Постанова

від 07.11.2016 по справі 826/14637/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07 листопада 2016 року                                        № 826/14637/15 Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Качура І.А., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ФАВОРИТ-ГОЛД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії. ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ФАВОРИТ-ГОЛД» (надалі – позивач/ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі – відповідач/ДПІ у Святошинському р-н ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд: 1. Визнати  протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД»: податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р.; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2015 р. від 17.03.2015 р.; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за лютий 2015 р. від 17.03.2015 р.; податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 р. від 17.04.2015 р.; розшифровки   податкових   зобов'язань   та   податкового   кредиту   в   розрізі контрагентів (Д5) за березень 2015 р. від 16.04.2015 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 р. від 15.04.2015 р.; податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 р. від 16.05.2015 р. 2. Зобов'язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти подані ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД»: податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 р.; розшифровки   податкових   зобов'язань   та   податкового   кредиту   в   розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2015 р. від 17.03.2015 р.; розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за лютий 2015 р. від 17.03.2015 р.; податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 р. від 17.04.2015 р.; розшифровки   податкових   зобов'язань   та   податкового   кредиту   в   розрізі контрагентів (Д5) за березень 2015 р. від 16.04.2015 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 р. від 15.04.2015 р.; податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 р. від 16.05.2015 р. днем їх фактичного отримання. 3. Судові витрати позивача покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом в порушення вимог податкового законодавства протиправно не прийнято податкову  звітність, подану позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку, за лютий – квітень 2015 року. Зокрема, в обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що на підставі договору про визнання електронних документів №181220141 від 18.12.2014 р. ПП «ФАВОРИТ – ГОЛД» було подано до відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку, податкову звітність, однак, у відповідь було отримано квитанцію №1 про неприйняття звітності, оскільки для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, оскільки можливо відсутній договір з ДФСУ. Так, на думку позивача, вказані дії були вчинені у зв'язку з тим, що контролюючий орган вважає, що договір про визнання електронних документів розірваний. Однак, як зазначає позивач, відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, дії податкового органу щодо розірвання договору визнані протиправними. Оскільки підстав для розірвання договору не було, а звітність заповнена з урахуванням всіх встановлених вимог, у податкового органу були відсутні підстави для блокування прийому звітності, надісланої засобами телекомунікаційного зв'язку. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що місцезнаходження позивача залишається незмінним, а зазначені у податковій звітності реквізит відповідають дійсності, позивач просить адміністративний позов задовольнити. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2015 р. провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду. В судове засідання позивач не з'явився,водночас, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, при цьому, заяв щодо перенесення розгляду справи або слухання справи за його відсутності до суду не подавав, про причини неявки суду не повідомляв. Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження. Розглянувши і дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД» (код ЄДРПОУ: 39388109) зареєстроване ВДРЮОФОП Святошинського району РС ГУЮ у м. Києві 10.09.2014 р. за №10721020000030813. З 11.09.2014 р. ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві. Так, судом встановлено, що 18.12.2014 р. між позивачем та ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві було укладено Договір про визнання електронних документів №181220141. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Квитанція №2 підтверджує, що Договір податковим органом прийнято. Відповідно до умов Договору та вимог Податкового кодексу України ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД» засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Святошинському р-н ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 17.03.2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2015 року від 17.03.2015 р., розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року від 17.04.2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за березень 2015 року від 16.04.2015 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 року від 15.04.2015 р., податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 16.05.2015 р. Однак, у відповідь позивачем було отримано квитанції №1 в яких було зазначено, що документи доставлено до центрального рівня ДПС України. Разом з тим, у зазначених квитанціях було зазначено, що документи не прийнято. Виявлені помилки: для платника заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо відсутній договір з ДФСУ. Стосовно податкової звітності за квітень 2015 року від 16.05.2015, відповідач не прийняв зазначені вище податкові документи та не направив належні документи про отримання та прийняття/неприйняття податкової декларації (Квитанцію 1). Підтвердженням надіслання податкової звітності за квітень 2015 року від 16.05.2015 відповідачу є зворотній лист із зазначенням дати отримання податкової декларації. Згідно з Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.2008 р. (надалі – Інструкція №233) квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. У відповідності до п.7 Інструкції №233 платник податків створює податковий документ в електронному вигляді за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення та направляє відповідний електронний документ до органів ДПС, які після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Рішення податкових органів оформлюється відповідною квитанцією, що направляється платнику податків. Так, позивачем було з'ясовано, що договір про визнання електронних документів №181220141 від 18.12.2014 р. розірвано відповідачем в односторонньому порядку, оскільки відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження, місцезнаходження підприємства не було встановлено. З наведеного вбачається, що прийняття звітності позивача було заблоковано технічним шляхом на рівні ДФСУ, у зв'язку з відсутністю договору про визнання електронних документів. Однак, суд критично ставиться до висновків відповідача та вважає за необхідне звернути увагу, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва №826/14402/15 від 30.09.2015 р., яка набрала законної сили, якою було частково задоволено адміністративний позов ПП «ФАВОРИТ-ГОЛД». Зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Святошинському р-н ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №181220141 від 18.12.2014 р., укладеного між ПП «ФАВОРИТ –ГОЛД» та ДПІ у Святошинському р-н ГУ ДФС у м. Києві; зобов'язано ДПІ у Святошинському р-н ГУ ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію ПП «ФАВОРИТ – ГОЛД» з ПДВ за лютий 2015 року датою її фактичного направлення. В іншій частині було відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне. Відповідно до п.49.1. ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2. ПК України). Відповідно до п.49.3 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. В контексті наведеного слід зазначити, що в даному випадку позивач мав право скористатись альтернативними способами доставки звітності. Обравши спосіб доставки звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що діє відповідний договір та звітність подається відповідно до договору та встановлених правил. Подання звітності в інший спосіб є правом, а не обов'язком платника податків. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом подати звітність засобами телекомунікаційного зв'язку. Згідно п.49.8 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Відповідно до п.49.15 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 ст.48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція №233. Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №233 передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Згідно п.4 розділу ІІ Інструкції №233 податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів. Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №233 передбачено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях. Відповідно до пунктів 7.3 - 7.5 розділу ІІІ Інструкції №233: після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Прийом податкових документів здійснюється Центральним порталом приймання електронної звітності Міндоходів (ДФС України). Як встановлено в ході розгляду адміністративної справи, електронні документи (податкова звітність позивача) по суті не прийняті на стадії надходження до Центрального порталу приймання податкової звітності лише з однієї причини - заборона прийму звітності у зв'язку з розірванням договору про визнання електронних документів шляхом блокуванням можливості подання позивачем звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, тобто по суті технічним шляхом. В той же час, враховуючи зміст судового рішення у справі №826/14637/15, відповідно до яких дії ДПІ по розірванню договору, визнані протиправними, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою договір про визнання електронних документів є адміністративним в розумінні п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України (адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди), і податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не має права розривати адміністративний договір на власний розсуд, оскільки це фактично означає відмову у наданні адміністративної послуги. Оскільки договір весь час з моменту укладання продовжував діяти, то, відповідно, зберігався обов'язок контролюючих органів приймати податкову звітність відповідно до пп. «в» п.49.3 та  49.8 ПК України. Однак, як встановлено під час розгляду справи, звітність не була прийнята на рівні ДФС України, а відтак, враховуючи наведене вище, - протиправно. Подання позивачем звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, а не у документарній формі, жодним чином не доводить правомірності дій ДФС України. Відтак, враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч.2 ст.71 КАС України, ДФС України не доведено законності та обґрунтованості відмови у прийнятті вищезгаданої декларації з додатками. Враховуючи наведене, порушені права позивача підлягають поновленню, а позов - задоволенню в частині, що стосується ДФС України шляхом визнання протиправними дій ДФС України щодо відмови у прийнятті податкової звітності та зобов'язання прийняти податкову звітність та враховувати її поданою датою фактичного надходження. Відносно ДПІ, слід зазначити, що в даному випадку прийом звітності був заблокований на центральному рівні та надалі, до районного рівня, звітність не надсилалася та не надходила. ДПІ при цьому не приймала рішень щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації та додатків до неї, а відтак в даному випадку судом не встановлено порушення прав позивача з боку ДПІ, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Відтак, позов підлягає частковому задоволенню, як зазначено вище. На відшкодуванні судового збору позивач не наполягав. Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити частково. 2. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року від 17.04.2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за березень 2015 року від 16.04.2015 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 року від 15.04.2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 16.05.2015 року. 3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за лютий 2015 року від 17.03.2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року від 17.04.2015 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за березень 2015 року від 16.04.2015 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2015 року від 15.04.2015 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 16.05.2015 року. 4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Суддя                                                                                                                 І.А. Качур