Постанова

від 08.11.2016 по справі 910/7527/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2016 р. Справа№ 910/7527/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Майданевича А.Г.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волеум Індастріз» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/7527/16 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волеум Індастріз»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Технології»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект Груп»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Трейдінг»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання договору іпотеки №1/28122015 від 29.12.2015р., укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/7527/16 у позові відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що дії Відповідачів були направлені на виконання умов спірного договору, оскільки сторони вчинили певні юридичні дії - здійснили державну реєстрацію обтяження нерухомого майна - предмета іпотеки, тобто створили певні юридичні наслідки, чим спростовуються доводи Позивача відносно вчинення Відповідачами оспорюваного договору без наміру створення певних правових наслідків та наявність умислу Відповідачів на укладення фіктивного правочину.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено всіх обставин справи, що оспорюваний договір має ознаки фіктивності, оскільки не мав на меті наміру створення правових наслідків. Даний договір порушує право Позивача на задоволення своїх вимог, що встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.10.2016р.

18.10.2016р. Відповідач 2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні 18.10.2016р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 25.10.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 08.11.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

17.12.2014р. Відповідачем 1 видано поруку Позивачеві з врахуванням того, що 17.12.2014р. між Позивачем та Третьою особою укладений договір №1812/1 від 18.12.2014р. на поставку масла соняшника врожаю насіння 2014р. українського походження.

Позивач просив Відповідача 1 надати поруку, яка забезпечить належне виконання Третьою особою всіх зобов'язань, передбачених договором №1812/1 від 18.12.2014р.

При невиконанні Третьою особою умов договору перед Позивачем в частині поставки вже оплаченого Позивачем товару Третій особі, Відповідач 1 компенсує 100% суми що дорівнює сумі невиконання Третьою особою умов контракту перед Позивачем.

Також, умовами договору поруки визначено, що у разі виникнення зобов'язання перед Позивачем, Третя особа та Відповідач 1 відповідають як солідарні боржники, і Позивач має право на власний розсуд вимагати виконання зобов'язання Третьої особи окремо Відповідачем 1.

18.12.2014р. між Позивачем та Третьою особою був укладений договір постачання №1812/1, відповідно до умов якого Третя особа продає, а Позивач приймає та оплачує олію соняшникову нерафіновану українського походження врожаю 2013-2014 наливом, у кількості та асортименті згідно з підписаними сторонами специфікацій та/або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору базисна умова постачання товару: згідно підписаних сторонами специфікацій та/або додаткових угод.

29.12.2015р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір іпотеки №1/28122015, за умовами якого Відповідач 1 з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання передав в іпотеку, а Відповідач 2 прийняв в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки.

Відповідно до п.3.1. договору іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов'язання Відповідача 1 перед Відповідачем 2 за договором поставки №1-15122015 від 15.12.2015р., а саме оплати товарів загальною вартістю 47500000,00 грн., у випадку порушення строків оплати товару за договором, що встановлює основне зобов'язання, сплатити Відповідачу 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п.4.1. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд. 4, яке належить Відповідачу 1 відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013р., індексний номер 2894298, виданого Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області.

Відповідно до п.4.4. договору іпотеки вартість предмета іпотеки на момент укладення цього договору визначено у сумі 32136610,33 грн. з ПДВ.

Згідно з п.4.8. договору іпотеки іпотека, яка виникає в силу цього договору, є забезпечувальним обтяженням і підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством України. Предметом забезпечувального обтяження є предмет іпотеки.

14.04.2016р. рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/203/16 за позовом Позивача до Третьої особи, Відповідача 1, товариства з обмеженою відповідальністю Агросервіс ПВП про визнання укладеним договору поруки та стягнення коштів в сумі 5794895,34 грн. позов задоволено.

Вищевказаним судовим рішенням було встановлено, що на виконання умов договору постачання №1812/1 від 18.12.2014р. Позивач здійснив оплату товару на загальну суму 4536000,00 грн., проте Третьою особою товар поставлено не було, грошові кошти Позивачу не повернуті. Враховуючи наявність укладеного між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС ПВП» договору поруки №17/12 від 17.12.2014р., та встановлення судом під час розгляду справи укладання між Позивачем та Відповідачем 1 договору поруки від 17.12.2014р., суд вимоги Позивача задовольнив в повному обсязі, визнав укладеним договір поруки від 17.12.2014р. між Позивачем і Відповідачем 1, та стягнув з Третьої особи, Відповідача 1 та ТОВ «АГРОСЕРВІС ПВП» солідарно на користь Позивача 5794895,34 грн., з яких 4563000,00 грн. основного боргу, 907200,00 грн. штрафу, 124895,34 грн. 3% річних, 226800,00 грн. збитків та 86923,42 грн. судового збору.

14.06.2016р. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відкрито виконавче провадження №51422731 з примусового виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 у справі № 909/203/16.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до п.3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

З встановлених судом обставин вбачається, що 18.12.2014р. між Позивачем та Третьою особою був укладений договір постачання №1812/1, відповідно до умов якого Третя особа зобов'язалась продати, а Позивач прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану українського походження врожаю 2013-2014 наливом, у кількості та асортименті згідно підписаних сторонами специфікацій та/або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору. В забезпечення виконання Третьою особою зобов'язань за вказаним договором між Позивачем та Відповідачем 1 був укладений договір поруки, відповідно до якого в частині поставки вже оплаченого Позивачем товару Третій особі, Відповідач 1 компенсує 100% суми, що дорівнює сумі невиконання Третьою особою умов контракту перед Позивачем.

15.12.2015р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір поставки товарів №1-15122015, в забезпечення виконання зобов'язань за яким між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір іпотеки. Відповідно до договору іпотеки №1/28122015 Відповідач 1 з метою забезпечення належного виконання основного зобов'язання передав в іпотеку, а Відповідач 2 прийняв в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, а саме нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Промислова, буд. 4, яке належить Відповідачу 1 відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2013р., індексний номер 2894298, виданого Реєстраційною службою Братського районного управління юстиції Миколаївської області.

В подальшому, 14.04.2016р. рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/203/16 за позовом Позивача до Третьої особи, Відповідача 1, товариства з обмеженою відповідальністю Агросервіс ПВП про визнання укладеним договору поруки та стягнення коштів в сумі 5794895,34 грн. позов задоволено. Господарським судом Івано-Франківської області під час розгляду справи було встановлено, що на виконання умов договору постачання №1812/1 від 18.12.2014р. Позивач здійснив оплату товару на загальну суму 4536000,00 грн., проте Третьою особою товар поставлено не було, грошові кошти Позивачу не повернуті. Враховуючи наявність укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕРВІС ПВП» договору поруки №17/12 від 17.12.2014р., та встановлення судом під час розгляду справи укладання між позивачем та Відповідачем 1 договору поруки від 17.12.2014р., суд вимоги Позивача задовольнив в повному обсязі, визнав укладеним договір поруки від 17.12.2014р. між Позивачем і Відповідачем 1, та стягнув з Третьої особи, Відповідача 1 та ТОВ «АГРОСЕРВІС ПВП» солідарно на користь Позивача 5794895,34 грн., з яких 4563000,00 грн. основного боргу, 907200,00 грн. штрафу, 124895,34 грн. 3% річних, 226800,00 грн. збитків та 86923,42 грн. судового збору.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилається на те, що оспорюваний договір іпотеки порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки уклавши цей договір Відповідач 1 свідомо здійснив дії, якими ухилився від виконання зобов'язань, взятих на себе за договором поруки від 17.12.2014р., та позбавив Позивача можливості реального виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016р. у справі №909/203/16.

Відповідно до ст.32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ст.52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, з чим погоджується апеляційний господарський суд, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51422731 державним виконавцем було встановлено, що на рахунках Відповідача 1 відсутні грошові кошти у кількості, достатній для повного виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.04.2016р. у справі №909/203/16, а також відсутнє будь-яке інше майно, окрім переданого за оспорюваним договором іпотеки, на яке державним виконавцем може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.18 Закону України Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Як вбачається з матеріалів справи спірний договір іпотеки відповідає вищевказаним вимогам законодавства, нотаріально посвідчений, відповідна заборона зареєстрована в державному реєстрі.

Позивач вважає, що оспорюваний договір іпотеки був укладений відповідачами без наміру створення правових наслідків, оскільки Відповідач 1, в повному обсязі розуміючи настання відповідальності за невиконання Третьою особою умов договору постачання, вирішив захистити себе та зберегти за собою право власності на нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, шляхом укладання договору іпотеки з Відповідачем 2.

Але, саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача, що під час розгляду справи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №909/203/16 господарський суд Івано-Франківської області в ухвалі від 14.04.2016р. встановив, що укладання Договору іпотеки було здійснено для ухилення Відповідача 1 від виконання зобов'язань перед Позивачем за договором поруки від 17.12.2014р. та забезпечив позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача 1 та третьої особи, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку, що Позивач, вказавши на фіктивність спірного договору всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, що зумовлюють його фіктивність, оскільки за змістом ст.234 Цивільного кодексу України не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання умов якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії. До того ж, в силу ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волеум Індастріз» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/7527/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2016р. у справі №910/7527/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді А.Г. Майданевич

ОСОБА_1