Ухвала

від 09.11.2016 по справі 481/40/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом партії «Відродження» до ОСОБА_3 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації за касаційною скаргою партії «Відродження» на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 червня 2016 року,

с т а н о в и л а:

У січні 2016 року партія «Відродження» звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 листопада 2015 року на другій сесії Новобузької районної ради Миколаївської області сьомого скликання, на якій був присутній і ОСОБА_3, останній з трибуни під час виступу дозволив собі висловлювання, які значною мірою завдають шкоди діловій репутації партії «Відродження» та є такими, що відображають недостовірну інформацію, а саме відповідач під час свого виступу зазначив наступне: «…але не має права морального партія «Відродження», яка спонсорувала війну, яка зараз відбувається на Донбасі, людей яких розстрілювали на Майдані, розповідати в цьому залі взагалі щось». Зазначене було розміщено і в мережі Інтернет.

Позивач вважав, що вказана інформація не відповідає дійсності, тому просив суд визнати її недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію партії «Відродження», зобов'язати ОСОБА_3 спростувати поширену інформацію в такий самий спосіб, яким вона була поширена та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 11 березня 2016 року у задоволенні позову партії «Відродження» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 8 червня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову змінено. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі партія«Відродження», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішенняпро задоволення позову .

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову партії «Відродження», суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів, що висловлення відповідача носить характер недостовірної інформації та якимось чином нанесло шкоду його діловій репутації.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_3 при поширенні інформації діяв відповідно до своїх службових обов'язків як голова районної державної адміністрації, яку не було залучено до участі в справі. При цьому одночасно зазначив, що висновок суду про відмову в задоволенні позову є вірним та відповідає фактичним обставинам у справі .

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 27 листопада 2015 року проходила друга сесія сьомого скликання Новобузької районної ради Миколаївської області.

Згідно зі списком відповідальних працівників райдержадміністрації та районної ради, депутатів обласної ради, керівників підприємств, товариств, установ, які запрошені другу сесію сьомого скликання Новобузької районної ради Миколаївської області, серед запрошених осіб міститься ім'я голови Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3

Як зазначено в протоколі вказаної сесії в її роботі брали участь представники засобів масової інформації, у тому числі інформаційне агентство «ТУТ.ІНФО».

Відповідно до відеозапису вказаного інформаційного агентства, відповідач брав участь у роботі сесії та виступав із промовою перед депутатами. Так, у своїй промові з приводу необрання кандидатури ОСОБА_4 члена партії «Відродження», головою однієї із постійних депутатських комісій, ОСОБА_3 сказав, що «…але не має права морального партія «Відродження», яка спонсорувала війну, яка зараз відбувається на Донбасі, людей яких розстрілювали на Майдані, розповідати в цьому залі взагалі щось».

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України спростуванню підлягає недостовірна інформація.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо).

Частиною 4 ст. 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно зі ст. 118 Конституції України голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Отже, у Конституції України чітко закріплений принцип розмежування повноважень між місцевою державною адміністрацією та її головою.

Аналогічне розмежування міститься в Законі України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема, ст. 30 цього Закону чітко розмежовує місцеві державні адміністрації та їх голів, ст. ст. 17 - 29 визначаються повноваження місцевих державних адміністрацій, а ст. 39 - повноваження голів місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови районних державних адміністрацій мають право дорадчого голосу на засіданнях районних рад.

Проте апеляційний суд, пославшись на ст. 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», не врахував, що відповідач як голова Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області на сесії Новобузької районної ради Миколаївської області має лише право дорадчого голосу, без оцінки дій та рішень Новобузької районної ради Миколаївської області.

Разом з тим апеляційний суд послався й на п. 3 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», який не стосується даних цивільно-правових відносин та не визначає повноважень голови Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_3 діяти у той спосіб, в який він діяв 27 листопада 2015 року на сесії Новобузької районної ради Миколаївської області.

У пп. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (ст. ст. 32, 33 ЦПК України).

У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін.

При цьому апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, зазначивши щодо розгляду справи за участю нового відповідача, якщо позивач пред'явить такий позов, оскільки, скасувавши рішення суду з формальних процесуальних підстав, разом з тим вже висловив правову позицію про те, що районний суд відмовив у позові вірно і таке його рішення відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу партії «Відродження» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 8 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик