №921/51/15-г/7.

Так, рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №921/51/15-г/7 від 27.03.2015 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Діві Банк", до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда", про cтягнення 363 655,41 грн задоволено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда" на користь Публічного акціонерного товариства "Діві Банк": 318 241 грн 53 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 27 008 грн 11 коп. - процентів за користування кредитом, 18 405 грн 77 коп. - пені за несвоєчасне погашення кредиту по Договору про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18 квітня 2013 року та 1 827 грн 00 коп. - судового збору.

У згаданому вище судовому рішенні встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда" зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р. щодо сплати чергових платежів та відсотків за користування кредитом, правомірність вимоги Банку про дострокове повернення кредиту та наявність у Позичальника станом на 11.01.2015 р. заборгованості по тілу кредиту в розмірі 318 241 грн 53 коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 27 008 грн 11 коп. та по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків в розмірі 18 405 грн 77 коп., нарахованих за період з 25.07.2014 р. по 11.01.2015 р.

Станом на день розгляду даного спору рішення суду у справі №921/51/15-г/7 не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили та є чинним.

24.04.2015 р. судом на підставі ст. 116 ГПК України видано відповідний наказ на примусове виконання даного рішення.

В силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (правова позиція викладена у п. 2.6 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., з наступними змінами та доповненнями ).

В судовому засіданні також встановлено, що 04.06.2015 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції на примусове виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 24.04.2015 р. №921/51/15-г/7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47724330; 12.06.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 18.06.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та 23.12.2015 р. - постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виявленням належного боржнику на праві власності нерухомого майна, яке знаходиться в м. Чортків Тернопільської області, що за територіальною належністю належить до відділу ДВС Чортківського районного управління юстиції. Окрім того, в даній постанові державний виконавець вказав, що в ході здійснення виконавчого провадження №47724330 в користь Банку згідно платіжного доручення №1400 від 09.11.2015 р. перераховано кошти в сумі 10 164,47 грн.

Згідно Довідки Банку б/н б/д ( а.с. 143 Т. 1), отримані від ВДВС Тернопільського районного управління юстиції кошти в сумі 10 164,47 грн направлено на погашення прострочених відсотків по кредиту згідно ОСОБА_7 угоди від 08.07.2014 р. в рамках Договору про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р.

Факт зарахування Банком коштів в сумі 10 164,47 грн в рахунок погашення відсотків згідно Кредитного договору та наказу господарського суду Тернопільської області від 24.04.2015 р. у справі №921/51/15-г/7 підтверджено долученою до матеріалів справи банківською випискою з рахунку Позичальника (а.с. 135 Т. 1).

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 668 027 грн 19 коп., з якої: 124 027,37 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р., 248 203,25 грн - інфляційні нарахування за період з серпня місяця 2014 р. по квітень місяць 2016 р., 19 755,22 грн - 3% річних за період з 01.08.2014 р. по 31.05.2016 р. та 276 041,35 грн - пеня за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного Кредитного договору (п. 3.5 р. 3) сторони передбачили можливість нарахування процентів за користування кредитом за Договором з дня фактичного надання кредитних коштів/траншу до дати повного повернення (погашення) кредитних коштів.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судовому засіданні встановлено та не заперечено повноважним представником відповідача, що станом на день розгляду спору в суді відповідач, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р. та ОСОБА_7 угодою до нього виконував неналежним чином. Зокрема, стягнуту рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015 р. у справі №921/51/15-г/7 суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 318 241,53 грн не сплатив, заборгованість по нарахованих Банком станом на 12.01.2015 р. відсотках за користування кредитом в сумі 27 008,11 грн сплатив частково, - на суму 10 164,47 грн.

Згідно розрахунку позивача станом на 01.06.2016 р. заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р. становить 124 027,37 грн.

Розглянувши долучений позивачем до матеріалів справи деталізований розрахунок донарахованої простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р., зважаючи на встановлену рішенням суду у справі №921/51/15-г/7 суму заборгованості Позичальника за відсотками станом на 12.01.2015 р., враховуючи погоджений сторонами у Кредитному договорі розмір відсотків за користування кредитом, суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування кредитом. Згідно проведеного судом перерахунку, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р. в сумі 124 026 грн 73 коп. Відсотки в сумі 0,64 грн нараховані безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок в матеріалах справи) .

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеної норми, зважаючи на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, позивачем за період з 01.08.2014 р. по 31.05.2016 р. нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 19 755,22 грн та інфляційні нарахування в сумі 248 203,25 грн.

Розглянувши розрахунки позивача, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням визначених позивачем у розрахунку та встановлених рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015 р. у справі №921/51/15-г/7 сум заборгованості по тілу кредиту та відсотках станом на 12.01.2015 р., передбачених умовами Договору (п. п. 4.2-4.3 р. 4 Кредитного договору) термінів сплати процентів, здійсненого часткового (на суму 10 164,47 грн) погашення наявної станом на 12.01.2015 р. заборгованості по відсотках, в межах визначених позивачем періодів, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних. Згідно проведеного судом перерахунку за визначений позивачем період правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 19 550 грн 69 коп; 3% річних на суму 204,53 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Окрім того, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням визначених позивачем у розрахунку та встановлених рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015 р. у справі №921/51/15-г/7 сум заборгованості по тілу кредиту та відсотках, станом на 12.01.2015 р., передбачених умовами договору (п. п. 4.2-4.3 р. 4 Кредитного договору) термінів спати процентів, здійсненого часткового (на суму 10 164,47 грн) погашення наявної станом на 12.01.2015 р. заборгованості по відсотках, в межах визначених позивачем періодів, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, а також, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997р.), провів перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань.

Згідно проведеного судом перерахунку, в межах визначених позивачем періодів, правомірним є нарахування інфляційних нарахувань в загальній сумі 233 204 грн 24 коп. Інфляція в сумі 14 999,01 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Окрім того, суд вважає за доцільне також зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (правова позиція викладена у п. 7.1 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р., з наступними змінами та доповненнями ).

Посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 21.09.2016 р. у справі №6-1252цс16, суд вважає недоречним, оскільки предметом дослідження у даній справі вимоги про стягнення суми 3% річних та інфляційних, нарахованих на стягнуту судовим рішенням, однак не сплачену заборгованість за кредитним договором, не були. Натомість, аналізуючи зміст ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, а також умови кредитного договору, Верховний суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін Кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. Окрім того, зазначив, що у справі, яка переглядається, суди дійшли помилкового висновку про те, що нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання законом не передбачено.

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік.

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін,при цьому договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

П. 7.3 р. 7 Кредитного договору сторони передбачили, що відповідно до положень чинного законодавства України, зокрема ст. 611 ЦК України, за порушення термінів/строків виконання будь - якого грошового зобов'язання Позичальника за цим Договором, Банк має право додатково нараховувати пеню, а Позичальник при цьому зобов'язується її сплатити в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. При цьому, пеня нараховується за кожен день прострочення (не включаючи день погашення заборгованості), відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

Сторони домовились, що до усіх вимог, що випливають з цього Договору, встановлюється позовна давність у 5 (п'ять) років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність, у тому числі щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором (п. 7.6 р. 7 Кредитного договору).

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по кредиту та по сплаті процентів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р. пеню за неналежне виконання умов Кредитного договору в загальній сумі 276 041,35 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 4 7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

З метою з'ясування обставин щодо правомірності проведеного позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені, ухвалами від 22.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 14.07.2016 р. та від 24.10.2016 р. суд зобов'язував позивача надати, зокрема, письмовий документально-обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми пені, із відображенням періодів та сум, на які проведено нарахування, а також письмові пояснення щодо підстав нарахування пені за прострочення сплати тіла кредиту та процентів за визначений у розрахунку період, з врахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України.

На виконання вимог ухвал суду позивачем неодноразово надавались розрахунки, в т.ч. заявленої до стягнення суми пені, зокрема, востаннє, 21.09.2016 р. позивачем надано суду деталізований розрахунок нарахованої пені за неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р. до розрахунку простроченої заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р., укладеним з ТОВ "Компанія "Зігда" станом на 01.06.2016 р.

03.11.2016 р. на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2016 р. позивачем надано письмові пояснення щодо підстав нарахування пені за визначений у розрахунку період, згідно яких зазначено, що при проведенні розрахунку штрафної санкції Банк керувався положеннями Кредитного договору, зокрема п. 7.3, яким, на думку останнього, передбачена можливість нарахування пені за кожен день прострочення. Також, звернув увагу суду на те, що умовами договору встановлено строк позовної давності у 5 (п'ять) років до усіх вимог, в т.ч. і щодо стягнення неустойки.

Розглянувши представлений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, ознайомившись із наданими письмовими поясненнями, заслухавши думку його повноважного представника в судових засіданнях, суд вважає за доцільне зазначити, що приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (аналогічну правову позицію викладено і у п. 2.5 Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 р., з наступними змінами та доповненнями).

З огляду на наведене вище, враховуючи вихідні дані із розрахунку позивача, судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням приписів ст. 232 ГК України, передбачених умовами Кредитного договору (п. п. 4.2-4.3 р. 4) термінів сплати процентів, здійсненого часткового (на суму 10 164,47 грн) погашення наявної станом на 12.01.2015 р. заборгованості по відсотках, встановленого у вимозі від 05.11.2014 р. №2014/11/05-213 строку виконання зобов'язань, враховуючи наявність судового рішення, яким з відповідача стягнуто пеню за неналежне виконання зобов'язань по 11.01.2015 р., здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого за період з 12.01.2015 р. по 31.05.2016 р. правомірним є нарахування останньої в загальній сумі 83 318 грн 08 коп. Пеня в сумі 192 723,27 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Судом враховано, що аналогічної правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України №6-154цс15 від 30.09.2015 р. та №6-20цс14 від 19.03.2014 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 300 000 грн витрат на правову допомогу.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за оплату послуг адвоката.

Положеннями ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій

Як вбачається з матеріалів справи 03.06.2016 р. між ПАТ "Діві Банк", в особі заступника ОСОБА_5 Правління ОСОБА_6 - Клієнт, та ОСОБА_8 - Адвокат, укладено Договір про надання послуг адвоката, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов'язки щодо надання правової допомоги пов'язаної із стягненням заборгованості, донарахованих відсотків за договором про відкриття кредитної лінії №567/КЛ/20130418-001 від 18.04.2013 р., в судах, в інших органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з фізичними та юридичними особами (п. 1.1 р. 1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 р. 1 Договору, на умовах останнього Адвокат надає наступні послуги: консультації з правових питань; усні консультації (в т.ч. - в "телефонному режимі"); підготовка позовної заяви; представництво інтересів Клієнта в судах, в інших органах державної влади та місцевого самоврядування; підготовка інших письмових документів, пов'язаних із виконанням даного договору.

Факт надання послуг фіксується ОСОБА_10 про надані послуги, який оформляється у двох примірниках та надається Клієнту на підписання (п. 2.2. р. 2 Договору).

Розділом 3 вказаного договору Адвокату надано широке коло повноважень необхідних для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси Клієнта у суді, використовувати договірні стосунки з третіми особами для представництва інтересів Клієнта в суді тощо.

Згідно пп. 3.2.2 п. 3.2 р. 3 Договору, оплата вартості послуг та компенсація витрат Адвоката здійснюється Клієнтом згідно умов розділу 4 цього Договору.

П. п. 4.1, 4.3, 4.7 р. 4 Договору сторони погодили, що загальна вартість послуг (гонорар) за цим Договором становить 300 000 грн. Оплата наведеної вище суми здійснюється Клієнтом на користь Адвоката протягом 10 днів з дати укладення Договору. Оплата витрат здійснюється Клієнтом на підставі наданого Адвокатом ОСОБА_9 в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми вказаної у п. 4.1 на розрахунковий рахунок Адвоката, вказаний нижче у реквізитах Сторін.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору, останній набирає чинності з дати його підписання ОСОБА_10 і діє до його виконання. Дія договору припиняється належним його виконанням.

Долучена позивачем до матеріалів справи банківська виписка з погодженого ОСОБА_10 в Договорі про надання адвокатських послуг особового рахунку ОСОБА_8, свідчить про зарахування 13.06.2016 р. на рахунок останнього 300 000 грн за надання правової допомоги згідно договору від 03.06.2016 р.

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться свідоцтво ОСОБА_8 про право на зайняття адвокатською діяльністю №441 від 03.11.2006 р. та ОСОБА_10 про надані ним послуги за Договором про надання послуг адвоката б/н від 08.06.2016 р.

Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що діюча редакція статуту Банку не містить обмежень щодо сум угод/правочинів, які можуть бути укладені від імені Банку ОСОБА_5 Правління банку та його заступниками. ОСОБА_5 Правління Банку ОСОБА_11, згідно пп. 7 п. 15.22 р. 15 Статуту Банку, Довіреність №528 від 06.04.2016 р. на ім'я заступника ОСОБА_5 Правління ОСОБА_6, на підставі якої був укладений Договір про надання послуг адвоката від 03.06.2016 р., також не містить обмежень за сумою угод/правочинів.

Також, судом з'ясовано, що 03.06.2016 р. між Банком та адвокатом ОСОБА_8 будь-які інші договори/правочини не укладались.

З огляду на наведене, суд вважає, що Договір про надання послуг адвоката від 03.06.2016 р. підписано повноважними особами, кошти в сумі 300 000 грн перераховані позивачем на виконання саме даного правочину.

При цьому, перерахування Банком коштів в сумі 300 000 грн за надання правової допомоги згідно Договору від 03.06.2016 р. на рахунок ОСОБА_8, як суб'єкта підприємницької діяльності, на думку суду, свідчить лише про те, що останній здійснює не лише адвокатську діяльність, а і підприємницьку.

Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 10.04.2014 р. №911/2004/13.

Поряд із цим, при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Таким чином, на підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі; виходячи з вимог розумності та справедливості; враховуючи обставини справи: відсутність потреби аналізу значного обсягу норм чинного законодавства та значних затрат часу; наявність судового рішення, яким встановлено факт надання кредитних коштів, неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань, а також розмір заборгованості по тілу кредиту; якість підготовки позовних матеріалів, зокрема, неодноразове уточнення (зменшення) позовних вимог, яке зумовлювалось виключно виявленими під час судових засідань арифметичними помилками в розрахунках позивача; неодноразове відкладення розгляду спору у зв'язку із ненаданням позивачем усіх витребовуваних судом документів; підготовку більшої частини витребовуваних судом документів, зокрема, усіх розрахунків, безпосередньо Банком, а не адвокатом; особисту участь адвоката лише в одному судовому засіданні (14.07.2016 р.); ціну позову та розмір встановлених судом правомірних вимог, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 300 000,00 грн по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача в сумі 6 000,00 грн .

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 901 грн 50 коп. покладаються судом на відповідача.

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", мінімальна заробітна плата на 1 січня 2016 року установлена у розмірі 1 378 грн 00 коп.

П. 1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору, що підлягає до сплати заявником при поданні до господарського суду позовної заяви із вимогами майнового характеру. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

В силу присів ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог

Як вбачається із матеріалів справи позивачем при зверненні до суду з даним позовом згідно платіжного доручення № 2 від 10.06.2016 р. було сплачено судовий збір у розмірі 10 310,93 грн, що становило 1,5% від ціни позову - 687 395,01 грн. Поряд із цим, в судове засідання 06.09.2016 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої предметом судового розгляду у справі №921/353/16-г/8 є вимога майнового характеру: стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 668 027 грн 19 коп., за яку, відповідно, належить до сплати 10 020 грн 41 коп., що становить 1,5% від ціни позову.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету, у зв'язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 290,52 грн. Для повернення даної суми позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 81-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зігда", вул. Об'їзна, 12, секція 25, приміщення 31, с. Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область (ідентифікаційний номер 33198804) на користь Публічного акціонерного товариства "Діві Банк", вул. Ігорівська/Набережно - Хрещатицька, 13/5, літ "А", м. Київ (ідентифікаційний код 37572263): 124 026 грн 73 коп. - простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 19 550 грн 69 коп. - 3% річних, 83 318 грн 08 коп. - пені, 233 204 грн 24 коп. - інфляційних нарахувань, 6 000 грн - в повернення понесених позивачем витрат на послуги адвоката та 6 901 грн 50 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.11.2016 р.

Головуючий суддя І.М. Гирила

Суддя М.С. Стадник

Суддя Н.О. Андрусик