Постанова

від 10.11.2016 по справі 914/2427/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Справа № 914/2427/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Михалюк О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-Ріелті" б/н та дати

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.16

у справі №914/2427/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м.Львів

до відповідача-1 : Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Карпати-інвест", м.Львів

до відповідача-2 : Приватного підприємства "Ніка-Ріелті", м.Луцьк, Волинська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС Сістем", м.Луцьк, Волинської області

та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2, м.Луцьк, Волинська область

про визнання договору іпотеки недійсним

За участю представників сторін:

від позивача - Бандирський А.С., Марків В.Д.- представники;

від відповідача-1 - Андріяш Н.В. - представник;

від відповідача-2 - ОСОБА_6 - директор;

від третіх осіб на стороні позивача та відповідача-2 - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду, справу № 914/2427/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії Михалюк О.В. та Гриців В.М.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.16 апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 27.10.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.16 у справі № 914/2427/16 продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 10.11.16 з підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.16 у справі №914/2427/16 (суддя Кітаєва С.Б.) заяву Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на Офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк Волинської області, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 41617320710.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що за час вирішення даного спору, на майно, яке є предметом іпотеки за оспорюваним іпотечним договором ( і яке, як вбачається з документів, є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним Заявником ( Банком) з ОСОБА_2 в забезпечення виконання останнім зобов"язань за кредитним договором) може бути звернено стягнення, або ж відповідні права можуть бути відчужені на користь інших осіб, що унеможливить, у випадку задоволення позову, досягнення мети звернення з ним, а саме: захисту порушених прав і інтересів Заявника.

Таким чином, місцевий господарський суд, з огляду на подані заявником докази, а також ризики пов'язанні з подальшим відчуженням Офісу без узгодження із Заявником (ПАТ "ВіЕс Банк"), дійшов висновку щодо наявності обґрунтованих обставин, стосовно можливості вчинення відповідачами дій, спрямованих на створення умов, які перешкоджатимуть або унеможливлять реальне виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПП Ніка Ріелті подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.16 у даній справі та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому, скаржник посилається на те, що в оскарженій ухвалі судом не наведено жодної мотивації щодо наявності підстав вважати, що рішення суду у справі може бути утруднено чи унеможливлено.

Як зазначає апелянт, накладаючи арешт на належне ПП Ніка Ріелті нерухоме майно суд не з'ясував жодних обставин, що мають значення в даному випадку, оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ПрАТ Карпати - інвест та ПП Ніка Релті , а тому даний спір не стосується нерухомого майна чи його витребування, також в даному випадку не стоїть питання про витребування майна, а тому, як зазначає скаржник, безпідставним є посилання суду на те, що не забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також, скаржник вказує на те, що приміщення, що є предметом договору іпотеки вже перебуває під арештом накладеним ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.04.15 у справі №161/3245/15-ц, відтак, на думку скаржника відчуження нерухомого майна чи звернення стягнення на нього є неможливим.

Скаржник покликається також на те, що оскаржений позивачем договір вже був предметом дослідження в судах, наслідком чого стало встановлення його чинності, а тому скаржник вважає недобросовісністю систематичне оскарження позивачем до суду одного і того самого документу.

Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви про забезпечення позову, а тому був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо неї.

Представником відповідача 1 у судовому засіданні підтримано доводи викладені в апеляційній скарзі, та зазначено про те, що з матеріалів справи жодним чином не вбачається, що відповідач 2 має намір відчужити наявне у нього спірне майно. Щодо доводів банку про те, що відповідач 1 може звернути стягнення на спірне майно з огляду на перебування його в іпотеці ПАТ Компанія з управління активами Карпати - Інвест , то відповідач 1 вважає їх необґрунтованими, оскільки, як зазначено представником, по договору позики, який забезпечений іпотекою відсутня заборгованість, а тому відсутні підстави для такого стягнення.

25 жовтня 2016 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наводить доводи на спростування обставин викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема, позивач зазначає, що твердження апелянта про те, що не накладення арешту на майно жодним чином не вплине на виконання рішення про визнання недійсним договору іпотеки, є необгрунтованим, оскільки, на його думку, нерухоме майно не зважаючи на заборону його відчуження було відчужено декілька разів, а тому існує реальна загроза, що виконання рішення в цій справі може бути утруднене у зв'язку із повторним відчуженням майна.

За таких обставин, подальше відчуження офісу або передача його в нову іпотеку може привести до виникнення у нового набувача офісу прав та вимого стосовно цього майна, які унеможливлять виконання рішення в даній справі.

Щодо посилання апелянта на систематичне оскарження позивачем договору іпотеки, позивач зазначає, що при розгляді справ на які покликається апелянт, а саме : № 903/1153/14 та №914/774/15 предмет та підстави були іншими ніж в даній справі. Таким чином встановлена під час розгляду інших справ чинність спірного договору не може бути перешкодою для забезпечення позову.

У судовому засіданні скаржником подано докази зарахування судового збору до Державного бюджету України.

Присутні представники сторін навели у судовому засіданні свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Треті особи участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

Щодо цього колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що ухвалами суду участь представників сторін та третіх осіб обов'язковою не визнавалась, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду ухвали в апеляційному порядку та зважаючи на скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду, встановлений ст.102 ГПК України , судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб.

Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне:

20 вересня 2016 року на розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м.Львів, до відповідача 1: ПАТ Компанія з управління активами Карпати - інвест , м.Львів, до відповідача 2: Приватного підприємства "Ніка-Ріелті", м.Луцьк Волинської області, про визнання договору іпотеки недійсним, а саме, договору іпотеки від 03 жовтня 2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Ніка-Ріелті" (Іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за реєстраційним №2570, предметом іпотеки за яким є офіс /А-5/, загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк Волинської області, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 416173207101.

Також, 20.09.2016 року Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" , м.Львів, подало на розгляд до господарського суду Львівської області заяву про забезпечення позову про визнання договору іпотеки недійсним.

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом, поданню заяви про забезпечення позову спричинив ряд обставин, а саме:

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що 03.11.2008 року між ВАТ "Фольксбанк" (правонаступником якого згідно із Статутом є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №КF53374, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 1600000 грн. строком на 15 років зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 23,00% річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 2 листопада 2023 року.

03 листопада 2008 року між ВАТ "Фольксбанк" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О., реєстр.№4436. Згідно з умовами зазначеного іпотечного договору ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором передав в іпотеку Банку нерухоме майно - Офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться в м.Луцьку по АДРЕСА_1 ( надалі - Офіс), реєстраційний номер об"єкта 24370425, належний ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр. №4279.

Згідно п.1.1 іпотечного договору іпотекодавець ( ОСОБА_2.) зобов"язувався у відповідності до умов та в порядку, передбачених Договором основного зобов"язання (тобто, кредитного договору) та додатками до нього, якщо такі є чи будуть укладені у майбутньому, виконати зобов"язання по Договору основного зобов"язання, а саме : повністю повернути Кредит в строк не пізніше 02 листопада 2023 року; дотримуватись графіку часткового погашення (зменшення) Кредиту, якщо такий передбачений або буде передбачений Договором основного зобов"язання в майбутньому; за користування Кредитоом сплачувати суму процентів у розмірі, порядку та в термін зідно умов Договору основного зобов"язання; сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції за порушення умов Договору основного зобов"язання у випадках, порядку та в терміни згідно умов Договору основного зобов"язання; сплатити інші витрати іпотекодержателя щодо здійснення забезпечених іпотекою вимог та доповнень до Договору основного зобов"язання.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц, яким з урахуванням ухвали апеляційного суду Волинської області від 26.08.2016 року, встановлено, що 13.12.2011 р. ОСОБА_2 отримав від приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. дублікат від 13.12.2011 за реєстраційним №1710 в замін договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр. №4279, в той час як зазначений договір купівлі-продажу не втрачався, про що було відомо ОСОБА_2

22 грудня 2011 за заявою ОСОБА_2 реєстратор КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на Офіс на підставі дублікату від 13.12.2011 за реєстраційним №1710 виданого взамін договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. 22.08.2008 року за реєстр.№4279, та видав ОСОБА_2 витяг про реєстрацію права власності на Офіс від 22.12.2011 №32625575.

В рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.05.2016 року в цивільній справі №161/3245/15-ц також встановлено, що повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2012 в справі №2-8100/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.09.2012 року в справі №2-8100/11, вирішено в погашення за Кредитним договором №КF53474 від 03.11.2008р, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Фольксбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", та ОСОБА_2, заборгованості в розмірі 1 939 560 ( один мільйон дев"ятсот тридцять дев"ять тисяч п"ятсот шістдесят) гривень 24 копійки ( в тому числі за кредитом - 1536755,79 грн6, за відсотками -395479,02 грн, по пені -7325,43 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, АДРЕСА_1, реєстраційний номер об"єкта 24370425, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського округу Троц Ю.Б. від 22.08.2008 року за реєстровим номером 4279, способом визначеним ст..37 Закону України "Про іпотеку", розділами 6,7 Іпотечного договору на підставі рішення суду, шляхом набуття права власності на офіс загальною площею 148,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Луцьк, АДРЕСА_1, номер об"єкта 24370425 ПАТ "Фольксбанк" ( код ЄДРПОУ 19358632) за початковою ціною 1 925 861 ( один мільйог дев"ятсот двадцять п"ять тисяч вісімсот шістдесят одна ) гривень.

В подальшому ОСОБА_2 передав право власності на Офіс ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2012 року в справі №0308/4180/2012. Зазначене рішення згодом було скасовано апеляційним судом Волинської області ( рішення від 13.11.2014).

Згодом ОСОБА_11 і ОСОБА_12 передали право власності на Офіс ОСОБА_6 на підставі ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 11.07.2012 про затвердження мирової угоди в цивільній справі №0314/985/2012. Зазначене угода була скасована апеляційним судом Волинської області ( ухвала від 17.10.2014).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2014 у справі №161/2784/14-ц іпотечний договір від 03.11.2008 року визнано припиненим.

Згодом заочне рішення від 13.03.2014 року у справі №161/2784/14-ц було скасоване Луцьким міськрайонним судом Волинської області (рішення від 13.10.2014 у справі №161/16589/14-ц).

23 червня 2014 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. було знято заборону відчуження Офісу на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.05.2014 у справі №161/2784/14-ц. Згодом зазначена ухвала була скасована апеляційним судом Волинської області ( ухвала від 25.12.2014).

03 липня 2014 року ОСОБА_6 передав Офіс в статутний фонд Приватного підприємства "Ніка-Ріелті" за Актом приймання-передачі та грошової оцінки майна.

25 липня 2014 року Реєстраційна служба Луцького міського управління юстиції видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 24754694, згідно з яким власником Офісу є Приватне підприємство "Ніка-Ріелті". У матеріалах справи є копія долученого заявником Свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 24754694 від 25.07.2014 р, згідно якого власником об"єкту нерухомого майна : Офіс /А-5/ за адресою : Волинська область, м.Луцьк , АДРЕСА_1, загальною площею 148,6 кв.м. є Приватне підприємство "Ніка - Ріелті", код ЄДРПОУ№ 30517839.

Як зазначено позивачем, наприкінці листопада 2014 року ПАТ ВіЕс Банк стало відомо про те, що Приватне підприємство "Ніка-Ріелті" передало Офіс в іпотеку Приватному акціонерному товариству "Компанія з управління активами "Карпати-інвест" за договором іпотеки від 03.10.2014 року в забезпечення виконання зобов"язань за договором позики від 01.10.2014, позичальником за яким є ТзОВ "ІРС Сістем", вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

Наведеним обставинами вибуття Офісу, який є предметом оспорюваного договору іпотеки, з власності і володіння Банку та подальшого неодноразового переходу права власності на спірний Офіс від ОСОБА_2 до ОСОБА_11 і ОСОБА_12, від ОСОБА_11 і ОСОБА_12 до ОСОБА_6, від ОСОБА_6 до ПП "Ніка-ріелті", який є власником Офісу станом на даний час, ПАТ "ВіЕс Банк" обгрунтовує заяву про забезпечення позову.

Як зазначено вище, місцевим господарським судом задоволено заяву відповідача про забезпечення позову.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляд на наступне:

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу

Згідно із п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова ВГС України від 07.06.16 у справі №904/1019/16).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами оспорюваного іпотечного договору відповідач 2 має можливість у будь-який час реалізувати спірне нерухоме майно шляхом продажу від свого імені третім особам.

Так, відповідно до п. 2.2. спірного договору іпотеки іпотекодавець (ПП Ніка Ріелті ) має право відчужити предмет іпотеки за умови отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя на таке відчуження.

Наведеним спростовуються також доводи апелянта стосовно неможливості відчуження майна у зв'язку із укладення договору іпотеки від 03.10.14.

Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що власниками спірного майно неодноразово вчинялися дії на його відчуження, в тому числі ОСОБА_6, який є директором ПП Ніка Ріелті в статутний фонд Приватного підприємства "Ніка-Ріелті".

За таких обставин та враховуючи те, що між сторонами існує спір предметом якого є матерільно-правова вимога про визнання недійсними іпотечного договору, і у разі задоволення позову судом, належне виконання рішення буде залежати від наявності у відповідача-2 майна, переданого в іпотеку відповідачу-1, та враховуючи, що за умовами оспорюваного іпотечного договору відповідач-2 може відчужити предмет іпотеки, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав, які можуть призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову.

Посилання апелянта на наявність арешту накладеного ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.04.15 у справі №161/3245/15-ц, колегія суддів апеляційної інстанції не вважає достатнім обґрунтуванням спростування обставин на вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на наявність спору у справі №161/3245/15-ц стосовно підставності накладення арешту на спірне нерухоме майно в межах цивільної справи. При цьому, чинним законодавством не обмежено право суду на вжиття заходів забезпечення позову щодо майна на яке вже накладено арешт.

З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу-2, передбачене ст. 67 ГПК України, є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач. При цьому, вжиття у наведений вище спосіб заходів до забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобіганню перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, апелянтом не доведено протилежного та не наведено обставин, які б підтверджували факт порушення прав та законних інтересів скаржника застосованим судом заходом забезпечення позову.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між застосованим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому, позивачем підтверджено та належним чином обґрунтовано обставини, з якими закон пов'язує необхідність вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Покликання апелянта та відповідача 1 в судовому засіданні на неможливість застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно в рамках розгляду справи предметом якої є вимога немайнового характеру, спростовується судом апеляційної інстанції, оскільки накладення арешту на майно чи кошти не обмежується позовами майнового характеру. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України у справі №10/010-07 від 24.03.2009 в якій зазначено, що відповідно до ст.67 ГПК України, одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачу. При цьому , закон не встановлює обов'язковості прийняття такого заходу до забезпечення позову тільки майнового характеру.

Доводи скаржника стосовно неповідомлення його судом про час і місце розгляду заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим, апелянт не мав можливості подати свої заперечення з приводу поданої заяви, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Зважаючи на те, що в даному випадку заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою, місцевим господарським судом в процесі призначення справи до розгляду, розглянуто таку заяву без виклику сторін, що не порушує вимог процесуального закону.

Покликання апелянта на систематичне оскарження іпотечного договору, який є предметом розгляду даної справи не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки під час перегляду ухвали про забезпечення позову в апеляційному порядку судом встановлюються обставини підставності вжиття таких заходів забезпечення позову, при цьому, судом не досліджуються фактичні обставини, які мають значення для вирішенння спору по суті, в тому числі що стосується наявності судових рішень прийнятих за наслідками розгляду позову предметом якого є оспорений договір.

Таким чином, вживаючи заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом оскарженого договору, суд здійснив всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надав належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення.

З огляду на викладене, враховуючи адекватність заходу забезпечення позову, застосованого господарським судом (відповідність його вимогам, на забезпечення яких він вживається), а також те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та як засіб запобігання можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, застосований господарським судом першої інстанції захід забезпечення позову відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, зважаючи на те, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, при цьому висновок місцевого господарського суду про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача-2, відповідає матеріалам справи та наведеним вимогам чинного процесуального законодавства,колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 22.09.16 у справі №914/2427/16.

Судові витрати за перегляд ухвали в апеляційному порядку належить покласти на скаржника, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.16 у справі № 914/2427/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ніка-Ріелті" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в прядку і строки встановлені ст.ст.109, 110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.11.16

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Михалюк О.В.